Київ, 15 серпня 2004 року.
Сергій Кисельов
Говорить радіо “Свобода”, в ефірі щотижнева передача “Про і контра”, присвячена 50-річчю української служби радіо “Свобода”.
Завтра, в понеділок, 16 серпня українській службі радіо “Свобода” виповнюється 50 років. Півстоліття “Свобода” веде трансляцію українсько мовою. Яким був внесок української “Свободи” у повернення Україні її державної незалежності? Яке значення має українська “Свобода” сьогодні з погляду встановлення демократичних поглядів в Україні?
Саме про це ми сьогодні говоритимемо впродовж найближчої години в прямому ефірі.
Отже, сьогоднішні гості київського бюро радіо “Свободи” український письменник Анатолій Дімаров, вітаю Вас пане Анатолію!
Анатолій Дімаров
Дякую.
Сергій Кисельов
Наш наступний гість – начальник зміни цеху №3 радіостанції міста Бровари Борис Філіпченко. Він узяв на передачу свою онуку Ганну Зету, яка мешкає в Греції. Вітаю Вас, пане Борисе та пані Ганно!
Додам для наших слухачів, що саме та служба, де працював Борис Філіпченко, й опікувалась глушінням передач української служби радіо “Свобода” в радянські часи.
Ще один наш гість, точніше гостя, одна із перших співробітниць новоствореного київського бюро радіо “Свобода”, а нині головний редактор газети “Деловая нєдєля” Лариса Мудрак.
Лариса Мудрак
Вітаю всіх.
Сергій Кисельов
Вітаю Вас, пані Ларисо!
І п’ятий гість у студії радіо “Свобода” студент другого курсу факультету міжнародних відносин київського гуманітарного інституту Антон Парійський.
Антон Парійський
Вітаю.
Сергій Кисельов
По телефону у нашій передачі беруть участь із Прикарпаття колишній український дисидент, в’язень совісті, письменник Євген Сверстюк, вітаю Вас пане Євгене! Ви нас чуєте?
Євген Сверстюк
Я вас чую. Вітаю.
Сергій Кисельов
Дуже добре, і з Праги – директор української служби радіо “Свобода” Олександр Народецький, вітаю вас, пане Олександре.
Олександр Народець кий
Я Вас також вітаю.
Сергій Кисельов
І потім з Києва до нас підключиться (обіцяв) кандидат у президенти України, лідер партії “Братство” Дмитро Корчинський.
І, нарешті, ще один учасник передачі – це слухач радіо “Свобода”, він може ставити запитання учасникам передачі “Про і контра” в прямому ефірі, подзвонивши до київської студії за телефоном 490-29-05, код Києва 44, код України 380.
До речі, деякі наші слухачі телефонували наперед і залишили свої запитання. За режисерським пультом Сергій Балабанов, веде передачу Сергій Кисельов.
Нагадаю, що наша передача зветься “Про і контра”, тобто “За і проти”. А це означає, що думки учасників передачі не завжди співпадають, що вони мають змогу у прямому ефірі радіо “Свобода” входити в суперечки. І інколи в цих суперечках справді народжується істина.
Особливо тоді, коли йдеться про радіостанцію, яку за радянських часів глушив тоталітарний комуністичний режим, а в пострадянські часи, на 13 році української незалежності, українську “Свободу” спочатку викинули з ефіру ФМ, де вона вела мовлення на хвилях радіо “Довіра”.
А потім, коли ми домовились про ефірний час на радіостанції “Континент”, її було закрито, а директорові “Континенту” Сергію Шолоху довелося тікати за кордон, куди він дістав у США статус біженця.
А тепер кілька дат з історії української служби радіо “Свобода”. 1951 року в Нью Йорку була створена приватна організація Амкомбліб, ця абревіатура розшифровувалась, як американський комітет звільнених народів радянського союзу від більшовизму. Робочим інструментом її повинна була стати радіостанція, що віщає на СРСР.
Попервах нова радіостанція називалась радіо “Звільнення”, і 1 березня 1953 року о 8 годині ранку в ефірі російською мовою вийшла перша передача радіо “Звільнення”. А 16 серпня 1964 року на радіо “Звільнення” прозвучала і перша передача українською мовою.
На жаль, плівка із записом не збереглася, але ми маємо текст відозви, з якої починався український ефір майбутнього радіо “Свобода”, послухаємо його.
“Брати і сестри, українці! Сьогодні ми вперше звертаємось до вас на радіо “Визволення”. Ми живемо за кордоном, але наші серця і думки завжди з вами. Жодна залізна завіса не розділить нас і не стане цьому на перешкоді.
Сьогодні для нас радісний день, бо наше тремке слово вітання, радості, надії досягне вас на радіохвилях. Понад мільйон українців живе за кордоном, ми вже довго розповідаємо людям у вільному світі правду про життя в нашій країні.
А початок українських передач на радіо “Визволення” ставить перед нами нове завдання: ми говоритимемо до вас і для вас співвітчизники. Бо на нашій Батьківщині ви не маєте ні свободи, ні демократичної преси, ні вільного радіо.
Де б ми не перебували, наші дороги незмінно ведуть до Києва, до міст і сіл України. Колись Київська Русь, колиска української нації, була важливим культурним центром демократичних традицій у східній Європі. Культура Києва – матері міст руських, була культурою всієї східної Європи.
Й пізніше, за часів Хмельницького, в 17 столітті, козаки були славою і гордістю України. В вогні та бурі жовтневої революції 17 року Україна відновила свою незалежність. У прагненні бути господарем власної долі наш народ проголосив українську демократичну республіку. Вона була створена демократичним шляхом, як вияв волі українського народу, згідно принципу самовизначення нації.
Але українська демократична республіка впала жертвою більшовицької агресії. Оманою, запевняючи, що нічого не зміниться, агресори перетворили УДР на УРСР, яка перетворилася за комуністичної диктатури на інструмент пригноблення українського народу.
У боротьбі проти комунізму наша рідна земля поклала великі жертви на вівтар визволення. Але ми віримо в справедливість Божу, ми переконані, що ці жертви були не марні, і що Бог віддячить Україні за всі її страждання. Боротьба українського народу досягне мети.
І ти, народе український, як господар у своєму домі, обіймеш місце у сім’ї вольній, новій. Збудуться слова Тараса Григоровича Шевченка “...і буде син, і буде мати, і буде правда на землі.”, бо ж в своїй хаті своя правда, і сила, і воля.
Сергій Кисельов
І перше запитання до директора української служби радіо “Свобода” Олександра Народецького. Пане Олександре, Ви є на сьогодні найстаршим співробітником української служби радіо “Свобода”, і найдовше серед усіх її співробітників тут працюєте – 24 роки. Тобто майже половину того часу, що українська “Свобода” перебуває в ефірі.
Скажіть будь-ласка, що змінилося за ці 24 роки? Чим сьогоднішня “Свобода” відрізняється від тієї, якою була в 70-ті роки минулого століття? Прошу.
Олександр Народець кий
Ви знаєте, я мабуть, важчого запитання, можливо, і не знаю. Тому що я весь час аналізую і думаю, ну що б могло змінитися? Я починав, скажімо, в 79 році з якихось місяців, 25 років вже працюю з українською редакцією.
Але я не пам’ятаю, щоб щось таке особливе мінялось. Ви знаєте, я ж застав людей, які навіть починали, можливо, не з перших передач були з українською редакцією радіо “Свобода”, але в 50 роках уже починали працювати в українській редакції.
І всіх так чи інакше об’єднувала мрія. Мрія, можливо, вона була літературна, нездійсненна, про якусь таку ідеальну Україну. І от скільки б там не працювало людей, чи в 50-их роках, чи в 60-их, чи в 80-их роках, навіть і зараз люди, які працюють, весь час їх супроводжує якась така мрія про ідеальну Україну. Знаєте?
Про те, щоб їй було легше жити, щоб людям там було легше жити, щоб гідно жили в цій країні люди. Ну не відрізняється нічим, в плані мрій, 70-ті від 80-их, 90-их, і ось 2004 року, тому не можу вам сказати, чим ми відрізняємося від тих часів. Мені здається, що нічим.
Сергій Кисельов
Дякую, пане Олександре, я попрошу Вас залишитись в ефірі, бо ми маємо телефонний дзвінок, на який, здається, найкращу відповідь дасте саме Ви.
Слухач (переклад)
Добрий вечір. Скажіть будь-ласка, чи згідні Ви з тим, що ваше радіо “Свобода” розвалило наш радянський союз? Мене звати Сергій, я з Черкас. Дякую.
Сергій Кисельов
Дякую, прошу, пане Олександре, відповісти.
Олександр Народець кий
Якщо наша радіо “Свобода” розвалила радянський союз, то виходить, що радянський союз взагалі був якимось пшиком, що одна радіостанція могла розвалити радянський союз.
Ну звичайно, ця радіостанція була проти диктатури, ну звичайно, ми були проти того комуністичного свавілля, яке існувало на всій території радянського союзу і не тільки на його території. І в Польщі це існувало, і в Чехії це існувало, і на Кубі це існувало, існує, можливо, і зараз. Звичайно, ми брали участь у тому, щоб викривати цю сваволю.
І в цьому плані ми допомогли розвалити радянський союз, але радянський союз був розвалений із того, що недовір’я до нього так зросло, що далі уже не можна було обдурювати людей, і виявилося, що все трималося на пшику.
Ви ж не пам’ятаєте, як було закрито ЦК КПРС? Поставили при вході одного міліціонера, і він не пускав туди людей. І ЦК компартії, і вся компартія закінчилася.
Сергій Кисельов
Дякую, пане Олександре. Хочу сказати тепер, що колега з російської служби радіо “Свобода”, відзначаючи торік 50-річчя своє в ефірі, знайшли кілька надзвичайно цікавих документів.
Ми наведемо кілька уривків з них в українському перекладі, зокрема Володимир Тольц у передачі “Свобода - як усвідомлена необхідність” процитував кілька абзаців з публікацій, підготовлених російськими істориками для видання в США щодо популярності радіо “Свобода” за радянських часів.
“Про те, яка частина населення СРСР слухає зарубіжне радіо точно не знав навіть КДБ. В липні 1960 року завідувач відділом пропаганди ЦК КПРС по республіках Леонід Іллічов доповідав у ЦК КПРС.
“У даний час у радянському союзі є до 20 мільйонів радіоприймачів, здатних приймати іноземні радіостанції. Точно картину того, наскільки слухають іноземні радіостанції, уявити важко. Але є непрямі відомості, що засвідчують певний інтерес до іноземних радіостанцій.
Широкого розмаху набула практика кустарної переробки радіоприймачів. Радіоаматори, у тому числі й ветерани війни, навчені цьому в армії, за 250-300 карбованців обладнують приймачі, що має населення короткохвильовим діапазоном, починаючи від 10 метрів.
На цих хвилях можна приймати лише іноземні радіостанції. Навіть у Москві в ГУМі та інших магазинах часто до людей, що купують радіоприймачі, звертаються особи без певних занять з пропозицією обладнати ці приймачі додатковим короткохвильовим діапазоном.”
І тепер запитання до колишнього українського дисидента, в’язня совісті, письменника Євгена Сверстюка. Коли Ви почали слухати українську “Свободу”? Хто її тоді слухав? Чим для декого це слухання “Свободи” закінчувалось? Прошу, пане Євгене.
