Одеса, 13 вересня 2004 - У Сполучених Штатах Америки завершився процес над колишнім мешканцем Одеси Георгієм Стояновим, якого українські провладні засоби масової інформації називали не інакше як „кримінальним авторитетом Стояном”. Нинішня одеська преса полюбляє пов”язувати з криміналітетом всіх тих, хто тримається принципової опозиції до міської влади на чолі з Русланом Боделаном та нинішньої державної верхівки.
Чи не єдиному опозиційному депутату Одеської міськради Георгію Селянину прагнули нав”язати імідж наркомана.
З Георгія Стоянова мали намір зробити криміналітета.
До Благодійного правозахисного фонду „Рутенія” з проханням виступити на захист Стоянова звернулася його родина. На запит Фонд отримав листи від правоохоронних органів Одеси та прокуратури. Є офіційне підтвердження, що жодних кримінальних справ проти пана Стоянова не iснує. Але, Генпрокуратура мовчить.
На неодноразові запити правозахисникiв та адвокатiв Стоянова в Українi, на прохання надати можливість ознайомитись зi справою, яка була, на думку правозахисникiв, сфальсифiкована у 1999 роцi, до того ж і невiдомо, де знаходиться , відповіді немає.
Упродовж судового процесу час від часу з”являлися публікації, автори яких намагалися представити його ледь не як „перемогу демократії” і робили висновки, що свободу Георгій Стоянов побачить ще не скоро, що Стоянова буде засуджено навiчно. Одеська преса, яка подає виключно точку зору влади, цим нікого не здивувала.
Подив у багатьох незалежних спостерігачів викликала публікація в газеті „Новоє русскоє слово”. Її автор, пан Козловський, розповідає про заплановану депортацію Стоянова в Україну, «де його давно чекають друзі і вороги». На сторінках газети була викладена лише точка зору обвинувачення і тих сил, які зацікавлені у депортації Георгія Стоянова в Україну. Автор посилається на одеського журналіста Бiлецького. Згаданий журналіст працює у виданні, яке фінансово пітримують відомі далеко за межами України Олександр Ангерт (на псевдо «Ангел») та Олександр Жуков.
Жуков та Ангерт мають давні і міцні стосунки з українською владою. Широкій громадськості добре відома розмова Олександра Жукова з Президентом України Леонідом Кучмою щодо торгiвлi зброєю, зафіксована на плiвках майора Мельниченка. Олександр Жуков був одним з головних фігурантів у карнiй справi, що розглядалася трибуналом італійського міста Турин (Iталiя) на тему контрабанди зброї до колишньої Югославiї.
Злочин у карнiй справi Жукова в Iталiї визнано таким, що не пiдпадає пiд юрисдикцiю італiйського законодавства. Але не спростований факт контрабанди зброї. Італійська феміда справу свого часу порушила, але довести її до логічного завершення мала б Україна, де Генпрокуратура і сьогодні не виявляє зацiкавлення до цiєї справи.
Що б чекало пана Стоянова в Україні у разi депортацiї, передбачити не важко.
В Одеському обласному апеляційному суді закiнчився суд над бандитським угрупованням колишніх працівників міліції, який тривав три роки. На нього не допускалися журналісти, не надавалося жодної інформації про перебіг подій на процесі. I далi все відбувається під повальною цензурою для працівників засобів масової інформації і громадськості.
Треба зазначити, що справу Марiянчука слухають окремо i винесли зi справи мiлiцiонерiв. У справі банди мiлiцiонерiв суд двадцятого вересня, як передбачається, оголосить рiшення. Прокурор просить для окремих злочинців довiчного ув”язнення. Згадане злочинне угруповання скоїло десятки вбивств. Руками підлеглих Марiянчука вони виконували замовлення.
Про зв»язок Мар»янчука зі вже згаданим Олександром Ангертом неодноразово наголосувала і колишня слідча Одеської обласної прокуратури Галина Климович. На її життя було кілька замахів. І нині її щодня, цілодобово супроводжує спеціальна охорона.
