Аудіозапис програми:
Київ, 21 жовтня 2004 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. У київській студії перед мікрофоном Надія Шерстюк, звукооператор Сергій Балабанов.
- Гуманізація пенітенціарної системи: відтепер “саджатимуть” менше. Україна запроваджує нові, альтернативні до позбавлення волі, види покарань;
- “Повернення” – книга-довідник для засудженої жінки;
- Пересічний громадянин і міліція: захисти себе сам;
- Бізнесове шахрайство: чи слабка перед ним українська Феміда?
Такі теми впродовж наступних 15-хвилин. Залишайтеся на нашій хвилі!
Українські юристи та правозахисники вже давно порушують питання про велику кількість засуджених, що перебувають наразі в українських в’язницях. На їхню думку, сам факт перебування людини за ґратами не є тим чинником, що стримує злочинність у державі.
Українська пенітенціарна система має запроваджувати альтернативні методи покарань, які стали предметом обговорення у Харкові на круглому столі представників служб управлінь з питань виконання покарань з різних регіонів України.
Вікторія Маренич з подробицями.
Вікторія Маренич
Серед областей України Харківщина визнана базовою, де вже сьогодні активно впроваджуються елементи служби апробації, тобто служби альтернативних форм покарань, які не пов’язані із позбавленням волі. Це і громадські роботи, і дострокове звільнення з випробувальним терміном, примусове лікування тощо.
Харківський відділ кримінально-виконавчої інспекції, який і запроваджує альтернативні форми покарань, отримав гранд від Міжнародного фонду “Відродження”, 6 тисяч американських доларів.
Говорить Олександр Фєнін, начальник відділу кримінально-виконавчої інспекції.
Олександр Фєнін
Гранд буде використано на створення учбово-методичного центру, на базі якого як співробітники навчатимуться за новими методиками, так і на цій базі відпрацьовуватимуться методи співпраці з громадськими організаціями за досвідом європейських країн. Апробація, обкатка і запровадження в регіоні того, що нам підходить.
Вікторія Маренич
Слід зазначити, що сьогодні на Харківщині на обліку кримінально-виконавчої інспекції знаходяться 12 тисяч 258 осіб засуджених до покарань не пов’язаних із позбавленням волі. Кожен 18-й з них неповнолітній.
За словами правозахисників, їх кількість має бути значно більшою.
Говорить Олександр Беца, директор правових програм Міжнародного фонду “Відродження”.
Олександр Беца
Проект виходить за межі альтернативних видів покарання. Це створення окремої системи: надання правової допомоги неповнолітнім, яких затримано, і особам, які їх супроводжують.
Використання західного досвіду по створенню ювенальних судів для того, щоб питання неповнолітніх розглядалися спеціальними судами, надання суддям можливості спиратися не на таку міру покарання, як позбавлення волі, а передусім на альтернативні міри покарання.
Вікторія Маренич
За словами правозахисників, проект закону про ювенальну юстицію вже в грудні цього року надійде до розгляду у ВР України.
Надія Шерстюк
“Повернення” – так називається книга для ув’язнених жінок, які готуються вийти на волю. Видання здійснила Всеукраїнська громадська організація “Жіночий консорціум України”.
Керівництво Державного департаменту України з питань виконання покарань рекомендувало розповсюдити книгу у жіночих колоніях та системі МВС.
Про це видання розповідає Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Активістки “Жіночого консорціуму” об’їздили усі тринадцять жіночих колоній України, перш ніж працювати над виданням книги-довідника “Повернення”.
Виявили статистику: із засуджених жінок трохи більше трьох відсотків мають вищу освіту, натомість 30 відсотків не мають повної середньої освіти. І, як каже ініціаторка та авторка видання, президент “Консорціуму” Руслана Безпальча, довідник вона складала зрозумілою лексикою, ніби безпосередньої звертаючись до засудженої.
Руслана Безпальча
Перш за все – це жінки зовсім різні. Одні мають вищу освіту, інші не мають. Одні мають дітей, одні мають 20 років, інші мають 50 років.
