Варшава, 31 березня 2005 року – Темні сторінки українсько-польських стосунків знову стали предметом публічної дискусії у Польщі. Цього разу причиною стала виставка, котру нещодавно відкрито у краківському Палаці мистецтв. Виставка під назвою “Східні креси, утоплені в польській крові” викликає шок у багатьох відвідувачів і критику з боку численних польських істориків та громадських діячів.
Східними кресами поляки називають втрачені території західних регіонів України і Білорусі, котрі до війни належали польській державі. Виставка “Східні креси, утоплені в польській крові” присвячена подіям, названим істориками “волинською трагедією”.
Під час Другої світової війни на Волині відбулися зіткнення на етнічній основі між українцями та поляками, в результаті яких загинуло десятки тисяч людей з обох сторін. В польській історіографії “волинська трагедія” фігурує як приклад етнічної чистки, проведеної українськими націоналістами стосовно мирного польського населення з особливою жорстокістю.
Саме це і намагався показати безіменний автор аматорських малюнків, котрі становлять основу згаданої виставки. Більшість малюнків представляють майже натуралістичні сцени розпорювання живота жінкам, підрізання горла старцям та повішення немовлят. Відвідувачам виставки також роздаються так звані інформаційні матеріали, у котрих зокрема сказано, що на Волині загинуло півтора мільйона поляків, третина з яких була дітьми. На запитання, яку мету переслідує така виставка, директор краківського Палацу мистецтв Збіґнєв Вітек відповів запитанням: “Чи ми як народ не маємо права нагадати про наших братів, котрі в величезній кількості гинули від рук різних катів?”
Голова Об’єднання українців Польщі Мирон Кертичак у розмові з кореспондентом “Свободи” сказав, що ця виставка є одним із низки антиукраїнських заходів, котрі влаштовують польські шовіністично-націоналістичні кола. Кола, котрі послідовно роблять спроби зіпсувати українсько-польські стосунки – уточнює Мирон Кертичак: “Це спроба маніпулювати історичною подією, перебільшувати те, що сталося, і в односторонньому світлі представляти факт жертв польських на Волині, що само собою є достатньо трагічне”.
До Об’єднання українців Польщі щодня телефонують обурені виставкою польські історики та громадські діячі. Ці люди підкреслюють, що відверто аматорський характер малюнків, відсутність імені їх автора та представлення даних, які не знаходять документальних підтверджень, і свідчать не про художній, а про пропагандистський характер цієї виставки.
Східними кресами поляки називають втрачені території західних регіонів України і Білорусі, котрі до війни належали польській державі. Виставка “Східні креси, утоплені в польській крові” присвячена подіям, названим істориками “волинською трагедією”.
Під час Другої світової війни на Волині відбулися зіткнення на етнічній основі між українцями та поляками, в результаті яких загинуло десятки тисяч людей з обох сторін. В польській історіографії “волинська трагедія” фігурує як приклад етнічної чистки, проведеної українськими націоналістами стосовно мирного польського населення з особливою жорстокістю.
Саме це і намагався показати безіменний автор аматорських малюнків, котрі становлять основу згаданої виставки. Більшість малюнків представляють майже натуралістичні сцени розпорювання живота жінкам, підрізання горла старцям та повішення немовлят. Відвідувачам виставки також роздаються так звані інформаційні матеріали, у котрих зокрема сказано, що на Волині загинуло півтора мільйона поляків, третина з яких була дітьми. На запитання, яку мету переслідує така виставка, директор краківського Палацу мистецтв Збіґнєв Вітек відповів запитанням: “Чи ми як народ не маємо права нагадати про наших братів, котрі в величезній кількості гинули від рук різних катів?”
Голова Об’єднання українців Польщі Мирон Кертичак у розмові з кореспондентом “Свободи” сказав, що ця виставка є одним із низки антиукраїнських заходів, котрі влаштовують польські шовіністично-націоналістичні кола. Кола, котрі послідовно роблять спроби зіпсувати українсько-польські стосунки – уточнює Мирон Кертичак: “Це спроба маніпулювати історичною подією, перебільшувати те, що сталося, і в односторонньому світлі представляти факт жертв польських на Волині, що само собою є достатньо трагічне”.
До Об’єднання українців Польщі щодня телефонують обурені виставкою польські історики та громадські діячі. Ці люди підкреслюють, що відверто аматорський характер малюнків, відсутність імені їх автора та представлення даних, які не знаходять документальних підтверджень, і свідчать не про художній, а про пропагандистський характер цієї виставки.
