Аудіозапис програми:
Київ, 3 грудня 2004 року.
Надія Степула
Звучить фрагмент із пісні “Оранжеві гори” ( “КАлекція”)
Вітаю вас, дорогі слухачі!
На хвилях радіо “Свобода” з вами – радіожурнал “Сюжети” і я – автор та ведуча – Надія Степула.
Помаранчевий колір української революції – домінуючий колір нинішнього українського життя, домінуючий сюжет нового випуску нашого радіожурналу.
Про символіку кольорів, зокрема, помаранчевий колір у мистецтві - в сюжетику від Віктора Хоменка, видавця часопису “Українське мистецтво”.
Віктор Хоменко
Традиція цього кольору починається ще від тих часів, коли мистецтво трохи на іншому рівні було, інша присутність кольорів у мистецтві була; я думаю, що ця традиція сягає ще доісторичних часів, цивілізації Середньої і Південної Америки.
Вони все ж таки там тяжіють до Атлантиди. Тобто – проти цивілізації, і вони вже дуже сильно базуються на символіці кольору, на присутності кольору на всіх рівнях – від естетичного до оккультного.
Це, мабуть, пов’язано з тим, що сакральне знання дуже чітко орієнтується в істинній природі речей, котра є не матеріальною, не надматеріальною, а – ширшою від матеріальної. Тобто, ми є також у сталій хвилі.
От ваше радіо також на якихось хвилях виходить. Кожен колір має свою частоту, свою вібрацію. Тобто, кольори є позначені – є негативні, є позитивні, є від’ємні, є додатні. Я б сказав, що помаранчевий колір – він при своїй позитивності, як на мене, є трошки проривний. Трохи дійсно революційний. Тому що блакитний і жовтий – це божественні кольори...
Надія Степула
Серед фахівців, котрі під впливом новітніх політичних подій в Україні, ініційованих “оранжевою революцією”, водночас почали з’ясовувати, що в різні часи означав і що нині означає помаранчевий колір, нема одностайності.
Декотрі історики, зокрема, пригадують, що оранжевий колір у геральдиці в минулі епохи використовувався рідко, оскільки символізував підступність і власник герба з таким кольором не вважався прогнозованим. Це було ще в часи, не позначені поступом нинішньої цивілізації, у глибокому середньовіччі.
Знавці історії сходяться на думці, що з плином часів оранжевий колір став характерним для символіки королівських династій. Із встановленням наслідних монархій кольори передавалися в спадок разом із гербами та прапорами. Скажімо, кольорами Арагонського дому були жовтий і червоний, Бурбонів – жовтий і білий, Оранських – оранжевий.
Цей колір, значення якого сучасні психологи оцінюють як колір удачі, присутній у багатьох символах у нинішньому світі. Оранжевий колір є у частині прапора оновленої Вірменії, котра відновила після розвалу СРСР свій давній прапор; є в частині прапора Ірландії; жовто-оранжеві кольори характерні для прапорів Бутану, Брунею, Шрі-Ланки, Таїланду і деяких інших країн.
Жовтий, золотий та помаранчевий вважаються кольорами слави, величі та достоїнства у християнській символіці. Вони притаманні недільним і святковим дням, як дням Господа Царя Слави; окрім того, в золотистих шатах Церква відзначає дня Господніх особливих помазаників – пророків, апостолів та святителів – з давніх часів і донині.
Психологи сходяться на думці, що помаранчевий колір додає енергії та підсилює інтуїцію, у їх середовищі навіть прийнято оперувати терміном “інтуїція апельсина” – коли йдеться про аналіз “інтуїції сферичної фігури”.
На початку минулого століття Стефанеску-Гоанг одним із перших проводив досліди, в яких метод словесного опитування поєднувався з методом вимірювання ряду параметрів. За даними вченого, оранжевий та жовтий кольори викликали у людей світлі емоції та приплив сил.
Помаранчевий колір, як і всі його відтінки – абрикосовий, кукурудзяний, гарбузовий, кремовий, сонячний, - рекомендується і психологами, і фахівцями багатьох інших галузей (лікарями, дизайнерами) для створення довірливої атмосфери, оскільки містить у собі магію сонця.
