Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:
Київ-Прага, 13 квітня 2005 року.
Ірина Халупа
Добрий вечір, Україно! Ми продовжуємо свої вечірні програми. На черзі передача “Вечірня Свобода”. Вітаємо всіх, хто нас слухає. Перед мікрофоном Ірина Халупа.
Тема на 13 квітня: Ще раз про громадське телебачення, бути йому в Україні чи ні?
Гості: Тарас Стецьків, президент Національної телекомпанії; Галина Усатенко, виконавчий директор “Телекритики”; Сергій Таран, директор Інституту масової інформації.
Отож, розпочинаємо “Вечірню Свободу”. Вітаємо всіх, хто налаштував свій приймач на нашу хвилю. Запрошую слухачів долучитися до дискусії. Скажіть, яке ви хочете бачити державне телебачення в Україні, яким ви його собі уявляєте? Свою думку можете висловити по телефону 490 2905.
Сьогодні у ВР вкотре повернулися до теми державного телебачення. На парламентських слуханнях на цю тему знову лунали різні думки та різні ідеї. Схоже, що три місяці після чергового початку нової дискусії на цю тему, думки сходяться на тому, що всі учасники процесу погоджуються не погоджуватися у тому, яким, власне, має бути це нове суспільне чи то громадське, чи народне медійне дітище.
Але помалу певні напрямки викристалізовуються. Вже загальнопринятним є те, що базою нового медійного проекту має бути державне телебачення.
Президент Нацiональної телекомпанії України Тарас Стецькiв каже, щоб зробити перший крок до створення громадського телебачення, треба надати каналу УТ-1 статус державного підприємства.
Як би воно не було, і головуючий на парламенту засіданні сьогодні перший заступник голови Адам Мартинюк, і віце-прем''єр-міністр Микола Томенко переконані, що пора вже завершити дискусію про суспільне мовлення і почати його будувати.
За парламентськими слуханнями спостерігав Тарас Марусик.
Тарас Марусик
У своєму виступі Микола Томенко заявив, що ключові гравці, які впливають на прийняття рішення, а також суспільство визначилися в цьому питанні.
Микола Томенко
Президент за суспільне мовлення, ви чули його заяву у Варшаві. Уряд, який я представляю, - за суспільне мовлення, я представлю позицію уряду з цього питання, найголовніше – суспільство за суспільне мовлення, результати соціологічних опитувань, які ви бачите, чітко та однозначно говорять про це.
Я не кажу про парламент, я переконаний, що він завжди підтримував суспільне мовлення, і підтримає своїми рішеннями після парламентських слухань.
Тарас Марусик
Микола Томенко зазначив, що існує невелика група людей, яка виступає проти створення громадського мовлення. За його словами, сьогодні ці люди перебувають в опозиції до влади i розповідають про те, що громадське мовлення - це унікальний інструмент для знищення політики їхніх патронів, а тепер - i нової опозиції.
Микола Томенко
Я переконаний, що ці люди, які це робили протягом останніх кількох років, може вони щирі в тому, щоб служити новій владі, але я думаю, що ці аргументи не будуть підтримані ні суспільством, ні новою владою, оскільки суспільне мовлення чи взагалі телебачення не робиться для політичних партій і точно не робиться для виборів, воно робиться для людей і для журналістів, які мають право там говорити і професійно діяти.
Тарас Марусик
За словами Миколи Томенка, загалом, сьогодні існує до 50 моделей суспільного мовлення. Пропозиції щодо створення такого мовлення в Україні ґрунтуються на тому, щоб за формою власності залишити мовлення державним.
Микола Томенко
Це буде державне підприємство, і ніхто не збирається приватизувати телебачення і робити з нього закрите акціонерне товариство з трьох сімей чи двох людей. Це державне мовлення за формою і власністю і в цьому році - точно за процедурою фінансування.
Я так само думаю, що в наступному році держава зобов’язана фінансувати всі програми: освітні, культурологічні чи інші, які захищають суспільство, на відміну від комерційних каналів, які не хочуть це фінансувати.
Це телебачення національне по духу, за ідеями, за цінностями, яке повинне буде представляти в своїх програмах.
Тарас Марусик
І Микола Томенко, і новий голова Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення Віталій Шевченко вважають, що оптимальний шлях створення суспільного мовлення – на базі державного мовлення.
