Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:
Київ-Прага, 28 лютого 2005 року.
Василь Зілгалов
Доброго вечора, шановні слухачі!
В прямому ефірі, як завжди, в цей час “Вечірня Свобода”.
З Праги ведучий Василь Зілгалов.
Сьогодні у нас понеділок, 28 лютого, найкоротший місяць у році.
Ми сьогодні звертаємося не так, як звичайно. Колись відомий футболіст Умберто Еко сказав, що “у футболі є щось від містичного дійства, бо як інакше пояснити, що головні футбольні змагання планети приваблюють мільярди людей”.
Можливо й так, може щось є містичне, релігійне у футболі, але у тому ж футболі є багато реального, як у житті. І ось сьогодні довкола улюбленого для українських вболівальників ФК “Динамо” (Київ) якраз розвиваються ці реальні прагматичні, дехто каже, що політичні, дехто – судово-правові проблеми.
І виникає два запитання: чого більше у цій справі ЗАТ “ФК “Динамо” (Київ) політичного замовлення чи намагання встановити законну справедливість?
Тому ми сьогодні починаємо інтерактивне опитування слухачів. По телефону у київській студії 490-3073, код Києва 044, можна дати відповідь на питання, що судовий позов у справі динамо Київ є політичним замовленням.
А по телефону 490-3087 - сказати так, що це намагання встановити законну справедливість. Ми чекаємо Ваші відповіді на ваші запитання, і в процесі прямого ефіру будемо Вас знайомити з результатами опитування “Вечірньої Свободи”.
Для слухачів, які телефонують з-за кордону, телефон у нашій празькій студії. Код Чехії 420, 2 2112 39 23, чекаємо на ваші телефонні дзвінки.
Перш ніж привітати нашого шановного гостя у київській студії, нагадаю, що ми проводимо із слухачами “Вечірньої Свободи” опитування. Чи судовий позов у справі ЗАТ “ФК “Динамо” є політичним замовленням? Чи це намагання встановити законну справедливість? Ми впродовж ефіру будемо вас знайомити з результатами цього опитування.
Я вітаю у київській студії радіо “Свобода” у програмі “Вечірня Свобода” нашого шановного гостя, почесного президента ФК “Динамо” (Київ), голову Федерації футболу України, народного депутат України Григорія Михайловича Суркіса. Пане Григорію, добрий вечір!
Григорій Суркіс
Добрий вечір, шановні друзі. Але ж я повинен спочатку сказати, що я не є почесним президентом ФК “Динамо” (Київ). Цю посаду я залишив у 2002 році, Коли я був обраний президентом Федерації футболу України.
Василь Зілгалов
Григорію Михайловичу, дякую за доповнення. Ми б хотіли з Вами насамперед обговорити проблему, коли “Динамо” (Київ) потрапить до ліги чемпіонів, виграє кубок чемпіонів, але сьогодні тема, на жаль, трохи інакша. Що ж, ми сподіваємось, що ми з Вами ще обговоримо і цю тему.
Григорій Суркіс
Не вибачайтесь переді мною, тому що обов’язково київське “Динамо” буде робити всі намагання для того, щоб зробити такий великий успіх, щоб отримати і потрапити, як і в 99-му, спочатку в півфінал, а потім і в фінальну частину, заключну лігу чемпіонів. Я Вам обіцяю, що ми всі будемо для цього працювати.
Василь Зілгалов
Пане Суркіс, наприклад, я є вболівальником “Динамо” (Київ) з кінця 50-х. Не знаю, як інші, але я вже дуже давно вболіваю. Хоча ще я й не такий старий, мушу підкреслити.
Хочу сказати, що ми запрошували на сьогоднішній ефір пана Григоришина. Але, на жаль, не отримали ні згоди, ні контакту з паном Костянтином Григоришиним. Хтось нам почав говорити про те, що пан Григоришин боїться братів Суркісів. Пане Суркіс, чи це правда?
Григорій Суркіс
Відверто кажучи, я не знаю, чого боїться пан Григоришин, я не можу відповідати зі цього пана, якого я вважав певний етап свого життя, мені теж вже багато років, мені 55, я вболіваю трохи раніше, ніж Ви, за київське “Динамо”, бо я народився в 49-му, а ще в утробі матері мій дідусь долучив мене до любові до цього славетного клубу.
Я пам’ятаю, як я вперше з’явився на центральному стадіоні, зараз його назва центральний стадіон “Олімпійський”, в два роки. І по цей день я трепетно відношусь до клубу, до його традицій, до слави, яку кували багато поколінь, славетних динамівських гравців.