Євген Сверстюк
Мабуть, я почав слухати тоді, коли працював викладачем полтавського педінституту. І у мене був привід, через який я систематично слухав це радіо.
Я не можу сказати, що я слухав систематично, було заглушування, це було важко, і інші обставини заважали, але я мушу сказати, що сам факт появи іншої думки, незалежної думки, думки, яка не потакує, а яка стверджує якісь певні істини, які проти шерсті режимові, сам цей факт, я думаю, збільшував ефективність передач радіо “Свобода” на порядок, в 10 разів.
Люди чекали цього, створилася певна категорія людей, які слухали і переказували. Це були змагання з диявольською машиною заглушування. Але я мушу сказати ще одну важливу істину.
Вважали, що ця радіостанція наклепницька, що вона чорнить радянську дійсність. Насправді система була монологічною, вона абсолютно не приймала ніякої іншої думки суперечливої.
І все це було схоже на того голову колгоспу Івана Івановича, якому сказали, що треба перекрити корівник, тому що точно знають, з райкому дзвонили, що приїжджає до їх американська делегація. Чим він їм перекриє цей корівник? Хай приїжджають, хай каже, що не перекритий той корівник. Ось така приблизно була наклепницька пропаганда радіостанції “Свобода”.
Сергій Кисельов
Дякую, пане Євгене, скажіть будь-ласка, то коли Ви почали слухати? Це студентські роки...
Євген Сверстюк
Я почав слухати ще в 50 роки, це десь після 20 з’їзду партії, я був викладачем полтавського педінституту, а потім я, звичайно, постійно слухав тоді, коли вже мене систематично передавали, в 60-ті роки.
Тоді найбільше передавали Івана Дзюбу “Інтернаціоналізм чи русифікація”, передавали Валентина Мороза, коли він повернувся, в 69 році “Репортаж заповідника імені Берія”, і передавали різні речі, що з’являлися в самвидаві.
Сергій Кисельов
Зрозуміло, дякую, пане Євгене, залишайтесь з нами, а ми маємо запитання слухача радіо “Свобода”, прошу.
Слухач
Я Валентина, телефоную з Чернігова, у мене питання до пана Сверстюка, я дуже Вас поважаю, а запитання таке: чи з усім, що передавала за радянських часів українська “Свобода” Ви погоджувались? І чи слухаєте Ви радіо “Свободу” сьогодні? Якщо так, чи з усім Ви згодні, що воно передає нині?
Сергій Кисельов
Дякую, пане Євген Сверстюк, прошу відповісти.
Євген Сверстюк
Ви знаєте, я не повинен згоджуватися з усім, з кожним автором. Адже радіо “Свобода” має широку обслугу. Нині там якийсь Мусор, якийсь Шуфрич, якийсь Гавриш, навіть Гапочка. Ну як я можу погоджуватися? Ви самі розумієте.
Але мені подобається, що там є діалог, що там дається право говорити і іншим. От я не можу його слухати, він професійний брехун, але я розумію, що він показує людям, яким він є, а інші толерантно його вислуховують, бо він теж чоловік. Хай так буде, очевидно, такий світ, доводиться слухати різних. Доводиться вчитися толерантності. Ми, так би мовити, розблоковуємо нашу більшовицьку тенденцію нетерпимості. Всім ця хвороба прищеплена.
Сергій Кисельов
Дякую, пане Євгене. Це був Євген Сверстюк, колишній український дисидент, в’язень совісті, письменник, дякую.
А тепер я запрошую до слова українського письменника Анатолія Дімарова. Пане Анатолію, коли Ви почали слухати радіо “Свобода”? Які життєві історії пов’язані у Вас з цією радіостанцією?
Анатолій Дімаров
Ви знаєте, я думаю, чи не варто мені подать судовий позов до радіостанції “Свобода”?
Сергій Кисельов
Вчасно.
Анатолій Дімаров
Бо слухаючи десь з 57 року радіо “Свобода”, сучасні слухачі не можуть уявити, який це був труд страшний, каторжний, коли продирався через те суцільне “у-у-у-у-у”, яке лунало. І дослуховувався до найменшого шепоту, який долітав до нас із закордону.
Я вам скажу, що потягом цих років я трошки втратив і слух. Але що вам сказати...
Радіо “Свобода” зробила велетенську справу у пробудженні не тільки національної свідомості у наших затурканих, забачаних, зацькованих українців, але і потяг до політики, до оцінки того, що роблять наші правителі, і як наші правителі нами керують.
Тому я змушений тільки дякувати радіостанції “Свобода”, хоч зі свого боку хочу сказати, що я б побажав вам більше того молодечого запалу, який був у 60-70-ті роки. Коли ви ні на кого не оглядались, коли ви говорили таку правду, що ця правда обпікала і душі, і наші серця.
Сергій Кисельов
Дякую, ми маємо дзвінок слухача.
Слухачка
Пане Дімаров, а за радянських часів, які все тепер так лають, Ви теж, виступаючи в спілці на партзборах, розповідали, яке хороше радіо “Свобода”?
Анатолій Дімаров
Ви знаєте, я, якби виступив (я розумію, хто це мене запитує) і признався, що я слухаю радіо “Свобода”, то я би був там, моя голубонько, куди б Ви не докликались ні за що... Або на Колимі, або ще й далі, у таборах. Так що я оцінив Ваш жарт.
Сергій Кисельов
Дякую, це був український письменник Анатолій Дімаров, і ми переходимо до іншої теми. 1986 року в доповідній записці в ЦК КПРС про глушіння зарубіжного радіо, підписаній Єгором Лігачовим та Віктором Чебриком повідомлялося:
“ Для глушіння використовуються 13 засобів дальнього захисту і 81 засобів місцевого захисту загальної потужності близько 40 тисяч кіловат. Дальнім захистом забезпечується глушіння передач приблизно на 30 відсотках території радянського союзу. Станції місцевого захисту розгорнені у 81 місті.
Забезпечують глушіння передач в зоні радіусом до 30 кілометрів. За межами цієї зони якість глушіння різко падає, засобами дальнього і ближнього захисту з різним ступенем ефективності прикриваються регіони України, в яких проживає близько 100-130 мільйонів чоловік.”
Так-от один із тих людей, який опікувався глушінням передач української “Свободи” був Борис Філіпченко, який служив начальником зміни цеху №3 Броварської радіостанції.
Пане Борисе, цех №3 – це було таке мізкування глушилки КДБ? І в чому полягала взагалі Ваша робота? Може, Ви просто розповісте, що це за станції дальнього захисту, місцевого захисту? Тобто, про що йдеться?
Борис Філіпченко (переклад)
Я в 54 році приїхав у Бровари, був зачислений на роботу радіотехніком. Я знав, що в одному з приміщень знаходиться служба, до котрої не було доступу для новачків. Потрібно було отримати дозвіл до цієї роботи, потім перевіряли: що, де, де ти був, чи здатен ти працювати.
Тому, коли пізніше я зіткнувся з цим, то служба ця займалась глушінням радіостанцій. Не тільки “Свободи”, а “Німецька хвиля”, “Голос Америки”, і, напевне, ще якихось станцій. Хто опікувався, я точно не можу сказати, чия це була опіка. Очевидно, органи держбезпеки, це точно, тому що приходилось давати розписку про нерозголошення державної таємниці. Хоча всі кругом знали, що це ми займаємось глушінням станцій.
Так що точно сказати, хто керував, я не можу, однак технічне забезпечення йшло з Києва, спеціальна служба наведення, яка слідкувала, припустимо, за радіо “Свобода”. А передатчики стояли в Броварах, їх було всього два, вони були позивними для РПН, РУЦ.
По телефону давалась команда, на якій частоті, хвилі виходити, і в котрий час вмикати ГМД - “генератор мєшающого дєйствия”, котрий заповнював хвилю, достатню, щоб заглушити цю передачу.
Я знаю також, що радіо “Свобода” свої передатчики робила таким чином, що у них був так званий бігунок. Він змінював свою частоту для того, щоб радіослухач міг бігати від цих відглушень.
Сергій Кисельов
Борисе Михайловичу, а від чого залежала взагалі успішність глушіння? От інколи справді, були такі дні, коли нічого не було чути, а інколи просто, як маяк.
Це складна технічна дія, все залежало від того, звідки йде сигнал географічно, азимут – звідки передача йде? І чим, яким передатчиком накрити цю станцію. А таких передатчиків було багато, не тільки в Броварах, а і в Києві спеціальний об’єкт був №5, який займався спеціально глушінням. Так що це було доволі складно, тому закривали не одним передатчиком, а кількома, з різних сторін.
Сергій Кисельов
Дякую, я Вас перерву, час нагадати, що в прямому ефірі радіо “Свобода” Ви слухаєте передачу “Про і контра”, присвячену 50-річчю української служби радіо “Свободи”.
Гості київського бюро радіо “Свобода” український письменник Анатолій Дімаров, начальник зміни цеху №3 радіостанції міста Бровари Борис Філіпченко, його онука Ганна Зета, одна з перших співробітниць новоствореного київського бюро радіо “Свобода”, а нині – головний редактор газети “Дєловая нєдєля” Лариса Мудрак та студент 2 курсу факультету міжнародних відносин київського гуманітарного інституту Антон Парійський.
По телефону у нашій бесіді беруть участь із Прикарпаття колишній український дисидент, в’язень совісті, письменник Євген Сверстюк, із Праги – директор української служби радіо “Свобода” Олександр Народецький та з Києва до нас приєднається лідер партії “Братство”, кандидат у президенти Дмитро Корчинський.
Слухачі радіо “Свобода” можуть ставити запитання учасникам передачі “Про і контра” у прямому ефірі, подзвонивши до київської студії за телефоном 490-29-05, код Києва 44, код України 380. За режисерським пультом Сергій Балабанов, веде передачу Сергій Кисельов.
І знову запитання до Бориса Михайловича, Філіпченко Борис Михайлович, а що таке об’єкт №5? За радянських часів казали, що глушилка стояла за радянських часів у костелі на Червоноармійській, костел святого Миколая.
Борис Філіпченко
Так, певний час була у костьолі, а потім на Олегівській, на гірці, на Подолі. Там знаходились передачі.
Сергій Кисельов
Скажіть будь-ласка, чи легко на Ваш погляд сьогодні розгорнути знову глушіння передач, скажімо, українську службу радіо “Свобода”, якщо ситуація в країні зміниться дуже сильно після президентських виборів.
Борис Філіпченко
При нинішній техніці це не складно зробити, однак те обладнання, яке було, воно вже викинуте, не те, що викинуте, на Україні зараз радіомовлення, радіозв’язок взагалі втрачає свою колишню цінність.
Воно не заохочується державою, тому раніше йшло мовлення закордон, а тепер цих передатчиків, фактично, немає, викинуті. Так що відновити це досить-таки і складно, і не складно.
Сергій Кисельов
Скажіть будь-ласка, можливо, Ви пригадаєте якісь історії з глушінням , щось смішне було от під час цієї Вашої роботи?
Борис Філіпченко
Смішного особливо у нас не було, тому що за провину, яку спостерігала контролююча сторона з Києва, так? Якщо вчасно передачі не вийшов, то за це наказувались люди. Тобто викликались “на коврик”, наказувались позбавленням премії і так далі. Накази про те, що можуть і до звільнення піти, і так далі.
