Аудіозапис програми:
Київ, 11 жовтня 2004 року.
Павло Вольвач
Вітаю вас, шановні радіослухачі! Як завжди в цей час, в ефірі радіожурнал “Віта Нова”.
Для Всесвіту час – поняття нескінченне, у часі пульсує і рухається космічна матерія, народжуються і знищуються цілі галактики. І мініатюрна точка, така велика для нас Земля, видається "планетою – дитинчам” і для Всесвіту, і для Сонячної системи, де земля народилась і де існує у просторі й часі.
Тридцять п’ять років тому розпочалася унікальна у світовій науці епопея дослідження минулого Сонячної системи, і першими у цій галузі були українські астрономи, працівники обсерваторії Національного університету імені Шевченка.
Детальніше розповідає Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Прислухайтесь, це минає час...
Проходить крізь простір і втікає в інші простори, в інші системи і галактики. Залишає по собі пам’ять у Сонячній системі, де нині, поруч з її планетами, мандрує комета, названа на честь київських астрономів “кометою Чурюмова – Герасименко”. А назустріч кометі летить наукова ракета з приємним жіночим іменем “Розетта”.
А розпочиналось усе у 1969-му році, в обсерваторії тоді ще Київського університету імені Шевченка, де і працювали молоді дослідники Клим Чурюмов та Світлана Герасименко. Власне, вони і відкрили ту комету і запропонували дослідити матерію, з якою складається Сонячна система, за допомогою вивчення матерії, з якої складається ядро комети – мандрівниці.
Слово професорові Климу Чурюмову.
Клим Чурюмов
Мета – знайти відповіді на фундаментальні питання походження Сонячної системи, можливості існування життя.
У нашій обсерваторії ми відкрили комету з міцним кам’яним ядром, і до неї весною цього року полетів апарат “Розетта”. І я думаю, що є надія, навіть не надія, а вірогідніст, що апарат дістанеться ядра, сяде на комету. Це буде колосальна сенсація!
Богдана Костюк
З “Розетти”, що стартувала весною цього року, вперше в історії світової науки надходитимуть унікальні дані про так звану “реликтову речовину” Сонячної системи: чимало астрономів стверджують, що космічна місія “Розетти” - це експеримент тисячоліття.
“При цьому, - каже професор Чурюмов, - за допомогою апарату досліджуються два космічні об’єкти, відкриті українськими вченими: комета “Чурюмова – Герасименко” та астероїд “Штейнс”.
І, таким чином, Україна, Київ та обсерваторія Київського університету перебувають у центрі світової астрономії. І проект “Розетта” здійснюється у рік 170-річчя Національного університету імені Шевченка та 160-ліття його обсерваторії.
Павло Вольвач
Космічні об’єкти і симфонічні партитури, джеб, що кладе суперника на ринг і “Дикі танці”, що кладуть на лопатки прискіпливе журі – все це прориви, за якими Україну пізнає світ. І новітні електрозварювальні технології, відкриті українськими вченими, теж у цьому ряду.
Як це часто буває в науці, дивовижному винаходові українських учених допоміг випадок. Кілька років тому президент Української національної академії наук Борис Патон, катаючись на лижах, поламав ногу.
Цікавий сюжет. Правда ж?
Обдумуючи на лікарняному ліжку наявні методики лікування переломів, він не міг не завважити їхньої архаїчності. Ось тоді він і вирішив спробувати застосувати деякі ідеї електрозварювання при з’єднуванні тканини людського тіла. Новий підхід до споконвічної проблеми приніс несподіваний результат.
А про те, що з усього цього вийшло, знає Володимир Ляшко.
Володимир Ляшко
Ідея Патона зацікавила багатьох його колег у всесвітньо відомому Інституті електрозварювання. Зрозуміло, що процеси поєднання частин людського тіла під дією електроструму не мають нічого спільного з тим, що малює наша уява при зварюванні того ж таки металу.
