Аудіозапис програми:
Київ, 1 червня 2004 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. У київській студії перед мікрофоном Надія Шерстюк, звукооператор Наталія Антоненко.
У цьому випуску ви почуєте:
Галина Терещук
... хоча в Україні стандартні правила щодо рівних прав і можливостей інвалідів, але не так часто можна зустріти дітей в інвалідних візках серед їхніх ровесників...
Вікторія Маренич
...мешканці гуртожитку вже звернулися із своєю бідою до прокуратури Харкова...
Василь Соколенко
...суд визнав дії начальника ЖЕКа незаконними і такими, що порушують права громадянина...
Богдана Костюк
... Олександр Висоцький у боротьбі за справедливий розподіл земельних ділянок пішов проти системи...
Надія Шерстюк
Першого червня Міжнародний день захисту дітей. Чи дотримуються права дітей в Україні? Чи гарантує їм держава право на освіту, розвиток і безпечне життя?
Згідно із різноманітними соціологічними опитуваннями, на більшість із цих запитань відповідь негативна. Але окрім дітей фізично здорових, сотні тисяч маленьких українців є хворими. Вони все своє життя проводять в інвалідному візочку, і їхнє життя повністю залежить від дорослих людей.
Моя колега Галина Терещук запитувала у батьків неповносправних дітей, які права їхніх синів та доньок не дотримуються в Україні?
Галина Терещук
Пані Марія Сачок, синові якої 23 роки і який хворіє дитячим церебральним паралічем, своє життя повністю присвятила синові. Жінка вимушена була звільнитися з роботи. Вона доклала усіх зусиль, щоби її син не почувався самотнім у суспільстві, щоб він бував у товаристві молоді.
Вадим відвідує лекції в Українському католицькому університеті.
Марія Сачок
Але це сильно важко для мами, звичайно, коли дитина одинока і в депресії.
Галина Терещук
Хоча в Україні стандартні правила щодо рівних прав і можливостей інвалідів, яким передбачене право на освіту, участь у різноманітних заходах разом з дітьми фізично здоровими, але не так часто можна зустріти у Львові дітей в інвалідних візках серед їхніх ровесників.
Пані Світлана Невко, мама 12-річної хворої Марічки, котра навчається у звичайній середній школі, зазначає:
Світлана Невко
Головне, що наші права обмежені транспортом. Ми могли б піди в різні місця, але дуже важко з транспортом.
Галина Терещук
Так трапилось що Наталка Курило у 19 років сіла в інвалідний візок. Сьогодні дівчинка закінчує навчання у Львівському національному університеті, вона здобула професію психолога.
Наталка Курило говорить про складності під час навчання.
Наталка Курило
Найбільша складність у навчанні полягала в архітектурних бар’єрах, тому що наш університет не пристосований зовсім. Весь тягар мого переміщення – це були мої одногрупники, батьки і якісь волонтери. Найбільша складність була в тому. І також відвідування бібліотек – авта немає, а всі наші автобуси не пристосовані. Складно.
Галина Терещук
Щомісяця держава виділяє пенсію на неповноправну дитину 60 гривень.
Олена Станік, менеджер навчально-реабілітаційного центру “Джерело” для дітей неповносправних, в інтерв’ю радіо “Свобода” зауважує:
Олена Станік
Не йдеться ні про який прожитковий мінімум, а просто дуже маленькі кошти. Неповносправні діти потребують значно більші кошти, ніж здорові діти: це часто і “Памперси”, і ліки, які коштують дуже дорого.
Переважно мама не може працювати, тому що в центрі “Джерело” небагато дітей. А мама, маючи неповносправну дитину, змушена доглядати дитину, не може знайти собі роботу. Тому держава повинна звичайно більше дбати.
Вони є дискриміновані в реалізації свого права на освіту, тому що якщо дитина не може дати собі раду самообслуговуванням, вона практично позбавлена можливості бути на рівні з іншими дітьми в школі чи в дитячому садочку. Це теж абсолютно не є нормальним.
