Київ, 4 травня 2004 - Сьогодні вранці у Голосіївському районному суді Києва має розпочатися судове засідання з приводу двох публікацій в газеті "Сільські вісті". У січні, згідно з рішенням Шевченківського райсуду, це видання було закрите за розпалювання національної ворожнечі. Чим же може скінчитися сьогоднішній розгляд судової справи?
Нагадаю. Позов до Шевченківського райсуду української столиці подав Міжнародний антифашистський комітет. Саме він звинуватив "Сільські вісті" в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі. Суд погодився, що саме на це й було спрямовано публікацію двох статей професора Василя Яременка. Вони називалися так: "Міф про український антисемітизм" та "Євреї в Україні сьогодні: реальність без міфів". Наведу кілька цитат із цих публікацій: "Чому ж серед українців не знайшлося жодного депутата, який довів би до свідомості всього суспільства, що останні 12 років Україною керують "жиди"... Або: "...я пропонував прийняти закони, які б регулювали діяльність сіоністських організацій в Україні і заборонили деморалізуючу роботу, організацію борделів: продаж українок як товару сексіндустрії за кордон, заборонити передачі, які готують фактично молодих дівчаток до проституції в нічних клубах і барах". Або: "І якщо сьогодні влада підіграє сіоністам, то народ жадає такої влади і президента, які поклали б край відродженню таких єврейських традицій, які викликатимуть бажання помсти", — кінець цитати з публікацій професора Яременка в газеті "Сільські вісті".
Вердикт Шевченківського райсуду Києва був таким: газету закрити за розпалювання національної міжнаціональної ворожнечі.
"Сільські вісті" виходять накладом понад 500 тисяч примірників і є одним із найвпливовіших опозиційних видань. Після рішення Шевченківського райсуду лідери Соцпартії, "Нашої України" та БЮТ почали робити заяви, буцімто газету закривають виключно тому, що влада в такий спосіб бореться з опозицією. У зв’язку з подібними деклараціями одна київська газета пожартувала: як склалася б доля героя роману Достоєвського "Злочин і покарання" Раскольникова, коли б після вбивства старої лихварки він оголосив, що є опозиціонером, а тому судовий вирок проти нього — ніщо інше, як... боротьба царського режиму з опозицією.
Ось що на прохання радіо "Свобода" сказав про ситуацію із "Сільськими вістями", колишній заступник головного редактора цієї газети, а нині народний депутат, член фракції соцпартії Іван Бокий:
"Я ніколи не був в антисемітах і ніколи в них не ходив і ходити не збираюся. Це все складається в політичні технології, які мені глибоко чужі. Це одна сторона. Я захищав і захищатиму, як кажуть, газету до кінця, бо тут в основі ніякий не антисемітизм. Тут в основі лежать політичні забаганки СДПУ(о). І стосунки газети з Кучмою і Медведчуком”.
А ось як в інтерв’ю для радіо "Свобода" прокоментував ситуацію із сьогоднішнім судовим засіданням голова Міжнародного антифашистського комітету Олександр Шлаєн:
"Останнім часом на наші правові органи, на суд обрушилась така навала так званих захисників "Сільських вістей", що я не знаю, чи вистачить сили, мужності у судді зробити так, що зробила Саприкіна у Шевченківському суді. Чому у Голосіївському суді? Я не розумію, тому що, мабуть, тому що він апеляційний. Але що відбулось? Ви знаєте, що "Сільські вісті" за позовом Міжнародного антифашистського комітету за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, за проповідь ксенофобії, антисемітизму були прикриті. Після цього "Сільські вісті" почали друкувати безліч брудних статей. Ну, я вже не кажу, що вони поливали брудом і мене, як голову Міжнародного антифашистського комітету, і антифашистський комітет, і всіх тих, хто підтримував закриття "Сільських вістей". Я про це вже не кажу. Але почалась антисемітська вакханалія – інакше я не назву це".