У своєму виступі Віталій Шевченко розвінчав також низку міфів про перешкоди для створення такого мовлення, зокрема міф про те, що люди не готові платити за суспільне мовлення.
Віталій Шевченко
Себто за таке суспільне мовлення, яке не залежне способом фінансування ні від держави, ні від приватних осіб чи корпоративних груп.
Ну, по-перше, очевидно, людям потрібно сказати правду, що якщо ми підемо на буквальне роздержавлення ЗМІ, і влада вже заявила про готовність це зробити, то ми вивільнимо стільки грошей, яких вистачить кількаразово проплатити витрати на створення суспільного мовлення із кишені простого споживача інформації.
І, по-друге, суспільство, яке виходило на Майдан під час помаранчевої революції відмовившись від багатьох благ і заплативши своїми економічними чи фінансовими зручностями, воно, очевидно, на сьогоднішній день готове платити за правду.
Тарас Марусик
Віталій Шевченко вважає, що необхідно визначити підготовчий період для створення суспільного мовлення, щоб прийняті сьогодні парламентом рішення забезпечили невідворотність процесу.
А перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Сергій Правденко запропонував протягом перших двох-трьох років забезпечити фінансування суспільного мовлення з держбюджету обсягом 100 мільйонів гривень на рік.
Ірина Халупа
Потребу створювати громадське ТБ раптом відчули і об’єднані соціал-демократи. На думку “есдека” Ігоря Шурми, таке ТБ має віддзеркалювати інтереси всіх: і влади і опозиції.
Ігор Шурма
Враховуючи розвиток об’єктивних реалій, СДПУ(О) вважає необхідною потребу негайного реформування громадського телебачення. В нашому розумінні - це ТБ, яке об’єднуватиме країну, а не роз’єднуватиме її.
Це ТБ, де вигідно представлені інтереси тих 15 мільйонів виборців, які віддали голоси за переможця, і тих 13 мільйонів виборців, які голосували за іншого учасника перегонів.
Це телебачення, яке робиться не за параметрами команди, яка прийшла до влади, а з врахуванням бажань усіх регіонів України. Однак вже сьогодні є певні застереження, оскільки за повідомленнями ЗМІ, керівником новин на УТ-1 призначений представник “5 каналу”. ЗМІ, який під час виборів цілком закономірно але, на наш погляд, однобоко висвітлював і аналізував події.
Просування на нову посаду особи, яку міцно і довгі роки асоціюють одним з вихідців соціал-демократичної партії об’єднаної, народним депутатом, головою бюджетного комітету, сумісником секретаря Ради Національної безпеки доводить, що ніхто не збирається відмовлятися від ручного управління Першим Національним, який, до речі, має стати основою для громадського телебачення. Сам Андрій Шевченко, до речі, сьогодні сказав “поки що немає темників”.
Суспільство практично підійшло до стану вимоги негайного формування громадського телебачення, телебачення, в наглядових органах якого, принаймні в перші роки існування, порівну 50х50 повинні бути представлені інтереси влади і опозиції. Тільки такий підхід унеможливить диктатуру влади, тільки такий підхід зробить можливим представлення опозиції в інформаційному просторі України.
Ірина Халупа
А ось журналіст Микола Княжицький, який свого часу коротко працював на УТ-1, назвав дискусію про створення громадського ТБ демагогією, але перегукнувся з Ігорем Шурмою в тому, що на громадському ТБ мають бути представлені усі регіони, і пов’язав це все з євроінтеграцією.
Миколи Княжицький
Якщо ми говоримо, що ми інтегруємося до європейського співтовариства, то ми повинні захищати і пропагувати на нашому телебаченні не лише наші українські цінності, але й європейські цінності. І ми б це робили, якби ратифікували “Конвенцію про транскордонне мовлення”.
Мені здається, що досить говорити про міфічні ефемерні інтеграції до Європи знову ж таки перетворюючись на демагогію і на гасла для виборців.
Поки ми тут не побудуємо нормальні європейські закони, поки громадське телебачення не стане телебаченням влади чи групи людей, призначених владою, яких вони будуть називати моральним авторитетом, поки всі регіони: і схід, і захід не будуть впливати на це телебаченні і їх інтереси не будуть там представлені, доти всі розмови про інтеграцію до Європи, всі розмови щодо цієї теми, мені здається, будуть порожньою тратою слів.