Пiд час слiдства у справі Мар’янчука багатьох головних свiдкiв було вбито.
Думка президента Благодійного правозахисного фонду «Рутенія» Алли Користовської:
“Судові процеси над противниками нинішньої української влади відбуваються досить швидко. І переважна більшість протестів правозахисників у кабінетах чиновників наче не чують. З камер в”язниць лише чути голоси протестів проти знущань, а у найгіршому випадку – в”язні не виходять на свободу, бо втрачають життя за досить загадкових обставин.
Жоден з одеських правоохоронців ще не відповів за такі утаємничені смерті. „Службові розслідування” ні до чого не призводять. Видати обвинувальний вирок для людини, яка є в опозиції для влади, не є проблемою ані для суду, ані для прокуратури в Одесі і області. Така ось сумна реальність.
Саме тому політичні сили, що правлять нині в Україні, хотіли б бачити Георгія Стоянова депортованим зі Сполучених Штатів Америки. Саме вони зробили все можливе для фальсифікації проти нього карної справи, яка нині луснула як мильна булька. Саме влада, в особі прокурорських працівників, надсилала за океан все більше і більше фальшивих матеріалів про так звані судимості, і „кримінальне минуле” Георгія Стоянова.
Всi фальшивi звинувачення були сфальшовані сумновідомим слiдчим мiської прокуратури Сергiєм Поповим. Про його службовi злочини чимало писали ЗМI, розповiдало ТБ”.
Алла Користовська переконана, що до судового переслідування Георгія Стоянова причетний і Олександр Ангерт.
Тим часом американський окружний суддя Аллін Росс виправдав Георгія Стоянова.
Крапку у історії з несправедливим засудженням поставлено. Законність перемогла.
Натомість жодна друкована чи електронна газети, усi ті , хто поливав брудом Георгія Стоянова, не розповiли, чим все таки закiнчився судовий процес. Жодного повідомлення.
Без відповіді дотепер залишається запитання, чи вибачаться перед паном Стояновим автори багатьох брехливих статей у пресі.
Чи не єдиному опозиційному депутату Одеської міськради Георгію Селянину прагнули нав”язати імідж наркомана.
З Георгія Стоянова мали намір зробити криміналітета.
До Благодійного правозахисного фонду „Рутенія” з проханням виступити на захист Стоянова звернулася його родина. На запит Фонд отримав листи від правоохоронних органів Одеси та прокуратури. Є офіційне підтвердження, що жодних кримінальних справ проти пана Стоянова не iснує. Але, Генпрокуратура мовчить.
На неодноразові запити правозахисникiв та адвокатiв Стоянова в Українi, на прохання надати можливість ознайомитись зi справою, яка була, на думку правозахисникiв, сфальсифiкована у 1999 роцi, до того ж і невiдомо, де знаходиться , відповіді немає.
Упродовж судового процесу час від часу з”являлися публікації, автори яких намагалися представити його ледь не як „перемогу демократії” і робили висновки, що свободу Георгій Стоянов побачить ще не скоро, що Стоянова буде засуджено навiчно. Одеська преса, яка подає виключно точку зору влади, цим нікого не здивувала.
Подив у багатьох незалежних спостерігачів викликала публікація в газеті „Новоє русскоє слово”. Її автор, пан Козловський, розповідає про заплановану депортацію Стоянова в Україну, «де його давно чекають друзі і вороги». На сторінках газети була викладена лише точка зору обвинувачення і тих сил, які зацікавлені у депортації Георгія Стоянова в Україну. Автор посилається на одеського журналіста Бiлецького. Згаданий журналіст працює у виданні, яке фінансово пітримують відомі далеко за межами України Олександр Ангерт (на псевдо «Ангел») та Олександр Жуков.
