Івано-Франківськ, 19 січня 2005 - Упродовж останніх шести років кількість покинутих батьками дітей на опіку державі зменшилась удвічі. Однак фахівці заявляють, що суспільство ще не готове комплексно вирішувати цю проблему і кількість дітей-сиріт ще є достатньо великою.
На сьогоднішній день у Надвірнянському будинку дитини, що на Івано-Франківщині, перебуває 70 дітей. Це діти від одного до трьох років, що опинились у сиротинці з різних причин. Однак результат однаковий – вони покинуті на опіку державі. Як заявляє головний педіатр області Оксана Манюх, проблема дитячого сирітства залишається однією з найгостріших у реґіоні. Хоча, якщо порівнювати з 1990 роком, то кількість дітей, які поступили до сиротинця, зменшилась удвічі. Шість років держава прийняла під опіку майже 60 дітей, минулого року лише 24. Медики та соціологи встановили своєрідну статистику причин, через які діти залишаються без батьків. Отож, 30 відсотків дітей залишають ще в пологових будинках самотні матері. Ще 30 відсотків дітей направляється до сиротинців, оскільки їхні батьки визнані недієздатними. Усі інші діти потрапляють до сиротинців з найрізноманітніших причин. Фахівці вважають, що зменшення кількості дітей-сиріт можливе, якщо буде посилена профілактична робота з боку суспільства з майбутніми матерями. На цьому наголошує Оксана Манюх: “Ми повинні проводити максимальну роботу з вагітними жінками, робити більш активний соціальний супровід цих жінок. І допомога з боку держави повинна бути більш дієвою, щоб вони не залишали в пологових будинках і не відмовлялися від своїх дітей відразу ж після народження”. Її слова підтверджує завідувач відділу Івано-Франківського обласного перинатального центру Лідія Кіндяк: “Від 1998 року у нас знаходилась на обліку 71 дитина, яка була позбавлена батьківського піклування ще в пологовому будинку. Серед них значну кількість становлять діти, яких матері покинули в пологовому будинку, не залишивши про себе жодних даних. Ми мусимо спиратись на ті анкетні дані, які мати залишила в приймальному покої. Найчастіше це вигадане прізвище та адреса. Це складає понад 40 відсотків”. На Івано-Франківщині впродовж останніх років об”єднані зусилля всіх соціальних служб, медиків та державних структур для вирішення цієї проблеми. З цього року вступає в дію програма запобігання сирітству, яка передбачає активніше сприяння щодо усиновлення дітей-сиріт. Особливі сподівання покладаються на більш вагому допомогу з боку держави. Однак медики, соціологи та психологи підкреслюють, що суспільство, громадяни якого зчаста перейняті здобуванням щоденного заробітку, здебільшого нехтують проблеми, пов”язані з дітьми-сиротами. І для того, щоб кількість дітей-сиріт зменшувалась, а ті, які є, потрапляли в сім”ї, необхідно змінити ставлення суспільства до цієї проблеми, а державі зайнятись її комплексним вирішенням.
На сьогоднішній день у Надвірнянському будинку дитини, що на Івано-Франківщині, перебуває 70 дітей. Це діти від одного до трьох років, що опинились у сиротинці з різних причин. Однак результат однаковий – вони покинуті на опіку державі. Як заявляє головний педіатр області Оксана Манюх, проблема дитячого сирітства залишається однією з найгостріших у реґіоні. Хоча, якщо порівнювати з 1990 роком, то кількість дітей, які поступили до сиротинця, зменшилась удвічі. Шість років держава прийняла під опіку майже 60 дітей, минулого року лише 24. Медики та соціологи встановили своєрідну статистику причин, через які діти залишаються без батьків. Отож, 30 відсотків дітей залишають ще в пологових будинках самотні матері. Ще 30 відсотків дітей направляється до сиротинців, оскільки їхні батьки визнані недієздатними. Усі інші діти потрапляють до сиротинців з найрізноманітніших причин. Фахівці вважають, що зменшення кількості дітей-сиріт можливе, якщо буде посилена профілактична робота з боку суспільства з майбутніми матерями. На цьому наголошує Оксана Манюх: “Ми повинні проводити максимальну роботу з вагітними жінками, робити більш активний соціальний супровід цих жінок. І допомога з боку держави повинна бути більш дієвою, щоб вони не залишали в пологових будинках і не відмовлялися від своїх дітей відразу ж після народження”. Її слова підтверджує завідувач відділу Івано-Франківського обласного перинатального центру Лідія Кіндяк: “Від 1998 року у нас знаходилась на обліку 71 дитина, яка була позбавлена батьківського піклування ще в пологовому будинку. Серед них значну кількість становлять діти, яких матері покинули в пологовому будинку, не залишивши про себе жодних даних. Ми мусимо спиратись на ті анкетні дані, які мати залишила в приймальному покої. Найчастіше це вигадане прізвище та адреса. Це складає понад 40 відсотків”. На Івано-Франківщині впродовж останніх років об”єднані зусилля всіх соціальних служб, медиків та державних структур для вирішення цієї проблеми. З цього року вступає в дію програма запобігання сирітству, яка передбачає активніше сприяння щодо усиновлення дітей-сиріт. Особливі сподівання покладаються на більш вагому допомогу з боку держави. Однак медики, соціологи та психологи підкреслюють, що суспільство, громадяни якого зчаста перейняті здобуванням щоденного заробітку, здебільшого нехтують проблеми, пов”язані з дітьми-сиротами. І для того, щоб кількість дітей-сиріт зменшувалась, а ті, які є, потрапляли в сім”ї, необхідно змінити ставлення суспільства до цієї проблеми, а державі зайнятись її комплексним вирішенням.