Ірина Халупа
Сьогоднішні дискусії щодо громадського ТБ, на жаль, не породили великого оптимізму. На думку новопризначеного віце-президента НТКУ Андрія Шевченка, в сьогоднішніх дискусіях для нього особисто бракувало чіткої позиції влади. Отже, висновки Андрія Шевченка, почутого сьогодні в парламенті.
Андрій Шевченко
Враження від сьогоднішніх слухань двояке. З одного боку, ми почули дуже сміливі речі з боку віце-прем’єра Томенка, з боку президента НТКУ Стецьківа, і в цілому ми говорили, що ясність є, курс на громадське телебачення є, і пора починати робити. Мене дуже порадували в цьому плані, коли сказали, що час дискусій завершений.
З іншого боку, мені здається, що у дуже багатьох людей, які сиділи в залі, було відчуття, що це не повна картина в позиції влади. Мені як громадянину, як журналісту, хотілося б почути більш чітку позицію Президента, Прем’єр-міністра, керівника Секретаріату Президента для того, щоб знати, що курс національного телебачення є спільною погодженою єдиною позицією влади.
По сьогоднішньому обговоренню у мене такого відчуття не склалося.
Ірина Халупа
Громадське, державне, суспільне, народне мовлення – все це та більше має бути тим новим мовленням, яке сьогодні намагаються спекти в Україні. Але що потрібно для того, щоб спекти це багатьма бажане, але поки що лише омріяне мовлення?
Ми всі добре знаємо, що забагато кухарів спартачать і найкращий борщ.
Пане Стецькiв, Ви вважаєте, що найбільш ймовірний спосіб створення громадського мовлення - це "трансформація державного телебачення в систему громадського мовлення ... і до цiєї системи повиннi входити УТ-1, УТ-2, зарубiжне мовлення, канал "Культура".
Трансформація – це досить гнучке слово. Скажіть, як ця трансформація має відбуватися? З чого Ви буде починати?
Перепрошую, зв’язок обірвався, тоді ми почнемо дискусію у студії.
Пані Галино, ось ми чули різні підходи, що всі хочуть зробити одне і те ж саме, але всі підходять до цього зі своїм унікальним чи може упередженим баченням. Якщо так багато людей будуть задіяні у цьому процесі, чи може щось вийти доброго з цього всього?
Галина Усатенко
Добрий вечір, шановні радіослухачі!
Дякую за запрошення до розмови, бо я як представник “Телекритики”, яка є спеціалізованим виданням, відтак широкого журналістського середовища, можу сказати, що таке масштабне, таке багатокомпонентне, в сенсі компонентів суспільства, обговорення цього питання потрібне, необхідне і результат може і мусить дати.
У нас давно не було у медійному середовищі можливостей обговорити насущне питання з різними представниками цього медійного середовища.
Так, є різні позиції, так, є різні дискусії. Сьогодні вже звучали заяви, що не всі позиції були представлені в парламенті, не всі змогли висловити своє бачення проблеми, але час дискусій триває, але він вийшов на інший формат, і це показало сьогоднішнє обговорення цього питання в парламенті.
Ірина Халупа
На конструктивний формат, на такий формат, що може дати конкретні результати чи просто на інший формат?
Галина Усатенко
Так, на інший формат. Мені видається, що у цьому теж вже є позитив. Якщо раніше дискутувалося питання, а чи бути, чи не бути суспільному мовленню, як такому, потрібне воно чи потрібне, то наразі вже дискутуються основні ключові питання, принципи створення наглядової ради, джерела фінансування і контроль за фінансуванням, програмний продукт. Тобто, ті базові речі, які визначають механізм роботи.
Звичайно, що таке складне явище, як суспільне мовлення, все-таки нове, як вчора писав на “Українській правді” Тарас Шевченко, таке заплутане поняття, яким є суспільне мовлення, воно однозначно не може бути розв’язане вже сьогодні. Така дискусія є закономірною.
Але видається перспективним те, що дискусія перейшла у русло вже обговорення якихось предметних речей у форматі створення суспільного мовлення, не його існування взагалі апріорі, тобто бути чи не бути, а у форматі його механізмів діяльності.
Ірина Халупа
Пане Таран, чому це поняття “суспільне телебачення” чи “громадське телебачення”, чи “народне телебачення”, як його сьогодні у ВР назвав Микола Томенко, є таким заплутаним, чому кожен у цьому бачить щось інше? Чи знаємо ми насправді, що це має бути?
