Прага, 1 квітня 2004 – Поки український прем’єр Віктор Янукович відвідує Москву, західні оглядачі розмірковують над тим, наскільки Росія контролює пострадянський простір і Україну зокрема. На думку одних аналітиків, контролює вона його досить жорстко, інші вважають, що час від часу Київ все ж може піти наперекір «старшому брату». Треті ж, такі як гість української столиці Джордж Сорос, переконані, що Україна дійсно потрапила на російські задвірки, але це не мало би перешкоджати Європі спробувати поборотися за демократію в Україні, після того, як вона програла цю битву в Росії.
На думку вашингтонського оглядача Владіміра Сокора з Інституту Політичних та Стратегічних Досліджень, з огляду на залежність Президента Леоніда Кучми від доброї волі Кремля, Київ боїться роздратувати Москву, нехтуючи національними інтересами України. Про це аналітик говорить у контексті розв’язання Придністровської проблеми. На думку Сокора, Україна слухняно підкоряється волі Москви, створюючи на своїх південно-західних кордонах фактичний російський анклав. Аналітик має на увазі російські плани «федералізації» Молдови, які закріпили б російський контроль над територією.
Дещо інакше дивиться на проблему кореспондент швейцарського щоденника “Neue Zürcher Zeitung”. На його думку, Росія не контролює повністю навіть таку країну, як Білорусь. А щодо України, то її президент старанно лавірує між Сходом і Заходом. Кучма з одного боку, підписує договір про єдиний економічний простір з Росією, Казахстаном та Білоруссю, а з іншого просить не забувати Україну при розширенні ЄС. Так само Леонід Кучма поводиться і щодо інших питань: він огризається американцям, що докоряють йому за попрання прав людини та продаж ракетних установок до Іраку, але залюбки посилає до того ж таки Іраку військо для поповнення антисаддамівської коаліції. Вже одне те, що всупереч шантажу Москви нафтогін Одеса-Броди транспортуватиме не російську, а каспійську нафту, свідчить, на думку швейцарського оглядача про те, що диктувати свою політику Україні Кремль не може.
Але це не означає, що він не намагатиметься цього робити, вважає впливовий американський фінансист та філантроп Джордж Сорос. У статті, яку вміщує британський часопис “Financial Times”, він говорить, що Росія докладає великих зусиль для того, щоб заманити прикордонні з ЄС країни назад до своєї відновленої імперії. «Щоб нейтралізувати притягальну силу Росії, ЄС має полегшити доступ до спільного ринку, запропонувати сприятливіший візовий режим, надати можливості для роботи та імміграції, а також доступ до капіталу і технічної допомоги», - пише Джордж Сорос. Він радить об’єднаній Європі знайти гроші на проекти для своїх нових сусідів. Бо поки що розбудову відкритого суспільства на теренах колишнього Радянського Союзу Сорос, як він вважає, фінансує самотужки.
Сорос говорить, що особливу увагу потрібно приділити зараз Україні і Молдові, бо обидві країни наближаються до виборів і в обох уже спостерігається зростання кількості порушень виборчого процесу. Росія, на думку Сороса, не сприятиме позитивним змінам в регіоні, і Заходу потрібно припинити ставитися до неї ,як до молодої демократії. Натомість ЄС повинен зміцнювати верховенство права та демократичні інституції там, де це ще можна зробити.
На думку вашингтонського оглядача Владіміра Сокора з Інституту Політичних та Стратегічних Досліджень, з огляду на залежність Президента Леоніда Кучми від доброї волі Кремля, Київ боїться роздратувати Москву, нехтуючи національними інтересами України. Про це аналітик говорить у контексті розв’язання Придністровської проблеми. На думку Сокора, Україна слухняно підкоряється волі Москви, створюючи на своїх південно-західних кордонах фактичний російський анклав. Аналітик має на увазі російські плани «федералізації» Молдови, які закріпили б російський контроль над територією.
Дещо інакше дивиться на проблему кореспондент швейцарського щоденника “Neue Zürcher Zeitung”. На його думку, Росія не контролює повністю навіть таку країну, як Білорусь. А щодо України, то її президент старанно лавірує між Сходом і Заходом. Кучма з одного боку, підписує договір про єдиний економічний простір з Росією, Казахстаном та Білоруссю, а з іншого просить не забувати Україну при розширенні ЄС. Так само Леонід Кучма поводиться і щодо інших питань: він огризається американцям, що докоряють йому за попрання прав людини та продаж ракетних установок до Іраку, але залюбки посилає до того ж таки Іраку військо для поповнення антисаддамівської коаліції. Вже одне те, що всупереч шантажу Москви нафтогін Одеса-Броди транспортуватиме не російську, а каспійську нафту, свідчить, на думку швейцарського оглядача про те, що диктувати свою політику Україні Кремль не може.
Але це не означає, що він не намагатиметься цього робити, вважає впливовий американський фінансист та філантроп Джордж Сорос. У статті, яку вміщує британський часопис “Financial Times”, він говорить, що Росія докладає великих зусиль для того, щоб заманити прикордонні з ЄС країни назад до своєї відновленої імперії. «Щоб нейтралізувати притягальну силу Росії, ЄС має полегшити доступ до спільного ринку, запропонувати сприятливіший візовий режим, надати можливості для роботи та імміграції, а також доступ до капіталу і технічної допомоги», - пише Джордж Сорос. Він радить об’єднаній Європі знайти гроші на проекти для своїх нових сусідів. Бо поки що розбудову відкритого суспільства на теренах колишнього Радянського Союзу Сорос, як він вважає, фінансує самотужки.
Сорос говорить, що особливу увагу потрібно приділити зараз Україні і Молдові, бо обидві країни наближаються до виборів і в обох уже спостерігається зростання кількості порушень виборчого процесу. Росія, на думку Сороса, не сприятиме позитивним змінам в регіоні, і Заходу потрібно припинити ставитися до неї ,як до молодої демократії. Натомість ЄС повинен зміцнювати верховенство права та демократичні інституції там, де це ще можна зробити.
