Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:
Київ-Прага, 26 січня 2005 року.
Ірина Халупа
Добрий вечір, Україно!
Говорить радіо “Свобода”.
Сьогодні середа, 26 січня, 20 година вечора.
В прямому ефірі з вами передача “Вечірня Свобода”.
Перед мікрофоном Ірина Халупа, вітаю всіх, хто нас слухає.
Тема сьогоднішньої програми “Українські політики помінялися ролями: вчорашня опозиція стає нинішньою більшістю, а стара більшість йде в опозицію”.
Гості нашої передачі: академік, колишній посол України до Великобританії Сергій Комісаренко; доцент кафедри політології Києво-Могилянської академії Василь Яблонський. Вітаю шановних гостей і дякую за участь у “Вечірній Свободі”.
Отож, розпочинаємо “Вечірню Свободу” в прямому ефірі. Президент України Віктор Ющенко сьогодні сказав, що процес формування нового уряду призведе до появи в парламенті нової коаліції. На прес-конференції у Кракові він також згадав призначення Юлії Тимошенко в.о. прем’єра. А саме, що у свідомості людей уже склався тандем "Ющенко - Президент, Тимошенко - прем''єр".
Попри деякі висловлювання проти такого вибору Віктора Ющенка Романа Безсмертного та Тараса Стецьківа, багато хто вважає, що яка б не існувала коаліція в парламенті, кандидатуру Юлії Тимошенко депутати підтримають.
А що з політичними конфігураціями в парламенті? Як вплине перемога Віктора Ющенка на партійно коаліційну канву Верховної Ради? Багато що залежатиме від того, який буде уряд Віктора Ющенка. Так вважає політолог Олександр Дергачов.
Олександр Дергачов
Я думаю, що будемо мати дуже рухливий склад і конфігурацію парламенту. На сьогодні діють паралельно дві тенденції, значна частина представників більшості сьогодні шукає шляхи убезпечення себе від складних стосунків з владою.
При цьому дехто це робить, відходячи від фракцій, які складали цю більшість, а дехто просто опозиціонує саму фракцію, шукає ту позицію, яка б дозволила маневрувати, не загострюючи ситуацію, але загострюючи свою окрему позицію.
Звичайно, формування уряду уточнить, скільки там буде пропрезидентських фракцій, яка кількість депутатів сформує нове угрупування центристів, які переважно будуть підтримувати Президента, але й думати окремо про своє майбутнє уже в зв’язку з виборами, що наближаються.
Але коли буде вся конфігурація уряду, крім того, що буде відбуватися на зрізі губернаторів, чи взагалі залишаться в старому сенсі губернатори, оскільки навіть просто перетворення адміністрації на секретаріат, може бути сигналом до того, що буде певний де-факто перерозподіл повноважень на рівні областей і районів на користь рад.
Таким чином багато що має уточнитися, і когось це влаштує так, що він буде триматися за Президента на дистанції до парламентських виборів, а хтось вже почне позиціонувати себе, як окремий гравець.
В будь-якому випадку уряд може розраховувати на переважну підтримку, але все ж таки не певну, а ситуативну підтримку депутатського корпусу. Тобто тут може бути значна більшість, але вона не гарантована при тому, що питання будуть розглядатися дуже різні, і чимало знайдеться тих, хто зацікавлений буде пограти в труднощах уряду і додати цих труднощів.
Тож все буде дуже мінливим. Ми маємо зараз етап формування уряду, а потім наближення того першого вересня, яке має відповісти на питання, в якому ритмі має здійснюватися конституційна реформа і перерозподіл повноважень.
Ірина Халупа
А колишній координатор колишньої парламентської більшості Степан Гавриш переконаний, що парламентська більшість буде сформована уже найближчим часом. Ця більшість, за його словами, буде протимошенківською, проурядовою.
Він також прогнозує, що у цій більшості будуть усі парламентарі, крім “регіонів” і есдеків. Збирається у парламентську більшість і сам пан Гавриш.
Степан Гавриш
Я не буду йти в опозицію. Якщо мені не вдасться моє партнерство з владою, оскільки я не стояв пліч-о-пліч з Президентом Ющенком на Майдані, і було б не морально сьогодні записувати себе у число людей, які мають формувати нову владу, оскільки б цього ніхто не зрозумів, то я буду займати достатньо незалежну позицію, але всіляко підтримувати дії нового Президента по забезпеченню інтересів національного розвитку, прав и свобод кожного громадянина.