Якщо казати про історію конфлікту, то вона дуже проста. Це речі, які не мають нічого спільного з мораллю, з етикою, просто з нормальними людськими стосунками.
Василь Зілгалов
Пане Суркіс, чи правда, що Ви володієте 85,9 акцій ЗАТ “ФК “Динамо”?
Григорій Суркіс
Ні, це не так. Такою кількістю акцій, якщо я не помиляюсь, володіє мій брат, Ігор Сурків, який є президентом ФК “Динамо” (Київ), я не є президентом ФК “Динамо” (Київ). Я людина, яка була першим президентом київського “Динамо”, я маю на увазі 93 рік.
Я можу сказати, що коли в 93-му році відбулося акціонування клубу, то практично клубу не було. Була знищена і інфраструктура клубу, не було ні команди конкурентноспроможної, не було інфраструктури, яка б сприяла тренувальному процесу.
Були закладені квартири, машини футболістів, були величезні борги в розмірі 5 мільйонів доларів. Тоді гравці зробили свій вибір, і гравці, і тренери. Саме центральна рада “Динамо”, яка про акціонувала разом з нами клуб.
Ми внесли внески, це не тільки менеджмент, а, перш за все, гроші. І сьогодні для того, щоб пересвідчитися, що було в 93, а що є сьогодні, то будь ласка, приїздіть на базу київського “Динамо” в Конче Заспі, приїздіть будь ласка на дитячу спортивну базу на Нивках, і ви побачите, що мабуть слушно сьогодні сказати, як кажуть такі пани, футбольні функціонери, знані люди в усьому світі, як президент ФІФА Йозеф Блаттер, його найближче оточення і пан Бакенбауер, і радник, член виконкому ФІФА, УЄФА, знаменний Мішень Платіні, президент УЄФА Леннарт Йохансон, які були на цих об’єктах, що кращої інфраструктури в світі взагалі немає в жодній країні. І ми пишаємося цим.
Цей конфлікт, який зараз є, це, певною мірою, амбіції однієї людини, це і несправедливо. Мені навіть не хочеться про це говорити, тому що варто сказати сьогодні так, що кожна людина помиляється, мабуть і ми помилились, коли в 98-2000 році, коли ми дійсно були партнерами з паном Григоришиним, він втерся в довіру до нас, тоді ми були використані ним, тому що ми були йому потрібні.
Зараз він намагається штучно, шляхом того, що він певний час в останні дні помаранчевої революції бував на подіумі на Майдані Незалежності, конвертувати свої певні розуміння, як можна сьогодні обійтись з символом України, з одним із небагатьох символів – київським “Динамо”.
Я скажу вам відверто, що ніколи ні брати Суркіси, ні наші партнери не розглядали цей клуб, як свою особисту власність. Це є надбання всієї України, ми будемо і надалі робити все можливе, щоб клуб був конкурентноспроможний, щоб покращилася інфраструктура.
Сьогодні в дитячій спортивній школі займається біля 2 500 дітлахів. Ці дітлахи не тільки з Києва, а з усіх регіонів України. Інтернат київського “Динамо”, де мешкає біля 100 дітей, які вчаться не тільки футболу, а й у загальносуспільному плані.
В школу хочуть потрапити діти з різних країн світу, мабуть з країн, де на сьогоднішній день ліпший економічний стан держав, але київське “Динамо” – це бренд, це на сьогоднішній день традиції, це на сьогоднішній день можливість потрапити в команду, яка може з молодих хлопців зробити великих футболістів.
Василь Зілгалов
Дякую, пане Суркіс. У нас є перші результати. Від слухачів, які вважають, що судовий позов проти клубу “Динамо” є політичне замовлення, є 2 дзвінки.
І на версію, що це намагання встановити законну справедливість, зателефонували 21 слухач. Ми продовжуємо.
Я хочу, щоб і пан Суркіс в київській студії, і всі слухачі почули, яку думку має з приводу цього позову один з відомих політиків в Україні, юрист, правник, народний депутата України, лідер групи “Демократичні ініціативи” в парламенті, пан Степан Гавриш.
Степан Гавриш
Сьогодні з використанням помаранчевих емоцій конкуренти почали зводити рахунки один з одним. Натискуючи на більш болючі місця у новій політичній команді щодо їх опонентів (мається на увазі тих, хто підтримував Януковича), йде звичайна ритуальна, традиційна і звична боротьба за контроль над (слово незрозуміле) зв’язками, як казав великий Дарвін, тобто над фінансовими потоками.
