Аудіозапис програми:
Київ, 13 лютого 2005
Що буде далі з українським металургійним комбінатом «Криворіжсталь», скандально приватизованим влітку минулого року? На зустрічі з регіональною елітою в Донецьку президент України Віктор Ющенко пообіцяв переглянути усі випадки незаконної приватизації. Найважливішим з усіх експерти вважають «Криворіжсталь», купівлю якого зятем колишнього президента Віктором Пінчуком та, за повідомленнями, найбагатшою людною України Ренатом Ахметовим західна преса охрестила «крадіжкою року». Але перегляд усього приватизаційного процесу аналітики вважають політично та економічно небезпечним для України.
Українська влада посилає суперечливі сигнали інвесторам щодо того, що вона збирається робити з «Криворіжсталлю». Прем’єр міністр Юлія Тимошенко говорить про те, що і держава може ефективно керувати своєю власністю: «Існує думка, що державною власністю неможливо ефективно керувати. Це дурниця». Президент Віктор Ющенко заявляє, що від нової приватизації держава може отримати до трьох мільярдів доларів, замість 800 мільйонів, заплачених Пінчуком та Ахметовим. Що є поза сумнівом, так це прагнення нової влади забрати підприємство у його нинішніх власників.
На думку Андерса Ослунда, відомого економіста та співавтора нової програми реформ, запропонованої Україні, Вікторові Ющенку головне не повторити помилки зробленої президентом сусідньої країни. Коли президент Росії Володимир Путін взявся розбиратися з одним з олігархів, залишивши всіх інших бізнесменів тремтіти від страху за свою власність. Як говорить Андерс Ослунд на сторінках газети "International Herald Tribune", небезпека повернення компанії «Криворіжсталі» у державну власність та її повторний продаж полягає у тому, що її власники – два найбільших олігархи, а тому можуть виглядати як політична ціль.
Виклик для президента, на думку Андерса Ослунда, полягає у тому, щоб обмежити реприватизацію до політично необхідної, але потім освятити право власності. Для економічного розвитку України, говорить Андерс Ослунд, і у цьому він не погоджується з Юлією Тимошенко, потрібно більше приватизації, а не реприватизації. «Більш важливо, щоб компанії були приватизовані, ніж те, як вони приватизовані», - говорить відомий економіст.
Тим часом про своє бажання взяти участь у приватизації «Криворіжсталі» вже оголосили дві найбільші у світі сталеливарні компанії: Metal Steel та Arcelor, а також, як повідомляє британський діловий щоденник "Financial Times", американська компанія US Steel. Ціна, яку назвав президент Віктор Ющенко в якості орієнтовної за «Криворіжсталь» - 2 мільярди 300 мільйонів доларів, може видатися непідйомною для колишнього російського претендента на володіння «Криворіжсталлю», компанії «Сєвєрсталь». На думку експерта російської консалтингової фірми РосБізнесКонсалтинґ, без консорціуму зі закордонними компаніями, ця російська фірма не зможе взяти участь у торгах. Проте для іншої російської компанії «Євроазгодинґ», «Криворіжсталь» може виявитися по кишені. Тож без росіян майбутні торги, мабуть, не обійдуться.
Суперечливі сигнали посилали цього тижня і інші урядовці, які формують економічну політику України. "Ми не ставимо за мету ліквідувати вільні і спеціальні економічні зони, міністр трохи необережно висловився", - заявив перший віце-прем’єр-міністр України Анатолій Кінах, коментуючи слова міністра економіки Сергія Терьохіна.
За словами Кінаха, суть політики полягає в тому, щоб вивчити ситуацію щодо кожної спеціальної і вільної економічної зони і там, де треба, навести лад, забезпечити їхню ефективну діяльність", - сказав він. На думку віце-прем’єр-міністра, у підході до вільних і спеціальних економічних зон потрібно дотримуватися принципу "не зашкодь". Раніше міністр економіки Сергій Терьохін заявив, що Кабінет Міністрів має намір ліквідувати всі вільні економічні зони і території пріоритетного розвитку, які є в Україні.
