Доступність посилання

ТОП новини

Чого хочуть США на післярадянських теренах?


Сергій Драчук

Прага, 9 травня 2005 – Президент Сполучених Штатів Америки Джордж Буш обіцяє допомогти Україні в розвиткові демократії. Це буде однією з тем його нинішнього візиту до Грузії. У Росії Буш зустрівся сьогодні з діячами неурядових організацій, в розмові з ними наголосив на тому, наскільки важливими є демократія й свобода слова. Напередодні в Латвії американський президент говорив і про захист свободи в Білорусі, яку він назвав “останньою диктатурою Європи”. Отож які нині інтереси США на післярадянському просторі?

“У той час, коли президент (України Віктор) Ющенко працює над зміцненням верховенства права й відкритості економіки, Сполучені Штати допоможуть Україні вступити до інституцій, які пов’язують наші демократії”. Про це заявив президент США Джордж Буш наприкінці минулого тижня, перебуваючи в Латвії.

Там же, напередодні 60-х роковин подолання нацизму, він пригадав і про те, що та перемога не принесла демократії всім: “Відзначаючи перемогу, досягнену шістдесят років тому, ми не забуваємо про парадокс: для більшої частини Німеччини поразка привела до свободи; для більшої частини Східної й Середньої Європи перемога принесла залізне правування іншої імперії. День Перемоги в Європі позначив кінець фашизму, але не кінець поневолення”.

Нагадаю, що Сполучені Штати не забували щороку вшановувати День поневолених народів, і вони й далі не забуватимуть про це, сказав Буш: “Поневолення мільйонів у Середній і Східній Європі пам’ятатимуть як одну з найбільших несправедливостей історії”.

Джордж Буш визнав і вину самих Сполучених Штатів, бо до такого результату війни призвела й їхня участь у Ялтинській конференції 1945 року.

Такі наслідки Другої світової війни досі відображаються на відносинах США й Росії. Про це розповів в інтерв’ю для радіо “Свобода” відомий американський політолог Збіґнев Бжезинськи, колишній радник із національної безпеки президента США Джимі Картера: “Це непрості відносини. Є певні елементи співпраці. Але є й значні розбіжності. Росію досі мотивує ностальгія за минулим – вона нереалістична й контрпродуктивна. Ба більше: Росія доводить труднощі до максимуму тим, що по-дурному постійно пов’язує себе з пактом Молотова – Риббентропа й домовленостями Сталіна – Гітлера про розподіл Європи”.

Інша проблема в цих стосунках виникає через різне ставлення Росії і США до сусідів Росії, каже Збіґнев Бжезинськи: “Частина дилеми для Росії полягає в тому, що її ностальгія за імперським статусом створює невпинну й глибоку ворожнечу з усіма її сусідами. Неможливо назвати хоча одного сусіду Росії, з яким Росія мала б дійсно добрі відносини. Неможливо назвати жодного сусіда Росії, який би любив Росію. І це проблема, виправити яку можуть тільки самі росіяни. Її за них не виправлять американці”.

А ось що, за словами Збіґнева Бжезинського, США мають на меті в інших країнах післярадянського простору: “Сполучені Штати підтримують і де-факто розвивають геополітичний плюралізм на просторі колишнього Радянського Союзу. Це означає, що США підтримують незалежність післярадянських держав, не намагаючись перетворити їх на американських сателітів, але з метою зробити їх життєздатними як самостійні держави”.

На його думку, це не призведе до нової “холодної війни” через те, що нинішня Росія на це не здатна. З одного боку, вона перебуває в стані дуже серйозної соціальної й демографічної кризи, нагадує політолог, а з іншого - її брутальні воєнні змагання в Чечні, що межують із геноцидом, свідчать про некомпетентність російського війська.

Додам, що сам Джордж Буш так прокоментував у Ризі припущення, що США втручаються у внутрішні справи інших країн після останніх революцій у Грузії й Україні і народного повстання в Киргизстані:

“Свобода – поняття універсальне. Свобода вкарбована в душі кожного з нас. А думку про те, щоб одні країни допомогли іншим стати вільними, сподіваюся, розглядатимуть не як революційну, але як раціональну, порядну й людяну зовнішню політику”.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG