Доступність посилання

ТОП новини

Масова дерусифікація стала потужним засобом роз’єднання


Тарас Марусик

Автори згадують американського політолога Збіґнева Бжезинського, який 13 років тому, після розпаду СРСР, рекомендував новим елітам незалежних держав почати свою діяльність з дерусифікації (цитую в перекладі): “Він ніби-то вважав розмовну російську і друковані видання недержавною мовою загрозою національній безпеці. Тільки через роки лідери СНД зрозуміли, що ізоляція російської мови – питання не тільки гуманітарної, але в першу чергу економічної політики. Але, оскільки це обіцяло вигоди новим елітам, напучування американського друга почало втілюватися в життя” (к. ц.).

Автори статті в “Нєзавісімой ґазєтє” зазначають, що в Росії населення стільки, як і в решті 14 колишніх республіках СРСР – по 140 мільйонів. Не менше 100 мільйонів, на їхню думку, ще знають російську, але через 10 років (цитую) “навіть політики цих країн навряд чи зможуть спілкуватися один з одним без перекладача” (к. ц.).

В статті наводять дані переписів, які свідчать про неухильне скорочення росіян на території СНД. Так, у Таджикистані кількість росіян зменшилася з 400 до 60 тисяч. В Україні росіянами себе визнали менше 8 мільйонів проти понад 12 мільйонів у 1989 році (цитую): “Більшість з тих, хто в рубриці “національність” замінив слово “росіянин” на “українець”, пояснюють, що в цій країні російська стала неперспективною мовою” (к. ц.). А в Туркменії, за даними “Нєзавісімой ґазєти”, після скасування інституту подвійного громадянства, 100 тисяч російськомовних мешканців змушені приховувати своє походження і факт володіння цією мовою.

Колишні прибалтійські республіки Литва, Латвія та Естонія намагаються ще активніше, ніж раніше, позбуватися всього, що пов’язане з “окупаційним режимом”.

Ще одна цитата, присвячена Україні: “Леонід Кучма, який прийшов до влади завдяки обіцянкам надати російській статус другої державної мови, тепер каже, що навіть офіційний статус її в країні неможливий і непотрібний. А молдавський лідер Володимир Воронін, який раніше сповідував комуністичні ідеї єднання колишніх республік, тепер, коментуючи мовну проблему, каже, що спочатку народові треба знайти, “що покласти під язик”, а потім вже про мову задумуватися” (к. ц.).

Автори статті коротко характеризують ситуацію з російською мовою в кожній країні пострадянського простору, наводять цифри кількости школярів і студентів, які навчаються російською. Цікаво, що в трьох балтійських державах російська є іноземною, в Україні, Грузії та Вірменії – мовою національної меншини, в Киргизії і Казахстані – офіційною, в Білорусі – державною, а в решті країн – мовою міжнаціонального спілкування.

Це були деякі фрагменти статті з московської “Нєзавісімой ґазєти” “Масова дерусифікація стала потужним засобом роз’єднання”.
XS
SM
MD
LG