Не демонструє послідовності і політика Європейського Союзу щодо України. Європейська комісія готується до зустрічі з президентом Ющенком, яка відбудеться 21 лютого у Брюсселі. Однак до цієї дати Європейська комісія не встигне підготувати відповідні пропозиції для Ради ЄС про надання Україні ринкового статусу. Про це заявила під час прес-брифінгу речник Європейської комісії Франсуаз Лебай.
Тим часом на сході інтеграція України з колишніми може відмовитися від проведення єдиної зовнішньоекономічної політики в межах Єдиного економічного простору з Росією, Білорусю і Казахстаном, заявив заступник міністра економіки і з питань європейської інтеграції України Андрій Березний. Говорячи про домовленості попереднього уряду в межах ЄЕП суперечать курсу нового керівництва України на європейську інтеграцію, Березний зауважив, що до них можна віднести плани створення єдиного органу з узгодження зовнішньоекономічної політики і зовнішньоторгівельного режиму.
Можливо, ще гостріше, ніж для України зараз стоїть тема економічних стосунків з Росією у Польщі. Російсько-польскі стосунки і раніше не були надто сердечними, але останнім поштовхом для чергової оцінки стану цих стосунків стала “помаранчева революція” в Україні. А точніше реакція Кремля на участь в українських подіях офіційної Варшави. Реакція, яку деякі польські оглядачі оцінили як “помсту Росії”.
Повідомляє Володимир Павлів.
Заступник голови правління Газпрому Олександр Рязанов зробив сенсаційну заяву, коли нинішній прем’єр-міністр України очолювала одну з компаній, ця компанія не сплатила за російський газ 280 мільйонів доларів. Однак ситуацію в Газпромі визнають досить складною і наврят, чи вимагатимуть грошей.
Розповідає наш московський кореспондент Віталій Портников.
Німецький експерт: українському сільському господарству бракує фахівців, озброєних сучасними знаннями
Надія Кандиба
Україна і світ
Німеччина, 4 лютого 2005 – Політичні перетворення в Україні дещо відсунули для спостерігачів на задній план проблеми в українській економіці, які давно потребують розв’язання. Серед найпроблемніших секторів експерти називають і сільське господарство. На думку німецьких фахівців, які спостерігають за розвитком української економіки, українським аграрним підприємствам нині передусім бракує фахівців, озброєних сучасними знаннями.
Німецькі експерти переконані, що однією з найсерйозніших проблем українського сільського господарства є низька продуктивність. Причина такого розвитку полягає, однак, не стільки у відсутності виробничих засобів, скільки в тому, що їх неправильно використовують.
Як зауважив науковий співробітник Боннського університету Арнім Кун, “Українському сільському господарству не вистачає кваліфікованого керівництва. Це стосується і тих підприємств, що утворилися на базі колгоспів і радгоспів, і нових фірм. Їхнім менеджерам просто не вистачає сучасних знань”, – переконаний німецький експерт.
Справа в тому, що на класичному радянському підприємстві можна було спостерігати суворий розподіл повноважень. Там працювали фахівці вузької спеціалізації. Одні відповідали за бухгалтерію, інші за вирощування зернових, ще інші за тваринництво, були працівники, які займалися виключно збутом. “Така традиція залишилася й досі, хоча керівники сучасного аграрного підприємства мали б бути майстрами на всі руки”, – наголосив Арнім Кун. І такі фахівці з’являться, мабуть, іще не скоро, оскільки система підготовки спеціалістів для аграрного сектору, яка нині існує в Україні, продовжує працювати за старими планами, що залишилися з радянських часів.
Не викликає оптимізму і викладацький склад, до якого належать, як правило, представники старшого покоління, оскільки молодь за такі низькі зарплати працювати не хоче. У зв’язку з цим науковий співробітник Боннського університету Арнім Кун сказав: “Найважливіше, що має зробити новий уряд для поліпшення ситуації в аграрному секторі, – це підняти рівень освіти фахівців”.
Крім того, продовжив німецький експерт, важливо послабити державний контроль та зменшити регулювання на аграрному ринку. Він наголосив також на важливості створення таких умов, які б допомогли максимально знизити ціну на експорт української сільськогосподарської продукції. До них належить скасування митних зборів та боротьба з монополістами в морських портах, зауважив Арнім Кун.
