Олекса Боярко
Добрий вечір, шановні слухачі. В ефірі програма “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.
Перед мікрофоном Олекса Боярко. Ми продовжуємо цикл передач радіо “Свобода”, присвячений етнонаціональному портрету України.
Сьогодні ми розповідатимемо про народи Середньої Азії, представлені своїми діаспорами в Україні. Перед мікрофоном доцент Києво-Могилянської академії Ігор Лосєв.
Ігор Лосєв
Народи Казахстану та Середньої Азії в Україні
Туркмени
Самоназва – туркмен. Це основне населення Туркменії. Туркменська мова належить до огузької гілки тюркських мов. Антропологічно туркмени різко відрізняються від решти середньоазіатів, серед них однозначно переважає європеоїдний расовий тип. В етногенезі туркменів велику роль відіграло древнє індоєвропейське корінне населення Середньої Азії.
Туркмени зберігають чіткий поділ на племена в межах єдиного етносу: пересічні туркмени, крім загальнонаціональної свідомості мають ще субетнічну і знають, приміром, що вони не лише туркмени, але й теке (текінці) – це понад 270 тис. людей ерсарі – 150 тисяч, йомути – 100 тисяч, салири – 35 тис., сарики – 32 тис.
Вперше назва “туркмен” вживається в кінці Х ст. в арабомовній географічній літературі. Процес формування туркменського етносу на арійсько-тюоркській основі закінчився приблизно в ХIV XV ст.ст.
Вся історія туркменів – це боротьба проти спроб Ірану та узбецьких емірів установити над ними своє панування, боротьба на загал успішна .
У 1861 р войовничі текінці під Мервом знищили армію іранського шаха.
В останні десятиліття Х1Х ст. Туркменію приєднала до своїх володінь Росія. Як пишуть російські дослідники, прикаспійські туркмени зустріли російські війська доброзичливо, але незабаром насильницькі дії царських колонізаторів призвели до ворожості місцевого населення. Росіянам довелося 2 роки воювати проти туркменів. Крім звичайного сунітського ісламу серед туркменів побутують різні напрямки суфізму, специфічної течії мусульманської теології і культової практики У світі знають знаменитого туркменського поета ХVIII ст. Махтумкулі. У Києві неподалік туркменського посольства встановлено пам’ятник класику поезії Сходу.
За переписом населення України 2001 р. туркменами визнали себе 3709 осіб, з них визнали рідною мовою туркменську 719 осіб, українську - 1079 осіб, російську 1392 особи.
Киргизи
Самоназва – киргиз, Киргизька мова належать до північно-західної групи тюрських мов. В антропологічному відношенні киргизи – яскраво виражені монголоїди. Вони, за думкою казахського вченого і просвітителя Чокана Валіханова, є тубільцями Тянь-Шаня. Радянські науковці вважали історичною прабатьківщиною киргизів басейн Єнисею.
За релігійними віруваннями киргизи тривалий час були шаманістами – язичниками. На берегах Єнисею і теренах нинішньої Туви сформувався потужний союз киргизьких племен. Киргизи вели боротьбу проти монголів Чингиз-Хана і навіть після поразки не брали участь в монгольських завоюваннях.
І лише досить пізно, за думкою радянських етнологів, киргизи стають населенням регіону Тянь-Шаня. У ХVI - XVII ст. ст. киргизам довелося воювати проти калмиків і узбеків. Киргизи мали чудову воєнну репутацію поміж сусідів, що називали їх “ дикими левами ”. В тому же таки ХVII ст.ст. киргизам довелося воювати проти калмиків і узбеків. В тому же таки ХVII ст.. киргизи воювали проти російських войовод і козацтва. Водночас опираючись експансії кокандських ханів. Коли наприкінці Х1Х ст. киргизи ще раз повстали проти Кокандського ханства. Росія використала ситуацію для приєднання киргизьких земель до імперії. Радянські історики стверджували, що то було меншим злом у порівнянні з можливим приєднанням до Британської імперії.