Я думаю, що призначенням на посаду прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, в чому у мене немає сумніву, що Президент країни подасть в парламент, парламентська більшість буде створена саме навколо прем’єр-міністра України, а не Президента.
І це зрозуміло, бо Юлія Володимирівна була не тільки образом та мотором виборчої кампанії Віктора Ющенка, але вона є достатньо прагматичною і сильною фігурою українського політикуму.
Як основний менеджер у виконавчій владі, вона буде робити все для того, щоб її уряд поступово став урядом такої широкої коаліції, де будуть представлені не тільки прихильники її та Віктора Андрійовича, але й перспективні партнери з іншого табору.
Це не тільки зніме конфлікт всередині парламенту, але й дасть можливість для співпраці з парламентом і ефективно наповнити правами уряду саме законодавчою базою, та не тільки законодавчою, але й політичною.
Ірина Халупа
Отже, чи справді українські парламентарі міняються ролями і вчорашня опозиція стає нинішньою більшістю, а стара більшість йде в опозицію? Так воно й виглядає, судячи зі слів Віктора Медведчука, до нещодавна Голови президентської Адміністрації, а нині просто голови Соціал Деморатичної Партії об’єднаної.
Він сьогодні сказав таке: “Ми вибори програли! Партія може бути або при владі, в опозиції, або в тому середовищі, яке часто називають “болото”. Перебувати в болоті для СДПУ(О) принизливо, тому єдиний вихід – опозиція”, - сказав сьогодні лідер СДПУ(0) Віктор Медведчук на прес-конференції за підсумками засідання політбюро партії, що відбулося вчора.
Він запевнив, що об’єднані соціал-демократи будуть реальною опозицією і вимагатимуть від нової влади демократії і ефективності.
Віктор Медведчук
Безумовно партія зараз втратить владні позиції, тому що партія була при владі і мала позицію у владі, сьогодні партія перейшла в опозицію, і безумовно ті пости, особливо у виконавчій владі, наші партійці покинуть.
Але якщо говорити про позиції структури партії, то вони залишаються незмінними і стабільними. Безумовно якась кількість нашої партії покине лави нашої партії, але хотів би відмітити процеси і того, що за останні два місяці, коли йдуть події, пов’язані з президентськими виборами, до лав партії продовжують вступати багато нових членів партії.
Це безумовно радує, як і радує той процес, який відбувається щодо очищення партії від тих її представників, які прийшли до партії, до її лав з тих чи інших причин, які не пов’язані з ідеологією соціал-демократії, з партійними принципами і з партійною діяльністю.
Моє майбутнє визначене, я буду залишатися в партії. Більше того, я офіційно сьогодні є головою соціал-демократичної партії об’єднаної України. Після того, як забрав свою трудову книжку з Адміністрації, переніс її сюди, у відділ кадрів партії. Моя діяльність і професійна і політична буде направлена як голови партії до тих пір, поки я буду залишатися на цій посаді.
Щодо коаліції, то це партнерські політичні відносини з нашими сьогодні партнерами політичними. Сьогодні ведеться переговорний процес щодо принципів політичної діяльності в опозиції.
А щодо коаліції, якщо вона буде створена, то ми подивимося, хто і що буде робити в тій чи іншій коаліції.
Ірина Халупа
В конструктивну опозицію збирається ще одна колишня провладна партія “Регіони України”, яку очолює колишній прем’єр Віктор Янукович.
Цитую одного з лідерів партії Валерія Коновалюка: “Формат опозиції в Україні вперше виник в новій якості – в конструктивній. Ми не відкидатимемо жодного рішення, яке ухвалюватиме уряд, що буде спрямовано на покращення життя українців. Я хотів би відмітити, що ми, які програли вибори, налаштовані на співпрацю”. Отже, Соціал-демократична партія України (об‘єднана) вперше, за час свого існування, переходить в опозицію до нової влади.
Сьогоднішня прес конференція Медведчука – це був його перший публічний виступ за 2 роки і 7 місяців, що він перебував на посаді глави Адміністрації Президента України.
Крім того СДПУ(O) втратила кілька членів за останні дні. З партії вийшов міністр освіти Василь Кремень і в.о. міністра праці й соціальної політики Михайло Папієв, він також припинив своє членство в СДПУ(О) у зв’язку переходу партії в опозицію.
Шановні гості, є певна когорта людей, які завжди залишаються на якихось вигідних позиціях, вони не втрачають, хто би не був в АП, хто би не був Президентом.