А от на думку українських фермерів, для того, аби допомогти зіп’ятися на ноги українському селянину необхідно змінити керівників галузі від найвищого до селищного рівня. Так ведучі рубрики Ірині Білій сказав гість нашої рубрики «Власна справа» фермер з Івано-Франківщини Микола Миркевич. Ферм-4 0:14 Микола Миркевич хазяйнує на землі вже понад 15 років, а тому добре знає проблеми села. Особисто йому вдалося зіп’ятися на ноги і розвинути фермерське господарство завдяки кредитам, які він витратив переважно на техніку. Позаяк однією з найболючіших проблем тих, хто сьогодні обробляє землю є саме нестача техніки. Микола Миркевич: Ферм-1 0:28
А конкурувати з імпортерами в Україну сільгосппродукції не так вже й легко. Адже в багатьох сусідніх державах для фермерів існують чималі дотації, надто ж в країнах-членах Євросоюзу. Тому, серед першочергових завдань нової влади, на думку Миколи Миркевича, повинно бути визнання пріоритетів вітчизняного сільгоспвиробника:
Микола Миркевич сподівається, що нове керівництво держави, на відміну від попереднього, тепер не лише “словом, але й ділом” доведе турботу про українського сільгоспвиробника.
І на закінчення наша історична рубрика «Українські підприємці в історії». Серед багатьох іноземців, яких приваблювали можливості України в середині 19 століття, були і мешканці тогочасної Австрійської Імперії, вірніше Австро-Угорщини. Галичанин Володимир Качала не став винятком і розпочав він свою роботу у Великій Україні із посади директора одного із цукрових заводів родини Терещенків. Пізніше він і сам став підприємцем, долучилася до родинної справи і його дружина Марія. Тож із подружжям Качалів вас ближче познайомить наш архіваріус Віталій Пономарьов.
Син сільського священика та депутата Галицького Сойму Степана Качали Володимир вивчав у Віденській політехниці інженерну справу і технологію цукроваріння. У середині 1860-х років він переїхав до Києва, працював директором одного із цукрових заводів Терещенка і у власному листі писав про себе: «Я технік та купець і не маю часу політикувати».
1871 року інженер Качала став співзасновником Київського відділення Російського технічного товариства та очолив його технічну лабораторію. Товариство було створене для сприяння технічному проґресу, зокрема, удосконалення технології цукроваріння. Основними клієнтами Товариства стали виробники цукру, і воно навіть розміщувалося на одному із черкаських цукрових заводів, поки 1873 року не перемістилося до Києва. Наступного року при Товаристві була заснована перша в Російській імперії технічна школа цукроваріння.
Невдовзі Качала придбав у Купецькому саду над теперішнім Володимирським узвозом так званий «Заклад штучних мінеральних вод», прозваний киянами «Мінерашкою». На той час вона вже перетворилася з лікувальної установи на розважальний заклад із лазнею та нічним клубом, де замість штучної мінеральної води за рецептом німецького лікаря Струве продавалися пиво та лимонад. У великій залі «Мінерашки», відомій як «зала Качали», відбувалися танці, театральні вистави, концерти (у тому числі хору Миколи Лисенка), а також засідання Технічного товариства, яке тоді налічувало понад 300 членів.
У вересні 1887 року дружина Качали Марія придбала садибу на схилі Хрещатицької долини, і через 4 роки на її замовлення архітектор Олександр Хойнацький збудував там двоповерховий особняк у стилі ренесанс. Наступного року у тій самій садибі він звів з боку вулиці Володимирської триповерховий прибутковий будинок, оздоблений постатями атлантів, каріатид і путті. Усі шість великих квартир прибуткового будинку власниця здавала внайми.
Марія та Володимир Качали померли 1894 року. А на початку наступного року Київська судова палата визнала Володимира Качалу банкрутом із загальною сумою боргів понад 250 тисяч рублів, тож спадкоємці були змушені продати садибу. Згодом у колишньому особняку Качалів перебували Київське громадське зібрання та український клуб «Родина», а під час Другої світової війни нелегально розміщувалася культурна референтура ОУН на чолі з Олегом Ольжичем і Оленою Телігою. Від 1947 року тут міститься Київський будинок вчених, і в чавунній огорожі балкону досі можна розгледіти ініціали Марії Качали.