Процеси відбуваються на іншому рівні і в інших вимірах. Хірург має справу з затискачами і пінцетами, до яких приєднаний високочастотний струм, та комп’ютером, котрий керує усім процесом зварювання.
Кандидат технічних наук, співробітник Інституту електрозварювання Ольга Іванова розповідає, що їхній метод дає гарні результати при операціях на внутрішніх органах, на тих же, приміром, легенях.
Ольга Іванова
Наприклад, у торокальній хірургії зараз активно ми працюємо. Там усі видалення йдуть тільки нашим способом.
Професор Макаров, дуже відомий хірург у цій галузі, він працює за нашим методом і дуже продуктивно. Це 17 лікарня міста Києва. Професор Макаров проводить операції на легенях. А там в лікарні є і відділення політравми.
І ось за різних випадків дорожній пригод, коли пошкоджуються різні органи, ламаються кінцівки, не можна було їх відновити. Приміром, селезінку, коли вона пошматована, просто видаляли, то тепер відновлюють її за допомогою нашого способу. Вона залишається людині.
Володимир Ляшко
Новий метод дав хороші результати і під час операцій на печінці. Це ж можна сказати і про операції на шлунку. Раніше з’єднання тут провадилися за допомогою традиційних ниток чи невеличких скобочок, так званого степлерного з’єднання.
Ольга Іванова
У нашому випадку з’єднання відбувається без ниток і скобок, а власна тканина коагулюється таким чином, що утворюється дуже рівний, витончений шов, який забезпечує, по-перше, повну герметичність, а значить, що різні інфекції – це виключено.
Володимир Ляшко
Новий метод хірургічного втручання викликав великий інтерес у світі, він запатентований у низці країн. Побували київські вчені в США.
Ольга Іванова, яка тепер очолює в інституті міжнародну асоціацію “Зварка”, розповідає:
Ольга Іванова
Ми там проводили демонстрацію методу у відомих клініках, американці були враженні. Ми там на тваринах показували. І ось хірурги, які стежили за операцією, дивувалися: “А вони що, кров відкачали у поросяти?” Настільки без крові операція проходила.
Це сприймається хірургами як одне з великих досягнень, бо на сухому операційному полі йде операція. Це надзвичайно важливо. І герметичність повна.
Відновлювальні процеси проходять швидше: у три-чотири рази людина швидше одужує.
Володимир Ляшко
Сьогодні операції за новим методом проводять у міській клінічній лікарні № 1, на Червоному Хуторі, у 17-й міській лікарні, Інституті експериментальної хірургії і трансплантології, госпіталі СБУ, у Донецькому протипухлинному центрі. Вчені вважають, що цей метод у хірургії на найближчі роки буде справді революційним.
Павло Вольвач
Продовжуємо тему, круто її змінивши.
Наче в блакитних відблисках зварки, в полароїдному спалахові творчого натхнення проступають риси не лише сучасного, а й давно минулого і втілюються в найрізноманітніших формах, зокрема у марках, через які світ теж відкриває для себе Україну, давню й сучасну.
Про це наш наступний діалог із відомим художником та письменником Юрієм Логвином, який щойно завершив роботу над великою серією поштових марок.
Юрій Логвин
За 10 років я зробив 17 поштових марок, які називаються “Гетьмани України”. Чому 17? Гетьманів було більше 60 за списком Грушевського, але вірогідних портретів, до яких схилялися б історики-портретознавці, що цей портрет відповідає дійсно такому-то гетьману, лишилося лише 17. Правда, ще лишилося два, але вони під сумнівом.
Коли я робив ці марки, то намагався по сучасному подивитися на старі часи в старих лаштунках, а старі лаштунки вимагають до кожної військової персони... Всі вони зображалися тоді в арматурі. Арматура – це портрет, а навколо облямований рамкою з реальних чи умовних різних видів зброї і клейнодів.