Галина Терещук
Розповідали мені батьки й про те, як важко їм із дітьми у громадському транспорті - нечасто хтось здогадується допомогти витягнути візок, говорили й про те, як їхніх дітей уникають у суспільстві. Але більше матері воліли говорити, які їхні діти гарні і кохані, як вони люблять життя і людей.
Надія Шерстюк
У минулих програмах ми неодноразово розповідали про порушення житлових прав мешканців гуртожитків. Відомчі гуртожитки продаються, а нові їхні власники виселяють людей на вулицю. Такі випадки були на Луганщині та у Львові. А тепер у подібній ситуації опинилися 20 мешканців гуртожитку підприємства “Укргермет”, що у Харкові.
З подробицями Вікторія Маренич.
Вікторія Маренич
Відомчі гуртожитки не потрібні ані підприємствам, де мешкають їх колишні працівники, ані місту, бо, знаходячись на балансі підприємства, як правило, мають величезні борги перед комунальними підприємствами Харкова.
Проте випадок із колишнім гуртожитком підприємства “Укргермет” здивував багатьох. Справа в тому, що гуртожиток “Укргермет” продав приватній фірмі “С-студія” разом із його мешканцями. А це близько 20 людей.
Нові власники заявили, що мають наміри гуртожиток продати, тому всі його мешканці мають звільнити приміщення.
Мешканці гуртожитку розповіли, що їм створено такі умови, за яких вони мають піти самі.
Проте А.Шкиря, мешканець гуртожитку, сказав, що майже у всіх є сім’ї, житла іншого у них немає, то куди вони мають йти.
Георгій Куцанов мешкає у гуртожитку з 1993-го року. На підприємстві “Укргермет” відпрацював 17 років. Він розповів про те, що за проживання нові господарі вимагають фантастичну ціну 275 гривень на місяць проти 30 гривень, які вони платили раніше. Ніхто таких грошей не сплачує, а тому новий власник має право позбавити гуртожиток комунальних послуг, відключивши світло, газ, воду.
Звичайно, в цій ситуації хотілося б почути думку керівника “Укргермету”, проте секретарка у телефонній розмові повідомила мені, що директор “Укргермету” Юрій Горло буде пізніше: то за годину, то за дві, то за три. А дізнавшись про мету дзвінка, повідомила, що директор знаходиться у відряджені у Донецьку, а заступників в нього немає.
Щодо приватної фірми “С-студії”, то вона чомусь знаходиться за тією ж адресою і має ті ж телефони що і “Укргермет”.
Нікого з керівників з “С-студії” на робочому місці мені застати не вдалося.
А мешканці гуртожитку вже звернулися із своєю бідою до прокуратури Харкова, особливо не сподіваючись на допомогу.
Надія Шерстюк
Луганське обласне відділення КВУ стало ініціатором судового захисту громадян, які скаржаться на неправомірні дії начальників житлово-комунальних підприємств. Останні, згідно із законом, повинні завіряти довідки для довірених осіб, які представляють інтереси громадян у судах. Як правило, відповідні організації відмовляються оформлювати такі документи.
Детальніше інформує Василь Соколенко.
Василь Соколенко
Подібна практика відмов домоуправів та начальників житлово-комунальних установ на прохання громадян завірити довідку вже давно набула масового характеру, хоча за 114 статтею діючого Цивільно-процесуального Кодексу України, такі довіреності завіряються нотаріально або за місцем роботи чи проживання.
Враховуючи досить високу вартість нотаріально завірених документів луганське відділення Комітету виборців України пропонує оформляти їх за місцем проживання, тобто у начальників ЖЕКів або домоуправів.
За цією порадою звернувся з подібним проханням до домоуправа за місцем свого проживання і сіверсько-донецький журналіст Олег Севастьянов. Але начальник ЖЕКу відмовився поставити на згаданому папері відповідні підпис і печатку. І тоді консультанти обласного відділення Комітету виборців ознайомили начальника зі згаданою статтею Цивільного-процесуального Кодексу. При цьому попередили, що його неправомірні дії розглядатимуться у суді.
