Серед мешканців Львова початку ХVII століття грецькі купці складали не більше двох відсотків. Але вони були своєрідним суспільним взірцем для решти підприємців міста, а їхні пожертви забезпечували діяльність Львівського Успенського православного братства. Про рід грецьких купців, козацьких старшин та польських шляхтичів Мазаракі розповідає ведучий рубрики “Українські підприємці в історії” Віталій Пономарьов.
Наприкінці ХVI століття грецький купець Христофор Мазаракі привозив до Львова вино та тканини. Згодом він переселився до Львова, став там заможною людиною і звів на площі Ринок чималий мурований будинок (цитата) “із статуями та іншими прикрасами і великокоштовний”. Володіння нерухомістю у місті дало змогу Мазаракі вступити до Львівського Успенського православного братства.
Син Христофора Мазаракі Іван теж був купцем. 1645 року він вступив до Львівського братства і став членом його Ради старійшин, половину якої тоді становили греки. 1659 року польський Сейм на подання гетьмана Івана Виговського надав Іванові Мазаракі шляхетську гідність за його заслуги перед Військом Запорізьким. Син Івана, теж Іван, 1666 року також став членом Львівського братства, представляв інтереси братчиків на засіданнях Сейму, а через 20 років був обраний до Ради старійшин Братства.
На початку ХVIII століття син Івана Мазаракі-молодшого Даміан переселився до Гетьманщини. Після навчання у Києво-Могилянській академії він служив військовим товаришем у Прилуцькому полку. 1717 року Даміан придбав у селі Талалаєвці між Ічнею та Ромнами (цитата) “ґрунт, хату з плацем, з огородом, гребелькою і гаєм за 200 золотих лічби литовської” з дозволом оселити там селян. Із часом Даміан став власником самої Талалаївки, млина у селі Городні, земельних ділянок у селах Блотниці, Краснянах, Буді.
Син Даміана Андрій також закінчив Києво-Могилянську академію і від 1736 року служив у Прилуцькому полку військовим канцеляристом. Він володів селами Талалаївка та Блотниця, хуторами Гришківщина і Богутівщина, в яких мешкало близько чотирьох сотень селян. Його син Семен – теж випускник Києво-Могилянської академії та військовий канцелярист Генеральної військової канцелярії, – мав близько п’ятисот кріпаків.
Представники польської гілки роду Мазаракі володіли значними земельними ділянками навколо Житомира та Бердичева. Приміром, 1849 року Вінценту Мазаракі належали маєтки з однією тисячею кріпаків, а Яну Мазаракі – з півтора тисячами.
Серед прямих нащадків львівського купця Христофора відомий полтавський поміщик та підприємець Сергій Мазаракі, який на початку ХХ століття досліджував скіфські кургани біля Ромен. Він також опікувався вихованням та освітою свого небожа, майбутнього скульптора та кінорежисера Івана Кавалерідзе.
Віталій Пономарьов, радіо “Свобода”, Київ
Наприкінці ХVI століття грецький купець Христофор Мазаракі привозив до Львова вино та тканини. Згодом він переселився до Львова, став там заможною людиною і звів на площі Ринок чималий мурований будинок (цитата) “із статуями та іншими прикрасами і великокоштовний”. Володіння нерухомістю у місті дало змогу Мазаракі вступити до Львівського Успенського православного братства.
Син Христофора Мазаракі Іван теж був купцем. 1645 року він вступив до Львівського братства і став членом його Ради старійшин, половину якої тоді становили греки. 1659 року польський Сейм на подання гетьмана Івана Виговського надав Іванові Мазаракі шляхетську гідність за його заслуги перед Військом Запорізьким. Син Івана, теж Іван, 1666 року також став членом Львівського братства, представляв інтереси братчиків на засіданнях Сейму, а через 20 років був обраний до Ради старійшин Братства.
На початку ХVIII століття син Івана Мазаракі-молодшого Даміан переселився до Гетьманщини. Після навчання у Києво-Могилянській академії він служив військовим товаришем у Прилуцькому полку. 1717 року Даміан придбав у селі Талалаєвці між Ічнею та Ромнами (цитата) “ґрунт, хату з плацем, з огородом, гребелькою і гаєм за 200 золотих лічби литовської” з дозволом оселити там селян. Із часом Даміан став власником самої Талалаївки, млина у селі Городні, земельних ділянок у селах Блотниці, Краснянах, Буді.
Син Даміана Андрій також закінчив Києво-Могилянську академію і від 1736 року служив у Прилуцькому полку військовим канцеляристом. Він володів селами Талалаївка та Блотниця, хуторами Гришківщина і Богутівщина, в яких мешкало близько чотирьох сотень селян. Його син Семен – теж випускник Києво-Могилянської академії та військовий канцелярист Генеральної військової канцелярії, – мав близько п’ятисот кріпаків.
Представники польської гілки роду Мазаракі володіли значними земельними ділянками навколо Житомира та Бердичева. Приміром, 1849 року Вінценту Мазаракі належали маєтки з однією тисячею кріпаків, а Яну Мазаракі – з півтора тисячами.
Серед прямих нащадків львівського купця Христофора відомий полтавський поміщик та підприємець Сергій Мазаракі, який на початку ХХ століття досліджував скіфські кургани біля Ромен. Він також опікувався вихованням та освітою свого небожа, майбутнього скульптора та кінорежисера Івана Кавалерідзе.
Віталій Пономарьов, радіо “Свобода”, Київ