Ми виходили з того, що жінка, яка має один досвід і один абсолютно життєвий статус до того, як вона попадає в колонію. В колонії вона живе зовсім по-іншому: вона відрізана від цього життя, вона втрачає всі навички нашого звичайного життя, а потім вона виходить.
Ми не можемо вернути їй попередній статус і, напевне, це непотрібно, тому що в тому статусі вона вчинила злочин.
Питання стоїть так: формування абсолютно нового. Те, що вона здобула в колонії, їй не пригодиться в нашому житті. Але, з іншого боку, вона втратила і ті старі навички, і, в принципі, більше ця книжка, попри всі дієві поради, і психологічного напрямку.
Тобто, ми давали звичайні життєві установки: будь щасливою, цей чорний період закінчився, ти маєш будувати собі нове життя, все, що було в минулому, воно було в минулому, ти спокутувала свої гріхи, і тобі треба їх відкинути, і ти маєш почати нове життя.
Богдана Костюк
І у цьому новому житті довідник допоможе відповісти вчорашній ув’язненій на соціальні, правові, побутові питання, знайти організації та людей, які допоможуть розпочати вільне життя “з чистого листа”, і, як мовиться у книзі “Повернення”, “щоб жити, нам потрібні віра, надія, любов і мудрість”. Знайти їх допоможе нова книга.
Надія Шерстюк
Соціологічні дослідження за останні роки фіксують низький рівень довіри українських громадян до правоохоронних органів.
Створюють негативну громадську думку про міліцію насамперед люди, які, як вони вважають, безневинно постраждали від тих осіб, хто за своїми посадовими обов’язками мав би їх захищати.
До цієї категорії нещодавно додалися і двоє юнаків із Києва, які зазнали свавілля від міліціонерів.
Тему досліджує Микола Закалюжний.
Микола Закалюжний
Двоє столичних молодих людей Дмитро та Броніслав донедавна і уявити собі не могли, що потраплять у халепу, як кажуть, на рівному місті. Тим паче, що вони до політики, яка, за словами хлопців, стала останнім часом небезпечним заняттям, ніякого відношення не мають.
Втім, це їх не врятувало від міліції. Більше того хлопці були засуджені на одну добу за хуліганство. Про те, як відбувалося затримання розповідає Броніслав Їжко.
Броніслав Їжко
Об 11-ій 30 вечора ми йшли додому, і по пішохідній доріжці на нас їхала машина з виключеними фарами. Звідти вийшли люди агресивно налаштовані, які вимагали пред’явити документи.
Ми, звичайно ж, попросили їх представитися. Вони нас обматюкали. У товариша забрали документи і посадили його в цю машину. Я сказав, що без товариша нікуди не поїду і попросив пояснити, чому так відбувається. В результаті я виявився разом з ним у машині, і нас повезли.
Микола Закалюжний
За словами Броніслава, міліція інкримінувала їм те, що, мовляв, вони голосно говорили і лаялися. Це, як зазначає юнак, не відповідає дійсності.
Втім, на думку юриста, заступника голови Парламентського комітету з питань правової політики Миколи Катеринчука, навіть якщо б подібні дії юнаків і мали місце, то це не є підставою для сваволі міліціонерів і для такого вироку суду, який визнав їх винними у хуліганстві.
Микола Катеринчук
Затримання будь-яких громадян безпідставні. Це є грубим порушенням конституційних прав.
Непоодинокі випадки, коли людей майже хапають з вулиці, а потім вже фабрикують пояснення від самих міліціонерів, які затримали, про те, що хтось використовував лайку чи інше, і за цими ознаками, і за цими свідченнями намагаються вплинути на суд. А суд, не вникаючи в суть справи, виносить рішення.
Тобто, тут і міліція, і судова система мала б звільнити цих людей, і за своєю ініціативою відкрити кримінальну справу проти тих, хто хапав цих молодих людей безпідставно.