Сергій Кисельов
Ага, ви були цивільною людиною...
Борис Філіпченко
Так, я був цивільним
Сергій Кисельов
Скажіть будь-ласка, от як інколи буває, як Жванецький каже: “Хто що охороняє, той те й має”, от Ви глушили “Свободу”, а самі слухали передачі?
Борис Філіпченко
Так, цікавився передачами. Але було складно, як казав пан Анатолій, слухати, тому що вони глушились. А ми живемо там, де працюємо. Я в Броварах живу, і там працюю, тому поблизу передатчиків зовсім неможливо було чути.
Сергій Кисельов
Так що, Вам доводилось глушити те, що Ви самі слухали?
Борис Філіпченко
Так.
Сергій Кисельов
Зрозуміло, дякую, і ми маємо телефонний дзвінок слухачки.
Слухачка
Здрастуйте, мене звуть Валентина. Одне коротке запитання: чи не соромно сьогодні Борису Філіпченку за те, що свого часу він глушив вільне слово?
Сергій Кисельов
Прошу, пане Борисе.
Борис Філіпченко
Знаєте, можливо, коли я був комуністом, я в цю ідеологію дуже вірив, тому мені було тоді не соромно. А пізніше, коли радіо “Свобода” вела передачі з Москви, про те, як “білий дім” обстрілювали, ми слідкували.
Радіо “Свобода” якраз допомагала тоді зрозуміти, що відбувається в радянському союзі. Так що потім думка моя про радіо “Свободу” змінювалась, особливо вона допомагала мені аналізувати ситуацію в Україні, коли я слухав ваші передачі, коли Ви збирались тут у цій студії, припустимо, наших депутатів, правих, лівих, було дуже цікаво це слухати, я багато разів слухав, на жаль.
Зараз не слухаю, тому що ваші передачі на ФМ перестали виходити.
Сергій Кисельов
Так, це справді прикро, і останнє запитання до Вас, коротеньке, скажіть, коли закінчилось глушіння “Свободи”?
Борис Філіпченко
В Горбачовський період, в 90-91 рік.
Сергій Кисельов
Дякую, і запитання до пані Лариси Мудрак, яка прийшла працювати у щойно створене українське бюро радіо “Свобода”, коли, відповідно, остання глушилка КДБ була відключена. Пані Ларисо, розкажіть будь-ласка про роботу на “Свободі” в пострадянські часи. Що тоді здавалося Вам і взагалі тим, хто працював на радіо “Свобода” найголовнішим?
Лариса Мудрак
Дякую Сергію, Ви знаєте, я, насамперед, хочу привітати Вас, нині працюючих, і всіх, хто працював раніше, і в першу чергу, очевидно, слухачів з тим, що “Свобода” взагалі є, така радіостанція, що є українська служба.
Я прийшла в січні 92 року працювати, тоді у нас працювало десь чоловік 12, тобто найманих киян, власне, журналістів. Ви знаєте, навіть на сьогоднішній день, певний щем за тими часами відчуваю, тому що найголовніше, що дало журналістам київське бюро радіо “Свобода” - це відчуття внутрішньої свободи. Що безперечно найголовніше для журналіста, і взагалі, для особистості.
Ми сиділи тоді на вулиці Богдана Хмельницького, це приміщення “Укрінформу”, на першому поверсі. Це була єдина така кімната величезна, це було трохи нетрадиційно для української офісної культури, не було кабінетів, була єдина така студія загальна, плюс операторські студії.
І все це диміло, вирувало, обговорювалось, ми дуже шумні були, дуже багато молоді набрали в той час, тобто я потрапила через рік після закінчення університету, і майже всі були мої однолітки. Окрім того були троє людей, які працювали, власне, ще по телефону: Сергій Набока, Андрій Дерепа, Світлана Рибошапка. Вони були у нас такими певними метрами.
А загалом на той час з Мюнхена, тоді ще штаб-квартира була в Мюнхені, на радіо “Свобода” приїздили постійно старші колеги, і вчили нас уму-розуму. Але, власне, було добре те, що вони не вчили, а пильнували, стежили, щоб ми не виходили за рамки тієї внутрішньої “Свободи”, про яку я говорила.
Сергій Кисельов
Дякую, і ми маємо дзвінок слухача.
Слухач
Я – Віктор, телефоную з Києва, скажіть будь-ласка, чому у перші роки незалежності українське радіо “Свобода” нічим не відрізнялася від українського радіо “Промінь”?
Воно так само було в захваті від українського керівництва, і лише згодом оговталось, коли стало зрозумілим, що в Україні майже нічого не змінилося. Але може, якби з самого початку незалежності України, якби “Свобода” менше хвалила Кравчука і Кучму, тоді б сьогодні не довелося запускати у них стріли, боротися за проведення чесних та прозорих президентських виборів.
Сергій Кисельов
Дякую, прошу, пані Ларисо.
Лариса Мудрак
Я б хотіла відразу передати запитання: а чи Ви не були в захваті від того, що Україна отримала незалежність? Всі молоді журналісти були в захваті.
Але я абсолютно не погоджуюсь з тим, що ми комусь співали дифірамби: Кравчуку чи пану Кучмі, в той час чи пізніше. Зовсім ні, це не було зовсім так, просто не було ще школи журналістки незалежної, власне.
Як я вже сказала. Нам дали повну свободу творчості, але ми виховувалися ще в радянській системі журналістики. Власне, вміли робити те, що нас навчили робити на факультеті журналістики чи деінде. І ми, фактично, мали переламати себе, а це відбувається не за один день, а лише поволі. Коли ти починаєш відчувати свободу, і починаєш розбиратися в тій ситуації, яка склалася.
Але, власне, і політика тоді була дуже початковою для того, щоб говорити про неї досить критично і з різних опозиційних сторін.
Сергій Кисельов
Дякую, і до нас приєднався кандидат у президенти України, лідер партії “Братство” Дмитро Корчинський, який теж чув запитання слухача. Вітаю Вас, пане Дмитре.
Дмитро Корчинський
Вітаю Вас!
Сергій Кисельов
Я Вам пропоную теж висловитись з цього приводу, і запитання до Вас таке: що принесло, на Ваш погляд, Україні 50-річне мовлення радіо “Свобода”. Прошу.
Дмитро Корчинський
Я, в першу чергу, хотів би привітати Вас, тому що 50 років на ниві ідеологічної, психологічної війни – це досить великий термін, я гратулюю досвідченим компетантам.
Радіо “Свобода” була створена для того, щоб розвалити велику країну – радянський союз. До 91 року я, як і багато інших в нашій країні, боровся з радянською владою, ми, безумовно, віддали всі зусилля.
На жаль, сьогодні ми бачимо, що радіо “Свобода” продовжує розвалювати країну, вже Україну, тому що вона зберігає своє існування, і оплачується конгресом США саме для того, щоб проводити американську політику, в тому числі і в східній Європі. В тому числі, і в Україні.
Я завжди, коли є можливість, з цікавістю слухаю ваші передачі, вони мають доволі високий рівень, і дуже прикро, що вони носять в цілому деструктивний характер.
Сергій Кисельов
Дякую, пане Дмитре. Це був Дмитро Корчинський, кандидат у президенти України, лідер партії “Братство”, дякую за відповідь.
І хотів би запитати, чи погоджується з думкою політичний в’язень Брежнєвських таборів, письменник Євген Сверстюк...На жаль, ми втратили зв’язок, письменник Анатолій Дімаров, прошу.
Анатолій Дімаров
Я Вам скажу, що коли кандидат у президенти Корчинський ще не був кандидатом, він для мене був дуже загадковою постаттю. Зараз він для мене повністю розкрився. Це агент Москви, агент Росії, який повністю розвернувся у той бік і проклинає Америку і весь західний світ. В цю казочку зараз і малі діти не вірять, пробачте.
Сергій Кисельов
Дякую, радіоінженер Борис Філіпченко, як Ви думаєте?
Борис Філіпченко (переклад)
Ну до Корчинського я зараз відношусь зовсім інакше, ніж 2-3 роки тому. Тому що я чув його передачі “Проте” на “1+1” і, мені здається, цими передачами від сприяє рейтингу Ющенка. Чим гірше він буде говорити, тим більше кращого ми будемо думати про Ющенка.
Сергій Кисельов
Дякую, журналіст Лариса Мудрак?
Лариса Мудрак
Знаєте, я сиджу розмірковую про те, де бачить деструктивізм пан Корчинський. Власне, в існуванні радіо “Свободи” і у її програмах можна багато сперечатися про професіоналізм радіостанції, це є . Але те, що радіостанція надає можливість виступити всім бажаючим, всім сторонам, всім політичним опонентам.
Здається, за всю останню історію новітньої української незалежності лише на радіо “Свобода” були найпотужніші політичні дебати політичних опонентів, починаючи від “Тимошенко – Медведчука”, це для історії журналістики – неперевершений фактор.
Тому я абсолютно не погоджуюсь з тим, що можна в країні, яка має свою гідність, яка має своє почуття національності, нав’язати американську традицію, американську історію, американське бачення... Я, чесно кажучи, як журналіст, в це не вірю.
Сергій Кисельов
Дякую, пані Зето, як Ви думаєте, чи розвалює радіо “Свобода” Україну?
Ганна Зета
Я думаю, не розвалює, а навпаки, підтримує. Тому що ситуація на Україні досить така різноманітна. І отримати погляд вільний, незалежний, незаґанджований – це дуже важливо, особливо для нас, тому що не маємо ми, можна сказати, ніякої інформації. Тому хочеться слухати щось незалежне і насправді мати якийсь ковток свободи.
Сергій Кисельов
Дякую, і ми маємо дзвінок слухача.
Слухач
Добрий вечір. Дубно, Рівненської області, Швець Василь. Хочу дуже подякувати радіо “Свобода” за те, що вона існує. Бо якоюсь мірою вона сформувала мене, і не тільки мене, а й багатьох моїх знайомих, як свідомих громадян. Дуже дякую всім, хто працює на “Свободі”.
І ще одне таке побажання. Зараз останнім часом багато молодих, багато київських працює редакторів, і з’явилося оце московське “шо”, “що”, тверді шиплячі “ш”, “ч” не пом’якшуються в українській мові. І дуже чудесно говорили раніше диктори, ну і тепер старші.
І третє: хотілося б запитати Корчинського, якщо він чує, чи він уже помив чоботи в Індійському океані? Він колись грозився в газеті “Голос нації” створити імперію від, може, Сяну до Індійського океану, хотів там помити чоботи. Чи він ще ходить у брудних чоботях чи вже помив? Дякую Вам дуже.
Сергій Кисельов
Вам спасибі за добрі побажання, ми врахуємо Ваші поради. Чи є пан Корчинський?
Пане Дмитре, Ви готові відповісти?
Дмитро Корчинський
Так, безумовно. Бачте, у всіх цих репліках і запитаннях я чую оце занепадання перед Заходом у старшого покоління української інтелігенції. Це було виховано ще за часів радянської влади, і, на жаль, це залишається і зараз.
Давайте не будемо забувати, що ті самі люди, які оплачують радіо “Свободу”, саме вони оплачували бомбардування Югославії, Саме вони сьогодні проводять свою політику в Іраку, за допомогою американських бомб та ракет американських вертольотів. І саме ті люди намагаються нав’язати нам свою політичну волю. І ми це бачимо.