Іслам став релігією киргизів відносно пізно, не раніше ХVIII ст. Киргизи ставилися до приписів ісламу доволі ліберально, бували випадки , коли місцеві феодали на прохання трудящих навіть переносили на іншу пору року священний піст-рамадан. Язичницькі звичаї зберігалися поряд з ісламськими. Киргизи створили величний героїчний епос “Манас”, це збірка творів багатьох поколінь народних авторів- манасчи. “Манас” побутував лише в усній традиції. Найвідомішим у світі сучасним класиком киргизької літератури є Чингиз Айтматов.
За переписом населення України 2001 року киргизами визнали себе 1128 осіб, з них киргизьку мову назвали рідною 208 осіб, українську – 221 особа, російську – 617 осіб.
Узбеки
Самоназва – узбек. Це найпотужніший тюркський етнос Середньої Азії, найчисельніший, що й дає підстави Узбекистану претендувати на роль регіонального лідера. Мова узбеків належить до західної гілки тюркських мов .
В антропологічному відношенні узбеки доволі різні, в складі цього етносу є як монголоїди, так і європеоїди. Наприклад, така етногрупа узбеків як “сарти” антропологічно не відрізняється від іраномовних таджиків.
Етнонім “узбек” пов’язаний з золотоординським ханом Узбеком (XIV ст); , який до речі подарував Великому московському князю Івану Калиті за віддану службу Орді золоту тюбетейку, що й понині називається чомусь “шапкою Мономаха”, хоча ані київські, ані візантійські Мономахи не мають ніякого стосунку до ханського подарунку.
Коли племена узбеків у ХVI ст.. прийшли в Середню Азію вони зустріли там тюрське населення, що вже перебувало на тамтешніх теренах тривалий історичний період, цьому населенню новоприбулі й передали своє етнічне ім’я. На території сучасного Узбекистану відбувся процес метисації , поєднання тюркського і індоєвропейського етнічних елементів.
У другій половині Х1Х ст. під владою Російської імперії частина узбецької етнічної території увійшла до складу Туркестанського генерал-губернаторства, а частина до Бухарського емірату та Хівінського ханства, що були під протекторатом Росії. Туркестан перебував під управлінням Військового міністерства імперії, а не міністерства внутрішніх справ, як інші території.
Узбеки створили героїчний епос “Алпамиш”, численні усні пісні оповідання – дастани, вони дали світові знаменитого астронома Улугбека, чудових поетів Лутфі й Алішера Навої.
За переписом 2001 рок узбеків на території України – 12353, з них визнали узбецьку рідною – 3604 особи, російську – 5996, українську –1818, кримськотатарську – 583.
Олекса Боярко
Київське обласне товариство “Узбекистан” зареєстровано лише у цьому березні, хоча неформально існує з 1991 року. Про діяльність товариства розповідає один з його засновників Абдукарім Хамідов.
Абдукарім Хамідов
На Київщині нараховується близько чотирьох тисяч узбеків – вихідців з Узбекистану. Свого часу хтось в Україні служив в армії, хто вчився – а потім створили сім’ї і відтоді тут живуть. Є і люди старшого покоління, котрі опинилися в Україні після війни. Серед членів нашого товариства – науковці, медики, робітники. Один з найвидатніших наших членів – це директор науково-дослідного інституту Вектор Султан Абідов. Усі ми підтримуємо зв’язок з Узбекистаном, адже усі мають там родичів.
Серед наших подальших планів – створити всеукраїнське товариство та об’єднати усіх узбеків, що мешкають в Україні. Щороку, упродовж останніх шести – семи років, ми збираємось і відзначаємо Навруст – березневе свято, день весняного рівнодення. В Узбекистані цього дня прийнято займатися добрими справами, наприклад, допомагати бідним. У Києві члени нашого товариства відвідують дитячий розподільник: збираємо дітлахам подарунки, спілкуємося з малечою, готуємо для них справжній узбецький плов. А Тамара Оватесян – учениця відомої узбецької танцівниці Тамари Ханум – незважаючи на свій вісімдесятип’ятирічний вік, охоче вчить дітей танцям і розповідає їм про Узбекистан.
