Німеччина, 2 квітня 2004 - Складається враження, що українські письменники Андрій Курков та Юрій Андрухович незабаром можуть набути за кордоном навіть більшої популярності, ніж у самій Україні. На Заході книжки Куркова вже можна зарахувати до бестселлерів. Останнім часом увагу західних читачів привернула також творчість Андруховича. Цими днями автори провели спільні читання у Берліні та Бонні.
Якщо Андрій Курков уже добре відомий німецькомовному читачеві (швейцарське видавництво “Діоген” регулярно видає його книжки), то Юрій Андрухович тільки но починає завойовувати західну публіку . Торік у німецькому видавництві “Зуркамп” вийшла збірка його ессе “Остання територія”. І не дивно, чому під час виступів у Берліні та Бонні публіка більше запитань ставила Андруховичу, але потім вишиковувалася в чергу за автографом до Куркова. До речі, зі сцени обидва автори говорили німецькою мовою, що дало читачам можливість з перших рук, а не через перекладача, познайомитися з українськими митцями. Як зауважила культурний оглядач газети “Ґенераль-Анцайґер” Сабіне Віґас, незважаючи на те, що авторів поєднує одне джерело, звідки вони беруть свою творчу наснагу, а саме - Україна, їхнє бачення та стилі суттєво відрізняються одне від одного. Андрій Курков читав уривки з німецького перекладу свого роману “Закон равлика”, який німцям відомий під назвою “Пінгвіни не мерзнуть”. В книзі йдеться про подальші пригоди пінгвіна Міші, якого доля занесла до Чечні. “Ця сучасна казка, наповнена гротескним гумором, спонукає до посмішки, але їй не бракує також добрячої порції суспільної критики”, - прокоментувала Сабіне Веґас. “Пінгвін Міша символізує радянську людину”, - пояснив Андрій Курков. Він нагадав, що пінгвіни так само як і радянські люди втрачають орієнтацію, якщо їх відокремити від колективу. Під час зустрічей з читачами в Берліні та Бонні Юрій Андрухович, який у своїй творчості намагається знайти лінії розділу між Європою та, як він сам каже, “чимось іншим”, познайомив публіку зі своїм сприйняттям сьогоднішньої реальності. Описуючи своє рідне місто Івано-Франківськ, він констатував, що життя стало різноманітнішим, вілли та собори в центрі міста нагадують про “феномен Станіслава”, але водночас можна побачити і панельні будинки - “ракові пухлини радянського міського планування”. Таким чином в Івано-Франківську сьогодні існує так би мовити відразу два міста, вважає Андрухович. Автори були єдиної думки, що письменникам в Україні сьогодні практично не доводиться мати справу з цензурою, оскільки там нині дуже мало людей, які б ще читали художню літературу, а, отже, і її громадська роль дуже незначна. Як визнав Андрій Курков, в Україні з”явилося дуже багато нової літератури, але дуже мало нових читачів.
Якщо Андрій Курков уже добре відомий німецькомовному читачеві (швейцарське видавництво “Діоген” регулярно видає його книжки), то Юрій Андрухович тільки но починає завойовувати західну публіку . Торік у німецькому видавництві “Зуркамп” вийшла збірка його ессе “Остання територія”. І не дивно, чому під час виступів у Берліні та Бонні публіка більше запитань ставила Андруховичу, але потім вишиковувалася в чергу за автографом до Куркова. До речі, зі сцени обидва автори говорили німецькою мовою, що дало читачам можливість з перших рук, а не через перекладача, познайомитися з українськими митцями. Як зауважила культурний оглядач газети “Ґенераль-Анцайґер” Сабіне Віґас, незважаючи на те, що авторів поєднує одне джерело, звідки вони беруть свою творчу наснагу, а саме - Україна, їхнє бачення та стилі суттєво відрізняються одне від одного. Андрій Курков читав уривки з німецького перекладу свого роману “Закон равлика”, який німцям відомий під назвою “Пінгвіни не мерзнуть”. В книзі йдеться про подальші пригоди пінгвіна Міші, якого доля занесла до Чечні. “Ця сучасна казка, наповнена гротескним гумором, спонукає до посмішки, але їй не бракує також добрячої порції суспільної критики”, - прокоментувала Сабіне Веґас. “Пінгвін Міша символізує радянську людину”, - пояснив Андрій Курков. Він нагадав, що пінгвіни так само як і радянські люди втрачають орієнтацію, якщо їх відокремити від колективу. Під час зустрічей з читачами в Берліні та Бонні Юрій Андрухович, який у своїй творчості намагається знайти лінії розділу між Європою та, як він сам каже, “чимось іншим”, познайомив публіку зі своїм сприйняттям сьогоднішньої реальності. Описуючи своє рідне місто Івано-Франківськ, він констатував, що життя стало різноманітнішим, вілли та собори в центрі міста нагадують про “феномен Станіслава”, але водночас можна побачити і панельні будинки - “ракові пухлини радянського міського планування”. Таким чином в Івано-Франківську сьогодні існує так би мовити відразу два міста, вважає Андрухович. Автори були єдиної думки, що письменникам в Україні сьогодні практично не доводиться мати справу з цензурою, оскільки там нині дуже мало людей, які б ще читали художню літературу, а, отже, і її громадська роль дуже незначна. Як визнав Андрій Курков, в Україні з”явилося дуже багато нової літератури, але дуже мало нових читачів.