Микола Закалюжний
Заступник начальника Дарницького відділення внутрішніх справ м. Києва Сергій Шапошников, чиї підлеглі затримали Дмитра та Борислава, від коментарів відмовився.
Сергій Шапошников
Я не зобов’язаний з вами розмовляти з даного питання. Надійде команда начальника прес-центру – ми дамо.
Микола Закалюжний
Постраждалі юнаки переконані у своїй невинності, проте шукати правди у суді не мають наміру. Чому?
Броніслав Їжко
Я боюся, що можуть звинуватити мене безвинно в тому, чого я не робив, у чомусь уже більшому, ніж хуліганство. Їм немає діла до долі інших людей, вони керуються своїми бажаннями.
Микола Закалюжний
Позиція Броніслава щодо неможливості простій людині захистити свої права співзвучна із думкою колишнього Генерального прокурора України Віктора Шишкіна, який на моє запитання, чи може громадянин України при існуючій системі захистити себе у судовому порядку, відповів так:
Віктор Шишкін
При сучасній системі неможливо, все залежить від того кадрового потенціалу, який за останніх 3-4 роки був втілений судовою системою. Це просто жах.
Ота Вища рада юстиції, яку очолював Євдокимов, вона під загальним патронатом Медведчука зробили все, щоб туди “напічкати” цей судовий корпус не законним, а соціальним замовленням або, як сьогодні вже кажуть, “по поняттях”.
Микола Закалюжний
У такій ситуації більшість людей воліють захищати свої інтереси самотужки, а не звертатися до судів.
Надія Шерстюк
Правове поле, в якому вирішуються стосунки між підприємцями в нинішній Україні, самі бізнесмени часто називають “Диким полем”.
З одного боку, існують закони, з іншого – вони легко ігноруються спритними шахраями, на чиєму боці і слідство, і суд.
У цьому переконався запорізький підприємець Олександр Поліщук. Історія його поневірянь у викладі Павла Вольвача. Рубрика “Голоси скривджених”.
Павло Вольвач
Довіра в бізнесі – річ досить хистка, бо не кожного шахрая видають “чесні очі, бачені Кісою Вороб’яніновим в Бутирській тюрмі”. Можна жорстоко помилитися, і тоді, за ідеєю, мусить вступати в дію його величність Закон.
Хоча цей процес теж може видатись непростим. Як, наприклад, в історії стосунків запорізького приватного науково-виробничого підприємства “Базис-Метал” та донецького товариства з обмеженою відповідальністю “Фактор”.
Директор останнього, пані Ольга Федоренко, рік тому уклала із запоріжцями угоду на поставку алюмінію. “Базис-Метал” перерахував у Донецьк сто п’ятдесят тисяч гривень, але ні металу, ні грошей назад не отримав.
Говорить директор “Базис-Металу” Олександр Поліщук.
Олександр Поліщук
Ми зрозуміли, що це типове шахрайство. Ми звернулися до правоохоронних органів міста Донецька. Проти цієї особи була порушена кримінальна справа за ст. 190 ч. 4, тобто шахрайство в особливо крупних розмірах.
Павло Вольвач
Все б, здавалося, нормально: справа перебуває на дослідуванні в слідчому відділі управління УМВС України в Донецькій області, задіяні фахівці, винних буде покарано.
Але слідство триває вже понад рік, а якихось конкретних результатів немає. Чому?
Олександр Поліщук
Тому, що шахрайство, згідно з нашим законодавством, дуже важко доводити, і закони виписані таким чином, що вони, як не дивно, але захищають інтереси підозрюваних, а не потерпілих.
Павло Вольвач
Юридичні складнощі. Напевне, змусили Вас звернутися не лише суто до правоохоронних органів? Я знаю, що Ви зверталися до кандидата на пост Президента України, пана Леоніда Черновецького. З чим пов’язане Ваше звертання? Чому саме до нього?
Олександр Поліщук
Передмова цього питання була така: нам стало відомо, що Федоренко тричі оформляла кредит “Овердрафт” у донецькому відділенні “Правекс-Банку”. Це філія того банку, який очолює пан Черновецький.