Компанії, яким належали лише 0,1% акцій, без будь-якого належного судового процесу, тобто без традиційних юридичних процедур, накладають сьогодні арешт на 97% акцій, які належать іншій стороні.
Я не переконаний, що все було гладко при розподілі цих акцій, але все має вирішувати суд. Тому звернення Л.М.Кравчука до Президента Ющенка і обіцянка його, що не буде політичної позиції у цьому процесі, дає сподівання, що суд вирішить це питання, виходячи, власне, із закону, а не інтересу, закамуфльованого під певну правову позицію.
Це дуже тонкий кришталевий шар і топати ногами в ньому непотрібно – він може розсипатися.
Це вже належить не братам Суркісам, це не може належати тільки іншим людям-акціонерам. Це належить нації, України.
Бажання розібратися, що там відбувається, звичайно, є у кожного з нас, але треба діяти надзвичайно обережно.
Тарас Марусик
Невелике уточнення, пане Степане. Якщо я правильно зрозумів, Ви сказали про відсутність судових процедур. Але наскільки відомо, рішення суду першої інстанції вже є.
Степан Гавриш
Є. Не рішення суду першої інстанції, а є рішення судді про арешт 97-ми з чимось акцій у забезпеченні позову, а судового процесу не відбулося, тобто не відбулося судового засідання, на якому були б встановлені всі обставини, пов’язані з цією справою.
Василь Зілгалов
Пане Суркіс, офіційно фан-клубів зареєстрованих “Динамо” (Київ) у Києві є кілька чи це лише один фан-клуб “динамо” (Київ)?
Григорій Суркіс
Якщо я зараз не помиляюся, в країні зареєстровано 29 фан-клубів київського “Динамо”. Більше того, коли я буваю в Іспанії чи в Португалії, чи в інших країнах, то є фан-клуби київського “Динамо” навіть у цих країнах.
Я зараз хотів би прокоментувати і дещо доповнити те, що сказав мій шановний колега Степан Гавриш. Він дуже слушно сказав, що не може належати сьогодні київське “Динамо” братам Суркісам чи комусь, а це надбання саме всієї країни.
Але я хочу зупинитися на одній деталі. Немає рішення суду стосовно арешту акцій, немає рішення суду стосовно якихось інших питань, а є ухвала суду. Це різні речі. Ухвала суду є безпідставна про накладання арешту на акції київського “Динамо”, між іншим, які ніхто не бажав продавати. Мій брат, наскільки мені відомо, взагалі ніколи не задумувався над тим, щоб можна було б якимсь чином продати комусь акції.
Більше того, я хочу зупинитися саме на правовому аспекті цієї проблеми.
Сьогодні є досить різні речі, коли кажуть: заборонити відчужувати акції чи арештувати акції. Напередодні свого важливого матчу у Вілья Реалі 24-го лютого гравці і тренери київського “Динамо” отримали такий собі подарунок від людини, якій сьогодні, як то кажуть, до “пєчки-лавочки” київське “Динамо” і інтереси вболівальників, і держави в цілому.
Костянтин Григоришин ставить за мету зовсім інші речі. Він каже про це, що він з принципу забере клуб.
По-перше, з’їв би він, то з’їв би, але хто йому дасть. По-друге, ви не уявляєте навіть, у якому стані ми побачили команду за дві години до гри. Це була зовсім інша команда з психологічною завантаженістю, морально незґрунтована. Мабуть, у певній мірі це і призвело до поразки у Вілья Реалі.
Я не хочу казати, що це було тільки з цього приводу. Але я впевнений, що акціонерні зібрання ФК “Динамо” (Київ) відбувалися згідно чинного законодавства, 100% правильно, було оголошено про емісію акцій київського “Динамо”, тому що УЄФА постановив про те, що в рамках ліцензування європейських клубів уставні капітали повинні бути прозорими і повинні бути такими, які відповідають сьогодні процедурі функціонування клубу. З мільйона гривень цей статутний капітал був підвищений на 170 з лишком мільйонів гривень. І кожен член акціонерного товариства при бажанні міг купити в рамках емісії ці акції.
Саме пану Григоришину, також як і всім іншим учасникам ЗАТ, запропонували викупити 18%, тому що він мав саме 18% емісії цих акцій, але він не побажав цього робити, і тоді ці акції купили інші акціонери.
