Белград, 3 травня 2005 – Десять рокiв тому Слободана Мiлошевича називали господарем трьох сербських держав: самої Сербiї та самопроголошених сербських республiк на територiї сусiднiх держав. Пiд сербською владою перебувала одна третина Хорватiї та одна половина Боснiї i Герцеговини. Здавалося, що стає реальнiстю велика Сербiя, про яку мрiяли сербськi нацiоналiсти в час розвалу колишньої Югославiї.
Та пiд час травневих свят 1995 року iдея великої Сербiї зазнала важкого удару. Вранцi 1 травня кiлька тисяч хорватських вiйськових та полiцейських розпочали операцiю на сходi країни й до вечора наступного дня вiдвоювали понад 500 квадратних кiлометрiв територiї краю Славонiя. Був це шок для до того часу непереможних сербiв. Протягом двох дiб розпорошився п’ятитисячний корпус, очолюваний досвiдченими офiцерами iз Сербiї. Разом iз солдатами, схiднi областi Хорватiї покинули майже усi серби. За хорватськими джерелами, їх було 15 тисяч. За сербськими – аж 80 тисяч. Через кiлька мiсяцiв хорвати вiдвоювали й решту захопленої територiї.
Десяту рiчницю блискавичної вiйськової акцiї вiдзначали i серби i хорвати. На урочистостi в мiстечку Окучани взяли участь президент Хорватiї Стiпе Месич, прем’єр-мiнiстр Iво Санадер, спiкер парламенту Владимир Шекс. А серби влаштували траурне зiбрання на другому березi рiчки Сави, на територiї Боснiї i Герцеговини. Хорватськi урядовцi говорили про переможну визвольну вiйну, серби – про страждання сербського народу. На сербському зiбраннi представникiв белградського уряду не було. Про велику Сербiю нинi мрiють лише малочисленнi нацiонал-екстремiсти.
Жертвою великосербської полiтики Мiлошевича стали тi серби з Хорватiї та Боснiї i Герцеговини, котрi прилучилися до його руху. Пiсля розвалу самопроголошених сербських республiк в сусiднiх країнах, кiлькасот тисяч бiженцiв покинули свої помешкання й досi перебувають в Сербiї на межi виживання. Сербiя не сприйняла їх як своїх, Хорватiя ускладнює їм повернення до колишнiх поселень.
Та пiд час травневих свят 1995 року iдея великої Сербiї зазнала важкого удару. Вранцi 1 травня кiлька тисяч хорватських вiйськових та полiцейських розпочали операцiю на сходi країни й до вечора наступного дня вiдвоювали понад 500 квадратних кiлометрiв територiї краю Славонiя. Був це шок для до того часу непереможних сербiв. Протягом двох дiб розпорошився п’ятитисячний корпус, очолюваний досвiдченими офiцерами iз Сербiї. Разом iз солдатами, схiднi областi Хорватiї покинули майже усi серби. За хорватськими джерелами, їх було 15 тисяч. За сербськими – аж 80 тисяч. Через кiлька мiсяцiв хорвати вiдвоювали й решту захопленої територiї.
Десяту рiчницю блискавичної вiйськової акцiї вiдзначали i серби i хорвати. На урочистостi в мiстечку Окучани взяли участь президент Хорватiї Стiпе Месич, прем’єр-мiнiстр Iво Санадер, спiкер парламенту Владимир Шекс. А серби влаштували траурне зiбрання на другому березi рiчки Сави, на територiї Боснiї i Герцеговини. Хорватськi урядовцi говорили про переможну визвольну вiйну, серби – про страждання сербського народу. На сербському зiбраннi представникiв белградського уряду не було. Про велику Сербiю нинi мрiють лише малочисленнi нацiонал-екстремiсти.
Жертвою великосербської полiтики Мiлошевича стали тi серби з Хорватiї та Боснiї i Герцеговини, котрi прилучилися до його руху. Пiсля розвалу самопроголошених сербських республiк в сусiднiх країнах, кiлькасот тисяч бiженцiв покинули свої помешкання й досi перебувають в Сербiї на межi виживання. Сербiя не сприйняла їх як своїх, Хорватiя ускладнює їм повернення до колишнiх поселень.