Аудіозапис програми:
Київ, 15 серпня 2004
Марія Щур
Вітаю вас, шановні слухачі, на хвилях радіо “Свобода”. В ефірі “Економічний журнал”, перед мікрофоном – Марія Щур.
Київ, 11 серпня 2004 – «Нафтогаз України» повністю й дочасно погасив борг перед російською компанією «Ґазпром» за природний газ, отриманий Україною від 1997 до 2000 року.
Сума боргу та відсотків на нього складала 1,62 мільярда доларів. Розрахунки проведені у відповідності до укладених 10 та 11 серпня угод між Компанією ВАТ “Газпром” та Зовнішекономбанком РФ.
Про це «Нафтогаз» оголосив відразу по тому, як стало відомо, що Кабінет Міністрів затвердив механізм погашення цього боргу, який становив майже 1,5 мільярда доларів. Розповідає Сергій Кисельов
Сергій Кисельов
Торік восени у стосунках між українським боржником і російським кредитором виникла рідкісна ситуація. Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” всіма силами прагнула повернути російському відкритому акціонерному товариству “Газпром” газовий борг у вигляді єврооблігацій на суму 1 мільярд 430 мільйонів доларів.
Але росіяни всіляко відтягували повернення цього боргу. Облігації “Нафтобазу” були ґарантовано ліквідні. Російські партнери могли вигідно продати їх чи на європейському, чи й на світовому ринках цінних паперів будь-якої хвилини.
Але “Газпром” так і не прийняв їх на свій баланс, оскільки, як вважають фахівці, тоді б йому довелося сплатити до російського державного бюджету 44 відсотки від одержаного прибутку.
Однак тепер українці, здається, знайшли такий механізм повернення російського боргу за спожитий газ, який влаштує обидві сторони. Схема має приблизно такий вигляд.
“Нафтогаз України” одержує від “Газпрому” часткову передоплату за послуги з транзиту російського природного газу через територію України в 2005 – 2009 роках. Ця сума становитиме 1 мільярд 250 мільйонів доларів.
Отримані кошти буде перераховано російському “Внєшекономбанкові”, якому “Газпром” передав борги з корпоративних облігацій “Нафтогазу України”. Після одержання цих коштів “Внєшекономбанк” погасить облігації – і боргові зобов’язання “Нафтогазу України” вважаються врегульованими.
Російські експерти в сьогоднішньому числі московського видання “Газета” висловили думку, що запропонована Києвом схема погашення боргу за спожитий, але не оплачений “Газпромові” природний газ вигідна виключно для України. Але й для Росії такий механізм погашення українського боргу, мовляв, також вигідний.
Що стосується українських експертів, то вони підходять до новацій Кабміну щодо затвердженої напередодні президентських виборів нової схеми повернення боргу за російський газ досить стримано.
Ось як в інтерв’ю для радіо “Свобода” прокоментував ситуацію народний депутат, член парламентського комітету з паливно-енергетичного комплексу ядерної політики та ядерної безпеки Олександр Гудима.
Олександр Гудима
Я думаю, що в даному випадку Україна мала б цей борг віддати, я сумніваюсь поки що, що така ситуація є виправданою, тому що мова йде про повернення боргу нерозструктуризованого на 10 чи 5 років.
Тобто, як на мене, суть, звичайно, нормальна – борги треба повертати. Але я би був дуже обережний, якби це залежало від мене: чи Україні доконче треба зараз, перед президентськими виборами так поспішати, віддати гамузом, одним махом весь борг, який ми маємо перед росіянами.
Тим більше, треба було б нагадати тим, які так поспішають, що росіяни перед європейським співтовариством і перед Міжнародним валютним фондом заборгували значно більші суми і не спішать їх віддавати
Сергій Кисельов
А ось думка, яку висловив в інтерв’ю для радіо “Свобода” редактор відділу економіки газети “День” Віталій Княжанський.
Віталій Княжанський
На мою думку, для Росії ця схема, безумовно, вигідна. По-перше, таким чином "Газпром" уник необхідності платити до державного бюджету значну суму.
По-друге, замість 10 років, на які були розраховані облігації, що їх випустив "Нафтогаз України", він отримав увесь борг одномоментно.
І, по-третє, Росія отримала можливість регулювати ціну на газ одноособово, без жодної участі України, тому що вона стає монопольним постачальником свого газу. Свого, а також туркменського газу – в Україну.
Що стосується України, то для неї ця схема надзвичайно невигідна, тому що отой газ, який Україна отримувала в рахунок оплати за транзит, здається, на 5 чи 6 років наперед, вона передплатила за свій борг. І тепер Україна залишилася без цього газу, і Росія диктуватиме їй свої умови у визначенні ціни.
Сергій Кисельов для радіо “Свобода”, Київ.
Марія Щур
Продовжуємо енергетичну тему. У п’ятницю, 13 серпня, було зупинено другий енергоблок Хмельницької АЕС, який урочисто відкрили у присутності президента минулої неділі. За офіційними повідомленнями, зупинка була плановою і роботу енергоблоку поновлять наступного тижня.
При цьому голова державного комітету ядерного регулювання Вадим Грищенко повідомив про дві незаплановані зупинки, які вже встигли статися за нецілий тиждень роботи реактора.