Сергій Таран
З громадським телебаченням маємо сьогодні дуже дивну ситуацію. Всі нібито за, всі нібито говорять, що громадське телебачення потрібне, немає жодної політичної сили чи жодного експерта, який говорив би протилежне.
Але коли доходить до справи, то маємо ту ситуацію, що громадським телебаченням всерйоз ще фактично ніхто не займається.
Насамперед маємо дві проблеми: по-перше, не знаємо коли в часі реально можна вийти на проект створення громадського телебачення; по-друге, ми точно не знаємо, що саме для цього треба зробити.
Тут ми маємо цілий комплекс проблем, які треба вирішити, насамперед має бути юридична забезпеченість створення громадського телебачення, чого ще в Україні немає. Треба зробити якісь організаційні заходи, які теж ще невідомо хто і що має робити. Напевне, треба вирішувати певні соціальні проблеми тих журналістів, які нині працюють в системі державного телебачення і невідомо, яка буде ситуація у них після створення громадського телебачення.
Тобто, ми маємо величезний комплекс проблем, які зараз дуже важко вирішувати. І громадське телебачення у нас зараз перетворюється на позитивний фетиш. Як є такі позитивні слова: “добро”, “демократія”, “ринкова економіка”, то всі знають, що це таке, і всі за, але в кожного настільки різне уявлення, що це саме, то великого поступу у розвитку цього поняття чи розвитку цієї інституції так і не відбувається.
Великою проблемою громадського телебачення є те, що у нас незабаром вибори. Як правило, такі речі, як серйозні реорганізації суспільства і законів, за які вони працюють, дуже погано, як показує світова практика, організовувати перед виборами насамперед тому, що виникає багато запитань щодо того, що ті чи інші політичні сили будуть використовувати цю реформацію на свою користь.
Ми пам’ятаємо, як ще недавно які дискусії в українському суспільстві точилися навколо конституційної реформи саме тому, що були підозри, що ті люди, які започатковують, хочуть блага для себе, а не для країни.
Цей великий комплекс проблем, про які я говорив, а також, скажемо так: перспектива дуже скорих виборів роблять проблему громадського телебачення надзвичайно складаною. Я думаю, що ми ще не скоро підійдемо до її вирішення.
Ірина Халупа
Оскільки вся ця балаканина ні до чого не веде, то чому не почати з чогось абсолютно практичного, а саме, покращення цього ж УТ-1, наприклад, просто зробити з цього каналу нормальний, добрий канал, де будуть об’єктивні, збалансовані новини, де будуть цікаві інформаційні програми, де будуть просто добрі програми, і не буде цей канал інструментом когось чи чогось?
Галина Усатенко
Це цілком слушно і не можна заперечувати можливості цього створення, хочеться в це вірити.
Але для того, щоб створити добрий канал з тими речами, про які Ви говорите, для того треба працювати за новими стандартами журналістської професії, які пропонуються коаліцією суспільного мовлення в її засадах редакційної політики, на яких мусило б ґрунтуватися суспільне мовлення.
Але для цього, як тільки що говорив мій співрозмовник, пан Таран, є ціла низка проблем, яка багато у чому унеможливлює такий швидкий перехід УТ-1 на ці стандарти професії. Це чинники як політичні, так і внутрішнього медійного корпоративного середовища.
Ірина Халупа
І у нас є слухач.
Вітаємо Вас!
Слухач
Добрий вечір!
Анатолій з Києва.
Я хочу висловити свою думку щодо проблеми, яку ви обговорюєте.
По-перше, я вважаю, що УТ-1 і Перша програма радіо повинні бути державними і обіймати всю територію України.
По-друге, для суспільного телебачення виділяти відповідні певні години і поступово, поетапно нарощувати час його робити на УТ-1 і на Першій програмі радіо, а далі час покаже і праця, і як буде організоване це діло.
Ірина Халупа
Пане Анатоліє, яку Ви бачите різницю між тими годинами громадського телебачення і державним телебаченням?
Слухач
Я думаю, що державне більше контрольоване і має адміністративні погляди, а громадське більш вільне, всестороннє обговорення проблем, наприклад, як ви обговорюєте на своєму радіо “Свобода”.
Ірина Халупа
Дякуємо, пане Анатолію, за Вашу думку.
Ось громадське телебачення у людей викликає поняття свободи і якоїсь вільності, а ось державне телебачення і далі залишається в тонах підвладності.