Існують небезпеки зі Сходу, існують небезпеки з Заходу, але ми повинні знати, що тут в Україні ми повинні вирішувати свої справи самостійно, між собою ми маємо розбиратися. А запускати іноземців в українську політику неможливо і недоцільно. І саме там я розумію патріотизм.
Лариса Мудрак
А питання було про чоботи, пане Корчинський?
Дмитро Корчинський
Щодо чобіт, я переконаний, що ми їх будемо мити в багатьох морях і океанах, я вважаю, що маленька сепаратистка Україні неможлива і непотрібна.
Сергій Кисельов
Дякую пане Дмитре. І ми поговоримо про сьогоднішніх слухачів української “Свободи”, але спочатку ще один історичний документ. В аналітичній довідці начальника ідеологічного управління КДБ СРСР Пилипа Бобкова, якого глава комітету державної безпеки Юрій Андропов у грудні 1976 року передав до секретаріату ЦК КПРС, було написано:
“Цілком таємно, особлива тека. Про характер та причини негативних проявів серед молоді, що вчиться та студентства. В ідеологічній диверсії проти радянської молоді супротивник активно використовує різні канали міжнародного спілкування. Особливого значення він надає радіо пропаганді.
У даний час території капіталістичних країн на радянський союз ведуть передачі 41 радіостанція, обсяг мовлення яких складає 253 години на добу. Більшість їхніх радіопрограм розраховані на молодіжну аудиторію.”
І ще один пасаж із цього ж таки секретного документу.
“Аналіз статистичних даних показує, що значна частина осіб, які здійснили політично-шкідливі вчинки, була піддана ідеологічно-шкідливій дії з-за кодону. З числа цих чинників головним є вплив зарубіжної радіопропаганди, що позначився на формуванні ідеологічноворожої обстановки більш, ніж однієї третини осіб, 1445 чоловік, що припустилися негативних проявів.
Аналіз матеріалів свідчить про розповсюдження серед молоді інтересу до зарубіжного віщання. Так за даними дослідження аудиторії західних радіостанцій в м. Москва, проведеного в відділом прикладних соціальних досліджень інституту соціальних досліджень Академії Наук СРСР з більшою або меншою регулярністю радіостанцію слухають 80 відсотків студентів і близько 90 відсотків учнів старших класів середніх шкіл, ПТУ, технікумів.
Для більшості цих осіб слухання зарубіжного радіо перетворилося на звичку, не рідше 1-2 разів на тиждень зарубіжні радіопередачі слухають 32 відсотка студентів і 59,2 відсотка учнів.”
І тепер запитання до студента 2-го курсу факультету міжнародних відносин Київського гуманітарного інституту Антона Парійського. Пане Антоне, а чи слухають сьогодні студенти українську “Свободу”?
Антон Парійський
Ну, мені важко сказати про весь наш інститут, я не знаю, яка кількість студентів з факультету романо-германської філології слухає, а тим паче з фінансистів, а от що стосується факультету міжнародних відносин, то я можу сказати. Ви кажете, що за радянських часів 32 відсотки було, а зараз це мабуть, становить половину того відсотка, який був раніше.
Сергій Кисельов
Тобто половину студентів нинішніх? 50 відсотків студентів слухає?
Андрій Парійський
Ні, половину колишніх, 15 відсотків.
Сергій Кисельов
Зрозуміло, а коли Ви почали слухати радіостанцію “Свобода”?
Антон Парійський
Я почав слухати радіо “Свободу” за півроку до закінчення школи, тому що мені треба було поступати в інститут, а отже і орієнтуватися у всьому, що відбувається у світі і в Україні, і в цілому цього процесу зокрема.
Знаєте, мій дід, коли слухав радіо “Свободу” за радянських часів, розповідав мені такий жарт-передмову, з якої розпочиналася розповідь про почуте на радіо “Свободі”.
Сиджу я ,слухаю радіо “Маяк”, випадково крутонув ручку, випадково потрапив на радіо “Свободу”, а там якась сволота таке розповідає...
Так ось, слухаючи радіо “Свободу” тепер, мені не треба прикрашати перед своїми друзями, коли ми обговорюємо різні передачі, прикрашати свою розповідь так, як це робив мій дід.
Взагалі, я вважаю, що “Свобода”, мабуть, відрізняється від тої, яка була років 50 тому, і мовлення радіо “Свободи” відрізняється від мовлення інших ЗМІ. Я б навіть запропонував такий рекламний слоган, що усі ЗМІ українські розповідають про те, що відбувається в Україні, а радіо “Свобода” розповідає про те, що відбувається в Україні насправді.
Сергій Кисельов
Дякую за комплімент, пане Антоне, спасибі, і ми маємо дзвінок слухача.
Слухач
Добрий вечір. Ви знаєте, я і моя родина відносимося до тих категорій українських громадян, які є російськомовні українські патріоти. І ви тематично частенько відштовхуєте від себе таких людей. Ви втрачаєте на цьому.
Питання у мене до вас такі. По-перше, чому ваш сигнал такий слабкий у порівнянні з російськомовним у Києві? По-друге, де діапазони, на яких ви працюєте, один чи два, а російськомовних багато. Час, який ви витрачаєте, набагато менший, ніж російськомовний.
І останнє, що я хочу сказати, що російськомовна редакція і україномовна редакція не корегують свої програми. Російськомовна має у своїй тематиці великий розділ український, бо половина України розмовляє російською мовою, і вплив на неї російськомовна редакція має не менший, ніж ви.
Сергій Кисельов
Дякую за запитання, я думаю, те, що, в принципі, російськомовна “Свобода” має на Україну вплив і розповідає про неї – це плюс, а не мінус.
Слухач
Вона мало розповідає.
Сергій Кисельов
Що мало, ну що ж зробиш... Що стосується технічного запитання, то Ви знаєте, в принципі, радіо “Свобода” віщала на хвилі ФМ в Україні, тому, очевидно, технічно багато що було розраховано саме на це, і коли на початку цього року нас викинули з ефіру ФМ і почалися ці складності. Я думаю, що ми поступово докладемо всіх зусиль, аби їх здолати.
Слухач
Через російськомовні програми здолайте все це.
Сергій Кисельов
Ми подумаємо над Вашою пропозицією, дякуємо Вам за запитання і побажання. І, на жаль, час передачі “Про і контра” добігає кінця, і в нас залишився час, небагато, щоб кожен учасник передачі відповів на традиційне запитання: що під час сьогоднішнього прямого ефіру справило на вас найбільше враження? Письменник Анатолій Дімаров?
Анатолій Дімаров
Найбільше враження на мене справило голос і розмова в’язня совісті, як ми кажемо, Євгена Сверстюка.
Сергій Кисельов
Дякую, пан Борис Філіпченко?
Борис Філіпченко (переклад)
Мені дуже цікаво було повернутись у минуле, щоб оцінити те, чим я займався раніше, для мене радіо “Свобода” ставало таким, яке я слухаю, де я завжди знаходив відповіді на питання, які я не міг почути на офіційних каналах радіомовлення. Тому, якщо радіо “Свобода” зможе виходити частіше, виходити на більш доступних частотах, було б непогано, щоб ми повернулись до його слухання.
Сергій Кисельов
Пане Корчинський, за той проміжок часу, який Ви були з нами в ефірі, що на Вас справило найбільше враження?
Дмитро Корчинський
І сьогодні, і завжди мене вражає те, що люди продовжують слухати радіо “Свободу”. Таке розмаїття інформації, підійди до газетного ларка, і ти маєш 10 точок зору взаємнопротилежних. 6 – Інтернет, і ти маєш інформацію з усього світу. Подивись телебачення - і ти маєш весь спектр української політики.
Тим не менше, вас слухають, не дивлячись на односторонність явну і тенденційність. І це, скажемо, мої компліменти і мої вітання, це значить, що ви займаєте дуже важливу нішу. Це люди, які відчувають велику ностальгію за 70-десятими роками, і, в принципі, ваш електорат той самий, що і в комуністів.
Поки голосують за комуністів, до тих пір будуть слухати і “Свободу”. За них голосують через почуття ностальгії і вас слухають з того самого почуття.
Сергій Кисельов
Дякую, пане Дмитре, це був Дмитро Корчинський, кандидат у президенти України, лідер партії “Братство”.
І журналіст Лариса Мудрак, що на Вас справило найбільше враження під час сьогоднішнього ефіру?
Лариса Мудрак
Ви знаєте, на мене найбільше враження справило те, як ви збудували програму, тому що така цікава мозаїка, дуже дякую гостям, в першу чергу, пану Філіпченку, тому що Ви знайшлися, змогли прийти, знайшли почуття приналежності до того, що було раніше і що є зараз. Я дуже шаную такі позиції людські, так що дуже Вам дякую.
А загалом, це те, що все було без пафосу, так само дуже цікаво і дуже приємно.
Сергій Кисельов
Дякую. Антон Парійський, що на Вас справило враження, як на студента і слухача “Свободи”?
Антон Парійський
Найбільше мене вразили радянські глушіння радіо “Свободи”, історія.
Сергій Кисельов
Дякую, і ми маємо дзвінок слухачки, яка теж хоче відповісти, що на неї справило найбільше враження. Прошу.
Слухачка
Я Дарина, Донецьк. А мене найбільше вразило те, що поза ефіром залишилось таке: що думає онука глушильника “Свободи” про труди її діда в радянські часи?
Сергій Кисельов
Дякую, а на мене, як на ведучого, найбільше враження справило те, що до кінця передачі у нас залишився якраз час, щоб запросити до слова онуку Бориса Філіпченка Ганну Зету. Запитати у неї, що вона думає про роботу свого діда в радянські часи, прошу, пані Ганно?
Ганна Зета
Я думаю, що глушив, і добре глушив, тому що не можливо було почути. Я пам’ятаю, що за моїх дитячих років, коли більш-менш свідомо я слухала це радіо, це були дні чорнобильської аварії.
І батьки намагалися зловити цей канал, ніяк нічого не могли почути, якусь нормальну версію, що трапилося, що відбувається. Але я не знала, чиїх рук це діло.
Сергій Кисельов
Дякую, у нас залишився час, щоб нагадати, що у прямому ефірі Ви слухали передачу “Про і контора”, вона була присвячена 50-річчю радіо “Свобода”.
А гостями київського бюро радіо “Свобода” були український письменник Анатолій Дімаров, начальник зміни цеху №3 радіостанції міста Бровари Борис Філіпченко, його онука Ганна Зета, одна із перших співробітниць новоствореного київського бюро радіо “Свобода”, а нині головний редактор газети “Деловая нєдєля” Лариса Мудрак та студент другого курсу факультету міжнародних відносин київського гуманітарного інституту Антон Парійський.
По телефону у передачі брали участь із Прикарпаття колишній український дисидент, в’язень совісті, письменник Євген Сверстюк. І з Праги – директор української служби радіо “Свобода” Олександр Народецький, та з Києва - кандидат у президенти України, лідер партії “Братство” Дмитро Корчинський.
Дякую всім за участь у передачі, спасибі слухачам за запитання, які вони ставили учасникам передачі.
За режисерським пультом працював Сергій Балабанов, вів передачу Сергій Кисельов.
Дякую, на все добре, до наступної неділі.
