Варшава, 24 серпня 2004 - Генрик Вуєц – легендарний дисидент-антикомуніст, один з лідерів “Солідарності”. Уже кілька років поспіль очолює громадську організацію “Польсько-український форум”.
- Як поляки із близького Вам середовища оцінюють 13-літній досвід незалежності України?
Генрик Вуєц: - Добре, що ви згадали про це середовище - середовище, можна сказати, приятелів України. І це середовище є зовсім не малим і таким, що часто формує громадську думку. А часом його погляди стають офіційними поглядами уряду і Сейму. Перш за все ми відчуваємо велику радість з того, що Україна уже 13 років є незалежною. Хоч би тому, що події у Польщі , маю на увазі і період “Солідарності”, і 1989 рік - все це мало вплив на те, що сталося з Україною. Отже, можна сказати, що в цій незалежності є і якась наша частка. А наші приятелі Богдан Борусевич і Адам Михник їздили до Києва на зустрічі з Народним Рухом України, коли ще не було незалежної України, і це вони ще тоді висловили публічно гасло “Хай живе незалежна Україна!”.
Ми трактуємо Україну, як приязну державу, хоча в історії між нами були різні важкі моменти. Але завданням нашого покоління є подолання цих бар”єрів. Я думаю, що в цьому напрямку вже багато зроблено. Наприклад, як тільки з”явилася незалежна Польща, Сенат ще у 1990 році публічно засудив акцію “Вісла”. Хоч її здійснили комуністи, але ми несемо відповідальність, оскільки це була наша держава. Це ж саме стосується відзначення 60-ї річниці подій на Волині. Спільні заяви Сейму і Верховної Ради у цій справі нас зблизили.
- Чим Вас розчарувала незалежна Україна за цих 13 років?
Генрик Вуєц: - В оцінці контактів між державами чи суспільствами я взагалі не застосовую категорії розчарування. Бо коли хтось когось розчаровує, то це є виною і розчарованого, бо треба було реально дивитись на ситуацію. Я вважаю, що ми не повинні говорити, що Україна нас розчаровує, бо Україна перебуває у важчій ситуації, ніж Польща, котра має довшу історію державності і їй легше відбудовувати країну після періоду комунізму. Звичайно, я хотів би, щоб Україна опинилася в тій же новій ситуації, як Польща, котрій все ж вдалося стати членом Європейського Союзу.
Натомість деякі рішення української влади є для нас болісними. Як от відмова від ідеї використання нафтопроводу Одеса-Броди в західному напрямку. Як можна після підписання угоди змінити умови цього договору? У цивілізованих державах так не робиться. Але президент Кучма і його адміністрація це зробили, узалежнюючись повністю від російської нафти. І це недобре , бо видно дрейфування України в проросійському східному напрямку. Отже, я оцінюю це не в категоріях розчарування, а якогось особистого суму, бо я бачу, що проєвропейські процеси в Україні зараз загальмовані, є навіть певний відступ.
- А як оцінюють українську незалежність так звані пересічні поляки, котрі не мають особливих симпатій?
Генрик Вуєц: - Це цікаве питання, бо я походжу з теренів східної Польщі. Під час війни це була територія взаємної партизанської боротьби. І тому там ще багато залишилося стереотипів “поганого українця” , українець був синонімом всілякого зла. Припускаю, що для українців поляк був втіленням зла. Варто звернути увагу на те, що зараз це змінюється. І не тільки через те, що пише преса, а передусім завдяки безпосереднім контактам поляків з українцями. Завдяки тому, що між нашими країнами кордон був максимально прозорим, дійшло до різноманітних контактів – як бізнесових, так і особистих.
І це сильно змінило ситуацію : поляки зрозуміли, що Україна - це дружня країна, країна слов”янська і що між нами є багато спільного. І гадаю, що у цій частині люди, здебільшого молодь, дуже приязно налаштовані щодо українців. І вони дуже б хотіли, щоб Україна була якнайбільш проєвропейською державою, котра дотримується цивілізаційних стандартів.
Отже, на нашу думку, Україна є на добрій дорозі, хоч сам процес проходить не легко. Важливим буде, як пройдуть найближчі президентські вибори в Україні. Важливо, щоб вони були прозорими, цілком демократичними. Однак, мені здається, що незалежно від того, який буде їх результат, цей процес не буде зупинений. Питання тільки в тому, чи буде він тривалішим чи коротшим.
- Чи маєте якісь побажання для України у зв’язку з річницею?
Генрик Вуєц: - Маю. Це мої особисті побажання і не збираюсь їх приховувати. Хочу побажати, щоб українці у цих президентських виборах вибрали варіант, який має майбутнє. Щоб всупереч різним пересторогам таки вибрали майбутнє проєвропейське, бо це означало б, що Україна опиниться в колі суспільств, котрі щораз краще розвиваються. І щоб прийняли таке рішення, яке нас ще більше зблизить, щоб ми належали до однієї і тієї ж сім’ї народів.