Шановні гості, як Ви думаєте, слухачі, глядачі самі знають, чого вони хочуть? Сьогодні на слуханням у ВР багато хто покладався на різні соціологічні дослідження, які були проведені у цьому напрямку. Що це за дослідження, пане Таран? Що вони говорять?
Сергій Таран
Напевне, ці соціологічні дослідження підтверджують те, що у суспільстві існує те поняття, що громадське телебачення – це щось дуже добре і що його треба організовувати.
Якщо на рівні експертів не існує узгодження того, що є таке громадське телебачення, як воно має організовуватися, то я сумніваюся, наскільки ці соціологічні дослідження можуть відображати думку суспільства.
Я думаю, що дуже добре, що поняття “громадське телебачення” викликає позитивні емоції у громадян.
Я, на жаль, не можу сказати, що громадяни можуть знати, що є таке громадське телебачення, якщо навіть не знають ті люди, які покликані його створювати.
Я вважаю, що форма власності в Україні дуже довго не визначала свободу чи несвободу українських медіа. Це дуже великий стереотип, який був нам принесений з Заходу, що нібито, якщо у нас є приватні телеканали, вони мають бути незалежними, а якщо державні, то вони автоматично є залежними. Нічого подібного.
В напівавторитарному суспільстві, яким Україна була досить довго, відбуваються зовсім інші речі. Наприклад, в авторитарному суспільстві дуже велике значення має те, хто саме є власник чи начальник у разі державного телебачення того чи іншого медіа.
Якщо, наприклад, є люди близькі до колишнього президента Кучми (там були телеканали “Інтер”, “1 плюс 1”), то, звичайно, незважаючи на те, що вони формально є незалежними і приватними, вони дуже віддзеркалювали позитивну думку щодо президента.
А, наприклад, я пам’ятаю, і ми в Інституті масової інформації моніторили програми Першого каналу державного радіо, так він давав відносно позитивну інформацію, принаймні, набагато більш незалежну, ніж так звані незалежні телеканали, які є приватними за формою власності. Таким чином формою власності в Україні дуже довго не визначало, хто є хто і кого, і чи є ця медіа незалежним, чи ні.
Тому, я би не зациклювався на форму власності, я би зациклювався, на тих речах, про які вже говорила моя колега, а саме на дотриманні журналістських стандартів у будь-якій медії незалежно від форми власності.
Щоби було зрозуміліше радіослухачам, це ті стандарти, які, до речі, були і є в усьому світі, де є західна вільна журналістика ті стандарти вже присутні. А саме: кожний інформаційний репортаж має містити дві точки зору, має бути чітко розісланий факт та коментар, має бути дуже чітке посилання на інформаційні джерела. Я так для прикладу називаю.
І ці стандарти, вони існують, і саме завдяки цим стандартам медіа є демократичною, а не завдяки формі власності. Я вважаю, що першим кроком до створення громадського мовлення і це є дуже реальний крок, те саме запровадження цих стандартів - це дуже не важко зробити. Для цього потрібно лише дві речі, насамперед, потрібна воля керівництва...
Ірина Халупа
І хорошого редактора?
Сергій Таран
А друге, саме Ви просто зірвали в мене ці слова. А потрібно також запровадити певну кваліфікацію або тестування тих працівників, які вже працюють на цьому телеканалі, щоби громадськість була переконана, що вони здатні і професійно спроможні цим стандартам слідувати.
Я переконаний, що керівництво Національної телерадіокомпанії України розуміється в проблемі. Я переконаний, що першим кроком по створенню громадського телебачення буде саме запровадження цих стандартів журналістики.
Ірина Халупа
У нас слухач, пан Василь.
Пане Василю, яким Ви собі уявляєте громадське телебачення?
Слухач
Пані Ірино, дуже дякую Вам за цю тему, дуже добрі відгуки. І я скажу: “Кажіть правду і вас будуть слухати”.
Ірина Халупа
Коротко і змістовно.
Слухач
Не ми, а громадське телебачення, телебачення і радіомовлення. Я Вас слухаю дуже довго, я приходжу з роботи і слухаю Вас, я дуже Вам вдячний за всі, всі Ваші передачі.
Ірина Халупа
Дякую, Вам пане Василю. І сподіваємося, що Ви будите слухати.
Слухач
Не треба слухати Шурму і Медведчука.