Сергій Кисельов
Говорить радіо “Свобода”, в ефірі щотижнева передача “Про і контра”, присвячена 50-річчю української служби радіо “Свобода”.
Завтра, в понеділок, 16 серпня українській службі радіо “Свобода” виповнюється 50 років. Півстоліття “Свобода” веде трансляцію українсько мовою. Яким був внесок української “Свободи” у повернення Україні її державної незалежності? Яке значення має українська “Свобода” сьогодні з погляду встановлення демократичних поглядів в Україні?
Саме про це ми сьогодні говоритимемо впродовж найближчої години в прямому ефірі.
Отже, сьогоднішні гості київського бюро радіо “Свободи” український письменник Анатолій Дімаров, вітаю Вас пане Анатолію!
Анатолій Дімаров
Дякую.
Сергій Кисельов
Наш наступний гість – начальник зміни цеху №3 радіостанції міста Бровари Борис Філіпченко. Він узяв на передачу свою онуку Ганну Зету, яка мешкає в Греції. Вітаю Вас, пане Борисе та пані Ганно!
Додам для наших слухачів, що саме та служба, де працював Борис Філіпченко, й опікувалась глушінням передач української служби радіо “Свобода” в радянські часи.
Ще один наш гість, точніше гостя, одна із перших співробітниць новоствореного київського бюро радіо “Свобода”, а нині головний редактор газети “Деловая нєдєля” Лариса Мудрак.
Лариса Мудрак
Вітаю всіх.
Сергій Кисельов
Вітаю Вас, пані Ларисо!
І п’ятий гість у студії радіо “Свобода” студент другого курсу факультету міжнародних відносин київського гуманітарного інституту Антон Парійський.
Антон Парійський
Вітаю.
Сергій Кисельов
По телефону у нашій передачі беруть участь із Прикарпаття колишній український дисидент, в’язень совісті, письменник Євген Сверстюк, вітаю Вас пане Євгене! Ви нас чуєте?
Євген Сверстюк
Я вас чую. Вітаю.
Сергій Кисельов
Дуже добре, і з Праги – директор української служби радіо “Свобода” Олександр Народецький, вітаю вас, пане Олександре.
Олександр Народець кий
Я Вас також вітаю.
Сергій Кисельов
І потім з Києва до нас підключиться (обіцяв) кандидат у президенти України, лідер партії “Братство” Дмитро Корчинський.
І, нарешті, ще один учасник передачі – це слухач радіо “Свобода”, він може ставити запитання учасникам передачі “Про і контра” в прямому ефірі, подзвонивши до київської студії за телефоном 490-29-05, код Києва 44, код України 380.
До речі, деякі наші слухачі телефонували наперед і залишили свої запитання. За режисерським пультом Сергій Балабанов, веде передачу Сергій Кисельов.
Нагадаю, що наша передача зветься “Про і контра”, тобто “За і проти”. А це означає, що думки учасників передачі не завжди співпадають, що вони мають змогу у прямому ефірі радіо “Свобода” входити в суперечки. І інколи в цих суперечках справді народжується істина.
Особливо тоді, коли йдеться про радіостанцію, яку за радянських часів глушив тоталітарний комуністичний режим, а в пострадянські часи, на 13 році української незалежності, українську “Свободу” спочатку викинули з ефіру ФМ, де вона вела мовлення на хвилях радіо “Довіра”.
А потім, коли ми домовились про ефірний час на радіостанції “Континент”, її було закрито, а директорові “Континенту” Сергію Шолоху довелося тікати за кордон, куди він дістав у США статус біженця.
А тепер кілька дат з історії української служби радіо “Свобода”. 1951 року в Нью Йорку була створена приватна організація Амкомбліб, ця абревіатура розшифровувалась, як американський комітет звільнених народів радянського союзу від більшовизму. Робочим інструментом її повинна була стати радіостанція, що віщає на СРСР.
Попервах нова радіостанція називалась радіо “Звільнення”, і 1 березня 1953 року о 8 годині ранку в ефірі російською мовою вийшла перша передача радіо “Звільнення”. А 16 серпня 1964 року на радіо “Звільнення” прозвучала і перша передача українською мовою.
На жаль, плівка із записом не збереглася, але ми маємо текст відозви, з якої починався український ефір майбутнього радіо “Свобода”, послухаємо його.
“Брати і сестри, українці! Сьогодні ми вперше звертаємось до вас на радіо “Визволення”. Ми живемо за кордоном, але наші серця і думки завжди з вами. Жодна залізна завіса не розділить нас і не стане цьому на перешкоді.
Сьогодні для нас радісний день, бо наше тремке слово вітання, радості, надії досягне вас на радіохвилях. Понад мільйон українців живе за кордоном, ми вже довго розповідаємо людям у вільному світі правду про життя в нашій країні.
А початок українських передач на радіо “Визволення” ставить перед нами нове завдання: ми говоритимемо до вас і для вас співвітчизники. Бо на нашій Батьківщині ви не маєте ні свободи, ні демократичної преси, ні вільного радіо.
Де б ми не перебували, наші дороги незмінно ведуть до Києва, до міст і сіл України. Колись Київська Русь, колиска української нації, була важливим культурним центром демократичних традицій у східній Європі. Культура Києва – матері міст руських, була культурою всієї східної Європи.
Й пізніше, за часів Хмельницького, в 17 столітті, козаки були славою і гордістю України. В вогні та бурі жовтневої революції 17 року Україна відновила свою незалежність. У прагненні бути господарем власної долі наш народ проголосив українську демократичну республіку. Вона була створена демократичним шляхом, як вияв волі українського народу, згідно принципу самовизначення нації.
Але українська демократична республіка впала жертвою більшовицької агресії. Оманою, запевняючи, що нічого не зміниться, агресори перетворили УДР на УРСР, яка перетворилася за комуністичної диктатури на інструмент пригноблення українського народу.
У боротьбі проти комунізму наша рідна земля поклала великі жертви на вівтар визволення. Але ми віримо в справедливість Божу, ми переконані, що ці жертви були не марні, і що Бог віддячить Україні за всі її страждання. Боротьба українського народу досягне мети.
І ти, народе український, як господар у своєму домі, обіймеш місце у сім’ї вольній, новій. Збудуться слова Тараса Григоровича Шевченка “...і буде син, і буде мати, і буде правда на землі.”, бо ж в своїй хаті своя правда, і сила, і воля.
Сергій Кисельов
І перше запитання до директора української служби радіо “Свобода” Олександра Народецького. Пане Олександре, Ви є на сьогодні найстаршим співробітником української служби радіо “Свобода”, і найдовше серед усіх її співробітників тут працюєте – 24 роки. Тобто майже половину того часу, що українська “Свобода” перебуває в ефірі.
Скажіть будь-ласка, що змінилося за ці 24 роки? Чим сьогоднішня “Свобода” відрізняється від тієї, якою була в 70-ті роки минулого століття? Прошу.
Олександр Народець кий
Ви знаєте, я мабуть, важчого запитання, можливо, і не знаю. Тому що я весь час аналізую і думаю, ну що б могло змінитися? Я починав, скажімо, в 79 році з якихось місяців, 25 років вже працюю з українською редакцією.
Але я не пам’ятаю, щоб щось таке особливе мінялось. Ви знаєте, я ж застав людей, які навіть починали, можливо, не з перших передач були з українською редакцією радіо “Свобода”, але в 50 роках уже починали працювати в українській редакції.
І всіх так чи інакше об’єднувала мрія. Мрія, можливо, вона була літературна, нездійсненна, про якусь таку ідеальну Україну. І от скільки б там не працювало людей, чи в 50-их роках, чи в 60-их, чи в 80-их роках, навіть і зараз люди, які працюють, весь час їх супроводжує якась така мрія про ідеальну Україну. Знаєте?
Про те, щоб їй було легше жити, щоб людям там було легше жити, щоб гідно жили в цій країні люди. Ну не відрізняється нічим, в плані мрій, 70-ті від 80-их, 90-их, і ось 2004 року, тому не можу вам сказати, чим ми відрізняємося від тих часів. Мені здається, що нічим.
Сергій Кисельов
Дякую, пане Олександре, я попрошу Вас залишитись в ефірі, бо ми маємо телефонний дзвінок, на який, здається, найкращу відповідь дасте саме Ви.
Слухач (переклад)
Добрий вечір. Скажіть будь-ласка, чи згідні Ви з тим, що ваше радіо “Свобода” розвалило наш радянський союз? Мене звати Сергій, я з Черкас. Дякую.
Сергій Кисельов
Дякую, прошу, пане Олександре, відповісти.
Олександр Народець кий
Якщо наша радіо “Свобода” розвалила радянський союз, то виходить, що радянський союз взагалі був якимось пшиком, що одна радіостанція могла розвалити радянський союз.
Ну звичайно, ця радіостанція була проти диктатури, ну звичайно, ми були проти того комуністичного свавілля, яке існувало на всій території радянського союзу і не тільки на його території. І в Польщі це існувало, і в Чехії це існувало, і на Кубі це існувало, існує, можливо, і зараз. Звичайно, ми брали участь у тому, щоб викривати цю сваволю.
І в цьому плані ми допомогли розвалити радянський союз, але радянський союз був розвалений із того, що недовір’я до нього так зросло, що далі уже не можна було обдурювати людей, і виявилося, що все трималося на пшику.
Ви ж не пам’ятаєте, як було закрито ЦК КПРС? Поставили при вході одного міліціонера, і він не пускав туди людей. І ЦК компартії, і вся компартія закінчилася.
Сергій Кисельов
Дякую, пане Олександре. Хочу сказати тепер, що колега з російської служби радіо “Свобода”, відзначаючи торік 50-річчя своє в ефірі, знайшли кілька надзвичайно цікавих документів.
Ми наведемо кілька уривків з них в українському перекладі, зокрема Володимир Тольц у передачі “Свобода - як усвідомлена необхідність” процитував кілька абзаців з публікацій, підготовлених російськими істориками для видання в США щодо популярності радіо “Свобода” за радянських часів.
“Про те, яка частина населення СРСР слухає зарубіжне радіо точно не знав навіть КДБ. В липні 1960 року завідувач відділом пропаганди ЦК КПРС по республіках Леонід Іллічов доповідав у ЦК КПРС.
“У даний час у радянському союзі є до 20 мільйонів радіоприймачів, здатних приймати іноземні радіостанції. Точно картину того, наскільки слухають іноземні радіостанції, уявити важко. Але є непрямі відомості, що засвідчують певний інтерес до іноземних радіостанцій.
Широкого розмаху набула практика кустарної переробки радіоприймачів. Радіоаматори, у тому числі й ветерани війни, навчені цьому в армії, за 250-300 карбованців обладнують приймачі, що має населення короткохвильовим діапазоном, починаючи від 10 метрів.
На цих хвилях можна приймати лише іноземні радіостанції. Навіть у Москві в ГУМі та інших магазинах часто до людей, що купують радіоприймачі, звертаються особи без певних занять з пропозицією обладнати ці приймачі додатковим короткохвильовим діапазоном.”
І тепер запитання до колишнього українського дисидента, в’язня совісті, письменника Євгена Сверстюка. Коли Ви почали слухати українську “Свободу”? Хто її тоді слухав? Чим для декого це слухання “Свободи” закінчувалось? Прошу, пане Євгене.