Але на начальника це не вплинуло. Він повів себе самовпевнено. Вся його зверхність зникла лише тоді, коли розпочався судовий процес, і він був змушений найняти адвоката, якому заплатив 520 гривень. А журналісту у суді безоплатно допомагав юрист відділення Комітету виборців.
В результаті суд визнав дії начальника ЖЕКа незаконними і такими, що порушують права громадянина. Суд також зробив визначення на адресу керівництва міського житлово-комунального господарства, вказавши на те, що його працівники не дотримуються чинних законів.
Ось як цю ситуацію коментує член обласного правління Комітету виборців Олексій Свєтіков:
Олексій Свєтіков
На жаль, це далеко не поодинокий випадок. Тільки наша приймальня вже тричі захищала інтереси громадян в таких ситуаціях, коли начальники житлових організацій відмовляються завіряти довіреності громадян для їхньої участі у суді.
У зв’язку з цим ми вважаємо за необхідне дещо змінити наш підхід до вирішення таких справ. В майбутньому ми будемо укладати з нашими клієнтами угоди і стягувати судові витрати з тих чиновників, які порушують закон. Можливо, саме таким чином, через грошове покарання, вони нарешті стануть дотримуватися прав громадян.
Надія Шерстюк
І на закінчення рубрика “Голоси скривджених”. “Боротьба селян за землю” – вічна тема. Послухайте розповідь людини, чия справа тягнеться вже 10 років. Це науковець Олександр Висоцький, який повернувся кілька років тому до домівки на Кіровоградщину.
З ним спілкувалася Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Олександр Висоцький у боротьбі за справедливий розподіл земельних ділянок пішов проти системи, а саме, системи покарання проти Олександрівської виправної колонії № 104.
Розповідає пан Висоцький.
Олександр Висоцький
В 1992-му році в нашому селі у людей забрали півтори тисячі га землі. Це три села: Ясеноватка, Липівка і Могилів Курінь. Забрав цю землю департамент по виконанню покарань під виглядом допомоги селянам. На сьогоднішній день, як з’ясувалося, це вийшла не допомога селянам, а підсобне господарство департаменту по виконанню покарань. Селяни лишилися без землі і без майна.
Богдана Костюк
Наскільки легко було повертати землю і боротися за свої права, враховуючи, що проти вас стояв департамент по виконанню покарань?
Олександр Висоцький
Це майже неможливо, але це зроблено. У людей на руках сертифікати, право власності на земельну частку, пай. Майно зникло: воно вже порізане і вивезено за ці роки.
На цю боротьбу пішло майже 10 років. І на сьогоднішній день вона продовжується в судах, незважаючи на те, що навіть існує доручення Президента, в якому сказано відповідним владним структурам реалізувати право селян, право власності на землю. Але його вперто ніхто не помічає.
Богдана Костюк
“А головним опонентом селян виступає судова влада,” - каже Олександр Висоцький.
Олександр Висоцький
Це нова технологія боротьби. Тобто, судова влада виконує замовлення і дуже важко тоді оскаржувати ці рішення і боротися, бо там є багато варіантів, як можна не допустити до захисту своїх прав. Пройшли серію, якщо можна так сказати, судів господарських. Ці суди були скасовані Верховним Судом, призначено все з нуля, новий розгляд, але вказівок Верховного Суду ніхто не виконує. Це вже один із моментів технології.
Знову все повторюється слово в слово. І на останньому етапі, на касаційному, нам зробили штучне банкрутство і не допустили вже до захисту своїх прав КСП.
Богдана Костюк
І тепер селяни сподіваються на виконання доручення Президента України: цей документ вимагає від відповідних органів виконавчої влади “вжити заходів щодо реалізації права на землю працівників сільськогосподарського підприємства “Нове життя”... і належного використання земель цього підприємства за призначенням”.
Надія Шерстюк
Ви слухали програму “Права людини: українська реальність”, яку підготувала і провела Надія Шерстюк. Мені допомагав у київській студії звукооператор Наталія Антоненко.
На все добре, шановні слухачі!
Говорить радіо “Свобода”!
