Доступність посилання

ТОП новини

“Права людини: українська реальність”: Журналісти з віддаленого району Криму скаржаться на утиски з боку районної держадміністрації; Стосунки харківських підприємців з місцевою владою; Проблеми українського кінематографа.


Надія Шерстюк

Аудіозапис програми:

Київ, 22 березня 2005 року.

Надія Шерстюк

Говорить радіо “Свобода”. В ефірі передача “Права людини: українська реальність”.

Вітаємо вас, шановні слухачі!

Сьогодні у програмі такі теми:

- Журналісти з віддаленого району Криму скаржаться на утиски з боку районної держадміністрації;

- Стосунки харківських підприємців з місцевою владою;

- Проблеми українського кінематографа.

Журналісти з віддаленого району Криму скаржаться на утиски з боку районної влади.

Раїса Подовінникова, редактор газети “Восточний Крим” із селища Леніно, що на сході півострова, стверджує, що через великі судові позови з боку чиновників це єдине в регіоні незалежне видання змушене припинити свій вихід.

Детальніше розповідає наш кримський кореспондент Володимир Притула.

Володимир Щегленко

Я вам просто хотів би показати, що представляє газета. Ось у Анатолія Павловича був черговий день народження... Ось ви бачите початок цієї газети, ось ви бачите кінець. Ну, всі привітання...

Володимир Притула

На прес-конференції у Симферополі депутат Ленінської райради Володимир Щегленко показує присутнім журналістам офіційну районну газету “Наше врємя”, де всі 6 колонок віддані під публікацію привітань з нагоди ювілею глави райдержадміністрації Анатолія Гриценка.

Володимир Щегленка каже, що привітання, загалом понад 60, друкувалися і в наступному числі цієї газети.

Цей приклад він навів для того, щоб проілюструвати свою розповідь про інформаційний простір у цьому віддаленому сільському районі Криму, до речі, найбільшому за площею в Україні.

Офіційний орган Ленінської райради “Наше врємя” зараз єдине друковане видання в районі, тому що інше, незалежна газета “Восточній Крим”, з початку року не виходить.

За словами редактора цього видання Раїси Подовінникової, причина в тому, що редакція завалена судовими позовами з боку глави районної держадміністрації кучминського призову Анатолія Гриценка.

Раїса Подовінникова

У січні 2003-го року вийшла газета, а вже у лютому на друге число газети в суд надійшла позовна заява. І сума досить скромна – 100 тисяч гривень. Це за нанесення газетою моральної шкоди чиновнику Гриценку Анатолію Павловичу.

Насправді ж за те, що ми надрукували уривки з офіційної довідки про результати урядової перевірки районної держадміністрації. Тобто, ми спробували показати людям ті проблеми, ті недоліки, які сьогодні існують в районі. Але реакція на це - надходить позовна заява до суду.

Володимир Притула

Каже редактор газети “Восточний Крим”.

За її словами, судові процеси тривали півтора року, журналістам вдалося відстояти свої права, але витратили на це вони чимало часу і чимало грошей.

Загалом за всі роки існування цієї газети глава райдержадміністрації подав на журналістів та її авторів близько 20 позовів на суму понад 1 мільйон гривень. І коли вже після нового року Анатолій Гриценко знову звернувся до суду зі скаргою за те, що один з авторів висловив свою думку про роль районної держадміністрації у стимулюванні під час президентських виборів розколу серед місцевих кримських татар, редакція призупинила вихід видання.

За словами Раїси Подовінникової, глава району знову вимагає від газети та автора по 50 тисяч гривень.

Вона переконана, що це тиск на редакцію газети з метою обмеження свободи слова в районі.

Раїса Подовінникова

Я вважаю це чиновницею сваволею і недотриманням тих законів, які існують в нашій державі. Причому з боку чиновника такого рангу.

І це залишається безкарним і без реакції Києва. Свобода слова має бути для всіх однакова, в тому числі і в нашому Ленінському районі.

І будь-яка людина, будь-який засіб масової інформації, незалежно, хто його засновник, повинні мати право висловлювати свою думку на сторінках цієї газети. Звичайно ж, у межах чинних законів.

Володимир Притула

Заявила Раїса Подовінникова.

Крім того, за її словами, на газету насилають нескінченні перевірки фіскальних служб “з метою її закриття, глава райдержадміністрації заборонив усім районним чиновникам і працівникам бюджетної сфери співробітничати з газетою”.

Тим часом сам Анатолій Гриценко спростовує слова журналістів, за його словами, газета “Восточний Крим” публікує “недостовірні факти про роботу районної влади і відповідно до чинного законодавства влада змушена захищати свій авторитет.

