Аудіозапис програми:
Прага, 14 серпня 2004 року.
Петро Кагуй
В ефірі передача “Листи на Свободу”.
Перед мікрофоном у празькій студії Петро Кагуй.
Вітаю Вас, Шановні слухачі!
Основну увагу у сьогоднішній передачі зосередимо на виборах президента України. Йтиметься, зокрема, про використання так званого “адміністративного ресурсу”. Але, про це дещо пізніше. А насамперед - про ювілей радіо “Свобода”.
Ця передача виходить в ефір перший раз у суботу і повторюється у понеділок 16 серпня. Саме 16 серпня, 50 років тому, у 1954 - в ефір вийшла перша передача української редакції Радіо “Свобода”, яка спершу мала назву Радіо “Визволення”.
Протягом останніх місяців багато слухачів відгукнулося на наше прохання поділитися своїми спогадами про цікаві епізоди зі свого життя, пов’язані з радіо “Свобода”.
Низка цих спогадів вже звучали в ефірі. Ми вдячні усім, хто відгукнувся на наше прохання, чи й просто привітав радіо “Свобода” та її слухачів із нинішнім ювілеєм.
Відразу повідомлю, що спеціальні передачі, присвячені 50-річчю радіо “Свобода” вийдуть в ефір цього понеділка, 16 серпня: о 8:30 ранку, та увечері о 19:45 і 20:45 за київським часом.
Серед тих, хто надіслав листи з нагоди 50 річчя Української “Свободи” були, зокрема: Петро Брижук із Вінничини, Анатолій Іваненко з Києва, Микола Савчук із Закарпаття, Йосип Фіалка з Львівщини та багато інших наших слухачів.
І вже в останні дні ми отримали привітання від родини Блажієвських із Вінниці, від Людмили Жигайло з Одеси. А слухач із Волині на ім’я Юрій в короткому листі написав:
“Дорогі друзі, прийміть до цілої гори вітань і моє. У переддень 50-ти літ рідного мовлення, за народною традицією усім бажаю: з роси та води. Шануймося, бо багацько нас у Світі є”.
Привітала нас та усіх наших слухачів також Раїса Карюк із міста Миргорода, що на Полтавщині. Серед іншого, вона написала:
“Прийміть мої щирі вітання з 50-річчям заснування Української “Свободи” та побажання всіляких гараздів...
Багато років тому, короткі хвилі донесли до моєї свідомості, що не все так безхмарно в “нашей прекрасной стране”, і я стала по іншому сприймати життя.
Згадуючи сімдесяті роки, не можу забути, як мої приятелі і приятельки із жахом сприймали ті новини, про які я їм повідомляла, почувши із радіоприймача через глушіння. Уникали спілкування зі мною: “Ти що? Так про Леніна говориш!”. Тепер більшість з них це інші люди, самі стали слухачами pадіо “Свобода”.
Шановні свободівці, дякую Вам за те, що у мене збільшилося коло друзів, мені пишуть, приїздять подивитися на жіночку, яка нічого не боїться, дякують інші за добрі слова на адресу заробітчан. У свої солідні роки, я навіть не сподівалася на якесь диво у своєму житті Користуючись нагодою, вітаю і слухачів та своїх колег з ювілеєм нашої “Свободи”. Запрошую на Сорочинський ярмарок, що проходитиме із 18 до 22 серпня.
Хай Українська “Свобода” наближає нас до перемоги добра над злом. Бажано, щоб наші українці – виборці прозріли на цих президентських виборах.
Будьмо! Слава Україні!
Пенсіонерка Раїса Карюк, місто Миргород”.
Ще раз дякуємо, шановні слухачі, за ваші спогади та привітання.
А зараз слово директорові української редакції радіо “Свобода” Олександрові Народецькому:
“Радіо “Свобода” – 50 років, і нічого не поробиш : не втекти мені від власних почуттів. Почав я слухати передачі ще 1964 року – саме в дні усунення Хрущова. Тоді я не повірив вухам своїм. Я не вірив, що десь люди можуть говорити вголос інакше.
Це був шок, який і досі пам’ятається. Звісно, не мислилось тоді, що прийде час - і я сам сидітиму перед мікрофоном. А час-таки прийшов, і я потрапив на Радіо Свобода і уже майже двадцять п’ять років живу в Українській редакції. Так і не помітив як посивів і став ветераном – за навалою подій, за хвилями потрясінь.
Чого-чого , а подій і потрясінь Україні, як і світові, не бракувало.
Нам можна закинути багато речей, де в чому ми не були на рівні, дещо не прозвучало так проникливо, як цього вимагала ситуація , але одного нам не закинеш – ми завжди були з основними подіями , ми ніколи не ігнорували головних зрушень у житті України. Ми прагнули бути там, де вирувало найгостріше і найгарячіше – і в цьому ми майже завжди вели перед.
Більшість із своїх п’ятдесяти років Радіо Свобода пробивалося до слухачів крізь заглушки. Якби нас не глушили, а слухачі все одно нас знаходили. І в рік п’ятдесятиліття лиха доля звалилася на нас , і нас викинули з цілої мережі ФМ , а попри це наші слухачі залишаються з нами.