Тим часом деякі київські політологи не надто вірять у те, що судова влада зуміє залишитися беззастережно принциповою щодо закриття газети "Сільські вісті". Надто вже зблизилося останнім часом керівництво Соціалістичної партії з керівництвом держави.
Нагадаю. Позов до Шевченківського райсуду української столиці подав Міжнародний антифашистський комітет. Саме він звинуватив "Сільські вісті" в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі. Суд погодився, що саме на це й було спрямовано публікацію двох статей професора Василя Яременка. Вони називалися так: "Міф про український антисемітизм" та "Євреї в Україні сьогодні: реальність без міфів". Наведу кілька цитат із цих публікацій: "Чому ж серед українців не знайшлося жодного депутата, який довів би до свідомості всього суспільства, що останні 12 років Україною керують "жиди"... Або: "...я пропонував прийняти закони, які б регулювали діяльність сіоністських організацій в Україні і заборонили деморалізуючу роботу, організацію борделів: продаж українок як товару сексіндустрії за кордон, заборонити передачі, які готують фактично молодих дівчаток до проституції в нічних клубах і барах". Або: "І якщо сьогодні влада підіграє сіоністам, то народ жадає такої влади і президента, які поклали б край відродженню таких єврейських традицій, які викликатимуть бажання помсти", — кінець цитати з публікацій професора Яременка в газеті "Сільські вісті".
Вердикт Шевченківського райсуду Києва був таким: газету закрити за розпалювання національної міжнаціональної ворожнечі.
"Сільські вісті" виходять накладом понад 500 тисяч примірників і є одним із найвпливовіших опозиційних видань. Після рішення Шевченківського райсуду лідери Соцпартії, "Нашої України" та БЮТ почали робити заяви, буцімто газету закривають виключно тому, що влада в такий спосіб бореться з опозицією. У зв’язку з подібними деклараціями одна київська газета пожартувала: як склалася б доля героя роману Достоєвського "Злочин і покарання" Раскольникова, коли б після вбивства старої лихварки він оголосив, що є опозиціонером, а тому судовий вирок проти нього — ніщо інше, як... боротьба царського режиму з опозицією.
Ось що на прохання радіо "Свобода" сказав про ситуацію із "Сільськими вістями", колишній заступник головного редактора цієї газети, а нині народний депутат, член фракції соцпартії Іван Бокий:
"Я ніколи не був в антисемітах і ніколи в них не ходив і ходити не збираюся. Це все складається в політичні технології, які мені глибоко чужі. Це одна сторона. Я захищав і захищатиму, як кажуть, газету до кінця, бо тут в основі ніякий не антисемітизм. Тут в основі лежать політичні забаганки СДПУ(о). І стосунки газети з Кучмою і Медведчуком”.
А ось як в інтерв’ю для радіо "Свобода" прокоментував ситуацію із сьогоднішнім судовим засіданням голова Міжнародного антифашистського комітету Олександр Шлаєн:
"Останнім часом на наші правові органи, на суд обрушилась така навала так званих захисників "Сільських вістей", що я не знаю, чи вистачить сили, мужності у судді зробити так, що зробила Саприкіна у Шевченківському суді. Чому у Голосіївському суді? Я не розумію, тому що, мабуть, тому що він апеляційний. Але що відбулось? Ви знаєте, що "Сільські вісті" за позовом Міжнародного антифашистського комітету за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, за проповідь ксенофобії, антисемітизму були прикриті. Після цього "Сільські вісті" почали друкувати безліч брудних статей. Ну, я вже не кажу, що вони поливали брудом і мене, як голову Міжнародного антифашистського комітету, і антифашистський комітет, і всіх тих, хто підтримував закриття "Сільських вістей". Я про це вже не кажу. Але почалась антисемітська вакханалія – інакше я не назву це".
Тим часом деякі київські політологи не надто вірять у те, що судова влада зуміє залишитися беззастережно принциповою щодо закриття газети "Сільські вісті". Надто вже зблизилося останнім часом керівництво Соціалістичної партії з керівництвом держави.