Прага, 6 квітня 2004 – Впродовж квітня цього року відбулися президентські вибори у двох сусідніх з Україною державах - Росії та Словаччині. Правда, у Словаччині вони мають ще завершальний тур 17 квітня . Але вже сьогодні є певні політичні підстави для перспективного порівняння з можливим перебігом таких же виборів в Україні. Якщо в Росії під час президентських виборів опозиція взагалі програла все, що можливо, і тут відбувається відновлення специфічного для російського суспільства авторитаризму, то у Словаччині у першому турі президентських виборів найбільше голосів набрали дві нині опозиційні до демократичного уряду Словаччини особистості, Іван Гашпарович, колишній глава парламенту та Владімір Мечіяр, колишній прем’єр цієї країни в 1992 і 1998 роках. Саме у ті роки тодішні опозиційні демократи обвинувачували цю двійку у порушенні людських прав і свобод у Словаччині. Чи є у цих двох президентських кампаніях якісь риси, що можуть проявитися і в Україні?
Ясно, що у президентських виборах в Росії і Словаччині мало спільних рис. Словаччина, яка вже є в НАТО і незабаром буде в Європейському Союзі, навряд чи значно змінить свій зовнішньо - політичний курс, навіть якщо президентом стане націоналіст проросійської орієнтації Владімір Мечіяр. Але у внутрішній політиці Словаччини, мабуть, відбудеться чимало партійно-структурних перестановок, бо вже перший тур президентських виборів показав глибоке розчарування словаків діяльністю уряду Мікулаша Дзюринди. Та й сам нинішній прем’єр Словаччини визнає поразку політики його кабінету, хоча референдум про дострокові парламентські вибори, який проходив одночасно з президентськими перегонами, не набрав відповідної кількості голосів. І недійсність референдуму, і низька явка словацьких виборців у першому турі, і розпорошеність політичних сил - це складові загальної політичної картини першого туру президентських виборів у Словаччині.
Спільною у виборах російських та словацьких називають ностальгію частини електорату за минулим. У Росії – «за сильною рукою», а у Словаччині «за визначеним соціалістичним порядком». Адже не дивно, що Мечіяр отримав більшість у регіонах країни, де високий рівень безробіття і низький рівень соціального забезпечення. Друга, з натяжкою, спільна риса виборів у цих двох країнах - це неорганізованість демократичних сил. Правда, головна відмінність у тому, що в Словаччині вони при владі, а в Росії – у глухій опозиції. Але прорахунки демократів явні.
Які фактори згаданих виборів можуть проявитися восени у виборах президента України? Зрозуміло, що зовнішньо - політична невизначеність Києва і сильний вплив Росії, президент якої добре знає, чого він хоче від української влади після 31 жовтня цього року, все це дуже впливатиме на кінцевий результат українських президентських перегонів, хоча у чомусь значний вплив Москви нівелюватиметься активністю західних спостерігачів, котрі про це сьогодні заявляють і вже діють у цьому напрямку. Про це свідчить досить своєрідна реакція російського посла у Києві, який нібито сьогодні чи не повсюдно в Україні бачить американців.
Соціологи вважають, що фактор політичної ностальгії частини електорату України також явний, чимало виборців, приблизно, 10 % хотіли б повернення соціальної стабільності радянського ґатунку. Але чи допоможуть вони, наприклад, Петрові Симоненкові вийти у друге коло, з цього приводу сумніваються чимало спостерігачів. Безробіття, яке за словами лідера «Нашої України» Віктора Ющенка , сягає нині 8 мільйонів, може дати найбільше голосів саме правій опозиції, тим же ющенківцям. А частина з обездолених орієнтується на можливу нову кандидатуру від Донбасу.
І нарешті, розмитість, невизначеність спільної платформи української опозиції, коли до виборів залишаються лічені місяці , це те, що на думку багатьох експертів, може стати вирішальним у визначенні результатів осінніх президентських виборів в Україні.
Ясно, що у президентських виборах в Росії і Словаччині мало спільних рис. Словаччина, яка вже є в НАТО і незабаром буде в Європейському Союзі, навряд чи значно змінить свій зовнішньо - політичний курс, навіть якщо президентом стане націоналіст проросійської орієнтації Владімір Мечіяр. Але у внутрішній політиці Словаччини, мабуть, відбудеться чимало партійно-структурних перестановок, бо вже перший тур президентських виборів показав глибоке розчарування словаків діяльністю уряду Мікулаша Дзюринди. Та й сам нинішній прем’єр Словаччини визнає поразку політики його кабінету, хоча референдум про дострокові парламентські вибори, який проходив одночасно з президентськими перегонами, не набрав відповідної кількості голосів. І недійсність референдуму, і низька явка словацьких виборців у першому турі, і розпорошеність політичних сил - це складові загальної політичної картини першого туру президентських виборів у Словаччині.
Спільною у виборах російських та словацьких називають ностальгію частини електорату за минулим. У Росії – «за сильною рукою», а у Словаччині «за визначеним соціалістичним порядком». Адже не дивно, що Мечіяр отримав більшість у регіонах країни, де високий рівень безробіття і низький рівень соціального забезпечення. Друга, з натяжкою, спільна риса виборів у цих двох країнах - це неорганізованість демократичних сил. Правда, головна відмінність у тому, що в Словаччині вони при владі, а в Росії – у глухій опозиції. Але прорахунки демократів явні.
Які фактори згаданих виборів можуть проявитися восени у виборах президента України? Зрозуміло, що зовнішньо - політична невизначеність Києва і сильний вплив Росії, президент якої добре знає, чого він хоче від української влади після 31 жовтня цього року, все це дуже впливатиме на кінцевий результат українських президентських перегонів, хоча у чомусь значний вплив Москви нівелюватиметься активністю західних спостерігачів, котрі про це сьогодні заявляють і вже діють у цьому напрямку. Про це свідчить досить своєрідна реакція російського посла у Києві, який нібито сьогодні чи не повсюдно в Україні бачить американців.
Соціологи вважають, що фактор політичної ностальгії частини електорату України також явний, чимало виборців, приблизно, 10 % хотіли б повернення соціальної стабільності радянського ґатунку. Але чи допоможуть вони, наприклад, Петрові Симоненкові вийти у друге коло, з цього приводу сумніваються чимало спостерігачів. Безробіття, яке за словами лідера «Нашої України» Віктора Ющенка , сягає нині 8 мільйонів, може дати найбільше голосів саме правій опозиції, тим же ющенківцям. А частина з обездолених орієнтується на можливу нову кандидатуру від Донбасу.
І нарешті, розмитість, невизначеність спільної платформи української опозиції, коли до виборів залишаються лічені місяці , це те, що на думку багатьох експертів, може стати вирішальним у визначенні результатів осінніх президентських виборів в Україні.