Київ, 1 червня 2004 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. У київській студії перед мікрофоном Надія Шерстюк, звукооператор Наталія Антоненко.
У цьому випуску ви почуєте:
Галина Терещук
... хоча в Україні стандартні правила щодо рівних прав і можливостей інвалідів, але не так часто можна зустріти дітей в інвалідних візках серед їхніх ровесників...
Вікторія Маренич
...мешканці гуртожитку вже звернулися із своєю бідою до прокуратури Харкова...
Василь Соколенко
...суд визнав дії начальника ЖЕКа незаконними і такими, що порушують права громадянина...
Богдана Костюк
... Олександр Висоцький у боротьбі за справедливий розподіл земельних ділянок пішов проти системи...
Надія Шерстюк
Першого червня Міжнародний день захисту дітей. Чи дотримуються права дітей в Україні? Чи гарантує їм держава право на освіту, розвиток і безпечне життя?
Згідно із різноманітними соціологічними опитуваннями, на більшість із цих запитань відповідь негативна. Але окрім дітей фізично здорових, сотні тисяч маленьких українців є хворими. Вони все своє життя проводять в інвалідному візочку, і їхнє життя повністю залежить від дорослих людей.
Моя колега Галина Терещук запитувала у батьків неповносправних дітей, які права їхніх синів та доньок не дотримуються в Україні?
Галина Терещук
Пані Марія Сачок, синові якої 23 роки і який хворіє дитячим церебральним паралічем, своє життя повністю присвятила синові. Жінка вимушена була звільнитися з роботи. Вона доклала усіх зусиль, щоби її син не почувався самотнім у суспільстві, щоб він бував у товаристві молоді.
Вадим відвідує лекції в Українському католицькому університеті.
Марія Сачок
Але це сильно важко для мами, звичайно, коли дитина одинока і в депресії.
Галина Терещук
Хоча в Україні стандартні правила щодо рівних прав і можливостей інвалідів, яким передбачене право на освіту, участь у різноманітних заходах разом з дітьми фізично здоровими, але не так часто можна зустріти у Львові дітей в інвалідних візках серед їхніх ровесників.
Пані Світлана Невко, мама 12-річної хворої Марічки, котра навчається у звичайній середній школі, зазначає:
Світлана Невко
Головне, що наші права обмежені транспортом. Ми могли б піди в різні місця, але дуже важко з транспортом.
Галина Терещук
Так трапилось що Наталка Курило у 19 років сіла в інвалідний візок. Сьогодні дівчинка закінчує навчання у Львівському національному університеті, вона здобула професію психолога.
Наталка Курило говорить про складності під час навчання.
Наталка Курило
Найбільша складність у навчанні полягала в архітектурних бар’єрах, тому що наш університет не пристосований зовсім. Весь тягар мого переміщення – це були мої одногрупники, батьки і якісь волонтери. Найбільша складність була в тому. І також відвідування бібліотек – авта немає, а всі наші автобуси не пристосовані. Складно.
Галина Терещук
Щомісяця держава виділяє пенсію на неповноправну дитину 60 гривень.
Олена Станік, менеджер навчально-реабілітаційного центру “Джерело” для дітей неповносправних, в інтерв’ю радіо “Свобода” зауважує:
Олена Станік
Не йдеться ні про який прожитковий мінімум, а просто дуже маленькі кошти. Неповносправні діти потребують значно більші кошти, ніж здорові діти: це часто і “Памперси”, і ліки, які коштують дуже дорого.
Переважно мама не може працювати, тому що в центрі “Джерело” небагато дітей. А мама, маючи неповносправну дитину, змушена доглядати дитину, не може знайти собі роботу. Тому держава повинна звичайно більше дбати.
Вони є дискриміновані в реалізації свого права на освіту, тому що якщо дитина не може дати собі раду самообслуговуванням, вона практично позбавлена можливості бути на рівні з іншими дітьми в школі чи в дитячому садочку. Це теж абсолютно не є нормальним.