Найдревнішим клейнодом у світі і ознакою є булава. Найперше булаву як ознаку влади ми зустрічаємо на стеатитовій стелі 2800-го року до н.е. так звана “стела Нормера”, де зображений єгипетський фараон Нормер, який підняв булаву над іншими людьми.
Павло Вольвач
А що тепер, ці марки будуть випущені в друк?
Юрій Логвин
Вони всі випущені. Вони розійшлися, маю надію, по всьому світу. Навіть три з них друкувалися в німецькому каталозі продажу марок. Там Україна тричі репрезентувалася моїми марками.
Павло Вольвач
Тобто, Україну тепер пізнають і через Ваших гетьманів?
Юрій Логвин
“Міхель” давав, а це одна із найпотужніших фірм у світі по торгівлі марками. Вони дали Данила Апостола, Байду Вишневецького і ще когось.
На обкладинці давалася Східна Європа і на ній кожна країна одною маркою. Це була надзвичайно цікава робота.
Павло Вольвач
Аналогів, я так розумію, не було, так?
Юрій Логвин
Так. Тут я вискочив раніше всіх. Перш, ніж росіяни почали робити свою серію “Історічєскіх лічностєй”, державних діячів (там вони собі забрали і Ярослава Мудрого, і Володимира Мономаха, і всіх, кого могли), то мені вдалося зробити от що (це дійсно новинка).
Чотири народи сучасних держав мають право бути наступниками в якійсь мірі скіфів – це казахи, росіяни, ми і частково румуни, бо на території цих держав знаходяться поховання, а значить, що там жили ці люди, і дуже гарні речі побуту і військового спорядження з військової техніки скіфів.
Мені вдалося в 2002-му році зробити “Древніх скіфів” чотири марки, минулого року “Древні слов’яни”, коли слов’яни могутньо виплеснулися на світову арену – це походи Кия, Щека і Хорива.
Зараз я закінчив найпотужніші марки – це 10-13 століття, часи найбільшого розквіту Руси-України. Вони вже надруковані, але ще не дійшли в обіг, проте цьогоріч мають піти в обіг.
Павло Вольвач
Сліди гетьманів можна шукати й знаходити не лише на поштових марках. Наприклад, на Хортиці, легендарному шматочку землі, довкола якого сходяться метафізика пам’яті й реалії повсякденного життя, героїка і буденність.
Найгостріше все це відчувають, звісно ж, поети. Зокрема, запорізькі, на творчість яких спробував по-новому поглянути їхній колега, письменник та краєзнавець Костянтин Сушко.
Костянтин Сушко
В мене вийшла остання книжка морально-еколого-літературне дослідження Хортиці.
Павло Вольвач
Я знаю, що про Хортицю написано дуже багато, і Ви теж пишете не першу книжку, але кожна Ваша книжка про Хортицю не залишається непоміченою, і навіть в Києві вона отримує розголос і зацікавлення читацьке. З чим Ви з’явилися в столиці тепер?
Костянтин Сушко
В Києві була презентація книжки “Я вибираю Хортицю і віщий степ” у квітні цього року. Ця книжка дістала позитивне схвалення. Чому? Мабуть тому, що я там був досить щирим. Я виклав усі дані про Хортицю, які тільки зміг знайти в архівах, а ще я подав історію Хортиці за останні 30 літ крізь своє власне сприйняття і бачення з боку влади.
Цікаво те, що і за радянської доби, і за доби незалежності влада в Запоріжжі абсолютно ігнорує цінність Хортиці. Навіть було таке: до нас звернувся посол Черномирдін, він хотів облаштувати за кошти Росії могили російських воїнів на Хортиці. Це справа благородна.
Павло Вольвач
Це під час Російсько-турецької війни котрі полягли?
Костянтин Сушко
Так. Але ми поставили питання, що дайте гроші на облаштування і козацьких могил, щоб домінанта була за козацькими могилами, бо там період майже п’ять століть, а російські були всього-на-всього біля одного року. Віддамо шану і російським солдатам і нашим, але домінанта має бути за козацтвом! Не погодилися на це, бо вони хотіли поставити тільки свої в сусідній державі. Ми з цим в корені незгодні!