Ірина Халупа
Отже, бачите пан Василь, розкусив все треба, щоб передавали правду. Пані Галино, будь ласка.
Галина Усатенко
Я би ще в контексті обговореного питання думала би над тим, що не варто так легко оперувати поняття незалежне, незалежні медіа, як є кращими порівняно із державними.
Ми всі прекрасно розуміємо, що поняття незалежності, в даному випадку, є доволі відносним. Відтак можна говорити скоріше про формат державного, приватного, але саме, як говорив мій колега, з точки зору власності.
З точки зору отієї правди, про яку тільки-но говорив наш слухач, вона можлива за умови, коли до професійних стандартів будуть входити ті принципи, коли не будуть надаватися переваги жодній політичній партії чи рухові, одним чи іншим фракціям парламенту, профспілкам чи громадським організаціям, релігійним громадам, бізнес-групам і таке інше.
І ця правда, про яку говорив наш слухач, буде можливою за умови представлення всіх цих позицій, всіх цих інтересів, і як сьогодні говорилося неодноразово різних регіонів в Україні. Тому що для України саме можливість регіонального представлення інтересів суспільства є одним із важливих, як в розробленні програмної стратегії суспільного мовлення так і в принципах її функціонування, і в наглядовій раді, і в фінансування.
Ірина Халупа
Пане Стецьків, Ви сьогодні сказали, що Ви вважаєте, що неймовірніший спосіб створення громадського телебачення, це трансформувати державне телебачення в систему громадського. Як Ви бачите цю трансформацію, як вона має відбуватися?
Тарас Стецьків
Це має бути поступовий процес впровадження стандартів суспільного мовлення, які є відпрацьовані, визнані в Європі. І це буде поступовим процесом крок за кроком буде впроваджуватися елемент за елементом те, що називається суспільним мовленням в кінцевому підсумку відбудеться така поступова і досить можливо навіть не зовсім пряма, прямо направлена трансформація каналу.
Так буде поміняна система управління, будуть скасовані засади редакційної політики, буде визначена малопрограмна політика, буде поступово впроваджуватися нові форми фінансування. Перший крок буде в статус державного підприємства, що дасть можливість самостійно управляти фінансами, якщо йде мова про “УТ-1”.
І всі ті моменти, вони будуть іти один за одним чи паралельно. І все це має бути прописано в законі. В нас є складна ситуація, оскільки, ми не створюємо суспільне мовлення на пустому місці, ми трансформуємо державне суспільне. І це при трансформації буде мати таку специфічно-українську (фраза не розбірлива). Важко всі деталі, всі підводі камені передбачити, щоби з огляду неоднозначність оцінок, неоднозначність позиції в контексті наступних парламентських виборах. Але я бачу такий процес крок за кроком.
Ірина Халупа
Пане Стецьків, коли Ви говорите про стандарти чи Ви говорите про журналістські стандарти, чи Ви говорите про стандарти якості загальної, телевізійної продукції, чи про все разом?
Тарас Стецьків
І про те, і про те. В суспільному телебаченні все і стандарти журналістської поведінки, і стандарти програмного продукту, і конкурсний відбір програм, які попадуть в сітку мовлення. Багато, багато речей і незалежність менеджменту компаній, яка досягається через обрання його (фраза не розбірлива) радою, а не пряме призначення виконавчими структурами.
Ірина Халупа
З чого Ви особисто вже почали, Ви вже є президентом Національної телекомпанії, кілька тижнів, що Ви вже зробили для цієї трансформації?
Тарас Стецьків
Ми зараз ідемо реалізовувати перший крок, це крок перетворення Національної телекомпанії в державне підприємство.
Ірина Халупа
Що це Вам дасть?
Тарас Стецьків
Як тільки в нас цей процес запуститься зразу почнемо відпрацьовувати публічний документ, який має підписати Адміністративне керівництво з творчими працівниками, який називається “Засади редакційної політики”.
Буде другий крок, він буде йти паралельно потім буде третій крок – це вже потрібен закон на управління, фінансування. А потім буде наступний крок десь з осені, ми вийдемо на новий програмний продукт і на нову сітку мовлення.
Ірина Халупа
Пане Тарас, що дасть статус державного підприємства?
Тарас Стецьків
Свобода в управлінні фінансів.
Ірина Халупа
Ясно. І ще одне таке запитання. Чи можна бути державним, але й водночас, і незалежним?