Оце слухацьке довір’я до нас дорого коштує! Чим його завоюєш? Як його втримаєш?
Саме це довір’я береже нас і дисциплінує нас, підтримує і підштовхує.
Я поздоровляю моїх колег і наших слухачів з іще одним моментом вічності довжиною аж в П’ЯТДЕСЯТ РОКІВ.
Я часто повторюю одну приказку: “перші сто років завжди важко” – так що попереду багато чого цікавого, але ніколи не забуваймо, що ми відповідальні за довір’я тих, до кого ми звертаємо наш голос. Голос Радіо “Свобода”.
Продовжуємо передачу “Листи на Свободу” і переходимо до теми президентських виборів. Спершу прозвучить у перекладі з російської коротке електронне послання із Німеччини за підписом Ріта:
“Вибачте, що пишу російською. Соромно за екс-президента Кравчука, який стверджує, що не використовується адміністративний ресурс в Україні.
Дзвонила до Харкова, на батьківщину. Племінниця розповідає, як їх студентів, зібрали в аудиторії і наказали поставити підписи за Януковича. Зібравши підписні листи, наказали голосувати за нього. Племінниця боїться голосувати за когось іншого. Ледве переконала її не боятися, оскільки голосування на виборах анонімне.
Я проживаю у Німеччині. Обов’язково поїдемо до консульства в Гамбурзі і проголосуємо усією родиною за Ющенка. Ріта”.
Про використання так званого адміністративного ресурсу на Харківщині йдеться також у листі харків’янина Євгена Дудіна. Його дещо довший лист, також у перекладі з російської, прозвучить у дикторському читанні:
“14 липня близько 16-ої години юрби харків’ян штурмували перехід в метро від станції “Площа Конституції” до станції “Історичний музей”. У багатьох були згорнуті у трубку державні прапори України.
Зацікавлений тим що відбувається, автор цих рядків дозволив втягнути себе у людський вир. На станції “Історичний музей” - черга. Вдалося сісти лише у 5 електропоїзд.
Лунали репліки: “Ми – адміністративний ресурс”. Це була не гордість, а іронія.
Натовп виштовхує мене на майдан, що носить ім’я “Свободи”. В 16:30 переходжу її вздовж і поперек. Двадцять відсотків території майдану займають особи в міліцейській формі. Усвідомлюю: це для масовості.
Вражає своєю безапеляційністю гасло: “ХАРКІВ’ЯНИ ЗА ЯНУКОВИЧА”. І це при тому, що харків’яни висловлять свою думку 31 жовтня. Справедливо було б написати: “ВЛАДА, ПРОВЛАДНІ ХАРКІВ’ЯНИ – ЗА ЯНУКОВИЧА”.
Днем пізніше, голова Харківської облдержадміністрації Євген Кушнарьов на Радіо “Свобода” повністю заперечуватиме залучення адміністративних ресурсів для проведення мітингу-шоу на користь Януковича. Буцімто, це лише ініціатива громадсько-політичних організацій. Але, факти – річ уперта.
Уявімо собі фантастичну ситуацію: у Харкові – незалежний прокурор і незалежне Харківське бюро розслідувань. Запевняю, що слідчі швидко б виявили склад злочину за кількома статтями.
Суб’єкт злочину – обласні і міські посадові особи, а також керівники державних і комунальних підприємств (на мітингу були бюджетники).
Основні речові докази – таблички з номерами секторів, що їх тримали на мітингу відповідальні за сектори на майдані Свободи.
Це ж треба було додуматися до такого НОУ-ХАУ. Скажіть будь ласка, в якій же демократичній країні виборці (скажімо Буша чи Керрі) повинні думати про якісь сектори чи про своїх начальників, котрі ведуть чорні списки???
І ще один шокуючий аргумент – ЧАС, КОЛИ ПРОВОДИЛИ МІТИНГ.
Не потрібно бути суперслідчим, щоб встановити: людей відпустили з роботи відразу після обіду. Другу половину робочого дня їм пообіцяли оплатити, якщо вони візьмуть участь у мітингу. І заплатили! Окрім цього, не будьмо ханжами, люди у випадку непокори – могли втратити роботу.
До речі, свідками обвинувачення можуть виступити численні представники штабів опозиційних кандидатів, котрі успішно провадили контрпропаганду під час цього мітингу.
Продажні кучмівські засоби масової інформації розголосили на всю Україну про екстаз СТА ТИСЯЧ ОСІБ від імені Януковича.
Отож, панове-добродії, рахувати вмієте?!!
100 тисяч осіб помножити на пів робочого дня – виходить 50 тисяч трудоднів. І їх оплачено з кишені платників податків, гроші вкрадено у нас - заради одного: щоб політичні банкроти зберегти за собою владу!
Через відсутність НЕЗАЛЕЖНОГО ПРОКУРОРА, автор цих рядків сам інкримінує вищезазначеним суб’єктам злочину:
Перше. Стаття 366 кримінального кодексу: “Посадове підроблення”.