А ще Навруст ми відзначаємо у родинному колі. Запрошуємо наших українських друзів до сімейного кола.
А серед наших найближчих планів – організація недільної школи для дітей і підготовка до серпневого фестивалю мистецтв народів, які мешкають в Україні.
Олекса Боярко
І знову перед мікрофоном Ігор Лосєв, який продовжує розповідь про народи Середньої Азії та їхні діаспори в Україні.
Ігор Лосєв
Таджики
Самоназва – таджик. Мова належить до іранської групи індоарійської сім’ї мов. Антрополгоічно таджики – європеоїди, з невеличкою домішкою монголоїдності на рівнині, де таджики безпосередньо межують з тюрками. Таджики є найдавнішим населенням Середньої Азії. Починаючи з Х ст.. тюрки поступово відкинули іраномовних тубільців у гірські райони. В період встановлення радянської влади в Середній Азії найтриваліший період часу опиралися саме таджики, через що зазнали певних втрат під час національно-територіального розмежування в Середній Азії.
Таджики-мусульмани-суніти. Культура і література цього народу перебували під значним впливом споріднених іраномовних народів, що й призвело до сформування поняття “таджико-персідська література”
Її засновником вважається Абуабдулло Рудаки, до нас дійшло тільки 2000 його віршів з 1 млн. 300 тис. написаних ним. До цієї літератури належать знаменитий автор “Шах-наме”. Фірдоусі, а також Хафіз, Сааді, Джамі, Омар Хайям, Насір Хісров. З XVI ст. таджицька література відокремлюється від персидської Таджиками були великі вчені Біруні, Ал-Хорезмі, Абу-Алі Ібн-Сіно, відомий в Європі як Авіценна.
За переписом 2001 року в Україні – 4255 таджиків, таджицьку визнали рідною 1521особа, російську – 1983 , українську – 488.
Казахи
Самоназва – казах. До Жовтневого перевороту їх називали в Російській імперії киргиз-кайсаками, киргиз-казаками і киргизами.
Казахська мова належить до кипчацької групи тюркських мов. До якої вона входить разом з кара-калпацькою і ногайською . Антропологічно казахи – типові монголоїди.
В ХI – ХII ст. ст. відбулася консолідація казахських племен і формування усвідомлення етнічної єдності казахів.
Казахи протистояли монголам Чингиз-хана в XIII ст. Але згодом новоприбулі на казахські землі монголи були доволі швидко асимільовані.
Казахи, починаючи з ХVI ст. поділялися на три субетнічні групи – жузи – Старший, Середній і Молодший. Цей поділ є й сьогодні суттєвим для казахів. Казахи – мусульмани, але з помітними язичницькими традиціями.
У народній культурі казахів особливе місце посідали поети-аматори акини. Засновником письмової літературної традиції казахів був Абай Кунанбаєв, який після Жовтневого перевороту став офіційним класиком. Під час так званого освоєння цілини в 50-ті, 60-ті роки ХХ ст. казахи стали на своїй землі етнічною меншістю, цьому сприяв також жахливий голод 30-х років, винищення казахів кінною армією Будьонного та їх масова втеча внаслідок цих подій до Китаю.
Але в 1986 році, на початку перебудови, саме казахи, організувавши масові виступи проти призначення керівником Казахстану московського висуванця Колбіна, стали першими ініціаторами демонтажу комуністичної імперії.
За переписом 2001 року в Україні – 5526 казахів, з них – 1041 визнали рідною казахську мову, 822 – українську. 3470 – російську мову.
