Львів, 18 лютого 2005 року – У Львові відбулось виїзне засідання комітету Верховної Ради України з питань прав людини, нацменшин та національних відносин. Мова йшла про статус депортованих для півмільйона українців, які у 1944-1947 роках та 1951 були насильно виселені зі своїх етнічних земель у Польщі на територію України.
9 вересня 1944 року голова раднаркому Микита Хрущов та голова польського комітету національного визволення Едвард Осубок-Моравський підписали угоду про евакуацію українського населення з території Польщі та польських громад з території УРСР. Хоча в угоді зазначалось про добровільну евакуацію, але з самого початку вона здійснювалась із грубими порушеннями.
До 1944 року в українському селі Климківці, Краківське воєводство, було 120 дворів, українська церква, школа. Родина Шимончиків мала великий будинок, 10 га землі, 5 га лісу, пару коней, молотарку, і чимало худоби. У 1946 році усіх українців примусово виселили. Усе майно залишилось у Польщі. У домівки українців в Климківцях поселили поляків. Їх з України переселили близько 800тисяч. На відміну від польського уряду український уряд не компенсував своїм громадянам нічого, як це передбачалось угодою.
Дмитро Шимончик розповів, що спершу його сім’я поселилась у прикордонному селі з думкою якось повернутись додому.
– Уявити важко, в які ми потрапили умови в Україні. Ми мали гарну хату, багато земілі, ліс, сад і раптом потрапили в убозтво, страшні злидні. Нам ніхто нічим тоді не допоміг. І вже 60 років перед нами так і ніхто не вибачився за ті кривди, які були нам заподіяні.
Новий український уряд має вибачитись перед депортованими українцями за вчинки тоталітарного уряду. Вважає голова комітету з питань прав людини, нацменшин і національних відносин Геннадій Удовенко.
– Матеріальна компенсація-потрібно людям платити. Має бути визначена сума компенсації, адже у людей збереглись усі документи про їхнє майно, залишене у Польщі.
Комітет уже висував два законопроекти, але жоден не підтриманий парламентом. У них передбачено моральну та матеріальну компенсацію для тих, кого примусово переселили з українських земель у Польщі або їхнім дітям.
Мова йде аби в середньому кожній родині відшкодувати до 25 тисяч доларів. Хоча зрозуміло, що таких коштів уряд не знайде. Однак надати статус депортованих насильно переселеним українцям як у 1944-1947 так і 1951 роках парламент зобов’язаний, каже Геннадій Удовенко, а відтак люди, яких держава образила і обікрала, мають отримувати відповідні пільги.
9 вересня 1944 року голова раднаркому Микита Хрущов та голова польського комітету національного визволення Едвард Осубок-Моравський підписали угоду про евакуацію українського населення з території Польщі та польських громад з території УРСР. Хоча в угоді зазначалось про добровільну евакуацію, але з самого початку вона здійснювалась із грубими порушеннями.
До 1944 року в українському селі Климківці, Краківське воєводство, було 120 дворів, українська церква, школа. Родина Шимончиків мала великий будинок, 10 га землі, 5 га лісу, пару коней, молотарку, і чимало худоби. У 1946 році усіх українців примусово виселили. Усе майно залишилось у Польщі. У домівки українців в Климківцях поселили поляків. Їх з України переселили близько 800тисяч. На відміну від польського уряду український уряд не компенсував своїм громадянам нічого, як це передбачалось угодою.
Дмитро Шимончик розповів, що спершу його сім’я поселилась у прикордонному селі з думкою якось повернутись додому.
– Уявити важко, в які ми потрапили умови в Україні. Ми мали гарну хату, багато земілі, ліс, сад і раптом потрапили в убозтво, страшні злидні. Нам ніхто нічим тоді не допоміг. І вже 60 років перед нами так і ніхто не вибачився за ті кривди, які були нам заподіяні.
Новий український уряд має вибачитись перед депортованими українцями за вчинки тоталітарного уряду. Вважає голова комітету з питань прав людини, нацменшин і національних відносин Геннадій Удовенко.
– Матеріальна компенсація-потрібно людям платити. Має бути визначена сума компенсації, адже у людей збереглись усі документи про їхнє майно, залишене у Польщі.
Комітет уже висував два законопроекти, але жоден не підтриманий парламентом. У них передбачено моральну та матеріальну компенсацію для тих, кого примусово переселили з українських земель у Польщі або їхнім дітям.
Мова йде аби в середньому кожній родині відшкодувати до 25 тисяч доларів. Хоча зрозуміло, що таких коштів уряд не знайде. Однак надати статус депортованих насильно переселеним українцям як у 1944-1947 так і 1951 роках парламент зобов’язаний, каже Геннадій Удовенко, а відтак люди, яких держава образила і обікрала, мають отримувати відповідні пільги.