Подання завідомо неправдивих даних у робочі табеля”. (Карається позбавленням волі до 3 років).
Друге. Стаття 191 (частина друга)
“розтрата чужого (державного) майна (грошей) шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем”.
50 тисяч трудоднів помножених на денний заробіток.
І нарешті, ОСНОВНА СТАТТЯ: 157 (частина перша). “Перешкоджання здійсненню виборчого права”
“Перешкоджання насильством, обманом чи погрозами... вільному здійсненню громадянином права обирати...”.
(Карається позбавленням волі до 4 років).
Окрім цього, порушено статтю 34 Конституції України - “свобода думки”.
Чому ми раптом і відразу повинні полюбити Януковича, а не, скажімо, сержанта ДАÏ Петренка?
У мене все, Євген Дудін, м. Харків”.
На черзі послання від Романа Бича із міста Самбора, що на Львівщині. Він висловлює свої застереження щодо Віктора Ющенка як кандидата у президенти.
“Пан Ющенко, як я зрозумів, закликає усіх приєднуватися до нього: хто за демократію, хто проти нинішньої влади і так далі. Таким чином, чи не прийме він до себе, так ми мовити, “різних союзників”, котрі потім разом із представниками нинішньої влади можуть показати йому зуби, гальмуватимуть його, перешкоджатимуть у діяльності.
Ющенко надто усім вірить і це мені не подобається. І від самого початку він мені не подобався, бо як кажуть він “не визначився”. А от народний депутат, пані Юлія Тимошенко – розумна, сильна “леді”, як Жанна Дарк. Вона мені більше подобається. А скільки вона бідна терпіла і далі терпить. Хочеться, щоб вона справді була “королевою України” - президентом”.
Такими міркуваннями поділився наш слухач, пенсіонер Роман Бич із Самбора, що на Львівщині.
Тему президентських виборів порушує також Володимир Осипчук із Вінниці:
“Нещодавно перебуваючи на Дніпропетровщині, гарант Конституції Леонід Кучма заявив, що виявляється він морочив голову українському народові про свій третій термін президентства лише з однією метою - відволікти незадоволення владою від свого спадкоємця та наступника Віктора Януковича.
Всю ту ненависть та неприязнь антинародним режимом Кучми, він прийняв на себе. Тим самим, Янукович залишається більш привабливим в очах громадян України. Але Леоніду Даниловичу тільки здається, ще не так. Насправді український народ дуже добре розібрався, хто є хто.
За президентства Януковича, нинішній глава держави та його кримінальне оточення прагнутимуть остаточно закріпити за собою ті незлічені багатства, що були награбовані його свитою, захопити владу на усіх рівнях і утвердити диктатуру олігархічно-кланових утворень.
А ще Леонід Данилович, любитель інтриг та закулісних ігор, пообіцяв розповісти своєму народові після президентських виборів, хто зірвав Конституційну реформу в квітні місяці цього року.
А чи личить голові держави носити камінь за пазухою і показати його при нагоді? Про такі важливі справи народ мусить знати, а не користуватися плітками, які надходять з адміністрації президента.
Виходячи тільки з того, що Янукович є правонаступником антинародного режиму Кучми, то чи варто за нього голосувати?”.
А ось що написала нам Ірина Петренко із Тернополя:
“Я 75-річна пенсіонерка з Тернополя. Здавалося б молися бабцю Богу, ходи до церкви, доживай спокійно віку. Але я, бачачи що відбувається в Україні, мовчати не можу.
Дякувати Богу, що є ваше радіо, через яке маю можливість, особливо тепер, коли вирішується доля України, почути слова правди, роздуми, дискусії на теми дня, запитання, репліки слухачів, прогнози політологів, листи від слухачів і так далі. Не уявляю, як живуть люди, котрі крім щоденної брехні зранку до вечора – нічого не чують...
Наш народ морений голодом, принижений, пограбований, кров’ю облитий, сибірськими морозами гартований – заслуговує на кристалічно-чисту особистість, розумного, великого патріота України, який, перш за все, буде дійсно турбуватися про Україну, про її народ. невже в Україні немає своїх Кваснєвських, Гавелів, Саакашвілів???
Одного обрали, який так не любить Україну, що називає український народ “с прідурью”. Іншого “пропонують” – ще гіршого, який ненавидить усе українське: ліквідував єдину українськомовну школу в Донецьку, українські газети, закрив у цьому регіоні “5-ий телеканал”. Та й ще має дві судимості.
Україна – просто найунікальніша на Землі держава у плані здобуття найвищої влади. Бо де ще у світі, та кому після двох кримінальних судимостей (не політичних) вдалося пробитися на прем’єрську вершину? А з неї намагається покорити ще вищу – президентську!
А як чую, що в Америці та в Євросоюзі ще вірять Кучмі про чесні вибори в Україні, то дивом-дивуєшся – невже вони не вивчили Кучму за 10 років?
Погляньмо на сусідів, як вони обирають президентів. Взяти хоча б Грузію, де нещодавно відбулися найбільші за усі роки демократичні вибори. Народ виявив величезну довіру до Саакашвілі – понад 95 відсотків населення Грузії підтримали його.
