Київ, 24 січня 2005 - Мабуть, не існує людини, яка б не хотіла бути досконалою і у духовному, і у фізичному плані. Але зовсім не багато людей готові прикладати для цього хоч якісь зусилля. Одні вважають, що змінити в собі коханому взагалі нічого неможливо. Інші, хоча і погоджуються з тим, що самовдосконалення-річ гарна, але знаходять безліч причин, щоби виправдати свою пасивність у цьому напрямі. Кажуть: я занадто зайнятий, застарий, або вигадують ще щось. Але час для себе знайти завжди можна, набагато більше ми його витрачаємо на порожні балачки, а щодо віку... Хочу розповісти про жінку, приклад якої переконує, що працювати над собою ніколи не пізно.
Пані Вірі за сімдесят. А познайомилися ми з нею років 15 тому, в дуже складний у її житті час. Вона розлучилася з чоловіком, ніяк не могла налагодити стосунки з невісткою й сином, а тут іще проблеми з роботою, хвороби. Їй було дуже важко і самотньо. У пошуках якоїсь розради, опори в житті, пані Віра вирішила зайнятися... самовдосконаленням. Кожного разу при зустрічах я чула про нові захоплення моєї знайомої. То вона зверталася до вчення Реріха, то до східної філософії, то до біоенергетики. Для зміцнення здоров”я перепробувала, здається, всі відомі методики від древньої йоги до модної нині системи доктора Норбекова. Її вважали дивакуватою. Але пані Віра на це не зважала. Я просто шукаю себе, - пояснювала вона. Втім, до всіх практик, методик і поглядів вона ставилася критично, може й справді шукала щось особливе, щось таке, щоби підходило виключно їй.
Так сталося, що ми з пані Вірою не бачилися кілька років. А нещодавно зустрілися знову, і я була здивована тим, як вона змінилася: якось помолодшала, посвітлішала. Невже людина справді „знайшла себе”? Та на моє питання пані Віра розсміялася: „Змушена тебе розчарувати, я все ще у пошуку і все ще працюю над собою. Мабуть, це і є нормальний стан мислячої людини. Хоча кілька кроків у напрямку до досконалості, гадаю, пройшла. Стала терплячішою та терпимішою, тож стосунки з дітьми налагодилися самі собою. Серйозно займаюся за різними оздоровчими методами. А головне, зрозуміла, що всі системи, вчення і методики дають лише поштовх, але все найсуттєвіше відбувається в нас самих”.
Ці життєві висновки моєї приятельки підтверджують і психологи. Існують сотні гарних психологічних практик і методів оздоровлення. Але кожну проблему людина всеодно має вирішити сама. Фахівці і системи можуть лише допомогти, підштовхнути, спрямувати її працю над собою.
„Найдосконалішим з людей можна вважати того, хто прагне до досконалості”. Як на мене, це визначення Сократа зовсім не виглядає застарілим. Проблема лише в тому, щоби це гідне схвалення прагнення перевести у практичну площину.
Пані Вірі за сімдесят. А познайомилися ми з нею років 15 тому, в дуже складний у її житті час. Вона розлучилася з чоловіком, ніяк не могла налагодити стосунки з невісткою й сином, а тут іще проблеми з роботою, хвороби. Їй було дуже важко і самотньо. У пошуках якоїсь розради, опори в житті, пані Віра вирішила зайнятися... самовдосконаленням. Кожного разу при зустрічах я чула про нові захоплення моєї знайомої. То вона зверталася до вчення Реріха, то до східної філософії, то до біоенергетики. Для зміцнення здоров”я перепробувала, здається, всі відомі методики від древньої йоги до модної нині системи доктора Норбекова. Її вважали дивакуватою. Але пані Віра на це не зважала. Я просто шукаю себе, - пояснювала вона. Втім, до всіх практик, методик і поглядів вона ставилася критично, може й справді шукала щось особливе, щось таке, щоби підходило виключно їй.
Так сталося, що ми з пані Вірою не бачилися кілька років. А нещодавно зустрілися знову, і я була здивована тим, як вона змінилася: якось помолодшала, посвітлішала. Невже людина справді „знайшла себе”? Та на моє питання пані Віра розсміялася: „Змушена тебе розчарувати, я все ще у пошуку і все ще працюю над собою. Мабуть, це і є нормальний стан мислячої людини. Хоча кілька кроків у напрямку до досконалості, гадаю, пройшла. Стала терплячішою та терпимішою, тож стосунки з дітьми налагодилися самі собою. Серйозно займаюся за різними оздоровчими методами. А головне, зрозуміла, що всі системи, вчення і методики дають лише поштовх, але все найсуттєвіше відбувається в нас самих”.
Ці життєві висновки моєї приятельки підтверджують і психологи. Існують сотні гарних психологічних практик і методів оздоровлення. Але кожну проблему людина всеодно має вирішити сама. Фахівці і системи можуть лише допомогти, підштовхнути, спрямувати її працю над собою.
„Найдосконалішим з людей можна вважати того, хто прагне до досконалості”. Як на мене, це визначення Сократа зовсім не виглядає застарілим. Проблема лише в тому, щоби це гідне схвалення прагнення перевести у практичну площину.