Павло Вольвач
А зараз нова книжка?
Костянтин Сушко
Зараз я зробив дослідження хортських проблем. Взяв сьогоднішні проблеми: рішення ВР, яке було не досить вдалим і для нас, і для запорізької влади, тому що, мабуть, не вивчене питання, зараз там готується інший документ.
Я дослідив Хортицю через творчість поетів: Ребра, Чабаненка, Шостака, Лютого і так далі. Яким чином? У нас є ряд поетів в Запоріжжі, а один із них такий помітний поет, в якого немає жодного рядка про Хортиця. Це не його, ніхто не змушує писати, але показово: живучи в Запорозькому краї, не маючи жодного рядка про Хортицю, жодного вірша!
Тобто, я взяв такий морально-етичний бік. Воно мені десь вдалося. Я думаю, що для вчителів мови, літератури це буде цікаве видання.
Я дав це з боку сьогоднішніх намагань: з одного боку, поети бачать, пишуть і доносять, а з іншого боку, можновладці гальмують розвиток заповідника.
Книга написана у виді есе, а в перекладі з французької – це спроба. То ж я спробував. Мені здається, що мені вдалося. Дуже приємно, що я в ці дні привіз її до Києва. Книга, як то кажуть, пішла по людях.
Павло Вольвач
Нагадаю радіослухачам, що моїм співрозмовником був Костянтин Сушко, запорізький письменник та краєзнавець.
Ще б топтати хортицькі стежки, вдихаючи степовий вітер та повіви Дніпра, але, але... Час добігає кінця, накочують інші реалії: з метушнею проспектів, тиснявою метро і виборчими президентськими перегонами. І з наступним випуском “Віта Нова”, котру ми з Михайлом Петренком, завершуючи сьогодні, вже готуємо заздалегідь.
Бувайте здорові і до скорого!
Говорить радіо “Свобода”.
Київ, 11 жовтня 2004 року.
Павло Вольвач
Вітаю вас, шановні радіослухачі! Як завжди в цей час, в ефірі радіожурнал “Віта Нова”.
Для Всесвіту час – поняття нескінченне, у часі пульсує і рухається космічна матерія, народжуються і знищуються цілі галактики. І мініатюрна точка, така велика для нас Земля, видається "планетою – дитинчам” і для Всесвіту, і для Сонячної системи, де земля народилась і де існує у просторі й часі.
Тридцять п’ять років тому розпочалася унікальна у світовій науці епопея дослідження минулого Сонячної системи, і першими у цій галузі були українські астрономи, працівники обсерваторії Національного університету імені Шевченка.
Детальніше розповідає Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Прислухайтесь, це минає час...
Проходить крізь простір і втікає в інші простори, в інші системи і галактики. Залишає по собі пам’ять у Сонячній системі, де нині, поруч з її планетами, мандрує комета, названа на честь київських астрономів “кометою Чурюмова – Герасименко”. А назустріч кометі летить наукова ракета з приємним жіночим іменем “Розетта”.
А розпочиналось усе у 1969-му році, в обсерваторії тоді ще Київського університету імені Шевченка, де і працювали молоді дослідники Клим Чурюмов та Світлана Герасименко. Власне, вони і відкрили ту комету і запропонували дослідити матерію, з якою складається Сонячна система, за допомогою вивчення матерії, з якої складається ядро комети – мандрівниці.
Слово професорові Климу Чурюмову.
Клим Чурюмов
Мета – знайти відповіді на фундаментальні питання походження Сонячної системи, можливості існування життя.
У нашій обсерваторії ми відкрили комету з міцним кам’яним ядром, і до неї весною цього року полетів апарат “Розетта”. І я думаю, що є надія, навіть не надія, а вірогідніст, що апарат дістанеться ядра, сяде на комету. Це буде колосальна сенсація!