Два кредити були повернуті, а третій, найбільш великий, так і залишився у Федоренка.
Павло Вольвач
І в такій ситуації, пане Поліщук, Ви сподіваєтеся на порозуміння і підтримку кандидата в президенти, пана Черновецького, так?
Олександр Поліщук
Звичайно. Ми зверталися до нього кілька разів. Позиція банку різко змінилася.
Павло Вольвач
А чому змінилася? Їм що не потрібні їхні ж гроші?
Олександр Поліщук
Тому, що пан Черновецький, з його точки зору, мабуть, краще сховати всю аферу десь там в надрах банку, він розуміє, що таке імідж банку.
Павло Вольвач
Звертань було багато: і листовно, і через депутатський корпус... Прохання єдине, і просте, як двері: дати коротеньку довідку слідчим органам: мовляв, справді, кредит був взятий і неповернений. Але з реакцією в “Правекс-Банку” не поспішали.
Олександр Поліщук
Ніякої... Навіть ніхто не зателефонував нам, не вибачився.
Павло Вольвач
Пам’ятаючи одне з передвиборчих гасел пана Черновецького, “Сповідую правозахист кожного громадянина”, спробували й ми дотелефонуватися в його штаб.
Голос секретарки
Зараз я Вам сказати не можу. Завтра він від’їжджає... Так, сьогодні ввечері... Він кожен день від’їжджає...
Павло Вольвач
Пане Поліщук, як на Вашу думку, чи захищений громадянин, коли потрапляє в такі от ситуації? І який вихід?
Олександр Поліщук
Саме життя повинне стати таким, щоб захищало наші права і обов’язки, а це залежить і від кандидатів в президенти, і від правоохоронних органів, і од усієї спільноти.
Надія Шерстюк
Шановні слухачі, це була програма “Права людини: українська реальність”. Над випуском у київській студії працювали укладач і ведуча Надія Шерстюк, звукооператор Сергій Балабанов.
На все добре, шановні слухачі!
Говорить радіо “Свобода”!
Київ, 21 жовтня 2004 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. У київській студії перед мікрофоном Надія Шерстюк, звукооператор Сергій Балабанов.
- Гуманізація пенітенціарної системи: відтепер “саджатимуть” менше. Україна запроваджує нові, альтернативні до позбавлення волі, види покарань;
- “Повернення” – книга-довідник для засудженої жінки;
- Пересічний громадянин і міліція: захисти себе сам;
- Бізнесове шахрайство: чи слабка перед ним українська Феміда?
Такі теми впродовж наступних 15-хвилин. Залишайтеся на нашій хвилі!
Українські юристи та правозахисники вже давно порушують питання про велику кількість засуджених, що перебувають наразі в українських в’язницях. На їхню думку, сам факт перебування людини за ґратами не є тим чинником, що стримує злочинність у державі.
Українська пенітенціарна система має запроваджувати альтернативні методи покарань, які стали предметом обговорення у Харкові на круглому столі представників служб управлінь з питань виконання покарань з різних регіонів України.
Вікторія Маренич з подробицями.
Вікторія Маренич
Серед областей України Харківщина визнана базовою, де вже сьогодні активно впроваджуються елементи служби апробації, тобто служби альтернативних форм покарань, які не пов’язані із позбавленням волі. Це і громадські роботи, і дострокове звільнення з випробувальним терміном, примусове лікування тощо.
Харківський відділ кримінально-виконавчої інспекції, який і запроваджує альтернативні форми покарань, отримав гранд від Міжнародного фонду “Відродження”, 6 тисяч американських доларів.
Говорить Олександр Фєнін, начальник відділу кримінально-виконавчої інспекції.
Олександр Фєнін
Гранд буде використано на створення учбово-методичного центру, на базі якого як співробітники навчатимуться за новими методиками, так і на цій базі відпрацьовуватимуться методи співпраці з громадськими організаціями за досвідом європейських країн. Апробація, обкатка і запровадження в регіоні того, що нам підходить.