Яка, власне, роль таких людей, які вміють “скакати” від партії до партії, від фракції до фракції, від більшості до опозиції, від опозиції до більшості? Яка роль у цьому проміжному парламенті, який ще існуватиме менш, ніж півтора роки? Що буде з такими людьми, пане Комісаренко?
Сергій Комісаренко
Пані Ірино, Ви порушили питання, яке носить історичний чи загальнофілософський характер. Це в природі людей. В усіх суспільствах, в усіх парламентах є такі люди.
На жаль, формування українського парламенту, і ми добре пам’ятаємо минулі вибори, відбувалися саме таким чином, що до парламенту потрапила велика кількість людей, які зовсім не думали про свою країну, вони не були патріотично налаштованими, їх брали за різними умовами для того, щоб вони представляли ті чи інші сили.
Саме тому, я думаю, серед наших парламентарів значно більша кількість людей, про які Ви зараз говорите.
Я хотів би ще сказати про різницю в партійній роботі в демократичних країнах і в Україні. Справа в тому, що в демократичних країнах розбудова партії, яка б вона не була, але будемо вважати, що партія, яка знаходиться чи в більшості, чи в опозиції, вона спрямована на демонстрацію можливостей цієї партії для найбільш ефективної розбудови своєї держави, вона, знаходячись в опозиції, демонструється виборцям, що саме вони зараз готові принести найбільшу користь для держави.
У нас все відбувалося навпаки. У нас були такі партії, які використовували адміністративний ресурс для розбудови партії. Зрештою, це ж абсурдно для демократичного суспільства і для розвинутої країни, а у нас воно працювало.
Ірина Халупа
Останні парламентські вибори показали, що український обиватель чогось хоче, і він віддає перевагу певним політичним поняттям, бо по партійних списках найбільше місць здобула коаліція “НУ”. Така партія, як СДПУ(О) ледве пропхалася, ледве перескочила цей мінімальний бар’єр, який був визначений.
Ось ми бачимо, що ця партія, яка ледве потрапила до ВР, переходить в опозицію і буде працювати як опозиційна партія. Вона втратила свої владні позиції і, мабуть, перейшла у нову логічну роль.
Пане Яблонський, що світить об’єднаним есдекам, на Вашу думку?
Василь Яблонський
Я хотів би сказати, що ледь пропхалася ця партія в 1998-му році, коли вона набрала 4, 01%. У 2002-му році адміністративний ресурс зміцнів, і вона набрала трохи більше.
Ірина Халупа
Вона поповнила свої лави мажоритарниками, правда?
Василь Яблонський
Так, але і за списками вона набрала більше 5%.
Що світить цій партії? Давати прогнози взагалі річ невдячна, але...
Ірина Халупа
Дивіться, на українській політичній арені особистості дуже багато чого вирішують. Дуже часто створюються партії, блоки чи коаліції під конкретну особу.
Соціал-демократія як така в Україні не має іншого обличчя, крім В.Медведчука і Л.Кравчука як голови цієї фракції у ВР. Отже, ті дві особи, які за собою тягнуть певний досвід, певний шлейф життя і так далі, є уособлення демократії такої, якою вона є в Україні.
Якщо врахувати те, що плани В.Медведчука щодо президентських виборів не здійснилися, чи це пошкодить його майбутньому як лідеру політичної партії, чи це пошкодить самій партії? У зв’язку з тими минулими президентськими виборами я би хотіла Вас попросити з’ясувати, чи по прогнозувати майбутнє цієї партії.
Василь Яблонський
Я не можу погодитися, що лише Медведчук і Кравчук репрезентують цю соціал-демократичну ідею. Очевидно, що є ще кілька структур політичних, які ідентифікують себе як соціал-демократи. Якщо говорити про ідеологічне підґрунття, то вони більше відповідають ідеології соціал-демократії, а це СДПУ на чолі з Буздуганом.
Треба сказати, що традиції соціал-демократії в Україні (я як історик можу стверджувати) досить глибокі. Ми можемо говорити, що перша політична партія взагалі в Україні Наддніпрянській – це взагалі була соціал-демократична партія. Такі відомі особистості, як Винниченко, Петлюра чи низка інших політичних діячів були також соціал-демократами.
Але я мушу наголосити на тому, що ні Медведчук, ні Суркіс, ні їхні товариші по партії з як би соціал-демократичними ідеями не мають нічого спільного, крім певної риторики. Це, власне, представники крупного бізнесу, крупного капіталу, а соціал-демократичні ідеї...