Богдана Костюк
З “Розетти”, що стартувала весною цього року, вперше в історії світової науки надходитимуть унікальні дані про так звану “реликтову речовину” Сонячної системи: чимало астрономів стверджують, що космічна місія “Розетти” - це експеримент тисячоліття.
“При цьому, - каже професор Чурюмов, - за допомогою апарату досліджуються два космічні об’єкти, відкриті українськими вченими: комета “Чурюмова – Герасименко” та астероїд “Штейнс”.
І, таким чином, Україна, Київ та обсерваторія Київського університету перебувають у центрі світової астрономії. І проект “Розетта” здійснюється у рік 170-річчя Національного університету імені Шевченка та 160-ліття його обсерваторії.
Павло Вольвач
Космічні об’єкти і симфонічні партитури, джеб, що кладе суперника на ринг і “Дикі танці”, що кладуть на лопатки прискіпливе журі – все це прориви, за якими Україну пізнає світ. І новітні електрозварювальні технології, відкриті українськими вченими, теж у цьому ряду.
Як це часто буває в науці, дивовижному винаходові українських учених допоміг випадок. Кілька років тому президент Української національної академії наук Борис Патон, катаючись на лижах, поламав ногу.
Цікавий сюжет. Правда ж?
Обдумуючи на лікарняному ліжку наявні методики лікування переломів, він не міг не завважити їхньої архаїчності. Ось тоді він і вирішив спробувати застосувати деякі ідеї електрозварювання при з’єднуванні тканини людського тіла. Новий підхід до споконвічної проблеми приніс несподіваний результат.
А про те, що з усього цього вийшло, знає Володимир Ляшко.
Володимир Ляшко
Ідея Патона зацікавила багатьох його колег у всесвітньо відомому Інституті електрозварювання. Зрозуміло, що процеси поєднання частин людського тіла під дією електроструму не мають нічого спільного з тим, що малює наша уява при зварюванні того ж таки металу.
Процеси відбуваються на іншому рівні і в інших вимірах. Хірург має справу з затискачами і пінцетами, до яких приєднаний високочастотний струм, та комп’ютером, котрий керує усім процесом зварювання.
Кандидат технічних наук, співробітник Інституту електрозварювання Ольга Іванова розповідає, що їхній метод дає гарні результати при операціях на внутрішніх органах, на тих же, приміром, легенях.
Ольга Іванова
Наприклад, у торокальній хірургії зараз активно ми працюємо. Там усі видалення йдуть тільки нашим способом.
Професор Макаров, дуже відомий хірург у цій галузі, він працює за нашим методом і дуже продуктивно. Це 17 лікарня міста Києва. Професор Макаров проводить операції на легенях. А там в лікарні є і відділення політравми.
І ось за різних випадків дорожній пригод, коли пошкоджуються різні органи, ламаються кінцівки, не можна було їх відновити. Приміром, селезінку, коли вона пошматована, просто видаляли, то тепер відновлюють її за допомогою нашого способу. Вона залишається людині.
Володимир Ляшко
Новий метод дав хороші результати і під час операцій на печінці. Це ж можна сказати і про операції на шлунку. Раніше з’єднання тут провадилися за допомогою традиційних ниток чи невеличких скобочок, так званого степлерного з’єднання.
Ольга Іванова
У нашому випадку з’єднання відбувається без ниток і скобок, а власна тканина коагулюється таким чином, що утворюється дуже рівний, витончений шов, який забезпечує, по-перше, повну герметичність, а значить, що різні інфекції – це виключено.
Володимир Ляшко
Новий метод хірургічного втручання викликав великий інтерес у світі, він запатентований у низці країн. Побували київські вчені в США.
Ольга Іванова, яка тепер очолює в інституті міжнародну асоціацію “Зварка”, розповідає:
Ольга Іванова
Ми там проводили демонстрацію методу у відомих клініках, американці були враженні. Ми там на тваринах показували. І ось хірурги, які стежили за операцією, дивувалися: “А вони що, кров відкачали у поросяти?” Настільки без крові операція проходила.
