Белград, 31 березня 2005 – За часу влади Слободана Милошевича опозицiйнi партiї рiшучe виступали за вiдкриття полiцейських архiвiв. Вони стверджували, що полiтична полiцiя в минулому була знаряддям в руках комунiстичного режиму, переслiдувала громадян. Коли ж демократичнi сили прийшли до влади, Службу державної безпеки перейменували на Агенцiю з питань iнформацiї та безпеки. На цьому її перебудова й закiнчилося. На пiдставi окремого декрету, досьє стали доступними лише двом тисячам осiб, за якими полiтична полiцiя стежила до 1991 року. Вони були в змозi прочитати свої досьє в полiцейських примiщеннях, без можливостi переписувати або копiювати документи.
Наразi проект закону про вiдкриття досьє пiдготував Сербський рух оновлення, партiя, котру очолює мiнiстр закордонних справ Сербiї i Чорногорiї Вук Драшкович. На Драшковича в дев’яностi роки двiчi скоїли замах. В процесі роботи белградського суду виявилося, що до злочинiв були причетнi спiвробiтники спецполiцiї.
Окремi полiтичнi дiячi кажуть, що ухвалення такого закону не має сенсу, оскiльки полiцiя пiсля скинення режиму Слободана Милошевича знищила частину своїх архiвiв. За вiдкриття досьє виступили й окремi партiї правлячої коалiцiї.
Однак Кабiнет мiнiстрiв вiдкинув законопроект. В повiдомленнi з цього приводу зазначається, що вiн не узгоджений з iншими законами і мiг би призвести до небажаних наслiдкiв. Кабiнет мiнiстрiв, зокрема, вважає неприйнятною вимогу оприлюднити iмена спiвробiтникiв полiтичної полiцiї, тобто донощикiв. Влада пояснює, що служба безпеки неспроможна виконувати свою дiяльнiсть без таких спiвробiтникiв у країнi та за кордоном.
Незважаючи на те, що вiдкинули її проект, партiя Драшковича залишається в правлячiй коалiцiї. А окремi оглядачi кажуть, що донощики не мають підстав турбуватися. Поки є полiтична полiцiя, як би її не називали, будуть і люди, якi надають чи то продають їй цiкаву iнформацiю.
Наразi проект закону про вiдкриття досьє пiдготував Сербський рух оновлення, партiя, котру очолює мiнiстр закордонних справ Сербiї i Чорногорiї Вук Драшкович. На Драшковича в дев’яностi роки двiчi скоїли замах. В процесі роботи белградського суду виявилося, що до злочинiв були причетнi спiвробiтники спецполiцiї.
Окремi полiтичнi дiячi кажуть, що ухвалення такого закону не має сенсу, оскiльки полiцiя пiсля скинення режиму Слободана Милошевича знищила частину своїх архiвiв. За вiдкриття досьє виступили й окремi партiї правлячої коалiцiї.
Однак Кабiнет мiнiстрiв вiдкинув законопроект. В повiдомленнi з цього приводу зазначається, що вiн не узгоджений з iншими законами і мiг би призвести до небажаних наслiдкiв. Кабiнет мiнiстрiв, зокрема, вважає неприйнятною вимогу оприлюднити iмена спiвробiтникiв полiтичної полiцiї, тобто донощикiв. Влада пояснює, що служба безпеки неспроможна виконувати свою дiяльнiсть без таких спiвробiтникiв у країнi та за кордоном.
Незважаючи на те, що вiдкинули її проект, партiя Драшковича залишається в правлячiй коалiцiї. А окремi оглядачi кажуть, що донощики не мають підстав турбуватися. Поки є полiтична полiцiя, як би її не називали, будуть і люди, якi надають чи то продають їй цiкаву iнформацiю.