А про те, як його відкривали у присутності президента Леоніда Кучми, голови ВР Володимира Литвина, голови Адміністрації Президента Віктора Медведчука, міністрів та представників іноземних держав, нагадає наша кореспондентка Валентина Одарченко.
Валентина Одарченко
Церемонію запуску розпочав Міністр палива та енергетики, голова НАЕК “Енергоатом” Сергій Тулуб.
Сергій Тулуб
Вельмишановний, пане президенте України, дозволте розпочати виконня підготовчих операцій по підйому потужності енергоблоку номер 2 Хмельницької АЕС.
Леонід Кучма
Дозволяю. Сталась подія, яку ми так довго чекали, до об’єднаної енергосистеми України підключено другий енергоблок Хмельницької АЕС.
Валентина Одарченко
Нагадаю, Хмельницька АЕС досі мала єдиний енергоблок-мільнник, котрий розпочав роботу у 1987 році. І з того часу виробив близько 100 мільярдів кіловат-годин електроенергії. Це кожна восьма десята кіловат година в атомній енергетиці нашої держави.
Віце-президент анергоатому Володимир Коровкін наголошує, що саме ХАЕС-2 та РАЕС-4 стали першими енергоблоками на території колишнього радянського союзу, які вводяться з оцінкою аварійної безпеки, підготовленою до світових стандартів.
Факт завершення добудови без допомоги західних кредиторів Леонід Кучма назвав економічним підйомом в Україні. Президент не утримався без нарікань на адресу західних кредиторів.
Леонід Кучма
Ми чекали 5 років, але захід під різними приводами ухилявся від своїх зобов’язань. У свою чергу виставляючи перед Україною все нові та нові вимоги. А домігшись закриття Чорнобильської станції, взагалі забув про свої обіцянки.
Валентина Одарченко
Нині Україна опинилась на 8 місці у світі за кількістю ядерних енергоблоків, Леонід Кучма сподівається, що вони найближчим часом вироблятимуть більше, ніж половину всієї електроенергії в країні.
“Те, що за останні роки на будівництво енергоблоків пішли кошти – заслуга нинішнього уряду, - сказав Президент. Про склад уряду, за якого почалися надходження коштів на добудову (це був уряд Ющенка) не йшлося.
Президент особливо відзначив енергоатом, який віднайшов. “Ринкові схеми фінансування енергоблоків, і удвічі, порівняно з кошторисною вартістю, знизив вартість будівництва.”
Валентина Одарченко для радіо “Свобода”, Нетішин, Хмельниччина.
Марія Щур
Проти нового нового українського реатора виступили представники німецького відділення міжнародної екологічної організації “Ґрінпіс”. Вони критикують розвиток атомної енергетики в Україні загалом. Розповідає Надія Кандиба.
Надія Кандиба
Експерти «Ґрінпіс» переконані, що Україна вже зараз має достатньо електроенергії і навіть експортує її, тому розвивати атомну енергетику в цій країні просто безвідповідально.
В інтерв’ю радіо “Свобода” один із представників цієї екологічної організації Бріґіте Оксе висловила критику на адресу Європейського банку реконструкції та розвитку і “Євроатому” за надання Україні кредитів, які буде використано в галузі атомної енергетики, а саме на модернізацію двох нових енергоблоків на Хмельницькій та Рівненській АЕС.
Бріґіте Оксе звернула увагу на те, що обидві фінансові установи, за її словами, порушили також власні критерії.
Бріґіте Оксе
ЄБРР фінансує проекти в галузі атомної енергетики тільки в тому разі, якщо країна змушена зупинити атомний реактор, від якого надходить особлива небезпека. Таким об’єктом в Україні була Чорнобильська АЕС, яку, однак, уже давно закрили.
Отже, ЄБРР більше не має підстав надавати Києву гроші. “Євроатом”, який фінансує понад 60 відсотків кредиту для України, теж порушує власні правила, згідно з якими його частка в проекті не повинна перевищувати 50 відсотків.
Надія Кандиба
Що ж стосується української сторони, то й тут експерти “Ґрінпіс” бачать достатньо критичних моментів. Вони звертають увагу на те, що Україна запускає нові реактори на Хмельницькій та Рівненській АЕС, не вживши при цьому всіх необхідних заходів безпеки, і тепер звертається по фінансову допомогу до ЄБРР та агентства “Євроатому”
Бріґіте Оксе
Звичайно, це безвідповідально. Якщо Україна вже запускає такі небезпечні об’єкти, як атомні електростанції, то вона відразу сама мала б потурбуватися про фінансування всіх заходів безпеки.
Надія Кандиба
Таким чином, зауважила представник німецького відділення екологічної організації “Ґрінпіс”, складається враження, що для Києва безпека на атомних електростанціях – не пріоритет.
На думку “Ґрінпіс”, розвиток атомної енергетики в Україні може мати не тільки негативні екологічні, але також небажані для ЄС економічні наслідки.
Якщо ця країна експортуватиме надлишок електроенергії на Захід, то це може призвести до викривлення європейського енергетичного ринку, застерігають експерти “Ґрінпіс”.
Надія Кандиба з Німеччини для радіо “Свобода”.
Тема: Ірландські націоналісти бояться українських фермерів
Київ, 11 серпня 2004 р.
Марія Щур
Українські фермери загрожують добробуту 32 країн. З такою заявою виступила північно-ірландська організація Шінн Фейн, яку вважають політичним крилом Ірландської Республіканської Армії.
Як повідомляє газета “Белфаст Телеграф” (Belfast Telegraph), ірландські республіканці вважають, що зростання експорту української пшениці може знизити ціни на збіжжя, і закликають уряд до негайних дій.
Раніше подібну стурбованість висловлювали американські фермери, але справа ще не доходила до політичних заяв. Детальніше у наступному матеріалі.
Марія Щур
Шінн Фейн - політична партія, про яку українці знали лише з повідомлень про успіхи, чи невдачі мирного процесу в Північній Ірландії, виступила з політичною заявою, в якій закликає уряд Великої Британії захистити країну від українських фермерів.
Зростання експорту українського збіжжя, на думку республіканців, загрожує місцевим цінам. При чому, не лише в Північній Ірландії. Речниця партії з питань Рівноправ’я та Прав людини Катрін Руейн заявила наступне: “Фермери 32 країн мають серйозне занепокоєння з приводу кількох аспектів цієї торгівлі, а також потенційного впливу, що вона матиме на сільськогосподарське виробництво”.
Як цитує речницю Шінн Фейн місцева газета “Belfast Telegraph”, величезні кораблі з пшеницею з України приходять у доки Белфаста та Варренпоінта, тож імпорт зі Східної Європи може зменшити ціни на внутрішньому ринку зерна.
До того ж, як говорить північно-ірландський політик, “якість цієї пшениці не перевірена, і ми не маємо поняття про те, які хімікати вони використовують при виробництві”. Зі скаргами Шінн Фейн збирається звертатися до Міністра сільського господарства Великої Британії Іана Пірсона.
В Україні не погоджуються з такою оцінкою ситуації, особливо щодо якості. Говорить заступник генерального директора Української Зернової Асоціації Володимир Лапа.
Володимир Лапа
В Україні використання засобів агрохімії набагато нижче, ніж у розвинутих країнах, в ЄС, у Сполучених Штатах. Тому, на мою думку, чистота українського зерна не підлягає сумніву.
У плані чистоти від хімії, воно дасть фору багатьом виробникам, визнаним у світі. На жаль, це не якась стратегія, просто наші виробники ще не здатні закупити необхідну кількість засобів захисту рослин та мінеральних добрив.
Марія Щур
Щодо того, що Україна може завалити дешевим зерном 32 країни світу, то представник українських експортерів вважає ці побоювання сильно перебільшеними.
Володимир Лапа
Пронози експорту коливаються від 6 до 8 мільйонів тонн, в залежності від того, який ми все-таки отримаємо врожай. Ми бачимо, що зараз погодні умови досить складні. В цьому сезоні рекорду не буде, це однозначно.
В Європі існує квота на імпорт зернових культур, і в минулому сезоні, коли врожай в Україні та і в Росії був не досить великим, ця квота не була вичерпана. В цьому сезоні вона буде вичерпана, але більше за цю квоту ми не можемо ввезти, хоч би як хотіли.
Марія Щур
Консалтингова група Бостона, у свою чергу, вважає, що вихід України на світові ринки зерна призведе до того, що світова ціна на зерно до 2008 року знизиться на 16%.
Марія Щур
Від сільського господарства до високих технологій. Україна - одна з найменш комп’ютеризованих країн Європи. Як свідчить статистика, понад 55 % усіх підприємств, установ та організацій (особливо малого бізнесу) в Україні, взагалі не мають комп’ютерів.
І, в середньому, на один комп’ютер приходиться 14 працівників. В організаціях, що належать до галузі охорони здоров’я і соціальної допомоги – один комп’ютер на майже 80 осіб.
Що стосується комп’ютерів в українських родинах, то їх можуть собі дозволити лише 10 відсотків сімей.
Доступ до комп’ютерів обмежений навіть у молоді, зокрема у студентства. Для багатьох, особливо в областях слово “Інтернет” лишається чимось далеким і незрозумілим.
Спробу виправити цю ситуацію, а заодно перетворити “малу комп’ютеризацію” на власний бізнес зробив гість нашої постійної рубрики “Власна справа” Остап Здоровило. З ним зустрілася Ірина Біла. Ірина Біла
Нині купівля комп’ютерної техніки для багатьох, особливо приватних підприємців-початківців є справою непростою, а головне – не дешевою. Єдиний вихід для багатьох – кредити. Але чималі відсотки, які беруть банки за цю послугу, не всім по кишені.
До того ж система взяття кредиту передбачає певну паперову тяганину, довідку з місця постійної роботи про розмір зарплатні тощо. Київський підприємець Остап Здоровило вирішив спростити цю систему і запропонував клієнтам доволі вигідні умови.
Остап Здоровило
Я займаюсь тим, що здаю комп’ютерну техніку в оренду з викупом. Тож людина працює 9 місяців, чи рік, наприклад, платить якусь фіксовану мінімальну ставку, але по завершенню цього строку комп’ютер переходить у її власність.
Вона заробляє собі гроші, і не несе якийсь тягар у фінансовому плані. І ця комп’ютерна техніка врешті-решт переходить у її власність. Що досить є зручно.