Це сприймається хірургами як одне з великих досягнень, бо на сухому операційному полі йде операція. Це надзвичайно важливо. І герметичність повна.
Відновлювальні процеси проходять швидше: у три-чотири рази людина швидше одужує.
Володимир Ляшко
Сьогодні операції за новим методом проводять у міській клінічній лікарні № 1, на Червоному Хуторі, у 17-й міській лікарні, Інституті експериментальної хірургії і трансплантології, госпіталі СБУ, у Донецькому протипухлинному центрі. Вчені вважають, що цей метод у хірургії на найближчі роки буде справді революційним.
Павло Вольвач
Продовжуємо тему, круто її змінивши.
Наче в блакитних відблисках зварки, в полароїдному спалахові творчого натхнення проступають риси не лише сучасного, а й давно минулого і втілюються в найрізноманітніших формах, зокрема у марках, через які світ теж відкриває для себе Україну, давню й сучасну.
Про це наш наступний діалог із відомим художником та письменником Юрієм Логвином, який щойно завершив роботу над великою серією поштових марок.
Юрій Логвин
За 10 років я зробив 17 поштових марок, які називаються “Гетьмани України”. Чому 17? Гетьманів було більше 60 за списком Грушевського, але вірогідних портретів, до яких схилялися б історики-портретознавці, що цей портрет відповідає дійсно такому-то гетьману, лишилося лише 17. Правда, ще лишилося два, але вони під сумнівом.
Коли я робив ці марки, то намагався по сучасному подивитися на старі часи в старих лаштунках, а старі лаштунки вимагають до кожної військової персони... Всі вони зображалися тоді в арматурі. Арматура – це портрет, а навколо облямований рамкою з реальних чи умовних різних видів зброї і клейнодів.
Найдревнішим клейнодом у світі і ознакою є булава. Найперше булаву як ознаку влади ми зустрічаємо на стеатитовій стелі 2800-го року до н.е. так звана “стела Нормера”, де зображений єгипетський фараон Нормер, який підняв булаву над іншими людьми.
Павло Вольвач
А що тепер, ці марки будуть випущені в друк?
Юрій Логвин
Вони всі випущені. Вони розійшлися, маю надію, по всьому світу. Навіть три з них друкувалися в німецькому каталозі продажу марок. Там Україна тричі репрезентувалася моїми марками.
Павло Вольвач
Тобто, Україну тепер пізнають і через Ваших гетьманів?
Юрій Логвин
“Міхель” давав, а це одна із найпотужніших фірм у світі по торгівлі марками. Вони дали Данила Апостола, Байду Вишневецького і ще когось.
На обкладинці давалася Східна Європа і на ній кожна країна одною маркою. Це була надзвичайно цікава робота.
Павло Вольвач
Аналогів, я так розумію, не було, так?
Юрій Логвин
Так. Тут я вискочив раніше всіх. Перш, ніж росіяни почали робити свою серію “Історічєскіх лічностєй”, державних діячів (там вони собі забрали і Ярослава Мудрого, і Володимира Мономаха, і всіх, кого могли), то мені вдалося зробити от що (це дійсно новинка).
Чотири народи сучасних держав мають право бути наступниками в якійсь мірі скіфів – це казахи, росіяни, ми і частково румуни, бо на території цих держав знаходяться поховання, а значить, що там жили ці люди, і дуже гарні речі побуту і військового спорядження з військової техніки скіфів.
Мені вдалося в 2002-му році зробити “Древніх скіфів” чотири марки, минулого року “Древні слов’яни”, коли слов’яни могутньо виплеснулися на світову арену – це походи Кия, Щека і Хорива.
Зараз я закінчив найпотужніші марки – це 10-13 століття, часи найбільшого розквіту Руси-України. Вони вже надруковані, але ще не дійшли в обіг, проте цьогоріч мають піти в обіг.
