Київ, 30 березня 2005 - Українські і французькі фахівці обговорювали у Парижі питання захисту авторських прав у галузі мистецтва. Цей захід є частиною проекту “Україна-ЄС-2005”, який здійснюють Європейське патентне відомство у сфері авторських та суміжних прав, відповідний Департамент Міністерства культури Франції спільно з Державним департаментом інтелектуальної власності при Кабінеті міністрів України.
В Україні проблема захисту авторських прав залишається дуже гострою. Про це свідчать і самі митці, і фахівці, які займаються правами інтелектуальної власності і які впродовж кількох років вивчають досвід європейських країн. Зокрема, заступник президента Гільдії кіномитців, режисер Аркадій Микульський після повернення з Парижа повідомив кореспонденту радіо "Свобода”, що у Франції права діячів мистецтва захищають 27 асоціацій. З останніх законів він назвав державну угоду по використанню аудіо-візуальних творів у Інтернеті.
В Україні ж, де закон про авторське право ухвалили лише в 1994 році, таких агенцій на сьогодні лише шість. Як говорить пан Микульський, в Україні ще не до кінця розуміють користь дотримання авторського права.
“Наприклад, розробка, яку здійснили фахівці нашої Гільдії 24/1: доведено, що держава не одержує до бюджету не більше, не менше – 31 млн. гривень на рік, тому що не виконуються користувачами закони про авторські і суміжні права. У нас велика проблема суду. У нас немає професійних суддів, немає профільного суду, який би розбирався, що таке авторське право”, - каже пан Микульський.
Ці слова повторюють висловлене Євгеном Станковичем, автором музики до понад 100 фільмів. Ситуацію в Україні стосовно авторських він порівнює з життям піратів: спритні злодії крадуть фільми, продають їх, і ніхто не контролює цей процес. Така ситуація, вважає Євген Станкович, негативно позначається на розвитку вітчизняної культури, оскільки українські композитори змушені йти в найми до російський кіностудій:
“Зараз, наскільки мені відомо, на Україні не існує композиторів, які працювали б у вітчизняному кінематографі. Наскільки я знаю, мої колеги працюють на московських студіях, які замовляють їм багатосерійні фільми. Вони отримують там гонорар, який набагато нижче оцінюється, якщо б вони жили там. Тому що московські композитори отримують в 5, а то й 10 разів більше, ніж наші композитори. Ми працюємо в напіврабській ситуації. Дуже важко вижити на музиці в кіно, на відміну від, як то кажуть дикого Заходу, де за один фільм можна забезпечити собі нормальне життя років на 5-10. Це дуже принизлива ситуація. Вона була створена штучно, тому що кіно тут було набагато сильніше. Це дуже прикро”.
Як і інші митці, Євген Станкович вважає, що відповідальність за захист авторських прав має взяти на себе держава, і в цьому варто переймати досвід інших європейських країн, зокрема Франції.
В Україні проблема захисту авторських прав залишається дуже гострою. Про це свідчать і самі митці, і фахівці, які займаються правами інтелектуальної власності і які впродовж кількох років вивчають досвід європейських країн. Зокрема, заступник президента Гільдії кіномитців, режисер Аркадій Микульський після повернення з Парижа повідомив кореспонденту радіо "Свобода”, що у Франції права діячів мистецтва захищають 27 асоціацій. З останніх законів він назвав державну угоду по використанню аудіо-візуальних творів у Інтернеті.
В Україні ж, де закон про авторське право ухвалили лише в 1994 році, таких агенцій на сьогодні лише шість. Як говорить пан Микульський, в Україні ще не до кінця розуміють користь дотримання авторського права.
“Наприклад, розробка, яку здійснили фахівці нашої Гільдії 24/1: доведено, що держава не одержує до бюджету не більше, не менше – 31 млн. гривень на рік, тому що не виконуються користувачами закони про авторські і суміжні права. У нас велика проблема суду. У нас немає професійних суддів, немає профільного суду, який би розбирався, що таке авторське право”, - каже пан Микульський.
Ці слова повторюють висловлене Євгеном Станковичем, автором музики до понад 100 фільмів. Ситуацію в Україні стосовно авторських він порівнює з життям піратів: спритні злодії крадуть фільми, продають їх, і ніхто не контролює цей процес. Така ситуація, вважає Євген Станкович, негативно позначається на розвитку вітчизняної культури, оскільки українські композитори змушені йти в найми до російський кіностудій:
“Зараз, наскільки мені відомо, на Україні не існує композиторів, які працювали б у вітчизняному кінематографі. Наскільки я знаю, мої колеги працюють на московських студіях, які замовляють їм багатосерійні фільми. Вони отримують там гонорар, який набагато нижче оцінюється, якщо б вони жили там. Тому що московські композитори отримують в 5, а то й 10 разів більше, ніж наші композитори. Ми працюємо в напіврабській ситуації. Дуже важко вижити на музиці в кіно, на відміну від, як то кажуть дикого Заходу, де за один фільм можна забезпечити собі нормальне життя років на 5-10. Це дуже принизлива ситуація. Вона була створена штучно, тому що кіно тут було набагато сильніше. Це дуже прикро”.
Як і інші митці, Євген Станкович вважає, що відповідальність за захист авторських прав має взяти на себе держава, і в цьому варто переймати досвід інших європейських країн, зокрема Франції.