Київ, 13 лютого 2005
Що буде далі з українським металургійним комбінатом «Криворіжсталь», скандально приватизованим влітку минулого року? На зустрічі з регіональною елітою в Донецьку президент України Віктор Ющенко пообіцяв переглянути усі випадки незаконної приватизації. Найважливішим з усіх експерти вважають «Криворіжсталь», купівлю якого зятем колишнього президента Віктором Пінчуком та, за повідомленнями, найбагатшою людною України Ренатом Ахметовим західна преса охрестила «крадіжкою року». Але перегляд усього приватизаційного процесу аналітики вважають політично та економічно небезпечним для України.
Українська влада посилає суперечливі сигнали інвесторам щодо того, що вона збирається робити з «Криворіжсталлю». Прем’єр міністр Юлія Тимошенко говорить про те, що і держава може ефективно керувати своєю власністю: «Існує думка, що державною власністю неможливо ефективно керувати. Це дурниця». Президент Віктор Ющенко заявляє, що від нової приватизації держава може отримати до трьох мільярдів доларів, замість 800 мільйонів, заплачених Пінчуком та Ахметовим. Що є поза сумнівом, так це прагнення нової влади забрати підприємство у його нинішніх власників.
На думку Андерса Ослунда, відомого економіста та співавтора нової програми реформ, запропонованої Україні, Вікторові Ющенку головне не повторити помилки зробленої президентом сусідньої країни. Коли президент Росії Володимир Путін взявся розбиратися з одним з олігархів, залишивши всіх інших бізнесменів тремтіти від страху за свою власність. Як говорить Андерс Ослунд на сторінках газети "International Herald Tribune", небезпека повернення компанії «Криворіжсталі» у державну власність та її повторний продаж полягає у тому, що її власники – два найбільших олігархи, а тому можуть виглядати як політична ціль.
Виклик для президента, на думку Андерса Ослунда, полягає у тому, щоб обмежити реприватизацію до політично необхідної, але потім освятити право власності. Для економічного розвитку України, говорить Андерс Ослунд, і у цьому він не погоджується з Юлією Тимошенко, потрібно більше приватизації, а не реприватизації. «Більш важливо, щоб компанії були приватизовані, ніж те, як вони приватизовані», - говорить відомий економіст.
Тим часом про своє бажання взяти участь у приватизації «Криворіжсталі» вже оголосили дві найбільші у світі сталеливарні компанії: Metal Steel та Arcelor, а також, як повідомляє британський діловий щоденник "Financial Times", американська компанія US Steel. Ціна, яку назвав президент Віктор Ющенко в якості орієнтовної за «Криворіжсталь» - 2 мільярди 300 мільйонів доларів, може видатися непідйомною для колишнього російського претендента на володіння «Криворіжсталлю», компанії «Сєвєрсталь». На думку експерта російської консалтингової фірми РосБізнесКонсалтинґ, без консорціуму зі закордонними компаніями, ця російська фірма не зможе взяти участь у торгах. Проте для іншої російської компанії «Євроазгодинґ», «Криворіжсталь» може виявитися по кишені. Тож без росіян майбутні торги, мабуть, не обійдуться.
Суперечливі сигнали посилали цього тижня і інші урядовці, які формують економічну політику України. "Ми не ставимо за мету ліквідувати вільні і спеціальні економічні зони, міністр трохи необережно висловився", - заявив перший віце-прем’єр-міністр України Анатолій Кінах, коментуючи слова міністра економіки Сергія Терьохіна.
За словами Кінаха, суть політики полягає в тому, щоб вивчити ситуацію щодо кожної спеціальної і вільної економічної зони і там, де треба, навести лад, забезпечити їхню ефективну діяльність", - сказав він. На думку віце-прем’єр-міністра, у підході до вільних і спеціальних економічних зон потрібно дотримуватися принципу "не зашкодь". Раніше міністр економіки Сергій Терьохін заявив, що Кабінет Міністрів має намір ліквідувати всі вільні економічні зони і території пріоритетного розвитку, які є в Україні.
