Прага, 15 березня 2005 року – Переможці відбіркового конкурсу на право представляти Україну на Євробаченні гурт Ґринджоли змінив текст гімну Помаранчевої Революції, бо він прозвучав надто “революційно” для організаторів конкурсу. Однак Євробачення протягом 50 років свого існування було сповнене політикою, нагадують оглядачі.
Скандал навколо українських учасників конкурсу Євробачення, чию пісню вважають заполітизованою, викликав великий резонанс у західній пресі. Історію про те, як “герої” Помаранчевої Революції раптом стали “антигероями”, друкували і передруковували численні видання. Ґринджоли, як повідомляли своїх читачів західні кореспонденти, не лише потрапили на конкурс в останній момент і за протекцією, але і представили передвиборні гасла замість тексту пісні.
Але придивившись уважніше до історії конкурсу, оглядачі доходять висновку, що Євробачення намагається боротися з політикою на сцені вже протягом 50 років, і не завжди йому це вдається. Як нагадує кореспондент всесвітньої служби БіБіСі, ще у 60-х роках представники франкіської Іспанії та тітовської Югославії виходили на сцену Євробачення зі своїми посланнями. Наприкінці 60-х років співаки з Іспанії та Португалії, що перебували під диктаторськими режимами, маскували свої пісні про свободу під пісні про кохання. Коли Ангола все ще була під владою Португалії, місцевий співак Едуаррдо Насціменто співав пісню під назвою “Вітер помінявся”.
Пісня, яку представили іспанці на Євробачення 1968 року, приховувала своє буремне походження під невинною назвою “Ла-ла-ла”. Ïї виконавець хотів співати її каталонською мовою, у той час, як в Іспанії не визнавали навіть існування такої мови. Йому не дали цього зробити, і пісню заспівав британський співак. Але і пізніше іспанці не здавалися – вони продовжували співати про “новий світ наприкінці дороги” та “про яскравіший світанок за морем”.
Пісня, яку на Євробачення прислала Португалія у 1974 році, стала революційним гімном через три тижні після закінчення змагання. Ліві військові планували воєнний переворот, щоби скинути диктаторський режим. Сигналом для початку виступу мала бути португальська пісня з Євробачення, яку передало Католицьке Радіо Ренесанца.
Не менш драматичною була і подальша історія Євробачення. Коли до конкурсу приєднався Ізраїль, то його співак мусив виступати у куленепробивному жилеті, бо виступ відбувався після того, як на Мюнхенській олімпіаді розстріляли Ізраїльських спортсменів. А борці за свободу Канарських островів погрожували вбити свого земляка, яка наважився виступати за Іспанію.
Греція та Туреччина відмовлялися брати участь у змаганнях після конфлікту навколо Кіпру. Пізніше турецьке телебачення показувало змагання, але вирізало грецького учасника. На початку ери Рейгана французький співак співав пісню, “Може це і не Америка”, а під час війни за Фолклендські-Мальвінські острови між Британією та Аргентиною Іспанія виставила на конкурс танго.
Коли впав Берлінський Мур, німці співали про вільне життя, а австрійці пісню під назвою “Більше не буде стін”. Напередодні вступу своєї країни до ЄС польський співак вийшов на сцену у кольорах національного прапора – в білому з помальованим в червоний колір волосся, а пісня, яку він виконував польською та німецькою мовою, називалася “Без кордонів”.
Бурхлива європейська історія давала багато приводів для появи політичних пісень на Євробаченні, та вони практично ніколи не вигравали конкурс.
Скандал навколо українських учасників конкурсу Євробачення, чию пісню вважають заполітизованою, викликав великий резонанс у західній пресі. Історію про те, як “герої” Помаранчевої Революції раптом стали “антигероями”, друкували і передруковували численні видання. Ґринджоли, як повідомляли своїх читачів західні кореспонденти, не лише потрапили на конкурс в останній момент і за протекцією, але і представили передвиборні гасла замість тексту пісні.
Але придивившись уважніше до історії конкурсу, оглядачі доходять висновку, що Євробачення намагається боротися з політикою на сцені вже протягом 50 років, і не завжди йому це вдається. Як нагадує кореспондент всесвітньої служби БіБіСі, ще у 60-х роках представники франкіської Іспанії та тітовської Югославії виходили на сцену Євробачення зі своїми посланнями. Наприкінці 60-х років співаки з Іспанії та Португалії, що перебували під диктаторськими режимами, маскували свої пісні про свободу під пісні про кохання. Коли Ангола все ще була під владою Португалії, місцевий співак Едуаррдо Насціменто співав пісню під назвою “Вітер помінявся”.
Пісня, яку представили іспанці на Євробачення 1968 року, приховувала своє буремне походження під невинною назвою “Ла-ла-ла”. Ïї виконавець хотів співати її каталонською мовою, у той час, як в Іспанії не визнавали навіть існування такої мови. Йому не дали цього зробити, і пісню заспівав британський співак. Але і пізніше іспанці не здавалися – вони продовжували співати про “новий світ наприкінці дороги” та “про яскравіший світанок за морем”.
Пісня, яку на Євробачення прислала Португалія у 1974 році, стала революційним гімном через три тижні після закінчення змагання. Ліві військові планували воєнний переворот, щоби скинути диктаторський режим. Сигналом для початку виступу мала бути португальська пісня з Євробачення, яку передало Католицьке Радіо Ренесанца.
Не менш драматичною була і подальша історія Євробачення. Коли до конкурсу приєднався Ізраїль, то його співак мусив виступати у куленепробивному жилеті, бо виступ відбувався після того, як на Мюнхенській олімпіаді розстріляли Ізраїльських спортсменів. А борці за свободу Канарських островів погрожували вбити свого земляка, яка наважився виступати за Іспанію.
Греція та Туреччина відмовлялися брати участь у змаганнях після конфлікту навколо Кіпру. Пізніше турецьке телебачення показувало змагання, але вирізало грецького учасника. На початку ери Рейгана французький співак співав пісню, “Може це і не Америка”, а під час війни за Фолклендські-Мальвінські острови між Британією та Аргентиною Іспанія виставила на конкурс танго.
Коли впав Берлінський Мур, німці співали про вільне життя, а австрійці пісню під назвою “Більше не буде стін”. Напередодні вступу своєї країни до ЄС польський співак вийшов на сцену у кольорах національного прапора – в білому з помальованим в червоний колір волосся, а пісня, яку він виконував польською та німецькою мовою, називалася “Без кордонів”.
Бурхлива європейська історія давала багато приводів для появи політичних пісень на Євробаченні, та вони практично ніколи не вигравали конкурс.