Наш всесвіт, на думку вчених, об’єднує 13 світів. Оранжевим кольором позначений один з основних світів за цією класифікацією – світ номер два. Його енергія відповідає коливанню хвиль спектру золотисто-жовто-оранжевої гами і звучанню ноти “ре”. Енергія цього світу спрямована на забезпечення руху живих істот на планеті Земля.
Про вияви помаранчевої символіки у суспільстві – в сюжеті від Сергія Грабовського, кандидата філософських наук, заступника головного редактора журналу “Сучасність”:
Сергій Грабовський
“Помаранчева альтернатива”. Ці слова добре відомі тим політично активним українським громадянам, кому вже за сорок і хто сам брав участь у процесах доби перебудови чи хоча б уважно відстежував їх. Хоча й ідеться про події на території не тодішнього СССР, а Польщі. На тоді – “народної”, себто комуністичної.
Та ще й такої, яка перед тим піднялася було на боротьбу за свободу, створивши всенародну “Солідарність” на чолі з Лехом Валенсою, але потрапила під прес військової диктатури генерала Войцеха Ярузельського.
Легальний політичний протест за умов військового режиму був неможливий. Але молодіжна “Помаранчева альтернатива” знайшла вразливу сторону цього режиму, зайнявшись або доведенням до абсурду офіційних ідеологічних ритуалів, або проведенням начебто абстрактних гепенінгів.
Наприклад, за умов обмеження прав і свобод громадян під час надзвичайного стану була проведена демонстрація поблизу міського зоопарку з вимогою: “Відпустіть ведмедя!” Хоча всім було зрозуміло, що насправді мають на увазі маніфестанти, поліція одразу не змогла відреагувати на таку форму протесту. Зрештою, вона вирішила затримати маніфестантів за “порушення громадського спокою”, але тут з‘явилися і стали допомагати справжній поліції виряджені як клоуни “гномські поліцейські”.
У час, коли вся нація мусила трепетно слухати безперервно трансльовані урядовими ЗМІ (інших просто не стало) накази генерала Ярузельського, з‘явився ще один “генерал”, цього разу пародійний – Пумпернікель, від імені котрого на стінах будівель стали з‘являтися відверто ідіотські спеціальні накази на взірець: “Об‘єднані оперативні штаби військ НАТО і Варшавської Угоди оголошують наступне 9 травня Всесвітнім днем Гонитви Озброєнь”.
Чи заклики: “Шпигуни всіх країн, об‘єднуйтесь!” Під гаслом: “Хай справедливість почнеться з туалетного паперу!” учасники акцій роздавали перехожим на вулицям шматки дефіцитного за комунізму товару першої необхідності.
Чи, скажімо, під час випуску теленовин сотні людей у повній мовчанці вигулювали своїх цуциків, при цьому одного дня виключно лівим, іншого дня – правим боком проспекту. А одного разу на центральних варшавських вулицях з‘явилися сотні, а, чи може й тисячі плакатів із зображенням Карла Маркса.
Що ж стосується рядових поліцейських та солдатів, які виконували накази військових диктаторів, бо ж були зв‘язані присягою, то їм дарували цигарки, цукерки, квіти – й обов‘язково помаранчі.
Усі ці дії “Помаранчевої альтернативи” були спрямовані на долання стереотипів поведінки масової людини у тоталітарному суспільстві, на висміювання офіційних ритуалів і норм життя, на викорінення страху. Відтак військовий режим ставав в очах польських громадян усе менше і менше страшним. І невдовзі настав час його падіння.
Надія Степула
Помаранчевий колір як символ переможної волі народу в політичних українських баталіях теперішніх днів має шанси надовго стати “модним”. А тимчасом за круговертю політичних перипетій тільки найвідчайдушніші мрійники ще пригадують, що завершується календарний рік. У США, наприклад, вже стоїть головна ялинка...
В Україні з Пилипівки, себто, від 28 листопада, розпочався найбільший – Різдвяний піст. Із цим періодом в народі пов”язані різні сюжети, прикмети, звичаї, котрі відбивають неповторну душу народу, його високу мораль і національну самосвідомість.
Про це – в сюжеті від Володимира Ляшка.
Володимир Ляшко
Пилипівка... Мій дід часто скрушно казав: “Пилипівка підібрала всіх хворих і немічних”. І це була-таки правда. Бо цієї пізньої осін-ньої пори багато людей з підточеним здоров”ям полишало білий світ. Жалісливий церковний подзвін раз-по- раз розлягався селом, сірою дібровою і гаснув у темному лісі.
Медики по-своєму пояснювали сумні жнива Пилипівки- восени, коли обмаль сонця, різко перепадає тиск, загострюються усі хронічні болячки.
Сірі листопадові дні, здається, тягнуться безкінечною чередою. Сутеніє рано. Саме в листопаді ночі стають вдвічі довшими за день. Цю пору фенологи називають Сутінками року. У “Кайдашевій сім”ї” Нечуя-Левицького читаємо: ” Настала Пилипівка. Потяглися довгі, як море, ночі. Молодиці на селі почали вставати вдосвіта прясти. -Мотре! - кричала з печі Кайдашиха. Вставай прясти. Чи ти не чуєш? Вже треті півні проспівали, а ти спиш..”
..Вітер зриває останні листочки з дерев. І лише червоні кетяги калини спалахують несподіваними вогниками у сірій безликості саду. Жовтогруді синички, коричнево-голубі сойки та білобокі сороки - ось хто прикрашає у ці дні голі віти яблуневого саду. Насіння бур’янів та жуки - комашки, що не встигли забитися далеко під кору дерев - ото і весь нехитрий харч нашого птаства. Тому крихти хліба, залишені на старому пеньку, вони сприймають з великою подякою. На веселий голос синичок злітаються зграйки горобців.
Та на Пилипівку припадає і багато свят, - каже етнограф Раїса Свирида.
Раїса Свирида
Вони ніби згущуються, ці свята.... За “Пилипом” ішло “Введення” – це християнське свято. За тим ідуть і Катерина, і Андрій. З цими святами пов’язані ворожіння. Молодь мріяла дізнатися про свою долю. І це настають саме такі години, такі дні у природі, коли якраз доля відкривається. І тому молодь ворожила на далю, а старші люди ворожили на врожай, на погодні умови, на те, що їх щекає навесні...
Володимир Ляшко
На Пилипівку припадали і важкі роботи - у клунях домолочували снопи пшениці і жита, за санної дороги заготовляли ліс, ремонтували вози. Та господині навіть у піст умудрялися готували смачні і поживні страви - картоплю присмачували грибами, варили різні каші, в пошані були страви з гороху.
Раїса Свирида продовжує:
Раїса Свирида
Як на Поліссі, наприклад, так і ось на Баришівщині розповідали – коли заготовляли рибу, - карасі сушили, в’юни сушили, а тоді товкли і з цієї муки, просіявши, мукичку робили, якою заправляли всю страву... Зимова ловля риби теж була...
Володимир Ляшко
Тож гриби, риба і горох як високобілкові продукти у пору посту, що тривав до Різдва, додавали людям сил на фізично важких роботах.
Раїса Свирида
А це до 25 грудня день іде на спадок. І відбувається кінець старого і народження нового Різдва Світу. Саме в Пилипівку, як і в інші свята, завжди йдуть поминання покійних предків, близьких родичів.
У нашій традиції культурній так заведено, що так треба – перед будь-якими величними святами. Бо вони є учасниками наших свят – душі наших предків. Вони вертаються з того вирію, де згущена ця святість. Вони освячують нас, живих...
Володимир Ляшко
22 грудня відзначаємо Ганни. Зима набирає розгін, і на цей день припадає зимове сонцестояння, після чого світло повертає на літо, а зима - на мороз. День починає довшати. Світ оновлюється. Люди живуть новими сподіваннями.
Надія Степула
Нехай збуваються надії! Ще Леонардо да Вінчі казав, що там, де надій нема, панує порожнеча. То хай збуваються найбільші сподівання, дорогі слухачі!
Радіожурнал Сюжети відзвучав.
З вами були – автор і ведуча Надія Степула та звукооператор Наталя Антоненко.
Дякуємо за увагу.
До нових зустрічей на хвилях радіо “Свобода”!
Київ, 3 грудня 2004 року.
Надія Степула
Звучить фрагмент із пісні “Оранжеві гори” ( “КАлекція”)
Вітаю вас, дорогі слухачі!
На хвилях радіо “Свобода” з вами – радіожурнал “Сюжети” і я – автор та ведуча – Надія Степула.
Помаранчевий колір української революції – домінуючий колір нинішнього українського життя, домінуючий сюжет нового випуску нашого радіожурналу.
Про символіку кольорів, зокрема, помаранчевий колір у мистецтві - в сюжетику від Віктора Хоменка, видавця часопису “Українське мистецтво”.
Віктор Хоменко
Традиція цього кольору починається ще від тих часів, коли мистецтво трохи на іншому рівні було, інша присутність кольорів у мистецтві була; я думаю, що ця традиція сягає ще доісторичних часів, цивілізації Середньої і Південної Америки.
Вони все ж таки там тяжіють до Атлантиди. Тобто – проти цивілізації, і вони вже дуже сильно базуються на символіці кольору, на присутності кольору на всіх рівнях – від естетичного до оккультного.
Це, мабуть, пов’язано з тим, що сакральне знання дуже чітко орієнтується в істинній природі речей, котра є не матеріальною, не надматеріальною, а – ширшою від матеріальної. Тобто, ми є також у сталій хвилі.
От ваше радіо також на якихось хвилях виходить. Кожен колір має свою частоту, свою вібрацію. Тобто, кольори є позначені – є негативні, є позитивні, є від’ємні, є додатні. Я б сказав, що помаранчевий колір – він при своїй позитивності, як на мене, є трошки проривний. Трохи дійсно революційний. Тому що блакитний і жовтий – це божественні кольори...
Надія Степула
Серед фахівців, котрі під впливом новітніх політичних подій в Україні, ініційованих “оранжевою революцією”, водночас почали з’ясовувати, що в різні часи означав і що нині означає помаранчевий колір, нема одностайності.
Декотрі історики, зокрема, пригадують, що оранжевий колір у геральдиці в минулі епохи використовувався рідко, оскільки символізував підступність і власник герба з таким кольором не вважався прогнозованим. Це було ще в часи, не позначені поступом нинішньої цивілізації, у глибокому середньовіччі.
Знавці історії сходяться на думці, що з плином часів оранжевий колір став характерним для символіки королівських династій. Із встановленням наслідних монархій кольори передавалися в спадок разом із гербами та прапорами. Скажімо, кольорами Арагонського дому були жовтий і червоний, Бурбонів – жовтий і білий, Оранських – оранжевий.
Цей колір, значення якого сучасні психологи оцінюють як колір удачі, присутній у багатьох символах у нинішньому світі. Оранжевий колір є у частині прапора оновленої Вірменії, котра відновила після розвалу СРСР свій давній прапор; є в частині прапора Ірландії; жовто-оранжеві кольори характерні для прапорів Бутану, Брунею, Шрі-Ланки, Таїланду і деяких інших країн.
Жовтий, золотий та помаранчевий вважаються кольорами слави, величі та достоїнства у християнській символіці. Вони притаманні недільним і святковим дням, як дням Господа Царя Слави; окрім того, в золотистих шатах Церква відзначає дня Господніх особливих помазаників – пророків, апостолів та святителів – з давніх часів і донині.
Психологи сходяться на думці, що помаранчевий колір додає енергії та підсилює інтуїцію, у їх середовищі навіть прийнято оперувати терміном “інтуїція апельсина” – коли йдеться про аналіз “інтуїції сферичної фігури”.
На початку минулого століття Стефанеску-Гоанг одним із перших проводив досліди, в яких метод словесного опитування поєднувався з методом вимірювання ряду параметрів. За даними вченого, оранжевий та жовтий кольори викликали у людей світлі емоції та приплив сил.
Помаранчевий колір, як і всі його відтінки – абрикосовий, кукурудзяний, гарбузовий, кремовий, сонячний, - рекомендується і психологами, і фахівцями багатьох інших галузей (лікарями, дизайнерами) для створення довірливої атмосфери, оскільки містить у собі магію сонця.
Наш всесвіт, на думку вчених, об’єднує 13 світів. Оранжевим кольором позначений один з основних світів за цією класифікацією – світ номер два. Його енергія відповідає коливанню хвиль спектру золотисто-жовто-оранжевої гами і звучанню ноти “ре”. Енергія цього світу спрямована на забезпечення руху живих істот на планеті Земля.
Про вияви помаранчевої символіки у суспільстві – в сюжеті від Сергія Грабовського, кандидата філософських наук, заступника головного редактора журналу “Сучасність”:
Сергій Грабовський
“Помаранчева альтернатива”. Ці слова добре відомі тим політично активним українським громадянам, кому вже за сорок і хто сам брав участь у процесах доби перебудови чи хоча б уважно відстежував їх. Хоча й ідеться про події на території не тодішнього СССР, а Польщі. На тоді – “народної”, себто комуністичної.
Та ще й такої, яка перед тим піднялася було на боротьбу за свободу, створивши всенародну “Солідарність” на чолі з Лехом Валенсою, але потрапила під прес військової диктатури генерала Войцеха Ярузельського.
Легальний політичний протест за умов військового режиму був неможливий. Але молодіжна “Помаранчева альтернатива” знайшла вразливу сторону цього режиму, зайнявшись або доведенням до абсурду офіційних ідеологічних ритуалів, або проведенням начебто абстрактних гепенінгів.
Наприклад, за умов обмеження прав і свобод громадян під час надзвичайного стану була проведена демонстрація поблизу міського зоопарку з вимогою: “Відпустіть ведмедя!” Хоча всім було зрозуміло, що насправді мають на увазі маніфестанти, поліція одразу не змогла відреагувати на таку форму протесту. Зрештою, вона вирішила затримати маніфестантів за “порушення громадського спокою”, але тут з‘явилися і стали допомагати справжній поліції виряджені як клоуни “гномські поліцейські”.
У час, коли вся нація мусила трепетно слухати безперервно трансльовані урядовими ЗМІ (інших просто не стало) накази генерала Ярузельського, з‘явився ще один “генерал”, цього разу пародійний – Пумпернікель, від імені котрого на стінах будівель стали з‘являтися відверто ідіотські спеціальні накази на взірець: “Об‘єднані оперативні штаби військ НАТО і Варшавської Угоди оголошують наступне 9 травня Всесвітнім днем Гонитви Озброєнь”.
Чи заклики: “Шпигуни всіх країн, об‘єднуйтесь!” Під гаслом: “Хай справедливість почнеться з туалетного паперу!” учасники акцій роздавали перехожим на вулицям шматки дефіцитного за комунізму товару першої необхідності.
Чи, скажімо, під час випуску теленовин сотні людей у повній мовчанці вигулювали своїх цуциків, при цьому одного дня виключно лівим, іншого дня – правим боком проспекту. А одного разу на центральних варшавських вулицях з‘явилися сотні, а, чи може й тисячі плакатів із зображенням Карла Маркса.
Що ж стосується рядових поліцейських та солдатів, які виконували накази військових диктаторів, бо ж були зв‘язані присягою, то їм дарували цигарки, цукерки, квіти – й обов‘язково помаранчі.
Усі ці дії “Помаранчевої альтернативи” були спрямовані на долання стереотипів поведінки масової людини у тоталітарному суспільстві, на висміювання офіційних ритуалів і норм життя, на викорінення страху. Відтак військовий режим ставав в очах польських громадян усе менше і менше страшним. І невдовзі настав час його падіння.
Надія Степула
Помаранчевий колір як символ переможної волі народу в політичних українських баталіях теперішніх днів має шанси надовго стати “модним”. А тимчасом за круговертю політичних перипетій тільки найвідчайдушніші мрійники ще пригадують, що завершується календарний рік. У США, наприклад, вже стоїть головна ялинка...
В Україні з Пилипівки, себто, від 28 листопада, розпочався найбільший – Різдвяний піст. Із цим періодом в народі пов”язані різні сюжети, прикмети, звичаї, котрі відбивають неповторну душу народу, його високу мораль і національну самосвідомість.
Про це – в сюжеті від Володимира Ляшка.
Володимир Ляшко
Пилипівка... Мій дід часто скрушно казав: “Пилипівка підібрала всіх хворих і немічних”. І це була-таки правда. Бо цієї пізньої осін-ньої пори багато людей з підточеним здоров”ям полишало білий світ. Жалісливий церковний подзвін раз-по- раз розлягався селом, сірою дібровою і гаснув у темному лісі.
Медики по-своєму пояснювали сумні жнива Пилипівки- восени, коли обмаль сонця, різко перепадає тиск, загострюються усі хронічні болячки.
Сірі листопадові дні, здається, тягнуться безкінечною чередою. Сутеніє рано. Саме в листопаді ночі стають вдвічі довшими за день. Цю пору фенологи називають Сутінками року. У “Кайдашевій сім”ї” Нечуя-Левицького читаємо: ” Настала Пилипівка. Потяглися довгі, як море, ночі. Молодиці на селі почали вставати вдосвіта прясти. -Мотре! - кричала з печі Кайдашиха. Вставай прясти. Чи ти не чуєш? Вже треті півні проспівали, а ти спиш..”
..Вітер зриває останні листочки з дерев. І лише червоні кетяги калини спалахують несподіваними вогниками у сірій безликості саду. Жовтогруді синички, коричнево-голубі сойки та білобокі сороки - ось хто прикрашає у ці дні голі віти яблуневого саду. Насіння бур’янів та жуки - комашки, що не встигли забитися далеко під кору дерев - ото і весь нехитрий харч нашого птаства. Тому крихти хліба, залишені на старому пеньку, вони сприймають з великою подякою. На веселий голос синичок злітаються зграйки горобців.
Та на Пилипівку припадає і багато свят, - каже етнограф Раїса Свирида.
Раїса Свирида
Вони ніби згущуються, ці свята.... За “Пилипом” ішло “Введення” – це християнське свято. За тим ідуть і Катерина, і Андрій. З цими святами пов’язані ворожіння. Молодь мріяла дізнатися про свою долю. І це настають саме такі години, такі дні у природі, коли якраз доля відкривається. І тому молодь ворожила на далю, а старші люди ворожили на врожай, на погодні умови, на те, що їх щекає навесні...
Володимир Ляшко
На Пилипівку припадали і важкі роботи - у клунях домолочували снопи пшениці і жита, за санної дороги заготовляли ліс, ремонтували вози. Та господині навіть у піст умудрялися готували смачні і поживні страви - картоплю присмачували грибами, варили різні каші, в пошані були страви з гороху.
Раїса Свирида продовжує:
Раїса Свирида
Як на Поліссі, наприклад, так і ось на Баришівщині розповідали – коли заготовляли рибу, - карасі сушили, в’юни сушили, а тоді товкли і з цієї муки, просіявши, мукичку робили, якою заправляли всю страву... Зимова ловля риби теж була...
Володимир Ляшко
Тож гриби, риба і горох як високобілкові продукти у пору посту, що тривав до Різдва, додавали людям сил на фізично важких роботах.
Раїса Свирида
А це до 25 грудня день іде на спадок. І відбувається кінець старого і народження нового Різдва Світу. Саме в Пилипівку, як і в інші свята, завжди йдуть поминання покійних предків, близьких родичів.
У нашій традиції культурній так заведено, що так треба – перед будь-якими величними святами. Бо вони є учасниками наших свят – душі наших предків. Вони вертаються з того вирію, де згущена ця святість. Вони освячують нас, живих...
Володимир Ляшко
22 грудня відзначаємо Ганни. Зима набирає розгін, і на цей день припадає зимове сонцестояння, після чого світло повертає на літо, а зима - на мороз. День починає довшати. Світ оновлюється. Люди живуть новими сподіваннями.
Надія Степула
Нехай збуваються надії! Ще Леонардо да Вінчі казав, що там, де надій нема, панує порожнеча. То хай збуваються найбільші сподівання, дорогі слухачі!
Радіожурнал Сюжети відзвучав.
З вами були – автор і ведуча Надія Степула та звукооператор Наталя Антоненко.
Дякуємо за увагу.
До нових зустрічей на хвилях радіо “Свобода”!