Вікторія Маренич
Слід зазначити, що сьогодні на Харківщині на обліку кримінально-виконавчої інспекції знаходяться 12 тисяч 258 осіб засуджених до покарань не пов’язаних із позбавленням волі. Кожен 18-й з них неповнолітній.
За словами правозахисників, їх кількість має бути значно більшою.
Говорить Олександр Беца, директор правових програм Міжнародного фонду “Відродження”.
Олександр Беца
Проект виходить за межі альтернативних видів покарання. Це створення окремої системи: надання правової допомоги неповнолітнім, яких затримано, і особам, які їх супроводжують.
Використання західного досвіду по створенню ювенальних судів для того, щоб питання неповнолітніх розглядалися спеціальними судами, надання суддям можливості спиратися не на таку міру покарання, як позбавлення волі, а передусім на альтернативні міри покарання.
Вікторія Маренич
За словами правозахисників, проект закону про ювенальну юстицію вже в грудні цього року надійде до розгляду у ВР України.
Надія Шерстюк
“Повернення” – так називається книга для ув’язнених жінок, які готуються вийти на волю. Видання здійснила Всеукраїнська громадська організація “Жіночий консорціум України”.
Керівництво Державного департаменту України з питань виконання покарань рекомендувало розповсюдити книгу у жіночих колоніях та системі МВС.
Про це видання розповідає Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Активістки “Жіночого консорціуму” об’їздили усі тринадцять жіночих колоній України, перш ніж працювати над виданням книги-довідника “Повернення”.
Виявили статистику: із засуджених жінок трохи більше трьох відсотків мають вищу освіту, натомість 30 відсотків не мають повної середньої освіти. І, як каже ініціаторка та авторка видання, президент “Консорціуму” Руслана Безпальча, довідник вона складала зрозумілою лексикою, ніби безпосередньої звертаючись до засудженої.
Руслана Безпальча
Перш за все – це жінки зовсім різні. Одні мають вищу освіту, інші не мають. Одні мають дітей, одні мають 20 років, інші мають 50 років.
Ми виходили з того, що жінка, яка має один досвід і один абсолютно життєвий статус до того, як вона попадає в колонію. В колонії вона живе зовсім по-іншому: вона відрізана від цього життя, вона втрачає всі навички нашого звичайного життя, а потім вона виходить.
Ми не можемо вернути їй попередній статус і, напевне, це непотрібно, тому що в тому статусі вона вчинила злочин.
Питання стоїть так: формування абсолютно нового. Те, що вона здобула в колонії, їй не пригодиться в нашому житті. Але, з іншого боку, вона втратила і ті старі навички, і, в принципі, більше ця книжка, попри всі дієві поради, і психологічного напрямку.
Тобто, ми давали звичайні життєві установки: будь щасливою, цей чорний період закінчився, ти маєш будувати собі нове життя, все, що було в минулому, воно було в минулому, ти спокутувала свої гріхи, і тобі треба їх відкинути, і ти маєш почати нове життя.
Богдана Костюк
І у цьому новому житті довідник допоможе відповісти вчорашній ув’язненій на соціальні, правові, побутові питання, знайти організації та людей, які допоможуть розпочати вільне життя “з чистого листа”, і, як мовиться у книзі “Повернення”, “щоб жити, нам потрібні віра, надія, любов і мудрість”. Знайти їх допоможе нова книга.
Надія Шерстюк
Соціологічні дослідження за останні роки фіксують низький рівень довіри українських громадян до правоохоронних органів.
Створюють негативну громадську думку про міліцію насамперед люди, які, як вони вважають, безневинно постраждали від тих осіб, хто за своїми посадовими обов’язками мав би їх захищати.
До цієї категорії нещодавно додалися і двоє юнаків із Києва, які зазнали свавілля від міліціонерів.
Тему досліджує Микола Закалюжний.
Микола Закалюжний
Двоє столичних молодих людей Дмитро та Броніслав донедавна і уявити собі не могли, що потраплять у халепу, як кажуть, на рівному місті. Тим паче, що вони до політики, яка, за словами хлопців, стала останнім часом небезпечним заняттям, ніякого відношення не мають.