Надія Шерстюк

У місті Чугуєві Харківської області міський голова Галина Мінаєва своїм рішенням дозволила продаж об’єкта, який вже протягом чотирьох років згідно з укладеною з міськрадою угодою використовується іншим підприємцем.

З подробицями наша харківська кореспондентка Вікторія Маренич.

Вікторія Маренич

Підприємець Світлана Турбай разом із своїм чоловіком чотири роки орендують другий поверх у центрі Чугуєва під комп’ютерний зал. Двічі на тиждень на комп’ютерах безкоштовно навчаються школярі чугуївських шкіл, де ще не обладнано комп’ютерних класів. Термін дії укладеного договору між Турбай та Чугуївською міськрадою до 30-го грудня 2008-го року.

Проте вже сьогодні С.Турбай залишилися без роботи – орендовані нею площі залу рішенням тієї ж міськради продано іншому підприємцю.

Світлана Турбай

Впродовж чотирьох років ми добре працювали, але у зв’язку із продажем другого поверху торгівельного комплексу у нас виникли проблеми.

Нас не поінформували про можливий продаж цих площ, а 18-го лютого у 10-й годині ранку нас відключили від електромережі, а ввечері на вході ми побачили замок. Нас позбавили права дістатися до наших приміщень, до наших товарно-матеріальних цінностей.

Вікторія Маренич

С.Турбай звернулася по допомогу до районного відділку, до прокурора, депутатів міської і обласної ради, а передусім, до міського голови Чугуєва Галини Мінаєвої, яка спочатку скріпила договір своїм підписом про оренду приміщень з С.Турбай, а потім цим же підписом орендовані приміщення були продані іншому підприємцю О.Семенюті, члену виконкому Чугуївської міськради.

Галина Мінаєва, міський голова Чугуєва процедуру продажу цього об’єкту вважає законною і заявляє: “Зміна власника не є підставою для розривання договору”.

Галина Мінаєва

Я доручила, і цим питанням займалися ті люди, які повинні займатися, але якщо, наприклад, з чимось хтось не згоден, якщо якісь такі питання, то я завжди відкрита для діалогу, і ця людина має прийти і поговорити, що там трапилося і чому так трапилося, і тоді тут же подивитися, а хто винен. Або винна вона сама, а там є питання, або винна та людина, яка продала, або той орган, який продав.

Вікторія Маренич

С.Турбай буде захищати свої права як підприємця у суді і вимагати скасувати рішення 37-ої сесії міськради від 21-го жовтня 2004-го року про надання права викупу об’єкту комунальної власності другого поверху магазину “Торгівельний комплекс”.

Надія Шерстюк

Працівникам підприємств і установ часто доводиться бути у ситуації, коли багато що залежить не від закону, а від лояльності керівника. Принаймні, у локомотивному депо Київ-Пасажирський члени вільної профспілки продовжують суперечку щодо цього.

Тему досліджує Микола Закалюжний.

Звучать скандування

Геть Кривопішина!

Микола Закалюжний

Не думали активісти об''єднання вільних профспілок залізничників України, що замість профспілкового семінару, який вони планували провести у приміщенні актового залу локомотивного депо Київ-Пасажирський, їм доведеться пікетувати Міністерство транспорту.

Серед їхніх вимог: відставка начальника Південно-Західної залізниці Олексія Кривопішина та начальника локомотивного депо Київ-Пасажирський Івана Антонюка.

Чому саме вони? Говорить лідер об''єднання вільних профспілок залізничників України Григорій Недвига.

Григорій Недвига

Начальником депо було заявлено про те, що він не надасть це приміщення. Він сказав, що півроку назад він отримав наказ начальника Південно-Західної залізниці Кривопішина, щоб він для об’єднання вільних профспілок актовий зал не надавав. Хоча це суперечить вимогам і колективної угоди, і міжгалузевої угоди між залізницею і профспілками, які діють у галузі.

Мені пояснив, що до тих пір, допоки не отримає дозвіл про те, що Кривопішин дає на це згоду, він це приміщення надасть.

Потім він дав інформацію, що він продзвонив начальнику Південно-Західної залізниці, і той заборонив надавати це приміщення. Причина, яка виникла, вона виникла у той період, коли був при владі покійний міністр транспорту та генеральний директор залізниці Кирпа.

Микола Закалюжний

За словами Григорія Недвиги, неприязнь начальника Південно-Західної залізниці до вільних профспілок залізничників має давні традиції, що тягнуться з часів Леоніда Кучми. Але не думали профспілковці, що і при теперішній владі вони будуть у немилості все того ж керівника.

Григорій Недвига

Керівники керуються старими злочинними наказами, тому ми змушені були прийти до Міністерства транспорту.