Ірина Біла
Остап Здоровило співпрацює з фірмами, що поставляють комп’ютерну техніку в Україну і вибирає моделі, котрі за ціною можуть бути доступні не надто заможним особам. Зрозуміло, що це не є останні новинки в комп’ютерному світі, але їхні можливості дозволяють виконати необхідний для покупця об’єм робіт
Остап Здоровило
Часто людям не потрібні якісь потужні машини. Наприклад, якщо ви є редактор, ви є письменник, ви – бухгалтер, вам не потрібно купувати комп’ютер останньої моделі, вкладати туди 700, 800 чи 1000 доларів, щоб працювати в текстовому редакторі.
Це смішно, тому що часто бачиш у людей, що стоять вдома комп’ютери, які використовуються на 5 відсотків їх потужності. Доцільність економічна – мізерна.
Тому вигідно взяти не найостаннішу машину, але вона буде, як робоча конячка, вартість якої ви відіб’єте буквально за місяць, за два. Це вигідно мені, вигідно клієнтам.
Ірина Біла
Не менш, ніж дрібним підприємцям необхідна недорога комп’ютерна техніка і студентам. Вивчити їхній попит на комп’ютери і задовольнити його – є планами Остапа Здоровила на найближчі місяці.
Остап Здоровило
Я хочу спробувати програму роботи зі студентами. Студенти, особливо іногородні, які приїжджають, їм, скажімо, немає важливості купити теж дорогий комп’ютер.
Спробуємо, напевне, цієї осені, дати такі умови, які були б приємні студенту, навіть у тих самих гуртожитках. Ну, якщо не у кожній кімнаті, то у кожній другій, щоб був комп’ютер. Щоб студенти змогли працювати з ними, і це не вдарило їм по кишені.
Я маю на увазі оренду, не обов’язково, щоб вони купували техніку, вони можуть її орендувати. Для курсових, для виконання домашніх завдань, для них це є досить життєво.
Ірина Біла Помірні ціни, які пропонує приватний підприємець Остап Здоровило робить його бізнес якщо і не таким прибутковим, то принаймні стабільним. Не в останню чергу через те, що послуги його невеличкої компанії значно доступніші і реальніші, аніж у великих комп’ютерних супермаркетах. І, здається, не менш якісні.
Ірина Біла для радіо “Свобода”, Київ.
Марія Щур
На закінчення – до історичної рубрики. У наших минулих передачах ми розповідали про таких провідних цукропромисловців України останньої третини ХІХ століття, як Терещенки, Бродські, Хрякови, Балашови, Потоцькі. У березні 1884 року, щоб подолати наслідки кризи перевиробництва цукру, вони об’єдналися у синдикат.
Про діяльність Цукрового синдикату упродовж тридцяти років розповідає ведучий рубрики “Українські підприємці в історії” Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
На початку 1880-х років застосування у виробництві цукру нових технологій, приплив дешевої робочої сили, підвищення попиту, а також зменшення імпорту спричинили в Україні справжню “цукрову революцію”. Ринками збуту для українських виробників цукру були Російська імперія та Західна Європа, а прибутки цукроварень сягали 20%.
Проте стихійне виробництво вже 1884 року призвело до накопичення надлишків цукру на складах. Тому у березні провідні цукрозаводчики України (Терещенки, Бродські, Потоцькі, Хрякови, Балашови та інші) об’єдналися у Цукровий синдикат.
Він звернувся до російського уряду з проханням підвищити ввізне мито і з отриманих коштів створити страховий фонд для допомоги виробникам. Синдикат відкрив у Києві Цукрову контору, яка купувала цукор по 4 рубля 25 копійок за пуд.
Рекордний врожай буряків 1885 року давав підстави очікувати появи на ринку близько 27 мільйонів пудів цукру, натомість із врожаю попереднього року ще 2 мільйона пудів залишалися непроданими. На початку наступного року ціна на цукор впала до 2 рублів 85 копійок за пуд.
Члени синдикату зібралися у Києві і запропонували уряду знизити податки на внутрішнє споживання, ввести квоти на вирощування буряків, встановити обмеження на виробництво для кожного підприємства.
“Цукрові барони” зобов’язалися дотримуватися обсягів виробництва попередніх п’яти років, а надлишки продукції оподатковувати по 85 копійок за пуд. Контролювати дотримання угоди мав наглядовий комітет з одинадцяти осіб. Згодом угода кілька разів поновлювалася, і 1896 року до неї приєдналися 91% усіх цукровиків імперії.
Нарешті, 20 лютого 1887 року міністерство фінансів викупило залишки цукру і вдалося до підтримки виробників, у тому числі і щодо експорту. Відтак, наприкінці століття цукровари Київщини, Поділля і Волині виробляли 69% цукру всієї Російської імперії та продавали його до Англії, Італії, Хіви, Бухари, Китаю. Персії, Афганістану.
Пільги для підприємств та зростання попиту сприяли розширенню виробництва і підвищенню його прибутковості. Тож, приміром, розмір виплачуваних акціонерам дивідендів сягав 25%.
Піднесення цукроваріння стимулювало розбудову залізниць та розвиток машинобудування і на зламі століть спричинило 2 “будівельні гарячки” у Києві, так що кияни називали своє місто “зведеним на цукрі”.
А Київські контракти перетворилися на з’їзди цукровиків, про які сучасник писав: «І знов буряк... Знову його Велич, його Влада, його Сила. Знову він!”.
Віталій Пономарьов, радіо “Свобода”, Київ.
Марія Щур
На цьому ми завершуємо сьогоднішню передачу “Економічний журнал”, з вами була Марія Щур, на все добре.
Залишайтесь на хвилі “Свободи”.