А потім на другому етапі вже мій брат і шановний пан, бувший мер міста Києва Валентин Згурський на вторинному ринку у цих же акціонерів відкупили ці акції.
Подібний лист з пропозицією купити акції був направлений (це я знаю з вуст адвокатів) саме і пану Григоришину. Але він не скористався цим правом, таким чином він втратив можливість сьогодні апелювати і до суспільства, і до законодавства, і до суддів, які виносять ухвали, які несумісні з інтересами, я ще раз кажу, як казав дуже слушно наш письменник, знана людина в Україні, пан Олійник, це гербова печатка України.
Перші роки незалежності України про Україну знали дуже небагато. Але потім, коли запитували, що ж це за країна, скільки мешкає там людей, де вона взагалі знаходиться, Росія це чи не Росія, то коли казали, що це країна, де грає київське “Динамо”, команда з великими традиціями, команда, яка є переможцем двох Кубків кубків і Суперкубку, саме це було відкриттям і для європейців, і для інших діячів, в тому числі і політичних.
Василь Зілгалов
У нас є слухач.
Ало! Добрий вечір!
Слухач
Добрий вечір!
Це Олександр з Києва.
Пане Суркіс, я хочу продовжити Вашу думку, тільки в іншому тексті.
Відомо, що футбол як такий є обличчям держави, яку він представляє на міжнародній арені. Якщо України, то Україна повинна бути. Якщо Франції, то Франція. І французькі команди чи збірні команди, чи клубні команди... Той же “Мілан” виступає під своєю мовою італійською і зі своїм гімном.
Але цього не можна сказати про українську. Вони, як правило, ігнорують, не як правило, просто ігнорують державну українську мову, ігнорують гімн при виконанні.
Просто соромно дивитися на ваших футболістів, що, замкнувши роти, один чи два із наших тільки співали, а то, як правило, ігнорують.
Кого ж ви представляєте, пане Суркіс? Ви зараз українською говорите вимушено, а так виключно російською. Ви представляєте не Україну, а Малоросію.
Григорій Суркіс
По-перше, я хочу звернути увагу шановного пана Олександра, що під час матчів, у яких приймають участь клубні команди, не звучать гімни, тому, мабуть, він і не має можливості слухати гімн України, який гравці київського “Динамо”, які залучаються до збірної, знають і тримають руку на серці. Ви можете подивитися, як це було в Албанії, в інших матчах, і співають гімн.
Але я хочу сказати, що патріотизм не тільки у цьому. Хлопці багато і важко працюють, хлопці розуміють, що вони грають не тільки за гроші, хлопці розуміють, що грають за державу, за країну.
Я думаю, пане Олександре, що непотрібно казати, що ліпші футболісти сьогодні у Франції чи у Німеччині, чи в інших країнах. Мабуть, таке суспільство. Це, мабуть, наша і біда.
Я не хочу сказати, що все не так, що все, що Ви кажете, не відповідає дійсності. Тільки я хочу, щоб Ви були більш толерантні до наших хлопців, щоб Ви розуміли, що в 90-х роках, в принципі, були зруйновані всі фундаменти, підвалини футболу, перш за все і дитячого, і юнацького.
Ми зараз крок за кроком робимо для того, щоб долучити до футболу якомога більше хлопців і дівчат. Я ще раз наполягаю: хлопців і дівчат.
Для цього я як президент Федерації футболу ініціював у 2001-му році разом з Міністерством освіти та науки введення уроку футболу у школі, необов’язково уроку футболу у школі. Завдяки цьому за останні три роки Федерацією футболу передано у школи біля мільйону футбольних м’ячів, ми надрукували сьогодні посібники для наших вчителів, щоб вони знали, як викладати урок футболу у школі, ми зробили чотири центри перепідготовки у школі.
І ще одна деталь. Коли мені сьогодні дорікають, на якій я мові розмовляю, на малоросійській чи ні, то я вам хочу сказати, що я розмовляю, ви це зараз слухаєте і на українській, і на російській мові, але я не можу сьогодні примусити футболістів навіть, якщо вони грають футбол, як в національній чи збірнії, чи динамівській команді сказати: “Ти кажи на цій сьогодні мові, чи на іншій мові”.
Кожна людина має пройти якийсь шлях і в цьому є певні ознаки демократії. І в Мілані Андрій Шевченко, не може сьогодні розмовляти на українській мові, але і Мальдіні, і Костакурта сьогодні знають певні слова українською мовою.
