Прага, 9 липня 2004 – Україна разом зі ще вісьмома післярадянськими державами звинуватила Організацію з безпеки і співпраці в Європі у втручанні у внутрішні справи, неповазі до свого суверенітету, подвійних стандартах і вибіркових підходах.
Заяву офіційно зачитав на засіданні постійної ради ОБСЄ в Відні в четвер постійний представник Росії. Цю спільну заяву підписали президенти Білорусі, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану, Узбекистану та України ще 3 липня на своїй неформальній зустрічі в Москві.
Усі ці країни зазнавали критики ОБСЄ за ті чи інші порушення демократичних норм і прав людини; Україна останнього разу – за вибори мера Мукачевого.
У своїй заяві післярадянські країни також висловлюють стурбованість, що місії ОБСЄ на місцях тільки спостерігають за дотриманням прав людини й діяльністю демократичних інституцій, а не зосереджуються на допомозі владам країн перебування. Автори заяви невдоволені пересуванням пріоритетів ОБСЄ до гуманітарної проблематики.
Вони також звинувачують ОБСЄ в невиправданій критиці і в політизованій діяльності, яка не бере до уваги реалії й специфічні особливості критикованих країн.
Участь України в такій заяві пояснив для «Радіо Свобода» речник міністерства закордонних справ України Маркіян Лубківський. У цій заяві треба бачити перш за все конструктивний елемент, бо, на думку не лише України, а й інших держав, Організація з безпеки і співпраці в Європі останнім часом діє неефективно, каже Маркіян Лубківський: «Дедалі частіше ця організація виконує не властиві для себе функції, які пов’язані з різними полями діяльності, такими, як, скажімо, права людини чи інші питання, які не належать до компетенції організації. Саме зміщення акцентів у роботі ОБСЄ викликало занепокоєння і стало причиною цієї заяви. Знову ж таки, погляньмо на сучасні реґіональні конфлікти. Чи розв’язаний конфлікт навколо Придністров’я? Ні, він не розв’язаний. Чи розв’язаний конфлікт навколо Нагірного Карабаху? Ні, він не розв’язаний. Чи все добре в Косові? Звичайно, й там є проблеми. Цю заяву треба розглядати спокійно, насамперед як документ, покликаний стати стимулом для підвищення ефективності діяльності ОБСЄ».
Трохи з іншого боку бачить мотивацію України російський політолог Фйодор Лук’янов, головний редактор квартальника «Росія в світовій політиці»: «Тим країнам, які орієнтовані більш-менш прозахідно, таким, як Україна чи Молдова, ОБСЄ загалом лише заважає, бо весь час звертає увагу на невідповідність їхньої внутрішньої ситуації високим критеріям європейських вартостей і тим самим гальмує їхнє деклароване прагнення інтеґруватися в справжні й структуровані західні організації, такі, як Євросоюз і НАТО».
А ось думка аналітика з Казахстану Боріхана Нурмахамбетова: «Якщо подумати, то очевидно, що головна мета заяви – зберегти авторитарні режими в цих країнах, із одного боку. А, з іншого боку, це чіткий сигнал, що Росія орієнтується на абсолютне домінування в СНД».
І в Україні народний депутат, член фракції Блоку Юлії Тимошенко Сергій Головатий уважає заяву дев’яти з-поміж країн – учасниць СНД давно знайомою риторикою брежнєвських, комуністичних часів: «Підписали цю заяву – ну, хто? – це комуністично-каґебістські динозаври: Путін, Кучма, азіяти… Зрозуміло, що лідер демократичної Грузії цього не зробив – і логічно. Бо ці речі є відрижкою комуністично-тоталітарного минулого. І звичайно, що коли мова йде про права людини, то завжди комуністичні чи недемократичні режими непокоїть найбільше свобода слова, чи можуть люди вільно виражати свої думки в різних формах, чи можуть люди вільно критикувати владу, чи можуть люди вільно собі міняти владу».
На думку Сергія Головатого, участь України в такій заяві – це в першу чергу непрофесіоналізм її зовнішньополітичного відомства, який шкодить позитивному міжнародному іміджеві України: «У рамках міжнародних організацій не може бути втручання у внутрішні справи держави з боку міжнародної організації, бо держава, вступаючи до неї, бере на себе обов’язок дотримуватися стандартів прав людини, які визначає ця організація. Тому звинувачувати організацію, де ти є членом, у тому, що до тебе втручаються, тоді, коли ти дав згоду на контроль і моніторинґ – ну, це вже, вибачте, шизофренія. Вона завжди була притаманна такому політикові, як Кучма. Але міністр закордонних справ України Грищенко повинен іти в відставку за такі речі. Ганьби такої Україні не треба. До Кучми всі звикли, але кожний професіонал у ділянці міжнародних відносин і дипломатії, який себе поважає, повинен усе-таки нести за це відповідальність».
Так само й делегації Європейського союзу і Сполучених Штатів Америки в ОБСЄ в відповідь на заяву дев’яти держав – учасниць СНД заявили, що дотримання прав людини й верховенства права не може вважатися за внутрішні справи.