Тарас Стецьків
Теоретично можна, чому не можна. Все залежить від принципів управління, від прописаних правил і прописаних обов’язків.
Ірина Халупа
Чи не залежить воно теж великою мірою і від кадрів?
Тарас Стецьків
І від кадрів залежить.
Ірина Халупа
Дякую. З нами був Тарас Стецьків, президент Національної телекомпанії.
Ірина Халупа
Шановні гості, сьогодні віце-прем’єр Микола Томенко зазначив, що уряд готовий підтримати створення суспільного мовлення. Для цього треба зробити такі кроки: по-перше, створення Наглядової ради телекомпанії, до якої увійшли б, щонайменше, 50% представників громадськості.
Наглядова рада повинна затверджувати загальні принципи програмної політики суспільного мовлення, контролювати фінансування, а також призначати керівників компанії, забравши цю функцію в Президента.
По-друге, необхідно, щоб журналісти та керівництво Національної телекомпанії підписали редакційні угоди. Тоді вже ніхто не зможе давати “поради”, яким чином висвітлювати ті чи інші події.
По-третє, уряд проти того, щоб залишати за журналістами Національної телекомпанії статус держслужбовців з мізерним зарплатою. Журналісти повинні одержувати зарплату не як держслужбовці, а як професіонали, і мати гідний рівень оплати праці.
Це для мене несподіванка, бо я ніколи не знала, що співробітники державних теле і радіо мають статус державних службовців.
Пане Таран, як Ви оцінюєте ці плани? Реально це чи це мріяння?
Сергій Таран
Можна говорити про певні деталі, але кроки цілком слушні. Можливо, це не єдині кроки. Я би все-таки, наприклад, запровадження стандартів журналістики в роботі національного телеканалу.
Потрібні кроки, слушні кроки. Питання тільки одне: коли? Коли ми підходимо до цього питання, то ми знову стикаємося з тими самими проблемами, про які ми вже говорили.
Тому, я вважаю, що це звичайно дуже привабливі кроки. Але я не бачу ще поки що механізмів, як їх саме реалізувати. Все-таки, я хочу ще раз підкреслити, саме запровадження стандартів журналістики на національному телеканалі може стати найпершим кроком насамперед тому, що він не потребує великих реорганізаційних змін.
Він просто потребує дуже простих речей, щоб було бажання запровадити ці стандарти серед журналістів. Це дуже просто. Це можна зробити за 1-2 дні. Звичайно, ще треба провести перекваліфікацію або атестування тих журналістів, які працюють і дізнатися, чи вони можуть дотримуватися тих стандартів.
Насправді, це не потребує не великих змін, ні змін форм власності. Це дуже просто. Я вважаю, що з них можна починати. А решта кроків теж є дуже гарними. Просто хотілося б ще дізнатися і почути, коли саме вони будуть втілити.
Ірина Халупа
Пані Галино, ось ми чули, що пан Стецьків має своє уявлення, як це все має виглядати. Він потребує фінансової незалежності. Цю фінансову незалежність він вважає у наданні національній телекомпанії статусу державного підприємства. Він також сказав, що стандарти треба підвищувати чи просто усвідомлювати.
Як Ви думаєте, чи візьмуться у НТКУ до цього, бо як ви всі тут стверджуєте це не так важко і недорого зробити: треба взяти на роботу одного чи кількох добрих редакторів?
Галина Усатенко
Не йдеться саме про редакторів, хотіла би уточнити. Йдеться про весь комплекс журналістської професії, яка задіяна у виробництві того чи іншого продукту на телебаченні, на радіо, у всьому тому, що є суспільним мовленням. Відтак це не обмежується кількома людьми.
А щодо фінансування, то воно є справді питанням одним із ключових поруч із запровадженням стандартів, бо пріоритетом є навіть не те, хто фінансує, скажімо, держава чи громадськість, споживачі цього продукту, а те, хто визначає обсяги фінансування, і хто контролює витрати і в який спосіб цей контроль здійснюється.
Друге, ці обсяги витрат мають бути достатньо сталими. Вони не можуть змінюватися ситуативно. А цей механізм треба справді виробити. Він потребує і законодавчого унормування і механізмів, пов’язаних із бюджетною сферою. Сьогодні багато про це говорили в ході слухань. А відтак потребує скрупульозної і поетапної роботи в цілій телекомпанії.
Ірина Халупа
Пан Олег з Києва хоче висловити свою думку про державне телебачення.