Євген Сверстюк
Мабуть, я почав слухати тоді, коли працював викладачем полтавського педінституту. І у мене був привід, через який я систематично слухав це радіо.
Я не можу сказати, що я слухав систематично, було заглушування, це було важко, і інші обставини заважали, але я мушу сказати, що сам факт появи іншої думки, незалежної думки, думки, яка не потакує, а яка стверджує якісь певні істини, які проти шерсті режимові, сам цей факт, я думаю, збільшував ефективність передач радіо “Свобода” на порядок, в 10 разів.
Люди чекали цього, створилася певна категорія людей, які слухали і переказували. Це були змагання з диявольською машиною заглушування. Але я мушу сказати ще одну важливу істину.
Вважали, що ця радіостанція наклепницька, що вона чорнить радянську дійсність. Насправді система була монологічною, вона абсолютно не приймала ніякої іншої думки суперечливої.
І все це було схоже на того голову колгоспу Івана Івановича, якому сказали, що треба перекрити корівник, тому що точно знають, з райкому дзвонили, що приїжджає до їх американська делегація. Чим він їм перекриє цей корівник? Хай приїжджають, хай каже, що не перекритий той корівник. Ось така приблизно була наклепницька пропаганда радіостанції “Свобода”.
Сергій Кисельов
Дякую, пане Євгене, скажіть будь-ласка, то коли Ви почали слухати? Це студентські роки...
Євген Сверстюк
Я почав слухати ще в 50 роки, це десь після 20 з’їзду партії, я був викладачем полтавського педінституту, а потім я, звичайно, постійно слухав тоді, коли вже мене систематично передавали, в 60-ті роки.
Тоді найбільше передавали Івана Дзюбу “Інтернаціоналізм чи русифікація”, передавали Валентина Мороза, коли він повернувся, в 69 році “Репортаж заповідника імені Берія”, і передавали різні речі, що з’являлися в самвидаві.
Сергій Кисельов
Зрозуміло, дякую, пане Євгене, залишайтесь з нами, а ми маємо запитання слухача радіо “Свобода”, прошу.
Слухач
Я Валентина, телефоную з Чернігова, у мене питання до пана Сверстюка, я дуже Вас поважаю, а запитання таке: чи з усім, що передавала за радянських часів українська “Свобода” Ви погоджувались? І чи слухаєте Ви радіо “Свободу” сьогодні? Якщо так, чи з усім Ви згодні, що воно передає нині?
Сергій Кисельов
Дякую, пане Євген Сверстюк, прошу відповісти.
Євген Сверстюк
Ви знаєте, я не повинен згоджуватися з усім, з кожним автором. Адже радіо “Свобода” має широку обслугу. Нині там якийсь Мусор, якийсь Шуфрич, якийсь Гавриш, навіть Гапочка. Ну як я можу погоджуватися? Ви самі розумієте.
Але мені подобається, що там є діалог, що там дається право говорити і іншим. От я не можу його слухати, він професійний брехун, але я розумію, що він показує людям, яким він є, а інші толерантно його вислуховують, бо він теж чоловік. Хай так буде, очевидно, такий світ, доводиться слухати різних. Доводиться вчитися толерантності. Ми, так би мовити, розблоковуємо нашу більшовицьку тенденцію нетерпимості. Всім ця хвороба прищеплена.
Сергій Кисельов
Дякую, пане Євгене. Це був Євген Сверстюк, колишній український дисидент, в’язень совісті, письменник, дякую.
А тепер я запрошую до слова українського письменника Анатолія Дімарова. Пане Анатолію, коли Ви почали слухати радіо “Свобода”? Які життєві історії пов’язані у Вас з цією радіостанцією?
Анатолій Дімаров
Ви знаєте, я думаю, чи не варто мені подать судовий позов до радіостанції “Свобода”?
Сергій Кисельов
Вчасно.
Анатолій Дімаров
Бо слухаючи десь з 57 року радіо “Свобода”, сучасні слухачі не можуть уявити, який це був труд страшний, каторжний, коли продирався через те суцільне “у-у-у-у-у”, яке лунало. І дослуховувався до найменшого шепоту, який долітав до нас із закордону.
Я вам скажу, що потягом цих років я трошки втратив і слух. Але що вам сказати...
Радіо “Свобода” зробила велетенську справу у пробудженні не тільки національної свідомості у наших затурканих, забачаних, зацькованих українців, але і потяг до політики, до оцінки того, що роблять наші правителі, і як наші правителі нами керують.
Тому я змушений тільки дякувати радіостанції “Свобода”, хоч зі свого боку хочу сказати, що я б побажав вам більше того молодечого запалу, який був у 60-70-ті роки. Коли ви ні на кого не оглядались, коли ви говорили таку правду, що ця правда обпікала і душі, і наші серця.
Сергій Кисельов
Дякую, ми маємо дзвінок слухача.
Слухачка
Пане Дімаров, а за радянських часів, які все тепер так лають, Ви теж, виступаючи в спілці на партзборах, розповідали, яке хороше радіо “Свобода”?
Анатолій Дімаров
Ви знаєте, я, якби виступив (я розумію, хто це мене запитує) і признався, що я слухаю радіо “Свобода”, то я би був там, моя голубонько, куди б Ви не докликались ні за що... Або на Колимі, або ще й далі, у таборах. Так що я оцінив Ваш жарт.
Сергій Кисельов
Дякую, це був український письменник Анатолій Дімаров, і ми переходимо до іншої теми. 1986 року в доповідній записці в ЦК КПРС про глушіння зарубіжного радіо, підписаній Єгором Лігачовим та Віктором Чебриком повідомлялося:
“ Для глушіння використовуються 13 засобів дальнього захисту і 81 засобів місцевого захисту загальної потужності близько 40 тисяч кіловат. Дальнім захистом забезпечується глушіння передач приблизно на 30 відсотках території радянського союзу. Станції місцевого захисту розгорнені у 81 місті.
Забезпечують глушіння передач в зоні радіусом до 30 кілометрів. За межами цієї зони якість глушіння різко падає, засобами дальнього і ближнього захисту з різним ступенем ефективності прикриваються регіони України, в яких проживає близько 100-130 мільйонів чоловік.”
Так-от один із тих людей, який опікувався глушінням передач української “Свободи” був Борис Філіпченко, який служив начальником зміни цеху №3 Броварської радіостанції.
Пане Борисе, цех №3 – це було таке мізкування глушилки КДБ? І в чому полягала взагалі Ваша робота? Може, Ви просто розповісте, що це за станції дальнього захисту, місцевого захисту? Тобто, про що йдеться?
Борис Філіпченко (переклад)
Я в 54 році приїхав у Бровари, був зачислений на роботу радіотехніком. Я знав, що в одному з приміщень знаходиться служба, до котрої не було доступу для новачків. Потрібно було отримати дозвіл до цієї роботи, потім перевіряли: що, де, де ти був, чи здатен ти працювати.
Тому, коли пізніше я зіткнувся з цим, то служба ця займалась глушінням радіостанцій. Не тільки “Свободи”, а “Німецька хвиля”, “Голос Америки”, і, напевне, ще якихось станцій. Хто опікувався, я точно не можу сказати, чия це була опіка. Очевидно, органи держбезпеки, це точно, тому що приходилось давати розписку про нерозголошення державної таємниці. Хоча всі кругом знали, що це ми займаємось глушінням станцій.
Так що точно сказати, хто керував, я не можу, однак технічне забезпечення йшло з Києва, спеціальна служба наведення, яка слідкувала, припустимо, за радіо “Свобода”. А передатчики стояли в Броварах, їх було всього два, вони були позивними для РПН, РУЦ.
По телефону давалась команда, на якій частоті, хвилі виходити, і в котрий час вмикати ГМД - “генератор мєшающого дєйствия”, котрий заповнював хвилю, достатню, щоб заглушити цю передачу.
Я знаю також, що радіо “Свобода” свої передатчики робила таким чином, що у них був так званий бігунок. Він змінював свою частоту для того, щоб радіослухач міг бігати від цих відглушень.
Сергій Кисельов
Борисе Михайловичу, а від чого залежала взагалі успішність глушіння? От інколи справді, були такі дні, коли нічого не було чути, а інколи просто, як маяк.
Це складна технічна дія, все залежало від того, звідки йде сигнал географічно, азимут – звідки передача йде? І чим, яким передатчиком накрити цю станцію. А таких передатчиків було багато, не тільки в Броварах, а і в Києві спеціальний об’єкт був №5, який займався спеціально глушінням. Так що це було доволі складно, тому закривали не одним передатчиком, а кількома, з різних сторін.
Сергій Кисельов
Дякую, я Вас перерву, час нагадати, що в прямому ефірі радіо “Свобода” Ви слухаєте передачу “Про і контра”, присвячену 50-річчю української служби радіо “Свободи”.
Гості київського бюро радіо “Свобода” український письменник Анатолій Дімаров, начальник зміни цеху №3 радіостанції міста Бровари Борис Філіпченко, його онука Ганна Зета, одна з перших співробітниць новоствореного київського бюро радіо “Свобода”, а нині – головний редактор газети “Дєловая нєдєля” Лариса Мудрак та студент 2 курсу факультету міжнародних відносин київського гуманітарного інституту Антон Парійський.
По телефону у нашій бесіді беруть участь із Прикарпаття колишній український дисидент, в’язень совісті, письменник Євген Сверстюк, із Праги – директор української служби радіо “Свобода” Олександр Народецький та з Києва до нас приєднається лідер партії “Братство”, кандидат у президенти Дмитро Корчинський.
Слухачі радіо “Свобода” можуть ставити запитання учасникам передачі “Про і контра” у прямому ефірі, подзвонивши до київської студії за телефоном 490-29-05, код Києва 44, код України 380. За режисерським пультом Сергій Балабанов, веде передачу Сергій Кисельов.
І знову запитання до Бориса Михайловича, Філіпченко Борис Михайлович, а що таке об’єкт №5? За радянських часів казали, що глушилка стояла за радянських часів у костелі на Червоноармійській, костел святого Миколая.
Борис Філіпченко
Так, певний час була у костьолі, а потім на Олегівській, на гірці, на Подолі. Там знаходились передачі.
Сергій Кисельов
Скажіть будь-ласка, чи легко на Ваш погляд сьогодні розгорнути знову глушіння передач, скажімо, українську службу радіо “Свобода”, якщо ситуація в країні зміниться дуже сильно після президентських виборів.
Борис Філіпченко
При нинішній техніці це не складно зробити, однак те обладнання, яке було, воно вже викинуте, не те, що викинуте, на Україні зараз радіомовлення, радіозв’язок взагалі втрачає свою колишню цінність.
Воно не заохочується державою, тому раніше йшло мовлення закордон, а тепер цих передатчиків, фактично, немає, викинуті. Так що відновити це досить-таки і складно, і не складно.
Сергій Кисельов
Скажіть будь-ласка, можливо, Ви пригадаєте якісь історії з глушінням , щось смішне було от під час цієї Вашої роботи?
Борис Філіпченко
Смішного особливо у нас не було, тому що за провину, яку спостерігала контролююча сторона з Києва, так? Якщо вчасно передачі не вийшов, то за це наказувались люди. Тобто викликались “на коврик”, наказувались позбавленням премії і так далі. Накази про те, що можуть і до звільнення піти, і так далі.