Галина Терещук
Розповідали мені батьки й про те, як важко їм із дітьми у громадському транспорті - нечасто хтось здогадується допомогти витягнути візок, говорили й про те, як їхніх дітей уникають у суспільстві. Але більше матері воліли говорити, які їхні діти гарні і кохані, як вони люблять життя і людей.
Надія Шерстюк
У минулих програмах ми неодноразово розповідали про порушення житлових прав мешканців гуртожитків. Відомчі гуртожитки продаються, а нові їхні власники виселяють людей на вулицю. Такі випадки були на Луганщині та у Львові. А тепер у подібній ситуації опинилися 20 мешканців гуртожитку підприємства “Укргермет”, що у Харкові.
З подробицями Вікторія Маренич.
Вікторія Маренич
Відомчі гуртожитки не потрібні ані підприємствам, де мешкають їх колишні працівники, ані місту, бо, знаходячись на балансі підприємства, як правило, мають величезні борги перед комунальними підприємствами Харкова.
Проте випадок із колишнім гуртожитком підприємства “Укргермет” здивував багатьох. Справа в тому, що гуртожиток “Укргермет” продав приватній фірмі “С-студія” разом із його мешканцями. А це близько 20 людей.
Нові власники заявили, що мають наміри гуртожиток продати, тому всі його мешканці мають звільнити приміщення.
Мешканці гуртожитку розповіли, що їм створено такі умови, за яких вони мають піти самі.
Проте А.Шкиря, мешканець гуртожитку, сказав, що майже у всіх є сім’ї, житла іншого у них немає, то куди вони мають йти.
Георгій Куцанов мешкає у гуртожитку з 1993-го року. На підприємстві “Укргермет” відпрацював 17 років. Він розповів про те, що за проживання нові господарі вимагають фантастичну ціну 275 гривень на місяць проти 30 гривень, які вони платили раніше. Ніхто таких грошей не сплачує, а тому новий власник має право позбавити гуртожиток комунальних послуг, відключивши світло, газ, воду.
Звичайно, в цій ситуації хотілося б почути думку керівника “Укргермету”, проте секретарка у телефонній розмові повідомила мені, що директор “Укргермету” Юрій Горло буде пізніше: то за годину, то за дві, то за три. А дізнавшись про мету дзвінка, повідомила, що директор знаходиться у відряджені у Донецьку, а заступників в нього немає.
Щодо приватної фірми “С-студії”, то вона чомусь знаходиться за тією ж адресою і має ті ж телефони що і “Укргермет”.
Нікого з керівників з “С-студії” на робочому місці мені застати не вдалося.
А мешканці гуртожитку вже звернулися із своєю бідою до прокуратури Харкова, особливо не сподіваючись на допомогу.
Надія Шерстюк
Луганське обласне відділення КВУ стало ініціатором судового захисту громадян, які скаржаться на неправомірні дії начальників житлово-комунальних підприємств. Останні, згідно із законом, повинні завіряти довідки для довірених осіб, які представляють інтереси громадян у судах. Як правило, відповідні організації відмовляються оформлювати такі документи.
Детальніше інформує Василь Соколенко.
Василь Соколенко
Подібна практика відмов домоуправів та начальників житлово-комунальних установ на прохання громадян завірити довідку вже давно набула масового характеру, хоча за 114 статтею діючого Цивільно-процесуального Кодексу України, такі довіреності завіряються нотаріально або за місцем роботи чи проживання.
Враховуючи досить високу вартість нотаріально завірених документів луганське відділення Комітету виборців України пропонує оформляти їх за місцем проживання, тобто у начальників ЖЕКів або домоуправів.
За цією порадою звернувся з подібним проханням до домоуправа за місцем свого проживання і сіверсько-донецький журналіст Олег Севастьянов. Але начальник ЖЕКу відмовився поставити на згаданому папері відповідні підпис і печатку. І тоді консультанти обласного відділення Комітету виборців ознайомили начальника зі згаданою статтею Цивільного-процесуального Кодексу. При цьому попередили, що його неправомірні дії розглядатимуться у суді.