Втім, це їх не врятувало від міліції. Більше того хлопці були засуджені на одну добу за хуліганство. Про те, як відбувалося затримання розповідає Броніслав Їжко.
Броніслав Їжко
Об 11-ій 30 вечора ми йшли додому, і по пішохідній доріжці на нас їхала машина з виключеними фарами. Звідти вийшли люди агресивно налаштовані, які вимагали пред’явити документи.
Ми, звичайно ж, попросили їх представитися. Вони нас обматюкали. У товариша забрали документи і посадили його в цю машину. Я сказав, що без товариша нікуди не поїду і попросив пояснити, чому так відбувається. В результаті я виявився разом з ним у машині, і нас повезли.
Микола Закалюжний
За словами Броніслава, міліція інкримінувала їм те, що, мовляв, вони голосно говорили і лаялися. Це, як зазначає юнак, не відповідає дійсності.
Втім, на думку юриста, заступника голови Парламентського комітету з питань правової політики Миколи Катеринчука, навіть якщо б подібні дії юнаків і мали місце, то це не є підставою для сваволі міліціонерів і для такого вироку суду, який визнав їх винними у хуліганстві.
Микола Катеринчук
Затримання будь-яких громадян безпідставні. Це є грубим порушенням конституційних прав.
Непоодинокі випадки, коли людей майже хапають з вулиці, а потім вже фабрикують пояснення від самих міліціонерів, які затримали, про те, що хтось використовував лайку чи інше, і за цими ознаками, і за цими свідченнями намагаються вплинути на суд. А суд, не вникаючи в суть справи, виносить рішення.
Тобто, тут і міліція, і судова система мала б звільнити цих людей, і за своєю ініціативою відкрити кримінальну справу проти тих, хто хапав цих молодих людей безпідставно.
Микола Закалюжний
Заступник начальника Дарницького відділення внутрішніх справ м. Києва Сергій Шапошников, чиї підлеглі затримали Дмитра та Борислава, від коментарів відмовився.
Сергій Шапошников
Я не зобов’язаний з вами розмовляти з даного питання. Надійде команда начальника прес-центру – ми дамо.
Микола Закалюжний
Постраждалі юнаки переконані у своїй невинності, проте шукати правди у суді не мають наміру. Чому?
Броніслав Їжко
Я боюся, що можуть звинуватити мене безвинно в тому, чого я не робив, у чомусь уже більшому, ніж хуліганство. Їм немає діла до долі інших людей, вони керуються своїми бажаннями.
Микола Закалюжний
Позиція Броніслава щодо неможливості простій людині захистити свої права співзвучна із думкою колишнього Генерального прокурора України Віктора Шишкіна, який на моє запитання, чи може громадянин України при існуючій системі захистити себе у судовому порядку, відповів так:
Віктор Шишкін
При сучасній системі неможливо, все залежить від того кадрового потенціалу, який за останніх 3-4 роки був втілений судовою системою. Це просто жах.
Ота Вища рада юстиції, яку очолював Євдокимов, вона під загальним патронатом Медведчука зробили все, щоб туди “напічкати” цей судовий корпус не законним, а соціальним замовленням або, як сьогодні вже кажуть, “по поняттях”.
Микола Закалюжний
У такій ситуації більшість людей воліють захищати свої інтереси самотужки, а не звертатися до судів.
Надія Шерстюк
Правове поле, в якому вирішуються стосунки між підприємцями в нинішній Україні, самі бізнесмени часто називають “Диким полем”.
З одного боку, існують закони, з іншого – вони легко ігноруються спритними шахраями, на чиєму боці і слідство, і суд.
У цьому переконався запорізький підприємець Олександр Поліщук. Історія його поневірянь у викладі Павла Вольвача. Рубрика “Голоси скривджених”.