Нідерланди, що головують у ЄС, у своїй заяві повідомили, що Євросоюз зверне увагу на звинувачення. Водночас Нідерланди від імені ЄС наголосили, що деякі твердження України й інших післярадянських держав самі викликають серйозне занепокоєння.
Заяву офіційно зачитав на засіданні постійної ради ОБСЄ в Відні в четвер постійний представник Росії. Цю спільну заяву підписали президенти Білорусі, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану, Узбекистану та України ще 3 липня на своїй неформальній зустрічі в Москві.
Усі ці країни зазнавали критики ОБСЄ за ті чи інші порушення демократичних норм і прав людини; Україна останнього разу – за вибори мера Мукачевого.
У своїй заяві післярадянські країни також висловлюють стурбованість, що місії ОБСЄ на місцях тільки спостерігають за дотриманням прав людини й діяльністю демократичних інституцій, а не зосереджуються на допомозі владам країн перебування. Автори заяви невдоволені пересуванням пріоритетів ОБСЄ до гуманітарної проблематики.
Вони також звинувачують ОБСЄ в невиправданій критиці і в політизованій діяльності, яка не бере до уваги реалії й специфічні особливості критикованих країн.
Участь України в такій заяві пояснив для «Радіо Свобода» речник міністерства закордонних справ України Маркіян Лубківський. У цій заяві треба бачити перш за все конструктивний елемент, бо, на думку не лише України, а й інших держав, Організація з безпеки і співпраці в Європі останнім часом діє неефективно, каже Маркіян Лубківський: «Дедалі частіше ця організація виконує не властиві для себе функції, які пов’язані з різними полями діяльності, такими, як, скажімо, права людини чи інші питання, які не належать до компетенції організації. Саме зміщення акцентів у роботі ОБСЄ викликало занепокоєння і стало причиною цієї заяви. Знову ж таки, погляньмо на сучасні реґіональні конфлікти. Чи розв’язаний конфлікт навколо Придністров’я? Ні, він не розв’язаний. Чи розв’язаний конфлікт навколо Нагірного Карабаху? Ні, він не розв’язаний. Чи все добре в Косові? Звичайно, й там є проблеми. Цю заяву треба розглядати спокійно, насамперед як документ, покликаний стати стимулом для підвищення ефективності діяльності ОБСЄ».
Трохи з іншого боку бачить мотивацію України російський політолог Фйодор Лук’янов, головний редактор квартальника «Росія в світовій політиці»: «Тим країнам, які орієнтовані більш-менш прозахідно, таким, як Україна чи Молдова, ОБСЄ загалом лише заважає, бо весь час звертає увагу на невідповідність їхньої внутрішньої ситуації високим критеріям європейських вартостей і тим самим гальмує їхнє деклароване прагнення інтеґруватися в справжні й структуровані західні організації, такі, як Євросоюз і НАТО».
А ось думка аналітика з Казахстану Боріхана Нурмахамбетова: «Якщо подумати, то очевидно, що головна мета заяви – зберегти авторитарні режими в цих країнах, із одного боку. А, з іншого боку, це чіткий сигнал, що Росія орієнтується на абсолютне домінування в СНД».
І в Україні народний депутат, член фракції Блоку Юлії Тимошенко Сергій Головатий уважає заяву дев’яти з-поміж країн – учасниць СНД давно знайомою риторикою брежнєвських, комуністичних часів: «Підписали цю заяву – ну, хто? – це комуністично-каґебістські динозаври: Путін, Кучма, азіяти… Зрозуміло, що лідер демократичної Грузії цього не зробив – і логічно. Бо ці речі є відрижкою комуністично-тоталітарного минулого. І звичайно, що коли мова йде про права людини, то завжди комуністичні чи недемократичні режими непокоїть найбільше свобода слова, чи можуть люди вільно виражати свої думки в різних формах, чи можуть люди вільно критикувати владу, чи можуть люди вільно собі міняти владу».
На думку Сергія Головатого, участь України в такій заяві – це в першу чергу непрофесіоналізм її зовнішньополітичного відомства, який шкодить позитивному міжнародному іміджеві України: «У рамках міжнародних організацій не може бути втручання у внутрішні справи держави з боку міжнародної організації, бо держава, вступаючи до неї, бере на себе обов’язок дотримуватися стандартів прав людини, які визначає ця організація. Тому звинувачувати організацію, де ти є членом, у тому, що до тебе втручаються, тоді, коли ти дав згоду на контроль і моніторинґ – ну, це вже, вибачте, шизофренія. Вона завжди була притаманна такому політикові, як Кучма. Але міністр закордонних справ України Грищенко повинен іти в відставку за такі речі. Ганьби такої Україні не треба. До Кучми всі звикли, але кожний професіонал у ділянці міжнародних відносин і дипломатії, який себе поважає, повинен усе-таки нести за це відповідальність».
Так само й делегації Європейського союзу і Сполучених Штатів Америки в ОБСЄ в відповідь на заяву дев’яти держав – учасниць СНД заявили, що дотримання прав людини й верховенства права не може вважатися за внутрішні справи.
Нідерланди, що головують у ЄС, у своїй заяві повідомили, що Євросоюз зверне увагу на звинувачення. Водночас Нідерланди від імені ЄС наголосили, що деякі твердження України й інших післярадянських держав самі викликають серйозне занепокоєння.