Але на начальника це не вплинуло. Він повів себе самовпевнено. Вся його зверхність зникла лише тоді, коли розпочався судовий процес, і він був змушений найняти адвоката, якому заплатив 520 гривень. А журналісту у суді безоплатно допомагав юрист відділення Комітету виборців.
В результаті суд визнав дії начальника ЖЕКа незаконними і такими, що порушують права громадянина. Суд також зробив визначення на адресу керівництва міського житлово-комунального господарства, вказавши на те, що його працівники не дотримуються чинних законів.
Ось як цю ситуацію коментує член обласного правління Комітету виборців Олексій Свєтіков:
Олексій Свєтіков
На жаль, це далеко не поодинокий випадок. Тільки наша приймальня вже тричі захищала інтереси громадян в таких ситуаціях, коли начальники житлових організацій відмовляються завіряти довіреності громадян для їхньої участі у суді.
У зв’язку з цим ми вважаємо за необхідне дещо змінити наш підхід до вирішення таких справ. В майбутньому ми будемо укладати з нашими клієнтами угоди і стягувати судові витрати з тих чиновників, які порушують закон. Можливо, саме таким чином, через грошове покарання, вони нарешті стануть дотримуватися прав громадян.
Надія Шерстюк
І на закінчення рубрика “Голоси скривджених”. “Боротьба селян за землю” – вічна тема. Послухайте розповідь людини, чия справа тягнеться вже 10 років. Це науковець Олександр Висоцький, який повернувся кілька років тому до домівки на Кіровоградщину.
З ним спілкувалася Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Олександр Висоцький у боротьбі за справедливий розподіл земельних ділянок пішов проти системи, а саме, системи покарання проти Олександрівської виправної колонії № 104.
Розповідає пан Висоцький.
Олександр Висоцький
В 1992-му році в нашому селі у людей забрали півтори тисячі га землі. Це три села: Ясеноватка, Липівка і Могилів Курінь. Забрав цю землю департамент по виконанню покарань під виглядом допомоги селянам. На сьогоднішній день, як з’ясувалося, це вийшла не допомога селянам, а підсобне господарство департаменту по виконанню покарань. Селяни лишилися без землі і без майна.
Богдана Костюк
Наскільки легко було повертати землю і боротися за свої права, враховуючи, що проти вас стояв департамент по виконанню покарань?
Олександр Висоцький
Це майже неможливо, але це зроблено. У людей на руках сертифікати, право власності на земельну частку, пай. Майно зникло: воно вже порізане і вивезено за ці роки.
На цю боротьбу пішло майже 10 років. І на сьогоднішній день вона продовжується в судах, незважаючи на те, що навіть існує доручення Президента, в якому сказано відповідним владним структурам реалізувати право селян, право власності на землю. Але його вперто ніхто не помічає.
Богдана Костюк
“А головним опонентом селян виступає судова влада,” - каже Олександр Висоцький.
Олександр Висоцький
Це нова технологія боротьби. Тобто, судова влада виконує замовлення і дуже важко тоді оскаржувати ці рішення і боротися, бо там є багато варіантів, як можна не допустити до захисту своїх прав. Пройшли серію, якщо можна так сказати, судів господарських. Ці суди були скасовані Верховним Судом, призначено все з нуля, новий розгляд, але вказівок Верховного Суду ніхто не виконує. Це вже один із моментів технології.
Знову все повторюється слово в слово. І на останньому етапі, на касаційному, нам зробили штучне банкрутство і не допустили вже до захисту своїх прав КСП.
Богдана Костюк
І тепер селяни сподіваються на виконання доручення Президента України: цей документ вимагає від відповідних органів виконавчої влади “вжити заходів щодо реалізації права на землю працівників сільськогосподарського підприємства “Нове життя”... і належного використання земель цього підприємства за призначенням”.
Надія Шерстюк
Ви слухали програму “Права людини: українська реальність”, яку підготувала і провела Надія Шерстюк. Мені допомагав у київській студії звукооператор Наталія Антоненко.
На все добре, шановні слухачі!
Говорить радіо “Свобода”!