Сергій Кисельов
Ага, ви були цивільною людиною...
Борис Філіпченко
Так, я був цивільним
Сергій Кисельов
Скажіть будь-ласка, от як інколи буває, як Жванецький каже: “Хто що охороняє, той те й має”, от Ви глушили “Свободу”, а самі слухали передачі?
Борис Філіпченко
Так, цікавився передачами. Але було складно, як казав пан Анатолій, слухати, тому що вони глушились. А ми живемо там, де працюємо. Я в Броварах живу, і там працюю, тому поблизу передатчиків зовсім неможливо було чути.
Сергій Кисельов
Так що, Вам доводилось глушити те, що Ви самі слухали?
Борис Філіпченко
Так.
Сергій Кисельов
Зрозуміло, дякую, і ми маємо телефонний дзвінок слухачки.
Слухачка
Здрастуйте, мене звуть Валентина. Одне коротке запитання: чи не соромно сьогодні Борису Філіпченку за те, що свого часу він глушив вільне слово?
Сергій Кисельов
Прошу, пане Борисе.
Борис Філіпченко
Знаєте, можливо, коли я був комуністом, я в цю ідеологію дуже вірив, тому мені було тоді не соромно. А пізніше, коли радіо “Свобода” вела передачі з Москви, про те, як “білий дім” обстрілювали, ми слідкували.
Радіо “Свобода” якраз допомагала тоді зрозуміти, що відбувається в радянському союзі. Так що потім думка моя про радіо “Свободу” змінювалась, особливо вона допомагала мені аналізувати ситуацію в Україні, коли я слухав ваші передачі, коли Ви збирались тут у цій студії, припустимо, наших депутатів, правих, лівих, було дуже цікаво це слухати, я багато разів слухав, на жаль.
Зараз не слухаю, тому що ваші передачі на ФМ перестали виходити.
Сергій Кисельов
Так, це справді прикро, і останнє запитання до Вас, коротеньке, скажіть, коли закінчилось глушіння “Свободи”?
Борис Філіпченко
В Горбачовський період, в 90-91 рік.
Сергій Кисельов
Дякую, і запитання до пані Лариси Мудрак, яка прийшла працювати у щойно створене українське бюро радіо “Свобода”, коли, відповідно, остання глушилка КДБ була відключена. Пані Ларисо, розкажіть будь-ласка про роботу на “Свободі” в пострадянські часи. Що тоді здавалося Вам і взагалі тим, хто працював на радіо “Свобода” найголовнішим?
Лариса Мудрак
Дякую Сергію, Ви знаєте, я, насамперед, хочу привітати Вас, нині працюючих, і всіх, хто працював раніше, і в першу чергу, очевидно, слухачів з тим, що “Свобода” взагалі є, така радіостанція, що є українська служба.
Я прийшла в січні 92 року працювати, тоді у нас працювало десь чоловік 12, тобто найманих киян, власне, журналістів. Ви знаєте, навіть на сьогоднішній день, певний щем за тими часами відчуваю, тому що найголовніше, що дало журналістам київське бюро радіо “Свобода” - це відчуття внутрішньої свободи. Що безперечно найголовніше для журналіста, і взагалі, для особистості.
Ми сиділи тоді на вулиці Богдана Хмельницького, це приміщення “Укрінформу”, на першому поверсі. Це була єдина така кімната величезна, це було трохи нетрадиційно для української офісної культури, не було кабінетів, була єдина така студія загальна, плюс операторські студії.
І все це диміло, вирувало, обговорювалось, ми дуже шумні були, дуже багато молоді набрали в той час, тобто я потрапила через рік після закінчення університету, і майже всі були мої однолітки. Окрім того були троє людей, які працювали, власне, ще по телефону: Сергій Набока, Андрій Дерепа, Світлана Рибошапка. Вони були у нас такими певними метрами.
А загалом на той час з Мюнхена, тоді ще штаб-квартира була в Мюнхені, на радіо “Свобода” приїздили постійно старші колеги, і вчили нас уму-розуму. Але, власне, було добре те, що вони не вчили, а пильнували, стежили, щоб ми не виходили за рамки тієї внутрішньої “Свободи”, про яку я говорила.
Сергій Кисельов
Дякую, і ми маємо дзвінок слухача.
Слухач
Я – Віктор, телефоную з Києва, скажіть будь-ласка, чому у перші роки незалежності українське радіо “Свобода” нічим не відрізнялася від українського радіо “Промінь”?
Воно так само було в захваті від українського керівництва, і лише згодом оговталось, коли стало зрозумілим, що в Україні майже нічого не змінилося. Але може, якби з самого початку незалежності України, якби “Свобода” менше хвалила Кравчука і Кучму, тоді б сьогодні не довелося запускати у них стріли, боротися за проведення чесних та прозорих президентських виборів.
Сергій Кисельов
Дякую, прошу, пані Ларисо.
Лариса Мудрак
Я б хотіла відразу передати запитання: а чи Ви не були в захваті від того, що Україна отримала незалежність? Всі молоді журналісти були в захваті.
Але я абсолютно не погоджуюсь з тим, що ми комусь співали дифірамби: Кравчуку чи пану Кучмі, в той час чи пізніше. Зовсім ні, це не було зовсім так, просто не було ще школи журналістки незалежної, власне.
Як я вже сказала. Нам дали повну свободу творчості, але ми виховувалися ще в радянській системі журналістики. Власне, вміли робити те, що нас навчили робити на факультеті журналістики чи деінде. І ми, фактично, мали переламати себе, а це відбувається не за один день, а лише поволі. Коли ти починаєш відчувати свободу, і починаєш розбиратися в тій ситуації, яка склалася.
Але, власне, і політика тоді була дуже початковою для того, щоб говорити про неї досить критично і з різних опозиційних сторін.
Сергій Кисельов
Дякую, і до нас приєднався кандидат у президенти України, лідер партії “Братство” Дмитро Корчинський, який теж чув запитання слухача. Вітаю Вас, пане Дмитре.
Дмитро Корчинський
Вітаю Вас!
Сергій Кисельов
Я Вам пропоную теж висловитись з цього приводу, і запитання до Вас таке: що принесло, на Ваш погляд, Україні 50-річне мовлення радіо “Свобода”. Прошу.
Дмитро Корчинський
Я, в першу чергу, хотів би привітати Вас, тому що 50 років на ниві ідеологічної, психологічної війни – це досить великий термін, я гратулюю досвідченим компетантам.
Радіо “Свобода” була створена для того, щоб розвалити велику країну – радянський союз. До 91 року я, як і багато інших в нашій країні, боровся з радянською владою, ми, безумовно, віддали всі зусилля.
На жаль, сьогодні ми бачимо, що радіо “Свобода” продовжує розвалювати країну, вже Україну, тому що вона зберігає своє існування, і оплачується конгресом США саме для того, щоб проводити американську політику, в тому числі і в східній Європі. В тому числі, і в Україні.
Я завжди, коли є можливість, з цікавістю слухаю ваші передачі, вони мають доволі високий рівень, і дуже прикро, що вони носять в цілому деструктивний характер.
Сергій Кисельов
Дякую, пане Дмитре. Це був Дмитро Корчинський, кандидат у президенти України, лідер партії “Братство”, дякую за відповідь.
І хотів би запитати, чи погоджується з думкою політичний в’язень Брежнєвських таборів, письменник Євген Сверстюк...На жаль, ми втратили зв’язок, письменник Анатолій Дімаров, прошу.
Анатолій Дімаров
Я Вам скажу, що коли кандидат у президенти Корчинський ще не був кандидатом, він для мене був дуже загадковою постаттю. Зараз він для мене повністю розкрився. Це агент Москви, агент Росії, який повністю розвернувся у той бік і проклинає Америку і весь західний світ. В цю казочку зараз і малі діти не вірять, пробачте.
Сергій Кисельов
Дякую, радіоінженер Борис Філіпченко, як Ви думаєте?
Борис Філіпченко (переклад)
Ну до Корчинського я зараз відношусь зовсім інакше, ніж 2-3 роки тому. Тому що я чув його передачі “Проте” на “1+1” і, мені здається, цими передачами від сприяє рейтингу Ющенка. Чим гірше він буде говорити, тим більше кращого ми будемо думати про Ющенка.
Сергій Кисельов
Дякую, журналіст Лариса Мудрак?
Лариса Мудрак
Знаєте, я сиджу розмірковую про те, де бачить деструктивізм пан Корчинський. Власне, в існуванні радіо “Свободи” і у її програмах можна багато сперечатися про професіоналізм радіостанції, це є . Але те, що радіостанція надає можливість виступити всім бажаючим, всім сторонам, всім політичним опонентам.
Здається, за всю останню історію новітньої української незалежності лише на радіо “Свобода” були найпотужніші політичні дебати політичних опонентів, починаючи від “Тимошенко – Медведчука”, це для історії журналістики – неперевершений фактор.
Тому я абсолютно не погоджуюсь з тим, що можна в країні, яка має свою гідність, яка має своє почуття національності, нав’язати американську традицію, американську історію, американське бачення... Я, чесно кажучи, як журналіст, в це не вірю.
Сергій Кисельов
Дякую, пані Зето, як Ви думаєте, чи розвалює радіо “Свобода” Україну?
Ганна Зета
Я думаю, не розвалює, а навпаки, підтримує. Тому що ситуація на Україні досить така різноманітна. І отримати погляд вільний, незалежний, незаґанджований – це дуже важливо, особливо для нас, тому що не маємо ми, можна сказати, ніякої інформації. Тому хочеться слухати щось незалежне і насправді мати якийсь ковток свободи.
Сергій Кисельов
Дякую, і ми маємо дзвінок слухача.
Слухач
Добрий вечір. Дубно, Рівненської області, Швець Василь. Хочу дуже подякувати радіо “Свобода” за те, що вона існує. Бо якоюсь мірою вона сформувала мене, і не тільки мене, а й багатьох моїх знайомих, як свідомих громадян. Дуже дякую всім, хто працює на “Свободі”.
І ще одне таке побажання. Зараз останнім часом багато молодих, багато київських працює редакторів, і з’явилося оце московське “шо”, “що”, тверді шиплячі “ш”, “ч” не пом’якшуються в українській мові. І дуже чудесно говорили раніше диктори, ну і тепер старші.
І третє: хотілося б запитати Корчинського, якщо він чує, чи він уже помив чоботи в Індійському океані? Він колись грозився в газеті “Голос нації” створити імперію від, може, Сяну до Індійського океану, хотів там помити чоботи. Чи він ще ходить у брудних чоботях чи вже помив? Дякую Вам дуже.
Сергій Кисельов
Вам спасибі за добрі побажання, ми врахуємо Ваші поради. Чи є пан Корчинський?
Пане Дмитре, Ви готові відповісти?
Дмитро Корчинський
Так, безумовно. Бачте, у всіх цих репліках і запитаннях я чую оце занепадання перед Заходом у старшого покоління української інтелігенції. Це було виховано ще за часів радянської влади, і, на жаль, це залишається і зараз.
Давайте не будемо забувати, що ті самі люди, які оплачують радіо “Свободу”, саме вони оплачували бомбардування Югославії, Саме вони сьогодні проводять свою політику в Іраку, за допомогою американських бомб та ракет американських вертольотів. І саме ті люди намагаються нав’язати нам свою політичну волю. І ми це бачимо.