Ірина Халупа
Пане Яблонський, пробачте, я Вас на секундочку переб’ю.
Я не хотіла сказати, що названі мною і Вами особи є носіями цінностей соціал-демократії, вони є просто членами цієї партії і вибрали собі таку назву.
На пострадянському просторі є дуже багато партій, які взагалі не відповідають своєму власному імені: є ліберальні партії, де немає лібералів, є консервативні партії, де немає консерваторів.
Отже, СДПУ(О)... Що їй світить, ця, яка є в Україні?
Василь Яблонський
Новини дня відповідають про перспективи цієї політичної сили і вихід двох колишніх міністрів, а це також обличчя партії, не лише Медведчук і Сірків, і Кремінь, хоча в останнього теж дуже довга і відома політична історія, але вихід цих політиків, цих міністрів з партії є дуже тривожним симптомом.
Щоб не говорив В.Медведчук про те, що у них ще є люди, які вступають до партії... Я знав людей, які вступали до КПРС ще в липні-серпні 1991-го року, але у них не було майбутнього. Боюся, що у цих людей також немає.
Сергій Комісаренко
У нас дійсно існує традиція соціал-демократична, але вона ніяким чином не притаманна сучасній СДПУ(О), яка фактично захопила чи викупила парті і назву і перетворила її в таку.
Пан Медведчук сказав, що перебування у болоті для партії цієї є принизливим, але кожному, хто хоч трішки цікавиться політикою, зрозуміло, що саме він завів її у це болото. Є два виходи з цього болота: або партія позбудеться свого лідера і обере справжні соціал-демократичні ідеї в Україні, буде їх розвивати в Україні, чи ця партія закінчить і сконає.
Наскільки це реально? Це знову ж таки характеристика партійного будівництва в нашій країні.
На жаль, партії, ті, які зараз найбільше відомі, і ті, які складали більшість, були побудовані на крупному капіталі навколо тих людей, які могли виділяти великі кошти (зароблені як, зараз я не буду говорити) для того, щоб розбудовувати цю партію і залучати до її активної роботи тих людей, які були зацікавлені у близькості до адміністративного ресурсу.
В демократичній країні це не є підставами для розбудови партії, тому, я думаю, з еволюцією нашого суспільства такі стимули відпадуть, і , повторюю, СДПУ(О) чи залишить своє керівництво і знайде собі нове керівництво, яке поведе її у правильному напрямку, чи вона сконає.
Ірина Халупа
У нас є дзвінок. Слухач з Києва з запитанням.
Добрий вечір! Ви в ефірі.
Слухач
Добрий вечір!
Мене звати Олександр.
Я хотів би задати питання учасникам дискусії про перспективи СДПУ(О), але ці перспективи прояснилися б від того, чи будуть притягнуті до відповідальності Кравчук, Медведчук та інші за те, що наймогутнішу державу Європи штовхнули назад, нижче найвідсталіших країн Африки. Чи можна такий закон провести у ВР про відповідальність посадових осіб за страшне розорення країни?
Ось в цьому, на мій погляд, і прояснилася б перспектива СДПУ(О) на чолі з Кравчуком, Медведчуком і їхніми соратниками.
Дякую за відповідь.
Ірина Халупа
Дякуємо, пане Олександре.
Ну що, пане Яблонський, пане Комісаренко, хто хоче спробувати?
Сергій Комісаренко
Я, можливо, почну.
Я вважаю, що відповідальність за партійну роботу ніхто не може нести, але якщо члени партії зробили якісь злочини, які підпадають під законодавство нашої країни, то, зрозуміло, вони повинні відповідати за усією суворістю закону, і тут приналежність до партії чи приналежність, чи які посади ці люди мають в партії, вона звичайно не повинні грати ніякого значення. А про перспективи цієї партії ми дискутували саме 5 хвилин тому.
Василь Яблонський
Кілька слів.
Ірина Халупа
Прошу.
Василь Яблонcький
Політична діяльність очевидно вона не може підпадати під переслідування тут я обома руками погоджуюсь. І єдине це скажімо кримінальна відповідальність встановлена через суд.
Ірина Халупа
Ми тут трошки зациклилися на об’єднаних соціал-демократах, але здається була вже інформація про те, що і “Трудова Україна” збирається переходити до опозиції і також партія “Регіони”. Власне “Регіональна” партія заявила про конструктивність своєї опозиції.
Як Ви думаєте, що свідчить власне цим партіям? “Регіони” - це партія Віктора Януковича, колишнього прем’єр-міністра, який програв на президентських виборах, ця програш перенеслася дуже великою ціною.