Київ, 15 серпня 2004
Марія Щур
Вітаю вас, шановні слухачі, на хвилях радіо “Свобода”. В ефірі “Економічний журнал”, перед мікрофоном – Марія Щур.
Київ, 11 серпня 2004 – «Нафтогаз України» повністю й дочасно погасив борг перед російською компанією «Ґазпром» за природний газ, отриманий Україною від 1997 до 2000 року.
Сума боргу та відсотків на нього складала 1,62 мільярда доларів. Розрахунки проведені у відповідності до укладених 10 та 11 серпня угод між Компанією ВАТ “Газпром” та Зовнішекономбанком РФ.
Про це «Нафтогаз» оголосив відразу по тому, як стало відомо, що Кабінет Міністрів затвердив механізм погашення цього боргу, який становив майже 1,5 мільярда доларів. Розповідає Сергій Кисельов
Сергій Кисельов
Торік восени у стосунках між українським боржником і російським кредитором виникла рідкісна ситуація. Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” всіма силами прагнула повернути російському відкритому акціонерному товариству “Газпром” газовий борг у вигляді єврооблігацій на суму 1 мільярд 430 мільйонів доларів.
Але росіяни всіляко відтягували повернення цього боргу. Облігації “Нафтобазу” були ґарантовано ліквідні. Російські партнери могли вигідно продати їх чи на європейському, чи й на світовому ринках цінних паперів будь-якої хвилини.
Але “Газпром” так і не прийняв їх на свій баланс, оскільки, як вважають фахівці, тоді б йому довелося сплатити до російського державного бюджету 44 відсотки від одержаного прибутку.
Однак тепер українці, здається, знайшли такий механізм повернення російського боргу за спожитий газ, який влаштує обидві сторони. Схема має приблизно такий вигляд.
“Нафтогаз України” одержує від “Газпрому” часткову передоплату за послуги з транзиту російського природного газу через територію України в 2005 – 2009 роках. Ця сума становитиме 1 мільярд 250 мільйонів доларів.
Отримані кошти буде перераховано російському “Внєшекономбанкові”, якому “Газпром” передав борги з корпоративних облігацій “Нафтогазу України”. Після одержання цих коштів “Внєшекономбанк” погасить облігації – і боргові зобов’язання “Нафтогазу України” вважаються врегульованими.
Російські експерти в сьогоднішньому числі московського видання “Газета” висловили думку, що запропонована Києвом схема погашення боргу за спожитий, але не оплачений “Газпромові” природний газ вигідна виключно для України. Але й для Росії такий механізм погашення українського боргу, мовляв, також вигідний.
Що стосується українських експертів, то вони підходять до новацій Кабміну щодо затвердженої напередодні президентських виборів нової схеми повернення боргу за російський газ досить стримано.
Ось як в інтерв’ю для радіо “Свобода” прокоментував ситуацію народний депутат, член парламентського комітету з паливно-енергетичного комплексу ядерної політики та ядерної безпеки Олександр Гудима.
Олександр Гудима
Я думаю, що в даному випадку Україна мала б цей борг віддати, я сумніваюсь поки що, що така ситуація є виправданою, тому що мова йде про повернення боргу нерозструктуризованого на 10 чи 5 років.
Тобто, як на мене, суть, звичайно, нормальна – борги треба повертати. Але я би був дуже обережний, якби це залежало від мене: чи Україні доконче треба зараз, перед президентськими виборами так поспішати, віддати гамузом, одним махом весь борг, який ми маємо перед росіянами.
Тим більше, треба було б нагадати тим, які так поспішають, що росіяни перед європейським співтовариством і перед Міжнародним валютним фондом заборгували значно більші суми і не спішать їх віддавати
Сергій Кисельов
А ось думка, яку висловив в інтерв’ю для радіо “Свобода” редактор відділу економіки газети “День” Віталій Княжанський.
Віталій Княжанський
На мою думку, для Росії ця схема, безумовно, вигідна. По-перше, таким чином "Газпром" уник необхідності платити до державного бюджету значну суму.
По-друге, замість 10 років, на які були розраховані облігації, що їх випустив "Нафтогаз України", він отримав увесь борг одномоментно.
І, по-третє, Росія отримала можливість регулювати ціну на газ одноособово, без жодної участі України, тому що вона стає монопольним постачальником свого газу. Свого, а також туркменського газу – в Україну.
Що стосується України, то для неї ця схема надзвичайно невигідна, тому що отой газ, який Україна отримувала в рахунок оплати за транзит, здається, на 5 чи 6 років наперед, вона передплатила за свій борг. І тепер Україна залишилася без цього газу, і Росія диктуватиме їй свої умови у визначенні ціни.
Сергій Кисельов для радіо “Свобода”, Київ.
Марія Щур
Продовжуємо енергетичну тему. У п’ятницю, 13 серпня, було зупинено другий енергоблок Хмельницької АЕС, який урочисто відкрили у присутності президента минулої неділі. За офіційними повідомленнями, зупинка була плановою і роботу енергоблоку поновлять наступного тижня.
При цьому голова державного комітету ядерного регулювання Вадим Грищенко повідомив про дві незаплановані зупинки, які вже встигли статися за нецілий тиждень роботи реактора.
А про те, як його відкривали у присутності президента Леоніда Кучми, голови ВР Володимира Литвина, голови Адміністрації Президента Віктора Медведчука, міністрів та представників іноземних держав, нагадає наша кореспондентка Валентина Одарченко.
