Пропозиції заборонити законодавчо використання нацистських символів обговорюють в Європейському Парламенті вже декілька тижнів. Далі обговорень пропозиція нового комісара з питань юстиції Франко Фраттіні не пішла через побоювання, що заборона може бути потрактована як напад на свободу слова. Але у четвер із зустрічною пропозицією до парламенту звернулися депутати із країн східної Європи, які вважають, що разом зі свастикою потрібно заборонити і червону зірку та серп і молот.
Заборонити комуністичні символи запропонували колишній президент Литви Вітаутас Ландсберґіс та угорський депутат Йозеф Саєр, який є заступником голови фракції Народної партії в Європарламенті. Говорить Йозеф Саєр: “Ми не дуже підтримуємо саму ідею заборони символів, бо вона може викликати певні побоювання щодо зазіхання на свободу слова, але якщо вже це питання постало на європейському рівні, то воно має трактуватися однаково з іншим злочинним тоталітарним режимом, комуністичною системою”.
Пропозиція, яка не користується великою підтримкою західноєвропейських депутатів, підкреслила різницю в історичному досвіді сходу та заходу Європи, тобто старих та нових членів ЄС. У країнах західної Європи нацизм розглядають як більше зло. Як говорить чеський депутат Ян Заграділ: “В Європейському Союзі завжди був певний дисбаланс, чи навіть подвійний стандарт у ставленні до крайньоправих та крайньолівих ідеологій. Крайньоправі, справедливо, засуджували, але щодо лівих, то деякі інтелектуали, еліти західної Європи навіть сьогодні щиро вірять, що комуністи, чи крайньоліві були добрими хлопцями з добрими ідеями”.
На думку східних європейців, їхнім західним колегам ближча позиція російського президента Володимира Путіна, який так сказав під час відзначення 60 річниці визволення Освєнціма: “Будь-які спроби переписати історію, намагаючись поставити в один ряд жертв та їхніх катів, визволителів та окупантів, аморальні та несумісні зі свідомістю людей, які вважають себе європейцями”.
Однак східні європейці, які внаслідок підписання союзниками Ялтинських угод опинилися під владою комуністичного режиму, переконані, що вони постраждали двічі. “Я жив у країні, якій пощастило менше, ніж скажімо, Італії. Ми пережили два тоталітарні режими, і наші люди, громадяни Угорщини, сотнями тисяч, чи мільйонами побували у радянських концентраційних таборах в Росії. Ми не можемо дозолити собі проводити розділ між цими двома тоталітарними режимами 20 століття”, - говорить Йозеф Саєр.
Як пояснює відомий чеський правозахисник, учасник Хартії 77, Єфим Фіштейн, для східноєвропейців, “Ялта є символом розподілу, символом насильницького, брутального відриву від європейського контексту, символом 45 років поневолення, радянського, чи російського. Тому, коли впала Залізна Завіса, чехи сприймали це як кінець Ялти”.
За словами дослідника Другої Світової Війни історика з Університету Квебеку та Монреаля Романа Сербина, “Ялтинська угода була до якоїсь міри повторенням договору Молотова-Ріббентропа, тобто Сталіна і Гітлера. Тоді Гітлер і Сталін поділили Європу, а на Ялтинській конференції Сталін поділив Європу зі своїми західними союзниками Рузвельтом і Черчіллем”. Тому, на думку Романа Сербина, ідея відзначення 60 річниці цього договору в Україні була недоречною, і вже зовсім зухвалою була пропозиція ставити пам’ятник цим політикам, а головно Сталіну: “Ми знаємо, що Сталін виселив під час війни татарське населення, половина з якого, а може й більше, згинула, ми знаємо про 30 роки, про Голодомор. З листування ми знаємо, що це була Сталіна робота. Такому тирану ставити пам’ятник в Україні абсолютно не відповідає навіть якійсь гідності українського народу”.