Олекса Боярко
Під час Другої світової війни туркмени, казахи, узбеки, киргизи мали свої окремі підрозділи у складі Української Повстанської Армії. Про національні частини УПА розповідає Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Ухвалені 25 серпня 1943 року Третім збором бандерівської Організації Українських Націоналістів зміни у програмі передбачали боротьбу проти більшовиків та нацистів разом з іншими поневоленими народами. Невдовзі в Українській Повстанській Армії почалося створення національних підрозділів. Вони формувалися з військовополонених-червоноармійців, мобілізованих до німецької поліції та допоміжних частин.
Головна Команда УПА неодноразово зверталася у листівках до представників різних народів у німецьких частинах із закликом переходити зі зброєю в руках до українських відділів. Листівки друкувалися вірменською, грузинською, російською, узбецькою та іншими мовами. Восени в УПА вже існували 15 національних підрозділів загальною чисельністю близько двох тисяч вояків, які воювали під своїми національними прапорами.
Були створені, зокрема, азербайджанський, вірменський, грузинський, казахський, киргизький, татарський, туркменський, узбецький підрозділи, а також кубанська і донська козачі кінні сотні. Приміром, на Волині діяв узбецький відділ, очолюваний учителем Шірматом.
Національні підрозділи однаково успішно билися і з німецькими частинами, і з радянськими партизанами, і з частинами НКВД. 21–22 листопада на Житомирщині за ініціативи УПА відбулася Перша конференція поневолених народів Східної Європи та Азії. У ній взяли участь 39 делегатів від тринадцяти народів Радянського Союзу.
Вони утворили Спільний антирадянський фронт усіх поневолених народів. Резолюція конференції наголошувала на необхідності встановлення після війни міжнародного ладу, заснованого (цитата) “на системі незалежних держав кожної нації на своїй етнографічній території”.
Олекса Боярко
На все добре, шановні слухачі. Наступної п‘ятниці ми продовжимо розповідь про етнонаціональний портрет України.
Ви слухали програму “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”. Вів передачу Олекса Боярко.
Говорить радіо “Свобода”!
Добрий вечір, шановні слухачі. В ефірі програма “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.
Перед мікрофоном Олекса Боярко. Ми продовжуємо цикл передач радіо “Свобода”, присвячений етнонаціональному портрету України.
Сьогодні ми розповідатимемо про народи Середньої Азії, представлені своїми діаспорами в Україні. Перед мікрофоном доцент Києво-Могилянської академії Ігор Лосєв.
Ігор Лосєв
Народи Казахстану та Середньої Азії в Україні
Туркмени
Самоназва – туркмен. Це основне населення Туркменії. Туркменська мова належить до огузької гілки тюркських мов. Антропологічно туркмени різко відрізняються від решти середньоазіатів, серед них однозначно переважає європеоїдний расовий тип. В етногенезі туркменів велику роль відіграло древнє індоєвропейське корінне населення Середньої Азії.
Туркмени зберігають чіткий поділ на племена в межах єдиного етносу: пересічні туркмени, крім загальнонаціональної свідомості мають ще субетнічну і знають, приміром, що вони не лише туркмени, але й теке (текінці) – це понад 270 тис. людей ерсарі – 150 тисяч, йомути – 100 тисяч, салири – 35 тис., сарики – 32 тис.
Вперше назва “туркмен” вживається в кінці Х ст. в арабомовній географічній літературі. Процес формування туркменського етносу на арійсько-тюоркській основі закінчився приблизно в ХIV XV ст.ст.
Вся історія туркменів – це боротьба проти спроб Ірану та узбецьких емірів установити над ними своє панування, боротьба на загал успішна .
У 1861 р войовничі текінці під Мервом знищили армію іранського шаха.