Як Ви думаєте, як власне вплинуть президентські вибори на цей проміжок, який залишається ще у діяльності ВРУ, пане Комісаренко?
Сергій Комісаренко
Я не є фахівцем з партійного будівництва.
Ірина Халупа
Але Ви є фахівцем української політичної сцени?
Сергій Комісаренко
Так, але коли я вперше почув про існування й про створення партії “Трудова Україна” і подивився на списки цієї партії особливо провідних її членів, то це викликало в мене посмішку м’яко кажучи.
Ірина Халупа
Мало там труду було чи що?
Сергій Комісаренко
Абсолютно. Там жодної людини, яка б я думаю, із своєю чесною працею отримали ці величезні капітали, жодної з цих людей не було. І взагалі мене трошки дивує знову таки назва цієї партії, і як і партії “Регіонів”.
Партія “Регіонів” – це не політична партія, це представники якогось регіону чи більшості регіонів. А коли йдеться про партію, яка відстоює відповідні партійні інтереси, то навіть назва ця абсолютно не підходить.
А стосовно долі цих партій, я думаю, то така ж сама доля, як і соціал-демократичної партія об’єднаної, це залежатиме від того, хто залишиться лідером і як вони переглянуть на свою політику, і наскільки ці партії, я думаю, що саме за умов президентства Ющенка це може бути вирішальним фактором наскільки ці партії будуть конструктивно працювати на державотворення.
Ірина Халупа
Ви тут згадали крупний капітан, що багато українських партій власне не мають своєю базою свій наріжний камінь це не є якісь там політичні переконання, якісь політичні принципи і цінності, а гроші. Гроші, які треба зберегти, гроші, які повинні диктувати якусь політику.
Пане Яблонський, чи перемога Віктора Ющенка змінить цю конфігурацію якимось чином, чи перестануть гроші вирішувати все в Україні?
Василь Яблонський
Хотілося би вірити в те, що перемога Віктора Ющенка змінить цю ситуацію цілком щиро. Але, на жаль, гроші очевидно вирішують дуже багато і не тільки в нас, але і в будь-якій країні, в будь-якому суспільстві.
Очевидно тут треба розрізняти такі речі, як скажімо заява про те, що ми подолаємо корупцію. Будувати корупцію не можуть не можуть розвинуті демократичні країни повністю, так би мовити, викоренити.
І ми знову ж таки мусимо розуміти, що ці заяви це очевидно зведення корупції до якогось скажімо біль-менш прийнятного рівня.
Ірина Халупа
Це менеджмент корупції, так?
Василь Яблонський
Так, коли не корупція диктує розвиток держави, а держава заганяє в якісь певні межі, в певні рамки. Тому проблема великого капіталу, вона буде завжди присутня і капітал в силу того, що він є капіталом, він буде диктувати певні умови.
Інша річ наскільки вдасться розвести власне присутність капіталу у владі – це дуже важливо. І це буде також видно по нових призначеннях, подальших призначеннях Віктора Ющенка скажімо таких чільних чиновників в українській бюрократичній ієрархії.
Ірина Халупа
А що Ви думаєте, пане Комісаренко про власне розпрощання чи розлучення капіталу і політики, буде воно колись в Україні, чи ні?
Сергій Комісаренко
Я дуже хотів би, я мріяв про це і в моїй програмі саме, я на цьому наголошував, що треба обов’язково відокремити політику від бізнесу. Але є ще дуже важливий момент, який знову-таки в демократичних країнах дуже контролюється – це конфлікт інтересів. На жаль, ми можемо весь час побачити, що у нас люди...
Ірина Халупа
Це ще й чуже поняття в Україні.
Сергій Комісаренко
Я поясню, що конфлікт інтересів – це коли люди певним чином відстоюють інтереси, лобіюють інтереси при чому лобіюють у прихованому вигляді. В США теж лобіювання дозволено, але ти повинен зареєструватися, як лобіст чи якоїсь партії, чи якоїсь групи, чи якогось бізнесу.
У нас же прямолінійно люди, які дарувалися до виконавчої чи до законодавчої влади, вони відстоюють свої інтереси, інтереси своїх кампаній, чи за гроші приймають певні рішення. Але Ви, весь час говорите про політику і про партії.
Я все-таки сказав би, що мені значно більше до вподоби обрання депутатами, хоч і за партійними списками, але коли голосують не просто за списками, за партію, а коли голосують люди на виборчих дільницях, за конкретну особу.