Ось куди потрібно було організувати поїздку журналістів Ганні Стеців. Щоб перейняти досвід грузинів, переконатися – за що у них така велика повага до Міхаїла Саакашвілі. Напевне тому, що людина не грабувала, не ґвалтувала, не крала, а у свої 36 років закінчив низку навчальних закладів у: Києві, Страсбурзі, Нью-Йорку, Вашингтоні.., не говорячи вже про ті високі посади, які він займав у Грузії.
Та такий президент, якщо подасть руку зекові, то, напевне, тиждень відмиватиме свою руку. А українцям байдуже! Але ж президент – це ж обличчя нації!
З повагою, Ірина Петренко, місто Тернопіль”.
На завершення передачі “Листи на Свободу” прозвучить кілька телефонних дзвінків до нашого київського корпункту.
Слухач
Пропозиція: провести рейтинг дебати на радіо “Свобода” між Ющенком і Януковичем. Запитання до шахтарів Донбасу: чи сприяла діяльність Януковича, коли він був губернатором Донецької області його розвитку і процвітання?
Третє питання: партія СДПУ(о) – це партія європейського типу чи мафіозно-кланова структура? Запросіть по цьому питання, як експерта, Дмитра Чобіта.
Четверте питання: іде тотальне порушення виборчого закону, то чому мовчать міжнародні організації?
Шосте: запросіть майора Мельниченка в студію радіо “Свободи”, так само, Аскольда Крушельницького, Лесю Гонгадзе і Григорія Омельченка.
Сьоме: влаштуйте дискусію, якщо можливо, між Генпрокурором України Васильєвим і Омельченком.
У мене все.
Слухач 2
Хмельницька область, Полонненський район, місто Полонне, Василь Андрійович.
У нас збирають підписи дуже оригінальним способом: збирають усі бюджетні організації, керівник бюджетних організацій заставляють, щоб підлеглі підписувалися. В разі непідписання за Януковича поголовно всім, включно до технічки, не видадуть відпускних, матеріальної допомоги.
До пенсіонерів з обманом йдуть. Говорять, що підписуються за підвищення пенсії і не показують той листок. Стараються підходити до людей, що недобачають, щоб не бачили, що то підписний листок. Люди довірливі, думають, що це, дійсно, за підвищення пенсії, підписують.
А бюджетників всіх поголовно заставляють під приводом звільнення з роботи. Люди бояться підписувати, але факти на лице. Якби вони не били себе в груди, що вони зібрали 5 млн., але вони зібрали їх нечесним шляхом.
А люди, коли будуть голосувати покажуть, як потрібно. Ми надіємося, що люди не будуть голосувати так, як влада каже.
Дякую.
Слухач 3
Прочитав в газеті “Вечірні Вісті” про Януковича статтю “Под кєм стонєт Янукович”. Там є віршики деякі. Я вирішив перекласти їх на українську мову і от що в мене вийшло.
Від Дона очікує слава чи плаха, Бо шапку зірвать він зі шкірою може. Тепер хоче шапку він знять з Мономаха, Невже народ в тому йому допоможе?
Крізь розвісили портрети Янукочива-прем’єра, А де ж інші претенденти? Їх взяла “адмінхолера”.
Наш Янукович двоязикий, Кажуть, що знає два язика, Але з народ для розмови Треба знать хоч трохи мови.
Йому не потрібні турецькі пляжі, Йому не потрібна і Африка чорна, Але йому треба, життя того важить, Щоб в нас залишилась ця влада потворна.
Я з Дніпродзержинська. Мене звуть Володимир Васильович.
Петро Кагуй
Поетичне послання надіслав нам також Петро Галушка із Дніпропетровська. Його вірш прозвучить у дикторському читанні:
СОЛЬНИЙ НОМЕР ПРЕТЕНДЕНТА НА КОРОНУ ПРЕЗИДЕНТА
В цьому році вибирати Буде лідера народ! А для мене вища влада – Насолода з насолод!
Досвід я гігантський маю, Як нагріти і огріть... З пекла виведу до раю! От візьміть і оберіть!
Слухав я шахтарські каски, Бачив стільки горя й сліз! Я турботи депутатські У собі не раз проніс...
В кого ще авторитету Нині є багато так? Пишуть хай усі газети, Що найкращий я - козак!
Телебачення державне -У-Те-еН для теревень – Про мою персону славну Хай розказує щодень!
Я дивлюся людям в очі І відверто признаюсь – На престол найвищий хочу! Як не вийде - утоплюсь!
Тож Лубни, Хорол, Прилуки, - Віддавайте голоси Лиш за мене! В кожні руки По кільцю дам ковбаси!
Це все на сьогодні, шановні слухачі. Час передачі “Листи на Свободу” вичерпано.
З Вами був Петро Кагуй. А наступні два тижні огляд Ваших листів готуватиме мій колега Зиновій Фриз.
Дякуємо Вам за Вашу увагу і за Ваші листи!
На все добре.
До наступних зустрічей в ефірі.