Ми вимагаємо від Міністерства транспорту звільнити з посади начальника Південно-Західної залізниці Кровопішина та начальника локомотивного депо Київ-Пасажирський Антонюка, який виконував його злочинний наказ.

Микола Закалюжний

Представник юридичного департаменту Міністерства транспорту також вважає дії начальника локомотивного депо Київ-Пасажирський Івана Антонюка незаконними.

Микола Вингерський

Вважаю, що то є незаконно, що не надали профспілкам приміщення для своїх зібрань. Це є результат того, що люстрація в органах влади зараз не реалізується. Носії тієї старої влади залишаються на місцях, і весь механізм по обслуговуванню політичного клану Кирпи залишився

Микола Закалюжний

Проте сам пан Антонюк має іншу думку.

Іван Антонюк

Ніяких проблем тут немає. Завжди було як? Що стосується наших, я маю на увазі працівників локомотивного депо Київ-Пасажирський , то тут питань взагалі немає, а що стосується залізничників з інших місць України, то на це повинен бути відповідно оформлений папір, стосовно цього є наказ начальника дороги. Просто повинен бути папір. Все у нас повинно бути на законних підставах.

Микола Закалюжний

У ст. 2 Конвенції Міжнародної організації праці "Про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів" зазначається, що організації працівників мають належний захист проти будь-яких актів втручання з боку працедавців.

За словами Григорія Недвиги, якщо змін на краще не відбудеться, то слід очікувати більшого натиску залізничників.

Звучать скандування

Профспілки не спинити!!!

Надія Шерстюк

Парламентські слухання з приводу ситуації в українському кінематографі, конфлікт довкола кіностудії імені О. Довженка, інші події у кіно просторі свідчать - проблема з кіно індустрією вийшла за межі своєї сфери і стала предметом обговорень у суспільстві.

Тему продовжує наша кореспондентка Богдана Костюк.

Богдана Костюк

Представники української кіно індустрії переконані, що неувага державних інституцій до її потреб звужує творчі можливості людей, пов’язаних з кінематографом.

Замість робити кіно, здійснюючи своє право на творчість і працю, класний звукорежисер іде знімати рекламний ролик, а відомий режисер читає лекції про історію кіномистецтва “новим українцям”, з надією отримати від них кошти на зйомки фільму.

Чиновники Міністерства культури відмовляються коментувати ситуацію, що склалась в українському кінематографі, натомість самі митці вирішили взяти справу у свої руки.

Як стверджує відомий режисер та актор Володимир Артеменко, про загибель українського кіно говорити зарано.

Володимир Артеменко

Якщо раніше нам роздавали сценарій, давали нам гроші, і ми знімали кіно, то це було дуже просто.

Зараз інша ситуація, ситуація, коли немає грошей, немає, будемо казати, нашого кіно українського, то я думаю, що це кіно треба робити на конкурсній основі.

Ситуація, яка була в парламенті, коли люди розділилися: одні за кіно молоде, щоб старого взагалі нічого не було, як сказав той же Приходьмо, що в Україні кіна, як він сказав, не було, немає і навряд чи воно буде.

Я вважаю, що ця теза абсолютно невірна. Як би там не було, але картина, яка отримала “Оскара”, її режисер - 74-річний режисер.

Так що кіно має бути, бо це не треба піднімати гирю чи боксом займатися, має бути загальним для всіх: і для молодих, і для старих, але для талановитих людей.

Грошей треба самим десь шукати, але держава має підтримувати ці проекти. Це обов’язково.

Богдана Костюк

Слово режисерові, директорці міжнародного фестивалю “Кінолітопис” Ларисі Єфименко.

Лариса Єфименко

Не треба казати: “Я – геніальний режисер, я найкращий”. Є глядач, є екран, а на екрані видно, хто є митець, а хто самозванець.

На “Кінолітопису” ми почали відкривати для України імена тих майстрів кіномистецтва, які тут народилися, тут вчилися, а самостверджувалися закордоном. Тут їм не було можливості.

Богдана Костюк

Нині, на думку Лариси Єфименко, ситуація подібна. Для її подолання на користь українського митця та українського кіно треба докорінно змінити ставлення до індустрії кіно і ставитися до неї з належними повагою і пієтетом.

Митці переконані: кіно в Україні повинно жити. Права та обов’язки митців, працювати для розвитку українського кіномистецтва, повинні бути захищені не лише статтями чинного законодавства, а реальними справами з боку влади.

Надія Шерстюк

Шановні слухачі, це була програма “Права людини: українська реальність”. Над випуском у київській студії працювали укладач і ведуча Надія Шерстюк, звукооператор Сергій Балабанов.

На все добре, шановні слухачі!

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG