Прага, 26 грудня 2004 – У день переголосування другого кола президентських виборів західна преса, ще не знаючи про їхні результати, пише про напруженість навколо виборів, про те, що команди обох кандидатів попереджали про ризик насильства після виборів – ці слова винесено в заголовок статті в американському щоденнику «Лос Анджелес Таймз». Британський щоденник «Індепендент» так само в заголовку статті застерігає, що дотеперішні владні сили можуть спробувати утриматися при владі, оголосивши переголосування нечинним.
«Україна стоїть на межі незнаного» – так назвав свою статтю кореспондент британського видання «Обзервер». Але більшість оглядачів іще за даними передвиборчих опитувань висловлювали думку, що найімовірніше переможцем виборів стане Віктор Ющенко.
Американський щоденник «Вашинґтон Пост» пише, що завдяки «помаранчевій революції» шанси демократії тепер набагато більші, ніж перед двома попередніми голосуваннями. Але, попереджає газета в редакційній статті, перемога ще далеко не певна, і наступними днями буде потрібний новий мирний тиск із боку українських громадян і пильність із боку західних урядів.
Передбачаючи перемогу демократичних сил, недільне видання британського щоденника «Таймз» називає статтю «Україна відчуває помаранчевий колір свого майбутнього». Автор статті говорить і про істотні проблеми можливого майбутнього уряду Ющенка – це не лише реформувати розтріскану українську економіку, а й подолати розгул корупції, в якій купалися нинішній президент України Леонід Кучма й інші члени дотеперішньої влади. Іще дразливішою проблемою буде – що робити з самим Кучмою, пише «Санді Таймз».
А американський щоденник «Бостон Ґлоб» уважає, що в Україні вже перемогла «сила народу». На думку авторів статті, сьогоднішні вибори в Україні – це перші чесні й вільні вибори, і за це українці мають бути вдячні самі собі. Для іноземних оглядачів у Києві підсумок можна назвати, як популярні солодощі, «Кіндер-сюрприз», пише газета. Але президент Росії Владімір Путін і багато мудрагелів на Заході не люблять сюрпризів, тому вони схопилися за зовнішні чинники, щоб ними пояснити українські події. Теоретики змови нападали на західну допомогу опозиції; інші не могли відвести думку від європейських дипломатів. А найменший сюрприз був для українських організаторів, які вдалися до класичних засад стратегії ненасильництва, щоби зламати запланований владою перебіг подій.
Точкою опори українських змін були вибори, але важелем були не закордонні гроші чи зовнішнє втручання, пише «Бостон Ґлоб», – ним був рух, породжений у самій Україні: він змобілізував мільйони громадян, які відчували відчуження між собою й владою, переманив на свій бік деяких представників влади й став символом майбутнього держави, перед яким неможливо встояти, так що урядовці цілком природно надали юридичної форми волі народу.
«Україна стоїть на межі незнаного» – так назвав свою статтю кореспондент британського видання «Обзервер». Але більшість оглядачів іще за даними передвиборчих опитувань висловлювали думку, що найімовірніше переможцем виборів стане Віктор Ющенко.
Американський щоденник «Вашинґтон Пост» пише, що завдяки «помаранчевій революції» шанси демократії тепер набагато більші, ніж перед двома попередніми голосуваннями. Але, попереджає газета в редакційній статті, перемога ще далеко не певна, і наступними днями буде потрібний новий мирний тиск із боку українських громадян і пильність із боку західних урядів.
Передбачаючи перемогу демократичних сил, недільне видання британського щоденника «Таймз» називає статтю «Україна відчуває помаранчевий колір свого майбутнього». Автор статті говорить і про істотні проблеми можливого майбутнього уряду Ющенка – це не лише реформувати розтріскану українську економіку, а й подолати розгул корупції, в якій купалися нинішній президент України Леонід Кучма й інші члени дотеперішньої влади. Іще дразливішою проблемою буде – що робити з самим Кучмою, пише «Санді Таймз».
А американський щоденник «Бостон Ґлоб» уважає, що в Україні вже перемогла «сила народу». На думку авторів статті, сьогоднішні вибори в Україні – це перші чесні й вільні вибори, і за це українці мають бути вдячні самі собі. Для іноземних оглядачів у Києві підсумок можна назвати, як популярні солодощі, «Кіндер-сюрприз», пише газета. Але президент Росії Владімір Путін і багато мудрагелів на Заході не люблять сюрпризів, тому вони схопилися за зовнішні чинники, щоб ними пояснити українські події. Теоретики змови нападали на західну допомогу опозиції; інші не могли відвести думку від європейських дипломатів. А найменший сюрприз був для українських організаторів, які вдалися до класичних засад стратегії ненасильництва, щоби зламати запланований владою перебіг подій.
Точкою опори українських змін були вибори, але важелем були не закордонні гроші чи зовнішнє втручання, пише «Бостон Ґлоб», – ним був рух, породжений у самій Україні: він змобілізував мільйони громадян, які відчували відчуження між собою й владою, переманив на свій бік деяких представників влади й став символом майбутнього держави, перед яким неможливо встояти, так що урядовці цілком природно надали юридичної форми волі народу.