Жуков та Ангерт мають давні і міцні стосунки з українською владою. Широкій громадськості добре відома розмова Олександра Жукова з Президентом України Леонідом Кучмою щодо торгiвлi зброєю, зафіксована на плiвках майора Мельниченка. Олександр Жуков був одним з головних фігурантів у карнiй справi, що розглядалася трибуналом італійського міста Турин (Iталiя) на тему контрабанди зброї до колишньої Югославiї.
Злочин у карнiй справi Жукова в Iталiї визнано таким, що не пiдпадає пiд юрисдикцiю італiйського законодавства. Але не спростований факт контрабанди зброї. Італійська феміда справу свого часу порушила, але довести її до логічного завершення мала б Україна, де Генпрокуратура і сьогодні не виявляє зацiкавлення до цiєї справи.
Що б чекало пана Стоянова в Україні у разi депортацiї, передбачити не важко.
В Одеському обласному апеляційному суді закiнчився суд над бандитським угрупованням колишніх працівників міліції, який тривав три роки. На нього не допускалися журналісти, не надавалося жодної інформації про перебіг подій на процесі. I далi все відбувається під повальною цензурою для працівників засобів масової інформації і громадськості.
Треба зазначити, що справу Марiянчука слухають окремо i винесли зi справи мiлiцiонерiв. У справі банди мiлiцiонерiв суд двадцятого вересня, як передбачається, оголосить рiшення. Прокурор просить для окремих злочинців довiчного ув”язнення. Згадане злочинне угруповання скоїло десятки вбивств. Руками підлеглих Марiянчука вони виконували замовлення.
Про зв»язок Мар»янчука зі вже згаданим Олександром Ангертом неодноразово наголосувала і колишня слідча Одеської обласної прокуратури Галина Климович. На її життя було кілька замахів. І нині її щодня, цілодобово супроводжує спеціальна охорона.
Пiд час слiдства у справі Мар’янчука багатьох головних свiдкiв було вбито.
Думка президента Благодійного правозахисного фонду «Рутенія» Алли Користовської:
“Судові процеси над противниками нинішньої української влади відбуваються досить швидко. І переважна більшість протестів правозахисників у кабінетах чиновників наче не чують. З камер в”язниць лише чути голоси протестів проти знущань, а у найгіршому випадку – в”язні не виходять на свободу, бо втрачають життя за досить загадкових обставин.
Жоден з одеських правоохоронців ще не відповів за такі утаємничені смерті. „Службові розслідування” ні до чого не призводять. Видати обвинувальний вирок для людини, яка є в опозиції для влади, не є проблемою ані для суду, ані для прокуратури в Одесі і області. Така ось сумна реальність.
Саме тому політичні сили, що правлять нині в Україні, хотіли б бачити Георгія Стоянова депортованим зі Сполучених Штатів Америки. Саме вони зробили все можливе для фальсифікації проти нього карної справи, яка нині луснула як мильна булька. Саме влада, в особі прокурорських працівників, надсилала за океан все більше і більше фальшивих матеріалів про так звані судимості, і „кримінальне минуле” Георгія Стоянова.
Всi фальшивi звинувачення були сфальшовані сумновідомим слiдчим мiської прокуратури Сергiєм Поповим. Про його службовi злочини чимало писали ЗМI, розповiдало ТБ”.
Алла Користовська переконана, що до судового переслідування Георгія Стоянова причетний і Олександр Ангерт.
Тим часом американський окружний суддя Аллін Росс виправдав Георгія Стоянова.
Крапку у історії з несправедливим засудженням поставлено. Законність перемогла.
Натомість жодна друкована чи електронна газети, усi ті , хто поливав брудом Георгія Стоянова, не розповiли, чим все таки закiнчився судовий процес. Жодного повідомлення.
Без відповіді дотепер залишається запитання, чи вибачаться перед паном Стояновим автори багатьох брехливих статей у пресі.