Німеччина, 3 серпня 2004 - Чи цікавить вас, скільки заробляє менеджер великої фірми? Навіть якби вам і спало таке на думку, довідатися про заробіток "великих шишок" – фірмачів вам не пощастить.
А от у Німеччині заробітки менеджерів великих німецьких концернів стали однією з головних політичних тем під час літніх парламентських канікул. Справа у тому, що великі компанії у Німеччині вимагають збільшити робочий час для робітників, залишивши робітникам таку ж саму зарплатню, тому політиків і зацікавили розміри зарплат робітників.
“Заробляти за американською традицією, але за німецькою все тримати в секреті - ці два принципи поєднувати не можна”, - заявив цими днями прем’єр-міністр Баварії Едмунд Штойбер з огляду на астрономічні зарплати провідних німецьких менеджерів. Так само, як і представники червоно-зеленого уряду, і ліберали, він вимагає від бізнесменів оприлюднити дані про розміри зарплат членів правлінь концернів. Досі лише одна третина компаній, які входять до німецького біржового індексу DAX, погодилися на такий крок. Відомо, наприклад, що голова правління концерну “Deutsche Telekom” Кай-Уве Ріке щорічно отримує більше двох з половиною мільйонів євро, річний доход голови правління концерну “Siemens” Гайнріха фон Пірера складає приблизно три мільйони вісімсот тисяч євро. А от які гроші отримує, скажімо, голова концерну “DaimlerChrysler” Юрґен Шремп тримається в секреті. За оцінками експертів, він належить до найкраще оплачуваних німецьких менеджерів, хоча акції компанії останнім часом помітно упали в ціні. Його доходи в 250 разів є вищими за доходи робітника, який цілий день проводить за конвеєром. Взагалі, німецькі політики кажуть що подальше зростання зарплат менеджерів суперечить всім етичним нормам та принципам.
“Якщо до робітників висуваються вимоги, то менеджери зі свого боку теж мали б продемонструвати приклад, скоротивши свої зарплати”, - вважає прем’єр-міністр федеральної землі Рейнланд Пфальц Курт Бекк. Але, як засвідчив досвід, на такий крок вони, як правило, йдуть без особливого задоволення. Більше того, члени правлінь низки німецьких компаній мають у кишені спеціальний страховий поліс, який гарантує їм збереження розміру зарплати в разі поганого власного менеджменту. Говорить Клаус Нідіх, представник Спілки захисту інтересів власників цінних паперів:
“Ми вимагаємо скасувати страхові поліси, які спонукають менеджерів до безвідповідальності, які можливо навіть шкодять підприємствам”, - сказав Нідіх. Дедалі гучніше лунають вимоги тих, хто вимагає, аби зарплата менеджера залежала від успішності компанії, якою він керує. Цілком імовірно, що вже незабаром у Німеччині ухвалять закон, який зобов’язуватиме провідних менеджерів публічно розголошувати розміри своїх зарплат. За прозорішу діяльність концернів висловлюється не тільки прем’єр-міністр Баварії, лідер Християнсько-соціального союзу Едмунд Штойбер, але й представники червоно-зеленого уряду Німеччини.
А от у Німеччині заробітки менеджерів великих німецьких концернів стали однією з головних політичних тем під час літніх парламентських канікул. Справа у тому, що великі компанії у Німеччині вимагають збільшити робочий час для робітників, залишивши робітникам таку ж саму зарплатню, тому політиків і зацікавили розміри зарплат робітників.
“Заробляти за американською традицією, але за німецькою все тримати в секреті - ці два принципи поєднувати не можна”, - заявив цими днями прем’єр-міністр Баварії Едмунд Штойбер з огляду на астрономічні зарплати провідних німецьких менеджерів. Так само, як і представники червоно-зеленого уряду, і ліберали, він вимагає від бізнесменів оприлюднити дані про розміри зарплат членів правлінь концернів. Досі лише одна третина компаній, які входять до німецького біржового індексу DAX, погодилися на такий крок. Відомо, наприклад, що голова правління концерну “Deutsche Telekom” Кай-Уве Ріке щорічно отримує більше двох з половиною мільйонів євро, річний доход голови правління концерну “Siemens” Гайнріха фон Пірера складає приблизно три мільйони вісімсот тисяч євро. А от які гроші отримує, скажімо, голова концерну “DaimlerChrysler” Юрґен Шремп тримається в секреті. За оцінками експертів, він належить до найкраще оплачуваних німецьких менеджерів, хоча акції компанії останнім часом помітно упали в ціні. Його доходи в 250 разів є вищими за доходи робітника, який цілий день проводить за конвеєром. Взагалі, німецькі політики кажуть що подальше зростання зарплат менеджерів суперечить всім етичним нормам та принципам.
“Якщо до робітників висуваються вимоги, то менеджери зі свого боку теж мали б продемонструвати приклад, скоротивши свої зарплати”, - вважає прем’єр-міністр федеральної землі Рейнланд Пфальц Курт Бекк. Але, як засвідчив досвід, на такий крок вони, як правило, йдуть без особливого задоволення. Більше того, члени правлінь низки німецьких компаній мають у кишені спеціальний страховий поліс, який гарантує їм збереження розміру зарплати в разі поганого власного менеджменту. Говорить Клаус Нідіх, представник Спілки захисту інтересів власників цінних паперів:
“Ми вимагаємо скасувати страхові поліси, які спонукають менеджерів до безвідповідальності, які можливо навіть шкодять підприємствам”, - сказав Нідіх. Дедалі гучніше лунають вимоги тих, хто вимагає, аби зарплата менеджера залежала від успішності компанії, якою він керує. Цілком імовірно, що вже незабаром у Німеччині ухвалять закон, який зобов’язуватиме провідних менеджерів публічно розголошувати розміри своїх зарплат. За прозорішу діяльність концернів висловлюється не тільки прем’єр-міністр Баварії, лідер Християнсько-соціального союзу Едмунд Штойбер, але й представники червоно-зеленого уряду Німеччини.
