Київ, 6 серпня 2004 - У газеті "Факты и комментарии" Президент України Леонід Кучма вперше пояснює, чим були викликані зміни зовнішньополітичного курсу України. В інтерв’ю, в основному, йдеться про зміни у Воєнній доктрині України. А саме : вилучення слів про плани України вступити до НАТО і ЄС. На думку Президента, це пов’язано з тим, що, цитую в перекладі з російської , "нинішня світова система переживає серйозну кризу. Європейський Союз має вирішувати непрості проблеми, пов’язані з прийняттям до ЄС нових членів, і він зараз просто не готовий серйозно вирішувати питання, що напряму стосуються інтересів України".
В НАТО, говорить далі Президент, ситуація також складна, оскільки "НАТО переживає кризу через війну в Іраку". І робить висновок: " Так от, якщо раніше ми виходили з того, що завдяки тісній співпраці з європейськими та євроатлантичними структурами могли ефективніше розв''язуватися проблеми соціально-економічного і політичного розвитку, то, як показав, наприклад, останній досвід обговорення української конституційної реформи, наші західні партнери не завжди й не зовсім адекватно сприймають сьогоднішні українські реалії".
Леонід Кучма не надто схвально відгукнувся про стару редакцію Воєнної доктрини, що затверджувалася, до речі, лише наприкінці минулого року, й сказав, що вона "у чомусь вельми нагадувала ключове положення програми КПРС хрущовської доби : "Нинішнє покоління радянських людей житиме при комунізмі”. Ми не зразу це зрозуміли. Але краще пізно, аніж ніколи".
За словами Кучми, час дав відповідь на запитання, чому в НАТО та в ЄС опинилися країни, близькі щодо рівня розвитку до України. Глава держави вважає, що це пояснюється їхнім географічним положенням, а також відносинами, що склалися між Заходом і Росією.
"Така реальність. Така проза життя, – підбив підсумки український Президент. – Ми не хочемо, щоб нас тримали за наївних романтиків у такій архіважливій справі, як міжнародні стосунки. Прийшов час з небес опуститися на грішну землю".
Тим не менше, за словами Леоніда Кучми, повноправне членство в Євросоюзі та в НАТО, як і раніше, залишається важливою складовою стратегії України. Президент також запевнив, що Севастополь "є й залишиться головною базою Військово-Морських сил України".
Що спонукало Леоніда Кучму несподівано вдатися до роз’яснень щодо зміни Україною зовнішньополітичного курсу? Ось як відповів на це запитання в інтерв’ю для радіо "Свобода" політолог Олександр Дергачов:
"Очевидно, що Президент підбиває підсумки своєї десятирічної зовнішньополітичної діяльності. І вони полягають в тому, що він змушений відмовитись від основних планів, які проголошував. Оскільки реформи не вдалися, і Україна не готова до реального діалогу, зближення ні з Європейським Союзом, ні з НАТО. Україна, яка очолюється Леонідом Даниловичем Кучмою і його оточенням.
Адміністрація Президента необачливо накопичила великий обсяг зовнішньополітичних зобов''язань, пов’язаних саме з демократизацією. І сьогодні готує ґрунт для того, щоб відмовитись від цих зобов''язань. І одним із пунктів є саме відкладення на невизначене майбутнє інтеґрації до НАТО. Очевидно, що це задовольняє Росію і означає просто дрейф у бік Москви та обмеження можливостей маневрування для наступника Леоніда Даниловича. Так само зрозуміло, що такі стратегічні рішення не входять до компетенції Президента. Питання технічні військової доктрини – президентська компетенція. Стратегічні питання зовнішньої політики мають вирішуватись Верховною Радою. Так само очевидне, що його рішення сьогодні небагато важать. Оскільки все має бути переглянуте заново за кілька місяців".
В НАТО, говорить далі Президент, ситуація також складна, оскільки "НАТО переживає кризу через війну в Іраку". І робить висновок: " Так от, якщо раніше ми виходили з того, що завдяки тісній співпраці з європейськими та євроатлантичними структурами могли ефективніше розв''язуватися проблеми соціально-економічного і політичного розвитку, то, як показав, наприклад, останній досвід обговорення української конституційної реформи, наші західні партнери не завжди й не зовсім адекватно сприймають сьогоднішні українські реалії".
Леонід Кучма не надто схвально відгукнувся про стару редакцію Воєнної доктрини, що затверджувалася, до речі, лише наприкінці минулого року, й сказав, що вона "у чомусь вельми нагадувала ключове положення програми КПРС хрущовської доби : "Нинішнє покоління радянських людей житиме при комунізмі”. Ми не зразу це зрозуміли. Але краще пізно, аніж ніколи".
За словами Кучми, час дав відповідь на запитання, чому в НАТО та в ЄС опинилися країни, близькі щодо рівня розвитку до України. Глава держави вважає, що це пояснюється їхнім географічним положенням, а також відносинами, що склалися між Заходом і Росією.
"Така реальність. Така проза життя, – підбив підсумки український Президент. – Ми не хочемо, щоб нас тримали за наївних романтиків у такій архіважливій справі, як міжнародні стосунки. Прийшов час з небес опуститися на грішну землю".
Тим не менше, за словами Леоніда Кучми, повноправне членство в Євросоюзі та в НАТО, як і раніше, залишається важливою складовою стратегії України. Президент також запевнив, що Севастополь "є й залишиться головною базою Військово-Морських сил України".
Що спонукало Леоніда Кучму несподівано вдатися до роз’яснень щодо зміни Україною зовнішньополітичного курсу? Ось як відповів на це запитання в інтерв’ю для радіо "Свобода" політолог Олександр Дергачов:
"Очевидно, що Президент підбиває підсумки своєї десятирічної зовнішньополітичної діяльності. І вони полягають в тому, що він змушений відмовитись від основних планів, які проголошував. Оскільки реформи не вдалися, і Україна не готова до реального діалогу, зближення ні з Європейським Союзом, ні з НАТО. Україна, яка очолюється Леонідом Даниловичем Кучмою і його оточенням.
Адміністрація Президента необачливо накопичила великий обсяг зовнішньополітичних зобов''язань, пов’язаних саме з демократизацією. І сьогодні готує ґрунт для того, щоб відмовитись від цих зобов''язань. І одним із пунктів є саме відкладення на невизначене майбутнє інтеґрації до НАТО. Очевидно, що це задовольняє Росію і означає просто дрейф у бік Москви та обмеження можливостей маневрування для наступника Леоніда Даниловича. Так само зрозуміло, що такі стратегічні рішення не входять до компетенції Президента. Питання технічні військової доктрини – президентська компетенція. Стратегічні питання зовнішньої політики мають вирішуватись Верховною Радою. Так само очевидне, що його рішення сьогодні небагато важать. Оскільки все має бути переглянуте заново за кілька місяців".