Павло Вольвач
Довіра в бізнесі – річ досить хистка, бо не кожного шахрая видають “чесні очі, бачені Кісою Вороб’яніновим в Бутирській тюрмі”. Можна жорстоко помилитися, і тоді, за ідеєю, мусить вступати в дію його величність Закон.
Хоча цей процес теж може видатись непростим. Як, наприклад, в історії стосунків запорізького приватного науково-виробничого підприємства “Базис-Метал” та донецького товариства з обмеженою відповідальністю “Фактор”.
Директор останнього, пані Ольга Федоренко, рік тому уклала із запоріжцями угоду на поставку алюмінію. “Базис-Метал” перерахував у Донецьк сто п’ятдесят тисяч гривень, але ні металу, ні грошей назад не отримав.
Говорить директор “Базис-Металу” Олександр Поліщук.
Олександр Поліщук
Ми зрозуміли, що це типове шахрайство. Ми звернулися до правоохоронних органів міста Донецька. Проти цієї особи була порушена кримінальна справа за ст. 190 ч. 4, тобто шахрайство в особливо крупних розмірах.
Павло Вольвач
Все б, здавалося, нормально: справа перебуває на дослідуванні в слідчому відділі управління УМВС України в Донецькій області, задіяні фахівці, винних буде покарано.
Але слідство триває вже понад рік, а якихось конкретних результатів немає. Чому?
Олександр Поліщук
Тому, що шахрайство, згідно з нашим законодавством, дуже важко доводити, і закони виписані таким чином, що вони, як не дивно, але захищають інтереси підозрюваних, а не потерпілих.
Павло Вольвач
Юридичні складнощі. Напевне, змусили Вас звернутися не лише суто до правоохоронних органів? Я знаю, що Ви зверталися до кандидата на пост Президента України, пана Леоніда Черновецького. З чим пов’язане Ваше звертання? Чому саме до нього?
Олександр Поліщук
Передмова цього питання була така: нам стало відомо, що Федоренко тричі оформляла кредит “Овердрафт” у донецькому відділенні “Правекс-Банку”. Це філія того банку, який очолює пан Черновецький.
Два кредити були повернуті, а третій, найбільш великий, так і залишився у Федоренка.
Павло Вольвач
І в такій ситуації, пане Поліщук, Ви сподіваєтеся на порозуміння і підтримку кандидата в президенти, пана Черновецького, так?
Олександр Поліщук
Звичайно. Ми зверталися до нього кілька разів. Позиція банку різко змінилася.
Павло Вольвач
А чому змінилася? Їм що не потрібні їхні ж гроші?
Олександр Поліщук
Тому, що пан Черновецький, з його точки зору, мабуть, краще сховати всю аферу десь там в надрах банку, він розуміє, що таке імідж банку.
Павло Вольвач
Звертань було багато: і листовно, і через депутатський корпус... Прохання єдине, і просте, як двері: дати коротеньку довідку слідчим органам: мовляв, справді, кредит був взятий і неповернений. Але з реакцією в “Правекс-Банку” не поспішали.
Олександр Поліщук
Ніякої... Навіть ніхто не зателефонував нам, не вибачився.
Павло Вольвач
Пам’ятаючи одне з передвиборчих гасел пана Черновецького, “Сповідую правозахист кожного громадянина”, спробували й ми дотелефонуватися в його штаб.
Голос секретарки
Зараз я Вам сказати не можу. Завтра він від’їжджає... Так, сьогодні ввечері... Він кожен день від’їжджає...
Павло Вольвач
Пане Поліщук, як на Вашу думку, чи захищений громадянин, коли потрапляє в такі от ситуації? І який вихід?
Олександр Поліщук
Саме життя повинне стати таким, щоб захищало наші права і обов’язки, а це залежить і від кандидатів в президенти, і від правоохоронних органів, і од усієї спільноти.
Надія Шерстюк
Шановні слухачі, це була програма “Права людини: українська реальність”. Над випуском у київській студії працювали укладач і ведуча Надія Шерстюк, звукооператор Сергій Балабанов.
На все добре, шановні слухачі!
Говорить радіо “Свобода”!