Прага, 14 серпня 2004 року.
Петро Кагуй
В ефірі передача “Листи на Свободу”.
Перед мікрофоном у празькій студії Петро Кагуй.
Вітаю Вас, Шановні слухачі!
Основну увагу у сьогоднішній передачі зосередимо на виборах президента України. Йтиметься, зокрема, про використання так званого “адміністративного ресурсу”. Але, про це дещо пізніше. А насамперед - про ювілей радіо “Свобода”.
Ця передача виходить в ефір перший раз у суботу і повторюється у понеділок 16 серпня. Саме 16 серпня, 50 років тому, у 1954 - в ефір вийшла перша передача української редакції Радіо “Свобода”, яка спершу мала назву Радіо “Визволення”.
Протягом останніх місяців багато слухачів відгукнулося на наше прохання поділитися своїми спогадами про цікаві епізоди зі свого життя, пов’язані з радіо “Свобода”.
Низка цих спогадів вже звучали в ефірі. Ми вдячні усім, хто відгукнувся на наше прохання, чи й просто привітав радіо “Свобода” та її слухачів із нинішнім ювілеєм.
Відразу повідомлю, що спеціальні передачі, присвячені 50-річчю радіо “Свобода” вийдуть в ефір цього понеділка, 16 серпня: о 8:30 ранку, та увечері о 19:45 і 20:45 за київським часом.
Серед тих, хто надіслав листи з нагоди 50 річчя Української “Свободи” були, зокрема: Петро Брижук із Вінничини, Анатолій Іваненко з Києва, Микола Савчук із Закарпаття, Йосип Фіалка з Львівщини та багато інших наших слухачів.
І вже в останні дні ми отримали привітання від родини Блажієвських із Вінниці, від Людмили Жигайло з Одеси. А слухач із Волині на ім’я Юрій в короткому листі написав:
“Дорогі друзі, прийміть до цілої гори вітань і моє. У переддень 50-ти літ рідного мовлення, за народною традицією усім бажаю: з роси та води. Шануймося, бо багацько нас у Світі є”.
Привітала нас та усіх наших слухачів також Раїса Карюк із міста Миргорода, що на Полтавщині. Серед іншого, вона написала:
“Прийміть мої щирі вітання з 50-річчям заснування Української “Свободи” та побажання всіляких гараздів...
Багато років тому, короткі хвилі донесли до моєї свідомості, що не все так безхмарно в “нашей прекрасной стране”, і я стала по іншому сприймати життя.
Згадуючи сімдесяті роки, не можу забути, як мої приятелі і приятельки із жахом сприймали ті новини, про які я їм повідомляла, почувши із радіоприймача через глушіння. Уникали спілкування зі мною: “Ти що? Так про Леніна говориш!”. Тепер більшість з них це інші люди, самі стали слухачами pадіо “Свобода”.
Шановні свободівці, дякую Вам за те, що у мене збільшилося коло друзів, мені пишуть, приїздять подивитися на жіночку, яка нічого не боїться, дякують інші за добрі слова на адресу заробітчан. У свої солідні роки, я навіть не сподівалася на якесь диво у своєму житті Користуючись нагодою, вітаю і слухачів та своїх колег з ювілеєм нашої “Свободи”. Запрошую на Сорочинський ярмарок, що проходитиме із 18 до 22 серпня.
Хай Українська “Свобода” наближає нас до перемоги добра над злом. Бажано, щоб наші українці – виборці прозріли на цих президентських виборах.
Будьмо! Слава Україні!
Пенсіонерка Раїса Карюк, місто Миргород”.
Ще раз дякуємо, шановні слухачі, за ваші спогади та привітання.
А зараз слово директорові української редакції радіо “Свобода” Олександрові Народецькому:
“Радіо “Свобода” – 50 років, і нічого не поробиш : не втекти мені від власних почуттів. Почав я слухати передачі ще 1964 року – саме в дні усунення Хрущова. Тоді я не повірив вухам своїм. Я не вірив, що десь люди можуть говорити вголос інакше.
Це був шок, який і досі пам’ятається. Звісно, не мислилось тоді, що прийде час - і я сам сидітиму перед мікрофоном. А час-таки прийшов, і я потрапив на Радіо Свобода і уже майже двадцять п’ять років живу в Українській редакції. Так і не помітив як посивів і став ветераном – за навалою подій, за хвилями потрясінь.
Чого-чого , а подій і потрясінь Україні, як і світові, не бракувало.
Нам можна закинути багато речей, де в чому ми не були на рівні, дещо не прозвучало так проникливо, як цього вимагала ситуація , але одного нам не закинеш – ми завжди були з основними подіями , ми ніколи не ігнорували головних зрушень у житті України. Ми прагнули бути там, де вирувало найгостріше і найгарячіше – і в цьому ми майже завжди вели перед.
Більшість із своїх п’ятдесяти років Радіо Свобода пробивалося до слухачів крізь заглушки. Якби нас не глушили, а слухачі все одно нас знаходили. І в рік п’ятдесятиліття лиха доля звалилася на нас , і нас викинули з цілої мережі ФМ , а попри це наші слухачі залишаються з нами.