В останні десятиліття Х1Х ст. Туркменію приєднала до своїх володінь Росія. Як пишуть російські дослідники, прикаспійські туркмени зустріли російські війська доброзичливо, але незабаром насильницькі дії царських колонізаторів призвели до ворожості місцевого населення. Росіянам довелося 2 роки воювати проти туркменів. Крім звичайного сунітського ісламу серед туркменів побутують різні напрямки суфізму, специфічної течії мусульманської теології і культової практики У світі знають знаменитого туркменського поета ХVIII ст. Махтумкулі. У Києві неподалік туркменського посольства встановлено пам’ятник класику поезії Сходу.
За переписом населення України 2001 р. туркменами визнали себе 3709 осіб, з них визнали рідною мовою туркменську 719 осіб, українську - 1079 осіб, російську 1392 особи.
Киргизи
Самоназва – киргиз, Киргизька мова належать до північно-західної групи тюрських мов. В антропологічному відношенні киргизи – яскраво виражені монголоїди. Вони, за думкою казахського вченого і просвітителя Чокана Валіханова, є тубільцями Тянь-Шаня. Радянські науковці вважали історичною прабатьківщиною киргизів басейн Єнисею.
За релігійними віруваннями киргизи тривалий час були шаманістами – язичниками. На берегах Єнисею і теренах нинішньої Туви сформувався потужний союз киргизьких племен. Киргизи вели боротьбу проти монголів Чингиз-Хана і навіть після поразки не брали участь в монгольських завоюваннях.
І лише досить пізно, за думкою радянських етнологів, киргизи стають населенням регіону Тянь-Шаня. У ХVI - XVII ст. ст. киргизам довелося воювати проти калмиків і узбеків. Киргизи мали чудову воєнну репутацію поміж сусідів, що називали їх “ дикими левами ”. В тому же таки ХVII ст.ст. киргизам довелося воювати проти калмиків і узбеків. В тому же таки ХVII ст.. киргизи воювали проти російських войовод і козацтва. Водночас опираючись експансії кокандських ханів. Коли наприкінці Х1Х ст. киргизи ще раз повстали проти Кокандського ханства. Росія використала ситуацію для приєднання киргизьких земель до імперії. Радянські історики стверджували, що то було меншим злом у порівнянні з можливим приєднанням до Британської імперії.
Іслам став релігією киргизів відносно пізно, не раніше ХVIII ст. Киргизи ставилися до приписів ісламу доволі ліберально, бували випадки , коли місцеві феодали на прохання трудящих навіть переносили на іншу пору року священний піст-рамадан. Язичницькі звичаї зберігалися поряд з ісламськими. Киргизи створили величний героїчний епос “Манас”, це збірка творів багатьох поколінь народних авторів- манасчи. “Манас” побутував лише в усній традиції. Найвідомішим у світі сучасним класиком киргизької літератури є Чингиз Айтматов.
За переписом населення України 2001 року киргизами визнали себе 1128 осіб, з них киргизьку мову назвали рідною 208 осіб, українську – 221 особа, російську – 617 осіб.
Узбеки
Самоназва – узбек. Це найпотужніший тюркський етнос Середньої Азії, найчисельніший, що й дає підстави Узбекистану претендувати на роль регіонального лідера. Мова узбеків належить до західної гілки тюркських мов .
В антропологічному відношенні узбеки доволі різні, в складі цього етносу є як монголоїди, так і європеоїди. Наприклад, така етногрупа узбеків як “сарти” антропологічно не відрізняється від іраномовних таджиків.
Етнонім “узбек” пов’язаний з золотоординським ханом Узбеком (XIV ст); , який до речі подарував Великому московському князю Івану Калиті за віддану службу Орді золоту тюбетейку, що й понині називається чомусь “шапкою Мономаха”, хоча ані київські, ані візантійські Мономахи не мають ніякого стосунку до ханського подарунку.
Коли племена узбеків у ХVI ст.. прийшли в Середню Азію вони зустріли там тюрське населення, що вже перебувало на тамтешніх теренах тривалий історичний період, цьому населенню новоприбулі й передали своє етнічне ім’я. На території сучасного Узбекистану відбувся процес метисації , поєднання тюркського і індоєвропейського етнічних елементів.