Тоді партій будуть підбирати в свої лави саме тих представників, які користуються популярністю, які є патріотами, які є професіоналами. Я багато років працював в Британії і тому британська системи виборів, де голосують за партію, але обираючи вони фактично обирають представників партії. І від цього партія має більше чим менше представництво.
Я думаю, якщо за колишнього президента це було дуже складно реалізувати, бо були певні проблеми. То зараз при приході Ющенка до влади треба було все-таки переглянути можливо закон про вибори до парламенту і обирати за партійною приналежністю, але голосуючи за конкретну особу в кожному виборчому окрузі.
Ірина Халупа
Пане Яблонський, чи це можливо реалізувати в Україні?
Василь Яблонський
Я боюсь, що ні. Я теоретично, так би мовити, підтримаю думку вельмишановного пана академіка, але річ у тім, що взагалі система пропорційна, вона є, якби новою для України. Ми б спочатку використовували мажоритарну систему, потім змішано.
Тепер пропорційно вона є новою, вона сприймається досить з великим не розумінням, не тільки населенням, але й частиною депутатів, частиною просунутого суспільства.
Відомо, що демократія це є повторюваність, процедурність і якийсь час нам треба, так би мовити, пережити в цій новій, пропорційній системі. Я згоден, що ми мусили б дійти до більш персоніфікованої відповідальності, партійної і обиратися власне голосувати люди повинні хоча і за списки, але за персоніфіковані списки.
Ірина Халупа
Так, звичайно, бо дивіться в такій країні, як Німеччина. Німеччина поділена на різні виборчі округи і в цьому даному окрузі кожна партія висуває свого кандидата, і виборець знає ось я маю 5 осіб з яких я вибираю, а тут якісь довжелезні списки.
Василь Яблонський.
Так, я з Вами абсолютно згоден, але Ви погляньте на останні події, які відбуваються в Україні. Власне, що таке регіональний список – це до значної міри певна загроза регіоналізації України.
При тому, що Німеччина, якби є єдиною державою із кінця позаминулого століття, то Україна на 100 років відстає. І очевидно є проблема загроза певної регіоналізації, і певні політики навіть на цих минулих президентських виборах, вони спекулювали на цій темі регіоналізації, і до значної міри спекулюють і зараз.
І регіоналізація власне списків, вона можливо може штовхати Україну до певної проблеми, яка полягає в тому, що політики наберуть тих самих 3% чи 5% виключно завдяки одній, чи двох областях, і будуть диктувати якісь певні умови в Україні.
Сергій Комісаренко
Я дозволив би собі не зовсім погодитися.
Ірина Халупа
Будь ласка, пане Комісаренко.
Сергій Комісаренко
Я вважаю, якщо б списки були персоналізовані, то тоді партії змагалися для того, щоб в своїх лавах мати найбільшвідомих, найбільпрофесійних високих людей. І тоді скажімо в Донецьку голосували б за представника умовно кажучи “Нашої України”, який там добре відомий, який добре відомий, як професіонал, який добрий, як людина, як і якого люди знають там саме в тому місці.
Чи навпаки, наприклад, на Заході, на Львівщині могли б голосувати за члена партії, який не належить до “Нашої України” скажімо до соціалістичної може до комуністичної партії, який є відомим фахівцем, який, наприклад, став відомим керівником якогось регіону.
Тобто, людина повинна голосувати за ту особу, яку вона добре знає. А тоді партії будуть змагатися за те, щоб в їхніх лавах були найкращі люди. А так зрештою ти голосуєш за партію не знаючи, за кого ти голосуєш.
Василь Яблонський
Важко погодитися, тому що зараз собі важко уявити, щоб на Донеччині голосували за якогось представника, так би мовити, “Нашої України”, а на Львівщині голосували цілком щиро і віддано за представника регіонів. Це є дуже добре побажання, але це не є реальністю теперішньої політики.
Ірина Халупа
Шановні гості, на жаль, ми змушені завершувати нашу дискусію, бо залишається хвилина, щоб попрощатися. Я дякую нашим гостям, а гостями сьогодні були, доцент кафедри політології Києво-Могилянської академії Василь Яблонський і академік, колишній посол України у Великобританії Сергій Комісаренко.
Тема нашої дискусії була: “Український парламент між президентськими і парламентськими виборами: чи опозиція стала більшістю, а більшість стала опозицією.
На черзі передача “Ми український народ” національна етнічна мозаїка. Слухайте “Свободу”.