І є певні ознаки того, що футбол стає інтернаціональним. Сіфа бореться з расизмом і не будемо сьогодні людьми, які кажуть: “Що легіонери не повинні бути”. Легіонери повинні бути, але вони повинні бути професійними, кваліфікованими і робити все можливе, щоб піднімати стяг київського “Динамо”, а національна збірна піднімати стяг країни на більш-високий рівень.
Василь Зілгалов
Дякую, пане Суркіс.
Я нагадаю, що нам телефонують слухачі на телефон: 490-30-73, що судовий позов щодо “Динамо” є політичне замовлення - є вже 6 телефонних дзвінків, а на телефон: 490-30-87, що це є намагання встановити судову законну справедливість - є більше 90 телефонних дзвінків.
І ми нагадаємо, що можна ставити питання пану Суркісу, і взагалі нам в прямий ефір по телефону в Києві: 490-29-05 і телефонувати до Чехії за телефоном: (420) 221-12-39-23.
Пане Суркіс, я недаремно Вас запитав про футбольних фанів, бо сьогодні в Інтернеті, на декількох сайтах, зокрема, і на форумі розповсюджена заява фанатів футбольного клубу “Динамо” (Київ), які заперечують те, що вони нібито готують акції проти рішення суду, стосовно акцій клубу.
Представники футбольного клубу в Києві пишуть: “Що вони навпаки не підтримують панів Суркісів”, і тут дуже такі круті навіть є слова, які я не буду всі зачитувати. У всякому разі вони спростовують те, що нібито фанат футбольного клубу “Динамо” готують акції на захист якраз панів Суркісів і проти рішення суду.
Я не знаю, на скільки це реальна заява, але як можна прокоментувати таку заяву фанатів “Динамо” (Київ)?
Григорій Суркіс
Я дуже просто прокоментую. По-перше, не всі фани київського “Динамо” мають можливість спілкуватися через Інтернет і входити на ці сторінки.
По-друге, давайте не будемо сьогодні блукати в подвір’ї десь, давайте будемо відвертими. Є сьогодні необхідність захищати панів Суркісів, ніякої необхідності нема, я в цій студії знаходжусь не для того, щоби якимось чином захищатися від праведних чи неправедних дій однієї людини.
Я хочу сказати про те, що є фанати, є фани, я не хочу їх називати фанатами саме є фани, є сьогодні вболівальники київського “Динамо”, які телефонують і хочуть приймати участь в акціях, протести проти рішення ухвали Печерського районного суду винесеної з такою швидкістю.
Але справа не в тому чи це сприймається одними, чи іншими, справа зовсім в іншому. Справа в верховенстві права повинно бути просто верховенство права, повинні бути демократичні стосунки в суспільстві і пан Олександр, який щойно телефонував назвав наших футболістів, що вони мешкають в Малоросії чи говорять на малоросійській.
Я вам скажу так, що давайте передамо клуб громадянину Росії і мабуть він зробить все можливе, щоби він сам, по-перше, вивчив українську мову, по-друге, став патріотом нашої держави, по-третє, найголовніше, я не розумію взагалі дискусія у нас зараз йде про що, про те, що скільки людей вийде на вулицю захищати братів Суркісів чи надбання київського “Динамо”, чи традиції київського “Динамо”.
Коли в 1993-му році я очолив київське “Динамо”, то біля 200 ветеранів київського “Динамо”, які саме робили славу київському “Динамо”, їм потрібно було стояти на вулиці з протягнутою рукою. Вони сьогодні всі отримують стипендії в київському “Динамо”, футбольні стипендії.
Коли з Похлібаєвим Євгенієм так трапилося, що він захворів і закінчився контракт, і він вже ніколи не долучався до футболу, то він отримує по сьогоднішній день пенсію в 3 рази більше, ніж була заробітна плата у нього, і буде це отримувати стільки скільки ми зможемо надавати допомогу не тільки ветеранам, а тим людям, які внесли свій внесок в перемогу київського “Динамо”, в традицію і славу. Давайте, ми не будемо сьогодні плутати одне з одним.
Василь Зілгалов
У нас є слухач. Добрий вечір, Ваше питання.
Слухач
Добрий вечір, це пан Вадим з Ужгорода. Пане Суркіс, якщо Ви так хвилюєтесь за “Динамо” (Київ), чи можна продати акції державі і держава хай займається, щоб були національні інтереси в “Динамо” (Київ)?
Василь Зілгалов
Але чи держава купить? Пан Григоришин, сказав, що була оферта пропозиція на продаж чи купівлю цих акцій 90% - це правда чи це не правда?