У другій половині Х1Х ст. під владою Російської імперії частина узбецької етнічної території увійшла до складу Туркестанського генерал-губернаторства, а частина до Бухарського емірату та Хівінського ханства, що були під протекторатом Росії. Туркестан перебував під управлінням Військового міністерства імперії, а не міністерства внутрішніх справ, як інші території.
Узбеки створили героїчний епос “Алпамиш”, численні усні пісні оповідання – дастани, вони дали світові знаменитого астронома Улугбека, чудових поетів Лутфі й Алішера Навої.
За переписом 2001 рок узбеків на території України – 12353, з них визнали узбецьку рідною – 3604 особи, російську – 5996, українську –1818, кримськотатарську – 583.
Олекса Боярко
Київське обласне товариство “Узбекистан” зареєстровано лише у цьому березні, хоча неформально існує з 1991 року. Про діяльність товариства розповідає один з його засновників Абдукарім Хамідов.
Абдукарім Хамідов
На Київщині нараховується близько чотирьох тисяч узбеків – вихідців з Узбекистану. Свого часу хтось в Україні служив в армії, хто вчився – а потім створили сім’ї і відтоді тут живуть. Є і люди старшого покоління, котрі опинилися в Україні після війни. Серед членів нашого товариства – науковці, медики, робітники. Один з найвидатніших наших членів – це директор науково-дослідного інституту Вектор Султан Абідов. Усі ми підтримуємо зв’язок з Узбекистаном, адже усі мають там родичів.
Серед наших подальших планів – створити всеукраїнське товариство та об’єднати усіх узбеків, що мешкають в Україні. Щороку, упродовж останніх шести – семи років, ми збираємось і відзначаємо Навруст – березневе свято, день весняного рівнодення. В Узбекистані цього дня прийнято займатися добрими справами, наприклад, допомагати бідним. У Києві члени нашого товариства відвідують дитячий розподільник: збираємо дітлахам подарунки, спілкуємося з малечою, готуємо для них справжній узбецький плов. А Тамара Оватесян – учениця відомої узбецької танцівниці Тамари Ханум – незважаючи на свій вісімдесятип’ятирічний вік, охоче вчить дітей танцям і розповідає їм про Узбекистан.
А ще Навруст ми відзначаємо у родинному колі. Запрошуємо наших українських друзів до сімейного кола.
А серед наших найближчих планів – організація недільної школи для дітей і підготовка до серпневого фестивалю мистецтв народів, які мешкають в Україні.
Олекса Боярко
І знову перед мікрофоном Ігор Лосєв, який продовжує розповідь про народи Середньої Азії та їхні діаспори в Україні.
Ігор Лосєв
Таджики
Самоназва – таджик. Мова належить до іранської групи індоарійської сім’ї мов. Антрополгоічно таджики – європеоїди, з невеличкою домішкою монголоїдності на рівнині, де таджики безпосередньо межують з тюрками. Таджики є найдавнішим населенням Середньої Азії. Починаючи з Х ст.. тюрки поступово відкинули іраномовних тубільців у гірські райони. В період встановлення радянської влади в Середній Азії найтриваліший період часу опиралися саме таджики, через що зазнали певних втрат під час національно-територіального розмежування в Середній Азії.
Таджики-мусульмани-суніти. Культура і література цього народу перебували під значним впливом споріднених іраномовних народів, що й призвело до сформування поняття “таджико-персідська література”
Її засновником вважається Абуабдулло Рудаки, до нас дійшло тільки 2000 його віршів з 1 млн. 300 тис. написаних ним. До цієї літератури належать знаменитий автор “Шах-наме”. Фірдоусі, а також Хафіз, Сааді, Джамі, Омар Хайям, Насір Хісров. З XVI ст. таджицька література відокремлюється від персидської Таджиками були великі вчені Біруні, Ал-Хорезмі, Абу-Алі Ібн-Сіно, відомий в Європі як Авіценна.
