Німеччина, 19 січня 2005 - Незважаючи на рекомендації Європейського парламенту стосовно зближення України та ЄС, ідея надання Києву конкретної перспективи членства в цій організації поки що так і не знайшла належної підтримки. Проти надання такої перспективи висловилася в середу в інтерв’ю німецькій газеті Tagesspiegel міністр закордонних справ Австрії Урcула Плассник.
Глава австрійського зовнішньополітичного відомства Урсула Пласник вже не перша, хто цими днями відмовляється говорити про надання Україні перспективи членства в Європейському союзі. Представники Комісії ЄС вже неодноразово заявляли, що поки що не мають наміру міняти свою позицію в цьому питанні. Цілком імовірно, що не слід очікувати змін і після початку головування в ЄС Австрії, черга якої настане на початку 2006-го року. В інтерв’ю німецькій газеті Tagesspiegel Урсула Пласник запропонувала натомість використати потенціал європейської політики сусідства.
Вона звернула увагу на те, що ЄС вже нині пропонує Україні “багато конкретних перспектив”, втіленням в життя яких слід тепер займатися. В зв’язку з цим вона згадала про пропозицію щодо створення зони вільної торгівлі та полегшення доступу до європейського ринку. До речі, в цих питаннях вже можна спостерігати певні зміни в позиції ЄС. Нагадаємо, що цього тижня комісар Європейського союзу з питань торгівлі Пітер Мандельсон висловився за розширення торговельно-економічних відносин з реформованою Україною.
В інтерв”ю інформаційному агентству Reuters він повідомив про наміри ще 2005-го року підписати угоду, яка б відкривала європейський ринок для продукції української текстильної та сталеливарної галузей. За оцінками експертів, саме ці галузі вважаються ключовими для розвитку торговельних відносин між ЄС та Україною. Водночас критики вказують на протиріччя в тому, що Європейський союз розпочинає з Туреччиною переговори про вступ до цієї організації, але й надалі відмовляє Києву в перспективі членства в ЄС. Міністр закордонних справ Австрії Урсула Пласник не вбачає в цьому якогось протиріччя. Вона порадила замість того, щоб планувати чергові переговори про приєднання до ЄС нових членів, в майбутньому активніше розвивати європейську політику сусідства, більше враховуючи при цьому “потреби кожної окремої країни”.
Глава австрійського зовнішньополітичного відомства Урсула Пласник вже не перша, хто цими днями відмовляється говорити про надання Україні перспективи членства в Європейському союзі. Представники Комісії ЄС вже неодноразово заявляли, що поки що не мають наміру міняти свою позицію в цьому питанні. Цілком імовірно, що не слід очікувати змін і після початку головування в ЄС Австрії, черга якої настане на початку 2006-го року. В інтерв’ю німецькій газеті Tagesspiegel Урсула Пласник запропонувала натомість використати потенціал європейської політики сусідства.
Вона звернула увагу на те, що ЄС вже нині пропонує Україні “багато конкретних перспектив”, втіленням в життя яких слід тепер займатися. В зв’язку з цим вона згадала про пропозицію щодо створення зони вільної торгівлі та полегшення доступу до європейського ринку. До речі, в цих питаннях вже можна спостерігати певні зміни в позиції ЄС. Нагадаємо, що цього тижня комісар Європейського союзу з питань торгівлі Пітер Мандельсон висловився за розширення торговельно-економічних відносин з реформованою Україною.
В інтерв”ю інформаційному агентству Reuters він повідомив про наміри ще 2005-го року підписати угоду, яка б відкривала європейський ринок для продукції української текстильної та сталеливарної галузей. За оцінками експертів, саме ці галузі вважаються ключовими для розвитку торговельних відносин між ЄС та Україною. Водночас критики вказують на протиріччя в тому, що Європейський союз розпочинає з Туреччиною переговори про вступ до цієї організації, але й надалі відмовляє Києву в перспективі членства в ЄС. Міністр закордонних справ Австрії Урсула Пласник не вбачає в цьому якогось протиріччя. Вона порадила замість того, щоб планувати чергові переговори про приєднання до ЄС нових членів, в майбутньому активніше розвивати європейську політику сусідства, більше враховуючи при цьому “потреби кожної окремої країни”.