- Як поляки із близького Вам середовища оцінюють 13-літній досвід незалежності України?
Генрик Вуєц: - Добре, що ви згадали про це середовище - середовище, можна сказати, приятелів України. І це середовище є зовсім не малим і таким, що часто формує громадську думку. А часом його погляди стають офіційними поглядами уряду і Сейму. Перш за все ми відчуваємо велику радість з того, що Україна уже 13 років є незалежною. Хоч би тому, що події у Польщі , маю на увазі і період “Солідарності”, і 1989 рік - все це мало вплив на те, що сталося з Україною. Отже, можна сказати, що в цій незалежності є і якась наша частка. А наші приятелі Богдан Борусевич і Адам Михник їздили до Києва на зустрічі з Народним Рухом України, коли ще не було незалежної України, і це вони ще тоді висловили публічно гасло “Хай живе незалежна Україна!”.
Ми трактуємо Україну, як приязну державу, хоча в історії між нами були різні важкі моменти. Але завданням нашого покоління є подолання цих бар”єрів. Я думаю, що в цьому напрямку вже багато зроблено. Наприклад, як тільки з”явилася незалежна Польща, Сенат ще у 1990 році публічно засудив акцію “Вісла”. Хоч її здійснили комуністи, але ми несемо відповідальність, оскільки це була наша держава. Це ж саме стосується відзначення 60-ї річниці подій на Волині. Спільні заяви Сейму і Верховної Ради у цій справі нас зблизили.
- Чим Вас розчарувала незалежна Україна за цих 13 років?
Генрик Вуєц: - В оцінці контактів між державами чи суспільствами я взагалі не застосовую категорії розчарування. Бо коли хтось когось розчаровує, то це є виною і розчарованого, бо треба було реально дивитись на ситуацію. Я вважаю, що ми не повинні говорити, що Україна нас розчаровує, бо Україна перебуває у важчій ситуації, ніж Польща, котра має довшу історію державності і їй легше відбудовувати країну після періоду комунізму. Звичайно, я хотів би, щоб Україна опинилася в тій же новій ситуації, як Польща, котрій все ж вдалося стати членом Європейського Союзу.
Натомість деякі рішення української влади є для нас болісними. Як от відмова від ідеї використання нафтопроводу Одеса-Броди в західному напрямку. Як можна після підписання угоди змінити умови цього договору? У цивілізованих державах так не робиться. Але президент Кучма і його адміністрація це зробили, узалежнюючись повністю від російської нафти. І це недобре , бо видно дрейфування України в проросійському східному напрямку. Отже, я оцінюю це не в категоріях розчарування, а якогось особистого суму, бо я бачу, що проєвропейські процеси в Україні зараз загальмовані, є навіть певний відступ.
- А як оцінюють українську незалежність так звані пересічні поляки, котрі не мають особливих симпатій?
Генрик Вуєц: - Це цікаве питання, бо я походжу з теренів східної Польщі. Під час війни це була територія взаємної партизанської боротьби. І тому там ще багато залишилося стереотипів “поганого українця” , українець був синонімом всілякого зла. Припускаю, що для українців поляк був втіленням зла. Варто звернути увагу на те, що зараз це змінюється. І не тільки через те, що пише преса, а передусім завдяки безпосереднім контактам поляків з українцями. Завдяки тому, що між нашими країнами кордон був максимально прозорим, дійшло до різноманітних контактів – як бізнесових, так і особистих.
І це сильно змінило ситуацію : поляки зрозуміли, що Україна - це дружня країна, країна слов”янська і що між нами є багато спільного. І гадаю, що у цій частині люди, здебільшого молодь, дуже приязно налаштовані щодо українців. І вони дуже б хотіли, щоб Україна була якнайбільш проєвропейською державою, котра дотримується цивілізаційних стандартів.
Отже, на нашу думку, Україна є на добрій дорозі, хоч сам процес проходить не легко. Важливим буде, як пройдуть найближчі президентські вибори в Україні. Важливо, щоб вони були прозорими, цілком демократичними. Однак, мені здається, що незалежно від того, який буде їх результат, цей процес не буде зупинений. Питання тільки в тому, чи буде він тривалішим чи коротшим.
- Чи маєте якісь побажання для України у зв’язку з річницею?
Генрик Вуєц: - Маю. Це мої особисті побажання і не збираюсь їх приховувати. Хочу побажати, щоб українці у цих президентських виборах вибрали варіант, який має майбутнє. Щоб всупереч різним пересторогам таки вибрали майбутнє проєвропейське, бо це означало б, що Україна опиниться в колі суспільств, котрі щораз краще розвиваються. І щоб прийняли таке рішення, яке нас ще більше зблизить, щоб ми належали до однієї і тієї ж сім’ї народів.
