Київ, 29 вересня 2004 - Днями українські фармацевти відзначали своє професійне свято. Ще донедавна асортимент вітчизняного фармринку був дуже обмежений. Нині ж аптечні прилавки милують око різноманітністю пропозиції ліків, як вітчизняного так і зарубіжного виробництва. От тільки для багатьох вони так і лишилися недоступними.
За даними проведеного торік Держкомстатом дослідження про доступність для населення медичних послуг та лікарських засобів, третина українських сімей, члени яких потребували медичної допомоги, не змогли ними скористатися. Головною причиною цього більшість респондентів назвали занадто високу вартість ліків, виробів медичного призначення і послуг системи охорони здоров’я. Чи ж можливе зменшення цін на лікарські препарати? Наскільки стабільним є на сьогодні фармацевтичний ринок?
Щорічно обсяги виробництва лікарських препаратів в Україні збільшується в середньому на 20%. Воно й не дивно, адже нині в Україні існує близько 180 фармацевтичних підприємств, тоді як ще десять років тому їх не набралося б і 30. Але не зважаючи на чималу кількість заводів, ціни на лікарські препарати не є доступними для багатьох українців. Хоча, за словами директора фармацевтичної асоціації України Віктора Чумака, єдине, що може впливати на цінову політику – це конкуренція:
“Проблема ціни в ринкових умовах визначає конкуренція. ... Практика ще 1995 року засвідчила, що державне регулювання нічого не дає. Знаходиться безліч схем, через які можна ховати надприбутки. ... А коли є конкуренція, спрацьовує ефект зменшення цін.”
Слід зауважити, що ціни на ліки вітчизняного виробництва нижчі на 30-60%. Відтак, і споживається їх втричі більше, аніж імпортних. Тим часом, прагнучи захистити українських фармацевтів, незабаром може бути введене мито на імпорт медпрепаратів, а відтак, ціни на них збільшаться приблизно на 15-20%. Відповідно до ринкових цін, автоматично піднімуться і ціни на вітчизняні ліки. При цьому з ринку піде конкурент з якісною продукцією. Не зважаючи на, здавалося б, значну кількість фармацевтичних підприємств в Україні, тих, хто вже переорієнтувався на світові стандарти – одиниці. Хоча, зважаючи на те, що фармацевтична галузь в Україні вже більш ніж відродилася, держава, на думку Віктора Чумака, повинна змінювати вимоги до фармацевтичних підприємств, аби їхня продукція вже відповідала більше світовим стандартам, ніж радянським:
“... система стандартизації, виробництва і якості лікарських препаратів Радянського Союзу з багатьох позицій, навіть з ідеології відрізнялася від світових. Ми дивимося препарат на статичність, тобто: є певний склад, замотали таблетку в папірець і все, це вже ліки. Сьогодні в ХХІ ст. дивляться з динаміки – тобто, мало мати склад, треба ще мати уявлення з якою швидкістю цей лікарський засіб потрапляє у кров і яким чином він діє - швидко чи ні. Або він корисний для одного органу, і шкідливий для іншого...”
Чому ж така живуча радянська система стандартизації при її очевидних недоліках? Насамперед тому, - пояснює Віктор Чумак, що вона знеособлює учасників процесу появи медпрепарату. Розкрутив продаж за допомогою безконтрольної реклами – і зняв з себе всю відповідальність за його наслідки. Як поводить себе препарат у клініці, залишився він таким, як його випробували чи його істотно змінили у процесі виробництва? На ці запитання радянська система стандартизації не відповідає. Натомість на Заході оцінюють препарат окрім сертифікату ще й за результатами застосування його в клініці. Словом, - як підсумовує директор фармацевтичної асоціації України Віктор Чумак, - нинішня система стандартизації вітчизняних ліків вигідна в державі дуже багатьом. Окрім тих, хто ці ліки споживає.
За даними проведеного торік Держкомстатом дослідження про доступність для населення медичних послуг та лікарських засобів, третина українських сімей, члени яких потребували медичної допомоги, не змогли ними скористатися. Головною причиною цього більшість респондентів назвали занадто високу вартість ліків, виробів медичного призначення і послуг системи охорони здоров’я. Чи ж можливе зменшення цін на лікарські препарати? Наскільки стабільним є на сьогодні фармацевтичний ринок?
Щорічно обсяги виробництва лікарських препаратів в Україні збільшується в середньому на 20%. Воно й не дивно, адже нині в Україні існує близько 180 фармацевтичних підприємств, тоді як ще десять років тому їх не набралося б і 30. Але не зважаючи на чималу кількість заводів, ціни на лікарські препарати не є доступними для багатьох українців. Хоча, за словами директора фармацевтичної асоціації України Віктора Чумака, єдине, що може впливати на цінову політику – це конкуренція:
“Проблема ціни в ринкових умовах визначає конкуренція. ... Практика ще 1995 року засвідчила, що державне регулювання нічого не дає. Знаходиться безліч схем, через які можна ховати надприбутки. ... А коли є конкуренція, спрацьовує ефект зменшення цін.”
Слід зауважити, що ціни на ліки вітчизняного виробництва нижчі на 30-60%. Відтак, і споживається їх втричі більше, аніж імпортних. Тим часом, прагнучи захистити українських фармацевтів, незабаром може бути введене мито на імпорт медпрепаратів, а відтак, ціни на них збільшаться приблизно на 15-20%. Відповідно до ринкових цін, автоматично піднімуться і ціни на вітчизняні ліки. При цьому з ринку піде конкурент з якісною продукцією. Не зважаючи на, здавалося б, значну кількість фармацевтичних підприємств в Україні, тих, хто вже переорієнтувався на світові стандарти – одиниці. Хоча, зважаючи на те, що фармацевтична галузь в Україні вже більш ніж відродилася, держава, на думку Віктора Чумака, повинна змінювати вимоги до фармацевтичних підприємств, аби їхня продукція вже відповідала більше світовим стандартам, ніж радянським:
“... система стандартизації, виробництва і якості лікарських препаратів Радянського Союзу з багатьох позицій, навіть з ідеології відрізнялася від світових. Ми дивимося препарат на статичність, тобто: є певний склад, замотали таблетку в папірець і все, це вже ліки. Сьогодні в ХХІ ст. дивляться з динаміки – тобто, мало мати склад, треба ще мати уявлення з якою швидкістю цей лікарський засіб потрапляє у кров і яким чином він діє - швидко чи ні. Або він корисний для одного органу, і шкідливий для іншого...”
Чому ж така живуча радянська система стандартизації при її очевидних недоліках? Насамперед тому, - пояснює Віктор Чумак, що вона знеособлює учасників процесу появи медпрепарату. Розкрутив продаж за допомогою безконтрольної реклами – і зняв з себе всю відповідальність за його наслідки. Як поводить себе препарат у клініці, залишився він таким, як його випробували чи його істотно змінили у процесі виробництва? На ці запитання радянська система стандартизації не відповідає. Натомість на Заході оцінюють препарат окрім сертифікату ще й за результатами застосування його в клініці. Словом, - як підсумовує директор фармацевтичної асоціації України Віктор Чумак, - нинішня система стандартизації вітчизняних ліків вигідна в державі дуже багатьом. Окрім тих, хто ці ліки споживає.