Григорій Суркіс
Ви знаєте, мабуть це питання більше для адвокатів. Я не хочу сьогодні казати нашим слухачам взагалі, що таке оферта, оферти, як такої не було. Оферта, коли якась одна сторона запропонувала іншим і підписали угоду про те, що це саме може відбуватися за такими правилами. Цього не було взагалі, тому що цього не було і пан Григоришин і його адвокати кажуть неправду.
Але це вже торкається адвокатських справ і не будемо сьогодні ми слухачам робити таким чином, що вони не розуміючи саме, що таке оферта, а Ви розумієте мабуть, коли задаєте мені таке питання – не було такого.
Відповідаючи на питання пана Вадима. Ви знаєте, якщо у держави є декілька десятків мільйонів доларів для того, щоб кожний рік з бюджету вкладати в київське “Динамо”, то я не розумію, чому ці мільйони доларів не можливо вкласти в Олімпійський центральний стадіон, щоб його довести до європейського рівня. Чи дати можливість людям, які бажають утримувати київське “Динамо” в належному стані, робити все необхідне для того, щоб інфраструктура була гідна нашого клубу і щоб команда грала, і була конкурентоспроможною.
Навіщо сьогодні державі брати на себе утримування “Динамо” (Київ). Я вважаю, що в цьому перш за все в юридичному спорі переможе справедливість і істина.
Василь Зілгалов
Я нагадаю, що на телефон: 490-30-73 зателефонувало 17 людей, які вважають судовий позов на “Динамо”(Київ) політичне замовлення, а телефон: 490-30-87 110 людей, які вважають, що це є намагання встановити законну справедливість. Це так вважають слухачі.
Пане Суркіс, чому у “Динамо”(Київ) на футбольне поле під час міжнародних матчів останнім часом 90% футболістів виходять, які не є громадянами України? Чи це є нормально?
Григорій Суркіс
Перш за все мабуть це не є нормально, але такий час сьогодні. Справа в тому, що ми намагаємося надолужити той час, який був втрачений з тим, що розпався Радянський Союз, де були фундаментальні основи для розвитку дитячо-юнацького футболу і ми втратили час і зараз надолужуємо його.
Тому в київському “Динамо” створені всі умови для того, щоби конвертувати ці наші намагання в те, що постійно з’являються талановиті юнаки, які можливо в найближчий час прийдуть на зміну легіонерів.
Ми повинні сказати, що перемоги київському “Динамо” потрібно сьогодні, вболівальник не хоче чекати. Візьміть різні клуби, “Мілан”, “Челсі” , “Арсенал” , “Манчестер Юнайтед”, хіба та багато грає власних вихованців чи то шкіл, чи то громадян своєї країни.
Футбол став інтернаціональним, але я впевнений в тому, що тільки тоді, коли ми зробимо все можливе, щоби в нас з’явились молоді таланти, щоб вони створили таку команду, яка була в середині 90-х років, коли повернули ми пана Валерія Лобановського, великого тренера, генія футбольного, маестро, який з наших українських хлопців зміг зробити ансамбль, який перемагав такі гранти, як “Барселона”, “Реал” та інших.
І повинна зростати молодь. Для цього ми ввели урок футболу в школі, для цього ми зробили дитячо-юнацьку лігу Федерації футболу, де грає 500 команд, для цього ми на сьогоднішній день відновили змагання на призи “Шкіряний м’яч”, змагання серед сільської молоді і багато чого іншого.
Ми будемо в майбутньому робити всі кроки для того, щоб з’являлася талановита молодь. Я вам скажу, що сьогодні і Федерація футболу і “Динамо”(Київ), виконують і інші клуби, виконують дуже важливу соціальну функцію.
Ми і не дамо можливість нашим дітям зростати на вулиці, хуліганами, долучатися до дитячої злочинності, до алкоголізму, дівчат до проституції, до наркоманії і багато чого іншого. І в цьому ми підміняємо державу, тому що держава не має достатньо коштів в бюджеті, тому що сьогодні багато батьків не мають можливості утримувати своїх хлопців від намагання долучатись до цих проблем цивілізації.
Василь Зілгалов
Пане Суркіс, я дякую Вам, на жаль, час вичерпується. Я хочу нагадати слухачам, Вечірньої Свободи”, що ми обговорювали проблему київського “Динамо”.
З Праги вів програму Василь Зілгалов.
Слухайте “Вечірню Свободу!”