Не демонструє послідовності і політика Європейського Союзу щодо України. Європейська комісія готується до зустрічі з президентом Ющенком, яка відбудеться 21 лютого у Брюсселі. Однак до цієї дати Європейська комісія не встигне підготувати відповідні пропозиції для Ради ЄС про надання Україні ринкового статусу. Про це заявила під час прес-брифінгу речник Європейської комісії Франсуаз Лебай.
Тим часом на сході інтеграція України з колишніми може відмовитися від проведення єдиної зовнішньоекономічної політики в межах Єдиного економічного простору з Росією, Білорусю і Казахстаном, заявив заступник міністра економіки і з питань європейської інтеграції України Андрій Березний. Говорячи про домовленості попереднього уряду в межах ЄЕП суперечать курсу нового керівництва України на європейську інтеграцію, Березний зауважив, що до них можна віднести плани створення єдиного органу з узгодження зовнішньоекономічної політики і зовнішньоторгівельного режиму.
Можливо, ще гостріше, ніж для України зараз стоїть тема економічних стосунків з Росією у Польщі. Російсько-польскі стосунки і раніше не були надто сердечними, але останнім поштовхом для чергової оцінки стану цих стосунків стала “помаранчева революція” в Україні. А точніше реакція Кремля на участь в українських подіях офіційної Варшави. Реакція, яку деякі польські оглядачі оцінили як “помсту Росії”.
Повідомляє Володимир Павлів.
Заступник голови правління Газпрому Олександр Рязанов зробив сенсаційну заяву, коли нинішній прем’єр-міністр України очолювала одну з компаній, ця компанія не сплатила за російський газ 280 мільйонів доларів. Однак ситуацію в Газпромі визнають досить складною і наврят, чи вимагатимуть грошей.
Розповідає наш московський кореспондент Віталій Портников.
Німецький експерт: українському сільському господарству бракує фахівців, озброєних сучасними знаннями
Надія Кандиба
Україна і світ
Німеччина, 4 лютого 2005 – Політичні перетворення в Україні дещо відсунули для спостерігачів на задній план проблеми в українській економіці, які давно потребують розв’язання. Серед найпроблемніших секторів експерти називають і сільське господарство. На думку німецьких фахівців, які спостерігають за розвитком української економіки, українським аграрним підприємствам нині передусім бракує фахівців, озброєних сучасними знаннями.
Німецькі експерти переконані, що однією з найсерйозніших проблем українського сільського господарства є низька продуктивність. Причина такого розвитку полягає, однак, не стільки у відсутності виробничих засобів, скільки в тому, що їх неправильно використовують.
Як зауважив науковий співробітник Боннського університету Арнім Кун, “Українському сільському господарству не вистачає кваліфікованого керівництва. Це стосується і тих підприємств, що утворилися на базі колгоспів і радгоспів, і нових фірм. Їхнім менеджерам просто не вистачає сучасних знань”, – переконаний німецький експерт.
Справа в тому, що на класичному радянському підприємстві можна було спостерігати суворий розподіл повноважень. Там працювали фахівці вузької спеціалізації. Одні відповідали за бухгалтерію, інші за вирощування зернових, ще інші за тваринництво, були працівники, які займалися виключно збутом. “Така традиція залишилася й досі, хоча керівники сучасного аграрного підприємства мали б бути майстрами на всі руки”, – наголосив Арнім Кун. І такі фахівці з’являться, мабуть, іще не скоро, оскільки система підготовки спеціалістів для аграрного сектору, яка нині існує в Україні, продовжує працювати за старими планами, що залишилися з радянських часів.
Не викликає оптимізму і викладацький склад, до якого належать, як правило, представники старшого покоління, оскільки молодь за такі низькі зарплати працювати не хоче. У зв’язку з цим науковий співробітник Боннського університету Арнім Кун сказав: “Найважливіше, що має зробити новий уряд для поліпшення ситуації в аграрному секторі, – це підняти рівень освіти фахівців”.
Крім того, продовжив німецький експерт, важливо послабити державний контроль та зменшити регулювання на аграрному ринку. Він наголосив також на важливості створення таких умов, які б допомогли максимально знизити ціну на експорт української сільськогосподарської продукції. До них належить скасування митних зборів та боротьба з монополістами в морських портах, зауважив Арнім Кун.