Добрий вечір, пане Олег.
Слухач
Добрий вечір, пані і Ірино і Ваші гості!
Дякую Вам за цю прекрасну тему. Я хотів, щоб ви продовжили не лише сьогодні, але і ще декілька разів ваша радіостанція повинна поговорити про проблему українського радіо і телебачення. Тому що про ці проблеми, перефразовуючи Винниченка, “не можна говорити без брому”.
От відключили передавач українського національного радіо, Перший канал, 207 кілогерців на довгих хвилях. Хто відповідає про це? Ми українці не знаємо.
Що стосується дискусії телевізійної дискусії сьогодні в парламенті, то вона на мене справила таке жалюгідне враження. Особливі претензії в мене, як українського глядача, до пана Чижа, до Жулинського. Ці люди, які ганебно керували гуманітарною областю під Кучмою, що вони зробили для українського телебачення? А нічого.
Дякую.
Ірина Халупа
Я би хотіла, щоб ми трішки поговорили про роль української мови в цьому громадському телебаченні, яке намагаються сьогодні створити в Україні.
Майже рік тому ми чули одного з членів Нацради з питань радіомовлення і телебачення пане Віталія Шевченка, який сьогодні очолює цю раду про проблеми щодо дотримання вимог законодавства, про використовування української мови, державної мови в ЗМІ. Ці положення закону грубо порушуються.
Чи варта у цій дискусії, яка зараз точиться навколо створення державного, чи громадського, чи народного телебачення якось зафіксувати за українською мовою право бути єдиною мовою в цьому просторі, пане Таран?
Сергій Таран
Я просто вважаю, що треба дотримуватися тих законів, які вже існують.
Ірина Халупа
Але всі їх порушують і нікого не карають.
Сергій Таран
Якщо Ви додасте до цього ще десяток законів, то це щось змінить? Треба виконувати ті закони, які є. Оці порушення, які є відбуваються не тому, що нас погані закони, а тому, що закони у нас не виконуються.
Ті теле-, радіоканали, які отримують ліцензії на одних умовах їх порушують, в тому числі порушують і зобов’язання щодо мовного свого режиму. Просто треба уважно стежити, щоб вони виконувались.
За часів Кучми у нас це не мало значення, бо для нас основний критерій виживання того медіа була не ринкова умова, не наявність реклами, а лояльність до влади. Це саме перша була умова. Тому будь-які інші порушення, в тому числі мовного режиму, не сприймалися всерйоз, на них не зважали.
Що треба зараз, то це стежити за тим, щоб виконувався закон і ті зобов’язання, які радіостанції і телеканали беруть на себе, коли їм надають ліцензії.
Галина Усатенко
Але поряд із цим, що мусить виконуватися законодавство, про яке говорив мій колега щодо української мови, суспільне мовлення, як мовлення цілого суспільства мусить рівним чином представляти і мови нацменшин.
Це має бути забезпечене як у складі Нацради, де мають бути представники від, я не кажу всіх, але різних нацменшин, так і мають бути представлені в комплекси освітніх культурних і інших програм інтереси нацменшин.
Україна є країною української політичної нації. Ми маємо бути цього свідомі у формуванні продукту, у формуванні програмної політики суспільного мовлення.
Ірина Халупа
Як Ви це собі уявляєте, пані Галино? Хто буде вирішувати скільки часу виділити болгарам, кримським татарам, росіянам, караїмам?
Галина Усатенко
Йдеться не про квотування часу і не про визначення хвилин і секунд мовлення. Йдеться про можливість, як пан Тарас Стецьків сьогодні говорив про тендери на проекти. Йдеться про можливість участі представлення інтересів культурного національного продукту нацменшин України з тим, аби ця можливість їх представлення інтересів була зреалізована.
Це мусить бути і в продукті, проекті, який би представляв проекти нацменшин і втому числі і в мовному режимі, який би міг дати змогу представити цим нацменшинам свої інтереси.
Ірина Халупа
Наш час добігає кінця.
Я щиро дякую всім учасникам нашої програми, а ними були виконавчий директор Інтернет-сайту “Телекритики” Галина Усатенко, директор Інституту масової інформації Сергій Таран і по телефону президент Національної Телекомпанії Тарас Стецьків.
Я, Ірина Халупа, прощаюся з вами до завтра.
Слухайте “Свободу”, дорогі слухачі, і шануймося!
