Стрічки “Земля” Олександра Довженка, “Тіні забутих предків” Сергія Параджанова, “Вогнем і мечем” Єжи Гофмана увійшли у скарбницю світового кіно ХХ століття. І, водночас, ці фільми відкрили сторінки української історії, бодай трохи показали світові чарівні краєвиди, рясно политі кров’ю борців за волю України. Зняти блокбастер про голодомор 1932-33 років має намір канадський актор і продюсер, українець за походженням Річард Бачинський.
Пращури Річарда по батьківській лінії походять з роду галицьких князів Бачинських, по лінії матері – з родини українських дворян і меценатів Качановських. Розповідає Річард Бачинський: "Я вирішив віднайти українське коріння моєї родини і походження прізвища мого батька. Ця тема зацікавила мене, коли одного дня я знайшов у шухлядці старі знімки моєї покійної бабусі з маленьким татом на руках. На жаль, мої батьки не володіли українською мовою, і сам я не розмовляю українською, але – хочу!
Але повернімося до історії моєї сім’ї: уже дорослим, я з’ясував, що Бачинські – давній козацький рід, один з моїх предків отримав шаблю від гетьмана Мазепи, а другий ходив у походи з легендарним гетьманом Дорошенком. А родина моєї мами постраждала за часів радянської влади в Україні: мамині двоюрідні дідусь і бабуся, їхні діти померли у роки голодомору. І я вирішив здійснити власний проект про свою родину".
Як відомий актор і продюсер телевізійних фільмів, Річард знайшов підтримку у канадських та американських колег, серед іншого – у відомого артиста і режисера Мела Гібсона. Тим більше, що тема голодомору відома західному глядачеві завдяки документальним фільмам. Але, стверджує Річард Бачинський, досвід сучасної кіно-індустрії дозволяє розраховувати на успіх широкоформатної кіно стрічки на цю тему, знятої за сучасними технологіями: тут Річард згадує стрічки, які розповідають про жахіття голокосту: “Список Шиндлера” Стівена Спілберга і “Піаніст” Романа Поланського: "Фільм буде знято як канадську або американську продукцію, англійською мовою. Україна – це занадто малий ринок. Якщо зробити стрічку англійською, з касовими акторами у головних ролях, його можна демонструвати по цілому світу, починаючи з держав Північної Америки. Щодо української глядацької аудиторії, то можна зробити українські субтитри. Кінофільм – це найбільше інформаційне повідомлення, яке вражатиме своєю силою дітей і дорослих. І коли стрічка вийде на великий екран, я хочу знати, що зробив справу, дорогу для мого серця".
Бачинський хоче, щоб у знімальній групі працювали українські фахівці – оператори, звукорежисери, костюмери. Нині, перебуваючи в Україні, Річард також сподівається домовитися з київськими меценатами, щоб вони підтримали зйомки фільму фінансово. А ще Річард вірить, що стрічка про голодомор “відкриє серця” світової спільноти для України – молодої держави, яка століттями виборювала свободу.
Пращури Річарда по батьківській лінії походять з роду галицьких князів Бачинських, по лінії матері – з родини українських дворян і меценатів Качановських. Розповідає Річард Бачинський: "Я вирішив віднайти українське коріння моєї родини і походження прізвища мого батька. Ця тема зацікавила мене, коли одного дня я знайшов у шухлядці старі знімки моєї покійної бабусі з маленьким татом на руках. На жаль, мої батьки не володіли українською мовою, і сам я не розмовляю українською, але – хочу!
Але повернімося до історії моєї сім’ї: уже дорослим, я з’ясував, що Бачинські – давній козацький рід, один з моїх предків отримав шаблю від гетьмана Мазепи, а другий ходив у походи з легендарним гетьманом Дорошенком. А родина моєї мами постраждала за часів радянської влади в Україні: мамині двоюрідні дідусь і бабуся, їхні діти померли у роки голодомору. І я вирішив здійснити власний проект про свою родину".
Як відомий актор і продюсер телевізійних фільмів, Річард знайшов підтримку у канадських та американських колег, серед іншого – у відомого артиста і режисера Мела Гібсона. Тим більше, що тема голодомору відома західному глядачеві завдяки документальним фільмам. Але, стверджує Річард Бачинський, досвід сучасної кіно-індустрії дозволяє розраховувати на успіх широкоформатної кіно стрічки на цю тему, знятої за сучасними технологіями: тут Річард згадує стрічки, які розповідають про жахіття голокосту: “Список Шиндлера” Стівена Спілберга і “Піаніст” Романа Поланського: "Фільм буде знято як канадську або американську продукцію, англійською мовою. Україна – це занадто малий ринок. Якщо зробити стрічку англійською, з касовими акторами у головних ролях, його можна демонструвати по цілому світу, починаючи з держав Північної Америки. Щодо української глядацької аудиторії, то можна зробити українські субтитри. Кінофільм – це найбільше інформаційне повідомлення, яке вражатиме своєю силою дітей і дорослих. І коли стрічка вийде на великий екран, я хочу знати, що зробив справу, дорогу для мого серця".
Бачинський хоче, щоб у знімальній групі працювали українські фахівці – оператори, звукорежисери, костюмери. Нині, перебуваючи в Україні, Річард також сподівається домовитися з київськими меценатами, щоб вони підтримали зйомки фільму фінансово. А ще Річард вірить, що стрічка про голодомор “відкриє серця” світової спільноти для України – молодої держави, яка століттями виборювала свободу.