Павло Вольвач
Сліди гетьманів можна шукати й знаходити не лише на поштових марках. Наприклад, на Хортиці, легендарному шматочку землі, довкола якого сходяться метафізика пам’яті й реалії повсякденного життя, героїка і буденність.
Найгостріше все це відчувають, звісно ж, поети. Зокрема, запорізькі, на творчість яких спробував по-новому поглянути їхній колега, письменник та краєзнавець Костянтин Сушко.
Костянтин Сушко
В мене вийшла остання книжка морально-еколого-літературне дослідження Хортиці.
Павло Вольвач
Я знаю, що про Хортицю написано дуже багато, і Ви теж пишете не першу книжку, але кожна Ваша книжка про Хортицю не залишається непоміченою, і навіть в Києві вона отримує розголос і зацікавлення читацьке. З чим Ви з’явилися в столиці тепер?
Костянтин Сушко
В Києві була презентація книжки “Я вибираю Хортицю і віщий степ” у квітні цього року. Ця книжка дістала позитивне схвалення. Чому? Мабуть тому, що я там був досить щирим. Я виклав усі дані про Хортицю, які тільки зміг знайти в архівах, а ще я подав історію Хортиці за останні 30 літ крізь своє власне сприйняття і бачення з боку влади.
Цікаво те, що і за радянської доби, і за доби незалежності влада в Запоріжжі абсолютно ігнорує цінність Хортиці. Навіть було таке: до нас звернувся посол Черномирдін, він хотів облаштувати за кошти Росії могили російських воїнів на Хортиці. Це справа благородна.
Павло Вольвач
Це під час Російсько-турецької війни котрі полягли?
Костянтин Сушко
Так. Але ми поставили питання, що дайте гроші на облаштування і козацьких могил, щоб домінанта була за козацькими могилами, бо там період майже п’ять століть, а російські були всього-на-всього біля одного року. Віддамо шану і російським солдатам і нашим, але домінанта має бути за козацтвом! Не погодилися на це, бо вони хотіли поставити тільки свої в сусідній державі. Ми з цим в корені незгодні!
Павло Вольвач
А зараз нова книжка?
Костянтин Сушко
Зараз я зробив дослідження хортських проблем. Взяв сьогоднішні проблеми: рішення ВР, яке було не досить вдалим і для нас, і для запорізької влади, тому що, мабуть, не вивчене питання, зараз там готується інший документ.
Я дослідив Хортицю через творчість поетів: Ребра, Чабаненка, Шостака, Лютого і так далі. Яким чином? У нас є ряд поетів в Запоріжжі, а один із них такий помітний поет, в якого немає жодного рядка про Хортиця. Це не його, ніхто не змушує писати, але показово: живучи в Запорозькому краї, не маючи жодного рядка про Хортицю, жодного вірша!
Тобто, я взяв такий морально-етичний бік. Воно мені десь вдалося. Я думаю, що для вчителів мови, літератури це буде цікаве видання.
Я дав це з боку сьогоднішніх намагань: з одного боку, поети бачать, пишуть і доносять, а з іншого боку, можновладці гальмують розвиток заповідника.
Книга написана у виді есе, а в перекладі з французької – це спроба. То ж я спробував. Мені здається, що мені вдалося. Дуже приємно, що я в ці дні привіз її до Києва. Книга, як то кажуть, пішла по людях.
Павло Вольвач
Нагадаю радіослухачам, що моїм співрозмовником був Костянтин Сушко, запорізький письменник та краєзнавець.
Ще б топтати хортицькі стежки, вдихаючи степовий вітер та повіви Дніпра, але, але... Час добігає кінця, накочують інші реалії: з метушнею проспектів, тиснявою метро і виборчими президентськими перегонами. І з наступним випуском “Віта Нова”, котру ми з Михайлом Петренком, завершуючи сьогодні, вже готуємо заздалегідь.
Бувайте здорові і до скорого!
Говорить радіо “Свобода”.