Валентина Одарченко
Церемонію запуску розпочав Міністр палива та енергетики, голова НАЕК “Енергоатом” Сергій Тулуб.
Сергій Тулуб
Вельмишановний, пане президенте України, дозволте розпочати виконня підготовчих операцій по підйому потужності енергоблоку номер 2 Хмельницької АЕС.
Леонід Кучма
Дозволяю. Сталась подія, яку ми так довго чекали, до об’єднаної енергосистеми України підключено другий енергоблок Хмельницької АЕС.
Валентина Одарченко
Нагадаю, Хмельницька АЕС досі мала єдиний енергоблок-мільнник, котрий розпочав роботу у 1987 році. І з того часу виробив близько 100 мільярдів кіловат-годин електроенергії. Це кожна восьма десята кіловат година в атомній енергетиці нашої держави.
Віце-президент анергоатому Володимир Коровкін наголошує, що саме ХАЕС-2 та РАЕС-4 стали першими енергоблоками на території колишнього радянського союзу, які вводяться з оцінкою аварійної безпеки, підготовленою до світових стандартів.
Факт завершення добудови без допомоги західних кредиторів Леонід Кучма назвав економічним підйомом в Україні. Президент не утримався без нарікань на адресу західних кредиторів.
Леонід Кучма
Ми чекали 5 років, але захід під різними приводами ухилявся від своїх зобов’язань. У свою чергу виставляючи перед Україною все нові та нові вимоги. А домігшись закриття Чорнобильської станції, взагалі забув про свої обіцянки.
Валентина Одарченко
Нині Україна опинилась на 8 місці у світі за кількістю ядерних енергоблоків, Леонід Кучма сподівається, що вони найближчим часом вироблятимуть більше, ніж половину всієї електроенергії в країні.
“Те, що за останні роки на будівництво енергоблоків пішли кошти – заслуга нинішнього уряду, - сказав Президент. Про склад уряду, за якого почалися надходження коштів на добудову (це був уряд Ющенка) не йшлося.
Президент особливо відзначив енергоатом, який віднайшов. “Ринкові схеми фінансування енергоблоків, і удвічі, порівняно з кошторисною вартістю, знизив вартість будівництва.”
Валентина Одарченко для радіо “Свобода”, Нетішин, Хмельниччина.
Марія Щур
Проти нового нового українського реатора виступили представники німецького відділення міжнародної екологічної організації “Ґрінпіс”. Вони критикують розвиток атомної енергетики в Україні загалом. Розповідає Надія Кандиба.
Надія Кандиба
Експерти «Ґрінпіс» переконані, що Україна вже зараз має достатньо електроенергії і навіть експортує її, тому розвивати атомну енергетику в цій країні просто безвідповідально.
В інтерв’ю радіо “Свобода” один із представників цієї екологічної організації Бріґіте Оксе висловила критику на адресу Європейського банку реконструкції та розвитку і “Євроатому” за надання Україні кредитів, які буде використано в галузі атомної енергетики, а саме на модернізацію двох нових енергоблоків на Хмельницькій та Рівненській АЕС.
Бріґіте Оксе звернула увагу на те, що обидві фінансові установи, за її словами, порушили також власні критерії.
Бріґіте Оксе
ЄБРР фінансує проекти в галузі атомної енергетики тільки в тому разі, якщо країна змушена зупинити атомний реактор, від якого надходить особлива небезпека. Таким об’єктом в Україні була Чорнобильська АЕС, яку, однак, уже давно закрили.
Отже, ЄБРР більше не має підстав надавати Києву гроші. “Євроатом”, який фінансує понад 60 відсотків кредиту для України, теж порушує власні правила, згідно з якими його частка в проекті не повинна перевищувати 50 відсотків.
Надія Кандиба
Що ж стосується української сторони, то й тут експерти “Ґрінпіс” бачать достатньо критичних моментів. Вони звертають увагу на те, що Україна запускає нові реактори на Хмельницькій та Рівненській АЕС, не вживши при цьому всіх необхідних заходів безпеки, і тепер звертається по фінансову допомогу до ЄБРР та агентства “Євроатому”
Бріґіте Оксе
Звичайно, це безвідповідально. Якщо Україна вже запускає такі небезпечні об’єкти, як атомні електростанції, то вона відразу сама мала б потурбуватися про фінансування всіх заходів безпеки.
Надія Кандиба
Таким чином, зауважила представник німецького відділення екологічної організації “Ґрінпіс”, складається враження, що для Києва безпека на атомних електростанціях – не пріоритет.
На думку “Ґрінпіс”, розвиток атомної енергетики в Україні може мати не тільки негативні екологічні, але також небажані для ЄС економічні наслідки.
Якщо ця країна експортуватиме надлишок електроенергії на Захід, то це може призвести до викривлення європейського енергетичного ринку, застерігають експерти “Ґрінпіс”.
Надія Кандиба з Німеччини для радіо “Свобода”.
Тема: Ірландські націоналісти бояться українських фермерів
Київ, 11 серпня 2004 р.
Марія Щур
Українські фермери загрожують добробуту 32 країн. З такою заявою виступила північно-ірландська організація Шінн Фейн, яку вважають політичним крилом Ірландської Республіканської Армії.