Існують небезпеки зі Сходу, існують небезпеки з Заходу, але ми повинні знати, що тут в Україні ми повинні вирішувати свої справи самостійно, між собою ми маємо розбиратися. А запускати іноземців в українську політику неможливо і недоцільно. І саме там я розумію патріотизм.
Лариса Мудрак
А питання було про чоботи, пане Корчинський?
Дмитро Корчинський
Щодо чобіт, я переконаний, що ми їх будемо мити в багатьох морях і океанах, я вважаю, що маленька сепаратистка Україні неможлива і непотрібна.
Сергій Кисельов
Дякую пане Дмитре. І ми поговоримо про сьогоднішніх слухачів української “Свободи”, але спочатку ще один історичний документ. В аналітичній довідці начальника ідеологічного управління КДБ СРСР Пилипа Бобкова, якого глава комітету державної безпеки Юрій Андропов у грудні 1976 року передав до секретаріату ЦК КПРС, було написано:
“Цілком таємно, особлива тека. Про характер та причини негативних проявів серед молоді, що вчиться та студентства. В ідеологічній диверсії проти радянської молоді супротивник активно використовує різні канали міжнародного спілкування. Особливого значення він надає радіо пропаганді.
У даний час території капіталістичних країн на радянський союз ведуть передачі 41 радіостанція, обсяг мовлення яких складає 253 години на добу. Більшість їхніх радіопрограм розраховані на молодіжну аудиторію.”
І ще один пасаж із цього ж таки секретного документу.
“Аналіз статистичних даних показує, що значна частина осіб, які здійснили політично-шкідливі вчинки, була піддана ідеологічно-шкідливій дії з-за кодону. З числа цих чинників головним є вплив зарубіжної радіопропаганди, що позначився на формуванні ідеологічноворожої обстановки більш, ніж однієї третини осіб, 1445 чоловік, що припустилися негативних проявів.
Аналіз матеріалів свідчить про розповсюдження серед молоді інтересу до зарубіжного віщання. Так за даними дослідження аудиторії західних радіостанцій в м. Москва, проведеного в відділом прикладних соціальних досліджень інституту соціальних досліджень Академії Наук СРСР з більшою або меншою регулярністю радіостанцію слухають 80 відсотків студентів і близько 90 відсотків учнів старших класів середніх шкіл, ПТУ, технікумів.
Для більшості цих осіб слухання зарубіжного радіо перетворилося на звичку, не рідше 1-2 разів на тиждень зарубіжні радіопередачі слухають 32 відсотка студентів і 59,2 відсотка учнів.”
І тепер запитання до студента 2-го курсу факультету міжнародних відносин Київського гуманітарного інституту Антона Парійського. Пане Антоне, а чи слухають сьогодні студенти українську “Свободу”?
Антон Парійський
Ну, мені важко сказати про весь наш інститут, я не знаю, яка кількість студентів з факультету романо-германської філології слухає, а тим паче з фінансистів, а от що стосується факультету міжнародних відносин, то я можу сказати. Ви кажете, що за радянських часів 32 відсотки було, а зараз це мабуть, становить половину того відсотка, який був раніше.
Сергій Кисельов
Тобто половину студентів нинішніх? 50 відсотків студентів слухає?
Андрій Парійський
Ні, половину колишніх, 15 відсотків.
Сергій Кисельов
Зрозуміло, а коли Ви почали слухати радіостанцію “Свобода”?
Антон Парійський
Я почав слухати радіо “Свободу” за півроку до закінчення школи, тому що мені треба було поступати в інститут, а отже і орієнтуватися у всьому, що відбувається у світі і в Україні, і в цілому цього процесу зокрема.
Знаєте, мій дід, коли слухав радіо “Свободу” за радянських часів, розповідав мені такий жарт-передмову, з якої розпочиналася розповідь про почуте на радіо “Свободі”.
Сиджу я ,слухаю радіо “Маяк”, випадково крутонув ручку, випадково потрапив на радіо “Свободу”, а там якась сволота таке розповідає...
Так ось, слухаючи радіо “Свободу” тепер, мені не треба прикрашати перед своїми друзями, коли ми обговорюємо різні передачі, прикрашати свою розповідь так, як це робив мій дід.
Взагалі, я вважаю, що “Свобода”, мабуть, відрізняється від тої, яка була років 50 тому, і мовлення радіо “Свободи” відрізняється від мовлення інших ЗМІ. Я б навіть запропонував такий рекламний слоган, що усі ЗМІ українські розповідають про те, що відбувається в Україні, а радіо “Свобода” розповідає про те, що відбувається в Україні насправді.
Сергій Кисельов
Дякую за комплімент, пане Антоне, спасибі, і ми маємо дзвінок слухача.
Слухач
Добрий вечір. Ви знаєте, я і моя родина відносимося до тих категорій українських громадян, які є російськомовні українські патріоти. І ви тематично частенько відштовхуєте від себе таких людей. Ви втрачаєте на цьому.
Питання у мене до вас такі. По-перше, чому ваш сигнал такий слабкий у порівнянні з російськомовним у Києві? По-друге, де діапазони, на яких ви працюєте, один чи два, а російськомовних багато. Час, який ви витрачаєте, набагато менший, ніж російськомовний.
І останнє, що я хочу сказати, що російськомовна редакція і україномовна редакція не корегують свої програми. Російськомовна має у своїй тематиці великий розділ український, бо половина України розмовляє російською мовою, і вплив на неї російськомовна редакція має не менший, ніж ви.
Сергій Кисельов
Дякую за запитання, я думаю, те, що, в принципі, російськомовна “Свобода” має на Україну вплив і розповідає про неї – це плюс, а не мінус.
Слухач
Вона мало розповідає.
Сергій Кисельов
Що мало, ну що ж зробиш... Що стосується технічного запитання, то Ви знаєте, в принципі, радіо “Свобода” віщала на хвилі ФМ в Україні, тому, очевидно, технічно багато що було розраховано саме на це, і коли на початку цього року нас викинули з ефіру ФМ і почалися ці складності. Я думаю, що ми поступово докладемо всіх зусиль, аби їх здолати.
Слухач
Через російськомовні програми здолайте все це.
Сергій Кисельов
Ми подумаємо над Вашою пропозицією, дякуємо Вам за запитання і побажання. І, на жаль, час передачі “Про і контра” добігає кінця, і в нас залишився час, небагато, щоб кожен учасник передачі відповів на традиційне запитання: що під час сьогоднішнього прямого ефіру справило на вас найбільше враження? Письменник Анатолій Дімаров?
Анатолій Дімаров
Найбільше враження на мене справило голос і розмова в’язня совісті, як ми кажемо, Євгена Сверстюка.
Сергій Кисельов
Дякую, пан Борис Філіпченко?
Борис Філіпченко (переклад)
Мені дуже цікаво було повернутись у минуле, щоб оцінити те, чим я займався раніше, для мене радіо “Свобода” ставало таким, яке я слухаю, де я завжди знаходив відповіді на питання, які я не міг почути на офіційних каналах радіомовлення. Тому, якщо радіо “Свобода” зможе виходити частіше, виходити на більш доступних частотах, було б непогано, щоб ми повернулись до його слухання.
Сергій Кисельов
Пане Корчинський, за той проміжок часу, який Ви були з нами в ефірі, що на Вас справило найбільше враження?
Дмитро Корчинський
І сьогодні, і завжди мене вражає те, що люди продовжують слухати радіо “Свободу”. Таке розмаїття інформації, підійди до газетного ларка, і ти маєш 10 точок зору взаємнопротилежних. 6 – Інтернет, і ти маєш інформацію з усього світу. Подивись телебачення - і ти маєш весь спектр української політики.
Тим не менше, вас слухають, не дивлячись на односторонність явну і тенденційність. І це, скажемо, мої компліменти і мої вітання, це значить, що ви займаєте дуже важливу нішу. Це люди, які відчувають велику ностальгію за 70-десятими роками, і, в принципі, ваш електорат той самий, що і в комуністів.
Поки голосують за комуністів, до тих пір будуть слухати і “Свободу”. За них голосують через почуття ностальгії і вас слухають з того самого почуття.
Сергій Кисельов
Дякую, пане Дмитре, це був Дмитро Корчинський, кандидат у президенти України, лідер партії “Братство”.
І журналіст Лариса Мудрак, що на Вас справило найбільше враження під час сьогоднішнього ефіру?
Лариса Мудрак
Ви знаєте, на мене найбільше враження справило те, як ви збудували програму, тому що така цікава мозаїка, дуже дякую гостям, в першу чергу, пану Філіпченку, тому що Ви знайшлися, змогли прийти, знайшли почуття приналежності до того, що було раніше і що є зараз. Я дуже шаную такі позиції людські, так що дуже Вам дякую.
А загалом, це те, що все було без пафосу, так само дуже цікаво і дуже приємно.
Сергій Кисельов
Дякую. Антон Парійський, що на Вас справило враження, як на студента і слухача “Свободи”?
Антон Парійський
Найбільше мене вразили радянські глушіння радіо “Свободи”, історія.
Сергій Кисельов
Дякую, і ми маємо дзвінок слухачки, яка теж хоче відповісти, що на неї справило найбільше враження. Прошу.
Слухачка
Я Дарина, Донецьк. А мене найбільше вразило те, що поза ефіром залишилось таке: що думає онука глушильника “Свободи” про труди її діда в радянські часи?
Сергій Кисельов
Дякую, а на мене, як на ведучого, найбільше враження справило те, що до кінця передачі у нас залишився якраз час, щоб запросити до слова онуку Бориса Філіпченка Ганну Зету. Запитати у неї, що вона думає про роботу свого діда в радянські часи, прошу, пані Ганно?
Ганна Зета
Я думаю, що глушив, і добре глушив, тому що не можливо було почути. Я пам’ятаю, що за моїх дитячих років, коли більш-менш свідомо я слухала це радіо, це були дні чорнобильської аварії.
І батьки намагалися зловити цей канал, ніяк нічого не могли почути, якусь нормальну версію, що трапилося, що відбувається. Але я не знала, чиїх рук це діло.
Сергій Кисельов
Дякую, у нас залишився час, щоб нагадати, що у прямому ефірі Ви слухали передачу “Про і контора”, вона була присвячена 50-річчю радіо “Свобода”.
А гостями київського бюро радіо “Свобода” були український письменник Анатолій Дімаров, начальник зміни цеху №3 радіостанції міста Бровари Борис Філіпченко, його онука Ганна Зета, одна із перших співробітниць новоствореного київського бюро радіо “Свобода”, а нині головний редактор газети “Деловая нєдєля” Лариса Мудрак та студент другого курсу факультету міжнародних відносин київського гуманітарного інституту Антон Парійський.
По телефону у передачі брали участь із Прикарпаття колишній український дисидент, в’язень совісті, письменник Євген Сверстюк. І з Праги – директор української служби радіо “Свобода” Олександр Народецький, та з Києва - кандидат у президенти України, лідер партії “Братство” Дмитро Корчинський.
Дякую всім за участь у передачі, спасибі слухачам за запитання, які вони ставили учасникам передачі.
За режисерським пультом працював Сергій Балабанов, вів передачу Сергій Кисельов.
Дякую, на все добре, до наступної неділі.