А от на думку українських фермерів, для того, аби допомогти зіп’ятися на ноги українському селянину необхідно змінити керівників галузі від найвищого до селищного рівня. Так ведучі рубрики Ірині Білій сказав гість нашої рубрики «Власна справа» фермер з Івано-Франківщини Микола Миркевич. Ферм-4 0:14 Микола Миркевич хазяйнує на землі вже понад 15 років, а тому добре знає проблеми села. Особисто йому вдалося зіп’ятися на ноги і розвинути фермерське господарство завдяки кредитам, які він витратив переважно на техніку. Позаяк однією з найболючіших проблем тих, хто сьогодні обробляє землю є саме нестача техніки. Микола Миркевич: Ферм-1 0:28
А конкурувати з імпортерами в Україну сільгосппродукції не так вже й легко. Адже в багатьох сусідніх державах для фермерів існують чималі дотації, надто ж в країнах-членах Євросоюзу. Тому, серед першочергових завдань нової влади, на думку Миколи Миркевича, повинно бути визнання пріоритетів вітчизняного сільгоспвиробника:
Микола Миркевич сподівається, що нове керівництво держави, на відміну від попереднього, тепер не лише “словом, але й ділом” доведе турботу про українського сільгоспвиробника.
І на закінчення наша історична рубрика «Українські підприємці в історії». Серед багатьох іноземців, яких приваблювали можливості України в середині 19 століття, були і мешканці тогочасної Австрійської Імперії, вірніше Австро-Угорщини. Галичанин Володимир Качала не став винятком і розпочав він свою роботу у Великій Україні із посади директора одного із цукрових заводів родини Терещенків. Пізніше він і сам став підприємцем, долучилася до родинної справи і його дружина Марія. Тож із подружжям Качалів вас ближче познайомить наш архіваріус Віталій Пономарьов.
Син сільського священика та депутата Галицького Сойму Степана Качали Володимир вивчав у Віденській політехниці інженерну справу і технологію цукроваріння. У середині 1860-х років він переїхав до Києва, працював директором одного із цукрових заводів Терещенка і у власному листі писав про себе: «Я технік та купець і не маю часу політикувати».
1871 року інженер Качала став співзасновником Київського відділення Російського технічного товариства та очолив його технічну лабораторію. Товариство було створене для сприяння технічному проґресу, зокрема, удосконалення технології цукроваріння. Основними клієнтами Товариства стали виробники цукру, і воно навіть розміщувалося на одному із черкаських цукрових заводів, поки 1873 року не перемістилося до Києва. Наступного року при Товаристві була заснована перша в Російській імперії технічна школа цукроваріння.
Невдовзі Качала придбав у Купецькому саду над теперішнім Володимирським узвозом так званий «Заклад штучних мінеральних вод», прозваний киянами «Мінерашкою». На той час вона вже перетворилася з лікувальної установи на розважальний заклад із лазнею та нічним клубом, де замість штучної мінеральної води за рецептом німецького лікаря Струве продавалися пиво та лимонад. У великій залі «Мінерашки», відомій як «зала Качали», відбувалися танці, театральні вистави, концерти (у тому числі хору Миколи Лисенка), а також засідання Технічного товариства, яке тоді налічувало понад 300 членів.
У вересні 1887 року дружина Качали Марія придбала садибу на схилі Хрещатицької долини, і через 4 роки на її замовлення архітектор Олександр Хойнацький збудував там двоповерховий особняк у стилі ренесанс. Наступного року у тій самій садибі він звів з боку вулиці Володимирської триповерховий прибутковий будинок, оздоблений постатями атлантів, каріатид і путті. Усі шість великих квартир прибуткового будинку власниця здавала внайми.
Марія та Володимир Качали померли 1894 року. А на початку наступного року Київська судова палата визнала Володимира Качалу банкрутом із загальною сумою боргів понад 250 тисяч рублів, тож спадкоємці були змушені продати садибу. Згодом у колишньому особняку Качалів перебували Київське громадське зібрання та український клуб «Родина», а під час Другої світової війни нелегально розміщувалася культурна референтура ОУН на чолі з Олегом Ольжичем і Оленою Телігою. Від 1947 року тут міститься Київський будинок вчених, і в чавунній огорожі балкону досі можна розгледіти ініціали Марії Качали.