Як повідомляє газета “Белфаст Телеграф” (Belfast Telegraph), ірландські республіканці вважають, що зростання експорту української пшениці може знизити ціни на збіжжя, і закликають уряд до негайних дій.
Раніше подібну стурбованість висловлювали американські фермери, але справа ще не доходила до політичних заяв. Детальніше у наступному матеріалі.
Марія Щур
Шінн Фейн - політична партія, про яку українці знали лише з повідомлень про успіхи, чи невдачі мирного процесу в Північній Ірландії, виступила з політичною заявою, в якій закликає уряд Великої Британії захистити країну від українських фермерів.
Зростання експорту українського збіжжя, на думку республіканців, загрожує місцевим цінам. При чому, не лише в Північній Ірландії. Речниця партії з питань Рівноправ’я та Прав людини Катрін Руейн заявила наступне: “Фермери 32 країн мають серйозне занепокоєння з приводу кількох аспектів цієї торгівлі, а також потенційного впливу, що вона матиме на сільськогосподарське виробництво”.
Як цитує речницю Шінн Фейн місцева газета “Belfast Telegraph”, величезні кораблі з пшеницею з України приходять у доки Белфаста та Варренпоінта, тож імпорт зі Східної Європи може зменшити ціни на внутрішньому ринку зерна.
До того ж, як говорить північно-ірландський політик, “якість цієї пшениці не перевірена, і ми не маємо поняття про те, які хімікати вони використовують при виробництві”. Зі скаргами Шінн Фейн збирається звертатися до Міністра сільського господарства Великої Британії Іана Пірсона.
В Україні не погоджуються з такою оцінкою ситуації, особливо щодо якості. Говорить заступник генерального директора Української Зернової Асоціації Володимир Лапа.
Володимир Лапа
В Україні використання засобів агрохімії набагато нижче, ніж у розвинутих країнах, в ЄС, у Сполучених Штатах. Тому, на мою думку, чистота українського зерна не підлягає сумніву.
У плані чистоти від хімії, воно дасть фору багатьом виробникам, визнаним у світі. На жаль, це не якась стратегія, просто наші виробники ще не здатні закупити необхідну кількість засобів захисту рослин та мінеральних добрив.
Марія Щур
Щодо того, що Україна може завалити дешевим зерном 32 країни світу, то представник українських експортерів вважає ці побоювання сильно перебільшеними.
Володимир Лапа
Пронози експорту коливаються від 6 до 8 мільйонів тонн, в залежності від того, який ми все-таки отримаємо врожай. Ми бачимо, що зараз погодні умови досить складні. В цьому сезоні рекорду не буде, це однозначно.
В Європі існує квота на імпорт зернових культур, і в минулому сезоні, коли врожай в Україні та і в Росії був не досить великим, ця квота не була вичерпана. В цьому сезоні вона буде вичерпана, але більше за цю квоту ми не можемо ввезти, хоч би як хотіли.
Марія Щур
Консалтингова група Бостона, у свою чергу, вважає, що вихід України на світові ринки зерна призведе до того, що світова ціна на зерно до 2008 року знизиться на 16%.
Марія Щур
Від сільського господарства до високих технологій. Україна - одна з найменш комп’ютеризованих країн Європи. Як свідчить статистика, понад 55 % усіх підприємств, установ та організацій (особливо малого бізнесу) в Україні, взагалі не мають комп’ютерів.
І, в середньому, на один комп’ютер приходиться 14 працівників. В організаціях, що належать до галузі охорони здоров’я і соціальної допомоги – один комп’ютер на майже 80 осіб.
Що стосується комп’ютерів в українських родинах, то їх можуть собі дозволити лише 10 відсотків сімей.
Доступ до комп’ютерів обмежений навіть у молоді, зокрема у студентства. Для багатьох, особливо в областях слово “Інтернет” лишається чимось далеким і незрозумілим.
Спробу виправити цю ситуацію, а заодно перетворити “малу комп’ютеризацію” на власний бізнес зробив гість нашої постійної рубрики “Власна справа” Остап Здоровило. З ним зустрілася Ірина Біла. Ірина Біла
Нині купівля комп’ютерної техніки для багатьох, особливо приватних підприємців-початківців є справою непростою, а головне – не дешевою. Єдиний вихід для багатьох – кредити. Але чималі відсотки, які беруть банки за цю послугу, не всім по кишені.
До того ж система взяття кредиту передбачає певну паперову тяганину, довідку з місця постійної роботи про розмір зарплатні тощо. Київський підприємець Остап Здоровило вирішив спростити цю систему і запропонував клієнтам доволі вигідні умови.
Остап Здоровило
Я займаюсь тим, що здаю комп’ютерну техніку в оренду з викупом. Тож людина працює 9 місяців, чи рік, наприклад, платить якусь фіксовану мінімальну ставку, але по завершенню цього строку комп’ютер переходить у її власність.
Вона заробляє собі гроші, і не несе якийсь тягар у фінансовому плані. І ця комп’ютерна техніка врешті-решт переходить у її власність. Що досить є зручно.
Ірина Біла
Остап Здоровило співпрацює з фірмами, що поставляють комп’ютерну техніку в Україну і вибирає моделі, котрі за ціною можуть бути доступні не надто заможним особам. Зрозуміло, що це не є останні новинки в комп’ютерному світі, але їхні можливості дозволяють виконати необхідний для покупця об’єм робіт
Остап Здоровило
Часто людям не потрібні якісь потужні машини. Наприклад, якщо ви є редактор, ви є письменник, ви – бухгалтер, вам не потрібно купувати комп’ютер останньої моделі, вкладати туди 700, 800 чи 1000 доларів, щоб працювати в текстовому редакторі.