Оце слухацьке довір’я до нас дорого коштує! Чим його завоюєш? Як його втримаєш?
Саме це довір’я береже нас і дисциплінує нас, підтримує і підштовхує.
Я поздоровляю моїх колег і наших слухачів з іще одним моментом вічності довжиною аж в П’ЯТДЕСЯТ РОКІВ.
Я часто повторюю одну приказку: “перші сто років завжди важко” – так що попереду багато чого цікавого, але ніколи не забуваймо, що ми відповідальні за довір’я тих, до кого ми звертаємо наш голос. Голос Радіо “Свобода”.
Продовжуємо передачу “Листи на Свободу” і переходимо до теми президентських виборів. Спершу прозвучить у перекладі з російської коротке електронне послання із Німеччини за підписом Ріта:
“Вибачте, що пишу російською. Соромно за екс-президента Кравчука, який стверджує, що не використовується адміністративний ресурс в Україні.
Дзвонила до Харкова, на батьківщину. Племінниця розповідає, як їх студентів, зібрали в аудиторії і наказали поставити підписи за Януковича. Зібравши підписні листи, наказали голосувати за нього. Племінниця боїться голосувати за когось іншого. Ледве переконала її не боятися, оскільки голосування на виборах анонімне.
Я проживаю у Німеччині. Обов’язково поїдемо до консульства в Гамбурзі і проголосуємо усією родиною за Ющенка. Ріта”.
Про використання так званого адміністративного ресурсу на Харківщині йдеться також у листі харків’янина Євгена Дудіна. Його дещо довший лист, також у перекладі з російської, прозвучить у дикторському читанні:
“14 липня близько 16-ої години юрби харків’ян штурмували перехід в метро від станції “Площа Конституції” до станції “Історичний музей”. У багатьох були згорнуті у трубку державні прапори України.
Зацікавлений тим що відбувається, автор цих рядків дозволив втягнути себе у людський вир. На станції “Історичний музей” - черга. Вдалося сісти лише у 5 електропоїзд.
Лунали репліки: “Ми – адміністративний ресурс”. Це була не гордість, а іронія.
Натовп виштовхує мене на майдан, що носить ім’я “Свободи”. В 16:30 переходжу її вздовж і поперек. Двадцять відсотків території майдану займають особи в міліцейській формі. Усвідомлюю: це для масовості.
Вражає своєю безапеляційністю гасло: “ХАРКІВ’ЯНИ ЗА ЯНУКОВИЧА”. І це при тому, що харків’яни висловлять свою думку 31 жовтня. Справедливо було б написати: “ВЛАДА, ПРОВЛАДНІ ХАРКІВ’ЯНИ – ЗА ЯНУКОВИЧА”.
Днем пізніше, голова Харківської облдержадміністрації Євген Кушнарьов на Радіо “Свобода” повністю заперечуватиме залучення адміністративних ресурсів для проведення мітингу-шоу на користь Януковича. Буцімто, це лише ініціатива громадсько-політичних організацій. Але, факти – річ уперта.
Уявімо собі фантастичну ситуацію: у Харкові – незалежний прокурор і незалежне Харківське бюро розслідувань. Запевняю, що слідчі швидко б виявили склад злочину за кількома статтями.
Суб’єкт злочину – обласні і міські посадові особи, а також керівники державних і комунальних підприємств (на мітингу були бюджетники).
Основні речові докази – таблички з номерами секторів, що їх тримали на мітингу відповідальні за сектори на майдані Свободи.
Це ж треба було додуматися до такого НОУ-ХАУ. Скажіть будь ласка, в якій же демократичній країні виборці (скажімо Буша чи Керрі) повинні думати про якісь сектори чи про своїх начальників, котрі ведуть чорні списки???
І ще один шокуючий аргумент – ЧАС, КОЛИ ПРОВОДИЛИ МІТИНГ.
Не потрібно бути суперслідчим, щоб встановити: людей відпустили з роботи відразу після обіду. Другу половину робочого дня їм пообіцяли оплатити, якщо вони візьмуть участь у мітингу. І заплатили! Окрім цього, не будьмо ханжами, люди у випадку непокори – могли втратити роботу.
До речі, свідками обвинувачення можуть виступити численні представники штабів опозиційних кандидатів, котрі успішно провадили контрпропаганду під час цього мітингу.
Продажні кучмівські засоби масової інформації розголосили на всю Україну про екстаз СТА ТИСЯЧ ОСІБ від імені Януковича.
Отож, панове-добродії, рахувати вмієте?!!
100 тисяч осіб помножити на пів робочого дня – виходить 50 тисяч трудоднів. І їх оплачено з кишені платників податків, гроші вкрадено у нас - заради одного: щоб політичні банкроти зберегти за собою владу!
Через відсутність НЕЗАЛЕЖНОГО ПРОКУРОРА, автор цих рядків сам інкримінує вищезазначеним суб’єктам злочину:
Перше. Стаття 366 кримінального кодексу: “Посадове підроблення”.