За переписом 2001 року в Україні – 4255 таджиків, таджицьку визнали рідною 1521особа, російську – 1983 , українську – 488.
Казахи
Самоназва – казах. До Жовтневого перевороту їх називали в Російській імперії киргиз-кайсаками, киргиз-казаками і киргизами.
Казахська мова належить до кипчацької групи тюркських мов. До якої вона входить разом з кара-калпацькою і ногайською . Антропологічно казахи – типові монголоїди.
В ХI – ХII ст. ст. відбулася консолідація казахських племен і формування усвідомлення етнічної єдності казахів.
Казахи протистояли монголам Чингиз-хана в XIII ст. Але згодом новоприбулі на казахські землі монголи були доволі швидко асимільовані.
Казахи, починаючи з ХVI ст. поділялися на три субетнічні групи – жузи – Старший, Середній і Молодший. Цей поділ є й сьогодні суттєвим для казахів. Казахи – мусульмани, але з помітними язичницькими традиціями.
У народній культурі казахів особливе місце посідали поети-аматори акини. Засновником письмової літературної традиції казахів був Абай Кунанбаєв, який після Жовтневого перевороту став офіційним класиком. Під час так званого освоєння цілини в 50-ті, 60-ті роки ХХ ст. казахи стали на своїй землі етнічною меншістю, цьому сприяв також жахливий голод 30-х років, винищення казахів кінною армією Будьонного та їх масова втеча внаслідок цих подій до Китаю.
Але в 1986 році, на початку перебудови, саме казахи, організувавши масові виступи проти призначення керівником Казахстану московського висуванця Колбіна, стали першими ініціаторами демонтажу комуністичної імперії.
За переписом 2001 року в Україні – 5526 казахів, з них – 1041 визнали рідною казахську мову, 822 – українську. 3470 – російську мову.
Олекса Боярко
Під час Другої світової війни туркмени, казахи, узбеки, киргизи мали свої окремі підрозділи у складі Української Повстанської Армії. Про національні частини УПА розповідає Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Ухвалені 25 серпня 1943 року Третім збором бандерівської Організації Українських Націоналістів зміни у програмі передбачали боротьбу проти більшовиків та нацистів разом з іншими поневоленими народами. Невдовзі в Українській Повстанській Армії почалося створення національних підрозділів. Вони формувалися з військовополонених-червоноармійців, мобілізованих до німецької поліції та допоміжних частин.
Головна Команда УПА неодноразово зверталася у листівках до представників різних народів у німецьких частинах із закликом переходити зі зброєю в руках до українських відділів. Листівки друкувалися вірменською, грузинською, російською, узбецькою та іншими мовами. Восени в УПА вже існували 15 національних підрозділів загальною чисельністю близько двох тисяч вояків, які воювали під своїми національними прапорами.
Були створені, зокрема, азербайджанський, вірменський, грузинський, казахський, киргизький, татарський, туркменський, узбецький підрозділи, а також кубанська і донська козачі кінні сотні. Приміром, на Волині діяв узбецький відділ, очолюваний учителем Шірматом.
Національні підрозділи однаково успішно билися і з німецькими частинами, і з радянськими партизанами, і з частинами НКВД. 21–22 листопада на Житомирщині за ініціативи УПА відбулася Перша конференція поневолених народів Східної Європи та Азії. У ній взяли участь 39 делегатів від тринадцяти народів Радянського Союзу.
Вони утворили Спільний антирадянський фронт усіх поневолених народів. Резолюція конференції наголошувала на необхідності встановлення після війни міжнародного ладу, заснованого (цитата) “на системі незалежних держав кожної нації на своїй етнографічній території”.
Олекса Боярко
На все добре, шановні слухачі. Наступної п‘ятниці ми продовжимо розповідь про етнонаціональний портрет України.
Ви слухали програму “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”. Вів передачу Олекса Боярко.
Говорить радіо “Свобода”!