Це смішно, тому що часто бачиш у людей, що стоять вдома комп’ютери, які використовуються на 5 відсотків їх потужності. Доцільність економічна – мізерна.
Тому вигідно взяти не найостаннішу машину, але вона буде, як робоча конячка, вартість якої ви відіб’єте буквально за місяць, за два. Це вигідно мені, вигідно клієнтам.
Ірина Біла
Не менш, ніж дрібним підприємцям необхідна недорога комп’ютерна техніка і студентам. Вивчити їхній попит на комп’ютери і задовольнити його – є планами Остапа Здоровила на найближчі місяці.
Остап Здоровило
Я хочу спробувати програму роботи зі студентами. Студенти, особливо іногородні, які приїжджають, їм, скажімо, немає важливості купити теж дорогий комп’ютер.
Спробуємо, напевне, цієї осені, дати такі умови, які були б приємні студенту, навіть у тих самих гуртожитках. Ну, якщо не у кожній кімнаті, то у кожній другій, щоб був комп’ютер. Щоб студенти змогли працювати з ними, і це не вдарило їм по кишені.
Я маю на увазі оренду, не обов’язково, щоб вони купували техніку, вони можуть її орендувати. Для курсових, для виконання домашніх завдань, для них це є досить життєво.
Ірина Біла Помірні ціни, які пропонує приватний підприємець Остап Здоровило робить його бізнес якщо і не таким прибутковим, то принаймні стабільним. Не в останню чергу через те, що послуги його невеличкої компанії значно доступніші і реальніші, аніж у великих комп’ютерних супермаркетах. І, здається, не менш якісні.
Ірина Біла для радіо “Свобода”, Київ.
Марія Щур
На закінчення – до історичної рубрики. У наших минулих передачах ми розповідали про таких провідних цукропромисловців України останньої третини ХІХ століття, як Терещенки, Бродські, Хрякови, Балашови, Потоцькі. У березні 1884 року, щоб подолати наслідки кризи перевиробництва цукру, вони об’єдналися у синдикат.
Про діяльність Цукрового синдикату упродовж тридцяти років розповідає ведучий рубрики “Українські підприємці в історії” Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
На початку 1880-х років застосування у виробництві цукру нових технологій, приплив дешевої робочої сили, підвищення попиту, а також зменшення імпорту спричинили в Україні справжню “цукрову революцію”. Ринками збуту для українських виробників цукру були Російська імперія та Західна Європа, а прибутки цукроварень сягали 20%.
Проте стихійне виробництво вже 1884 року призвело до накопичення надлишків цукру на складах. Тому у березні провідні цукрозаводчики України (Терещенки, Бродські, Потоцькі, Хрякови, Балашови та інші) об’єдналися у Цукровий синдикат.
Він звернувся до російського уряду з проханням підвищити ввізне мито і з отриманих коштів створити страховий фонд для допомоги виробникам. Синдикат відкрив у Києві Цукрову контору, яка купувала цукор по 4 рубля 25 копійок за пуд.
Рекордний врожай буряків 1885 року давав підстави очікувати появи на ринку близько 27 мільйонів пудів цукру, натомість із врожаю попереднього року ще 2 мільйона пудів залишалися непроданими. На початку наступного року ціна на цукор впала до 2 рублів 85 копійок за пуд.
Члени синдикату зібралися у Києві і запропонували уряду знизити податки на внутрішнє споживання, ввести квоти на вирощування буряків, встановити обмеження на виробництво для кожного підприємства.
“Цукрові барони” зобов’язалися дотримуватися обсягів виробництва попередніх п’яти років, а надлишки продукції оподатковувати по 85 копійок за пуд. Контролювати дотримання угоди мав наглядовий комітет з одинадцяти осіб. Згодом угода кілька разів поновлювалася, і 1896 року до неї приєдналися 91% усіх цукровиків імперії.
Нарешті, 20 лютого 1887 року міністерство фінансів викупило залишки цукру і вдалося до підтримки виробників, у тому числі і щодо експорту. Відтак, наприкінці століття цукровари Київщини, Поділля і Волині виробляли 69% цукру всієї Російської імперії та продавали його до Англії, Італії, Хіви, Бухари, Китаю. Персії, Афганістану.
Пільги для підприємств та зростання попиту сприяли розширенню виробництва і підвищенню його прибутковості. Тож, приміром, розмір виплачуваних акціонерам дивідендів сягав 25%.
Піднесення цукроваріння стимулювало розбудову залізниць та розвиток машинобудування і на зламі століть спричинило 2 “будівельні гарячки” у Києві, так що кияни називали своє місто “зведеним на цукрі”.
А Київські контракти перетворилися на з’їзди цукровиків, про які сучасник писав: «І знов буряк... Знову його Велич, його Влада, його Сила. Знову він!”.
Віталій Пономарьов, радіо “Свобода”, Київ.
Марія Щур
На цьому ми завершуємо сьогоднішню передачу “Економічний журнал”, з вами була Марія Щур, на все добре.
Залишайтесь на хвилі “Свободи”.