Подання завідомо неправдивих даних у робочі табеля”. (Карається позбавленням волі до 3 років).
Друге. Стаття 191 (частина друга)
“розтрата чужого (державного) майна (грошей) шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем”.
50 тисяч трудоднів помножених на денний заробіток.
І нарешті, ОСНОВНА СТАТТЯ: 157 (частина перша). “Перешкоджання здійсненню виборчого права”
“Перешкоджання насильством, обманом чи погрозами... вільному здійсненню громадянином права обирати...”.
(Карається позбавленням волі до 4 років).
Окрім цього, порушено статтю 34 Конституції України - “свобода думки”.
Чому ми раптом і відразу повинні полюбити Януковича, а не, скажімо, сержанта ДАÏ Петренка?
У мене все, Євген Дудін, м. Харків”.
На черзі послання від Романа Бича із міста Самбора, що на Львівщині. Він висловлює свої застереження щодо Віктора Ющенка як кандидата у президенти.
“Пан Ющенко, як я зрозумів, закликає усіх приєднуватися до нього: хто за демократію, хто проти нинішньої влади і так далі. Таким чином, чи не прийме він до себе, так ми мовити, “різних союзників”, котрі потім разом із представниками нинішньої влади можуть показати йому зуби, гальмуватимуть його, перешкоджатимуть у діяльності.
Ющенко надто усім вірить і це мені не подобається. І від самого початку він мені не подобався, бо як кажуть він “не визначився”. А от народний депутат, пані Юлія Тимошенко – розумна, сильна “леді”, як Жанна Дарк. Вона мені більше подобається. А скільки вона бідна терпіла і далі терпить. Хочеться, щоб вона справді була “королевою України” - президентом”.
Такими міркуваннями поділився наш слухач, пенсіонер Роман Бич із Самбора, що на Львівщині.
Тему президентських виборів порушує також Володимир Осипчук із Вінниці:
“Нещодавно перебуваючи на Дніпропетровщині, гарант Конституції Леонід Кучма заявив, що виявляється він морочив голову українському народові про свій третій термін президентства лише з однією метою - відволікти незадоволення владою від свого спадкоємця та наступника Віктора Януковича.
Всю ту ненависть та неприязнь антинародним режимом Кучми, він прийняв на себе. Тим самим, Янукович залишається більш привабливим в очах громадян України. Але Леоніду Даниловичу тільки здається, ще не так. Насправді український народ дуже добре розібрався, хто є хто.
За президентства Януковича, нинішній глава держави та його кримінальне оточення прагнутимуть остаточно закріпити за собою ті незлічені багатства, що були награбовані його свитою, захопити владу на усіх рівнях і утвердити диктатуру олігархічно-кланових утворень.
А ще Леонід Данилович, любитель інтриг та закулісних ігор, пообіцяв розповісти своєму народові після президентських виборів, хто зірвав Конституційну реформу в квітні місяці цього року.
А чи личить голові держави носити камінь за пазухою і показати його при нагоді? Про такі важливі справи народ мусить знати, а не користуватися плітками, які надходять з адміністрації президента.
Виходячи тільки з того, що Янукович є правонаступником антинародного режиму Кучми, то чи варто за нього голосувати?”.
А ось що написала нам Ірина Петренко із Тернополя:
“Я 75-річна пенсіонерка з Тернополя. Здавалося б молися бабцю Богу, ходи до церкви, доживай спокійно віку. Але я, бачачи що відбувається в Україні, мовчати не можу.
Дякувати Богу, що є ваше радіо, через яке маю можливість, особливо тепер, коли вирішується доля України, почути слова правди, роздуми, дискусії на теми дня, запитання, репліки слухачів, прогнози політологів, листи від слухачів і так далі. Не уявляю, як живуть люди, котрі крім щоденної брехні зранку до вечора – нічого не чують...
Наш народ морений голодом, принижений, пограбований, кров’ю облитий, сибірськими морозами гартований – заслуговує на кристалічно-чисту особистість, розумного, великого патріота України, який, перш за все, буде дійсно турбуватися про Україну, про її народ. невже в Україні немає своїх Кваснєвських, Гавелів, Саакашвілів???
Одного обрали, який так не любить Україну, що називає український народ “с прідурью”. Іншого “пропонують” – ще гіршого, який ненавидить усе українське: ліквідував єдину українськомовну школу в Донецьку, українські газети, закрив у цьому регіоні “5-ий телеканал”. Та й ще має дві судимості.
Україна – просто найунікальніша на Землі держава у плані здобуття найвищої влади. Бо де ще у світі, та кому після двох кримінальних судимостей (не політичних) вдалося пробитися на прем’єрську вершину? А з неї намагається покорити ще вищу – президентську!
А як чую, що в Америці та в Євросоюзі ще вірять Кучмі про чесні вибори в Україні, то дивом-дивуєшся – невже вони не вивчили Кучму за 10 років?
Погляньмо на сусідів, як вони обирають президентів. Взяти хоча б Грузію, де нещодавно відбулися найбільші за усі роки демократичні вибори. Народ виявив величезну довіру до Саакашвілі – понад 95 відсотків населення Грузії підтримали його.
Ось куди потрібно було організувати поїздку журналістів Ганні Стеців. Щоб перейняти досвід грузинів, переконатися – за що у них така велика повага до Міхаїла Саакашвілі. Напевне тому, що людина не грабувала, не ґвалтувала, не крала, а у свої 36 років закінчив низку навчальних закладів у: Києві, Страсбурзі, Нью-Йорку, Вашингтоні.., не говорячи вже про ті високі посади, які він займав у Грузії.
Та такий президент, якщо подасть руку зекові, то, напевне, тиждень відмиватиме свою руку. А українцям байдуже! Але ж президент – це ж обличчя нації!
З повагою, Ірина Петренко, місто Тернопіль”.
На завершення передачі “Листи на Свободу” прозвучить кілька телефонних дзвінків до нашого київського корпункту.
Слухач
Пропозиція: провести рейтинг дебати на радіо “Свобода” між Ющенком і Януковичем. Запитання до шахтарів Донбасу: чи сприяла діяльність Януковича, коли він був губернатором Донецької області його розвитку і процвітання?
Третє питання: партія СДПУ(о) – це партія європейського типу чи мафіозно-кланова структура? Запросіть по цьому питання, як експерта, Дмитра Чобіта.
Четверте питання: іде тотальне порушення виборчого закону, то чому мовчать міжнародні організації?
Шосте: запросіть майора Мельниченка в студію радіо “Свободи”, так само, Аскольда Крушельницького, Лесю Гонгадзе і Григорія Омельченка.
Сьоме: влаштуйте дискусію, якщо можливо, між Генпрокурором України Васильєвим і Омельченком.
У мене все.
Слухач 2
Хмельницька область, Полонненський район, місто Полонне, Василь Андрійович.
У нас збирають підписи дуже оригінальним способом: збирають усі бюджетні організації, керівник бюджетних організацій заставляють, щоб підлеглі підписувалися. В разі непідписання за Януковича поголовно всім, включно до технічки, не видадуть відпускних, матеріальної допомоги.
До пенсіонерів з обманом йдуть. Говорять, що підписуються за підвищення пенсії і не показують той листок. Стараються підходити до людей, що недобачають, щоб не бачили, що то підписний листок. Люди довірливі, думають, що це, дійсно, за підвищення пенсії, підписують.
А бюджетників всіх поголовно заставляють під приводом звільнення з роботи. Люди бояться підписувати, але факти на лице. Якби вони не били себе в груди, що вони зібрали 5 млн., але вони зібрали їх нечесним шляхом.
А люди, коли будуть голосувати покажуть, як потрібно. Ми надіємося, що люди не будуть голосувати так, як влада каже.
Дякую.
Слухач 3
Прочитав в газеті “Вечірні Вісті” про Януковича статтю “Под кєм стонєт Янукович”. Там є віршики деякі. Я вирішив перекласти їх на українську мову і от що в мене вийшло.
Від Дона очікує слава чи плаха, Бо шапку зірвать він зі шкірою може. Тепер хоче шапку він знять з Мономаха, Невже народ в тому йому допоможе?
Крізь розвісили портрети Янукочива-прем’єра, А де ж інші претенденти? Їх взяла “адмінхолера”.
Наш Янукович двоязикий, Кажуть, що знає два язика, Але з народ для розмови Треба знать хоч трохи мови.
Йому не потрібні турецькі пляжі, Йому не потрібна і Африка чорна, Але йому треба, життя того важить, Щоб в нас залишилась ця влада потворна.
Я з Дніпродзержинська. Мене звуть Володимир Васильович.
Петро Кагуй
Поетичне послання надіслав нам також Петро Галушка із Дніпропетровська. Його вірш прозвучить у дикторському читанні:
СОЛЬНИЙ НОМЕР ПРЕТЕНДЕНТА НА КОРОНУ ПРЕЗИДЕНТА
В цьому році вибирати Буде лідера народ! А для мене вища влада – Насолода з насолод!
Досвід я гігантський маю, Як нагріти і огріть... З пекла виведу до раю! От візьміть і оберіть!
Слухав я шахтарські каски, Бачив стільки горя й сліз! Я турботи депутатські У собі не раз проніс...
В кого ще авторитету Нині є багато так? Пишуть хай усі газети, Що найкращий я - козак!
Телебачення державне -У-Те-еН для теревень – Про мою персону славну Хай розказує щодень!
Я дивлюся людям в очі І відверто признаюсь – На престол найвищий хочу! Як не вийде - утоплюсь!
Тож Лубни, Хорол, Прилуки, - Віддавайте голоси Лиш за мене! В кожні руки По кільцю дам ковбаси!
Це все на сьогодні, шановні слухачі. Час передачі “Листи на Свободу” вичерпано.
З Вами був Петро Кагуй. А наступні два тижні огляд Ваших листів готуватиме мій колега Зиновій Фриз.
Дякуємо Вам за Вашу увагу і за Ваші листи!
На все добре.
До наступних зустрічей в ефірі.
