Дніпропетровськ, 27 травня 2005 - Як повідомив на пресконференції у дніпропетровській Спілці журналістів заступник начальника управління будівництва і промбудматеріалів обласної державної адміністрації Олександр Волгін, зараз на Дніпропетровщині загальна площа житла складає понад 80 мільйонів квадратних метрів. Понад половина цього житла побудована до 1955 року і вже пережила розрахунковий термін експлуатації. Близько 50-ти мільйонів квадратних метрів житла підлягає знесенню і заміні, житло площею близько 30 мільйонів квадратних метрів потребує реконструкції. Близько 20 відсотків сімей у області взагалі не мають власного житла. Житлова проблема є надзвичайно гострою. Тимчасом минулого року у експлуатацію було введене новозбудоване житло площею 348 тисяч квадратних метрів, у 2005-му і 2006-му роках заплановано побудувати ще відповідно 368 і 400 тисяч квадратних метрів житла, чого явно недостатньо.
Будівельний комплекс області, який налічував 5 житловобудівних комбінатів потужністю мільйон квадратних метрів житла на рік, знищений, комбінати збанкрутіли, устаткування пішло на металобрухт. Залишилися тільки три чи чотири заводи з виробництва цегли.
Вартість новозбудованого житла середнього класу становить від 2500 до 3300 гривень за квадратний метр. При середній зарплаті у області 700 гривень на місяць більшість жителів не мають змоги придбати таке житло, бо не в змозі виплачувати довгострокові іпотечні кредити на умовах 13-15 відсотків річних у Дніпропетровську і до 18 відсотків у Кривому Розі. Дешеве соціальне житло не будується, бо не визначені умови його будівництва та надання у оренду за кошти місцевих і державного бюджетів з причини відсутності нового Житлового Кодексу. Діє державна молодіжна програма дешевого кредитування житла за три відсотки річних, але на рік з фондів цієї програми у області видаються близько тридцяти кредитів, у черзі на отримання цих кредитів стоять наразі понад 350 молодих сімей. Програми забезпечення житлом військовослужбовців реалізуються не сповна і виключно за рахунок придбання житла на вторинному ринку. Програма “Власний дім” для сільських жителів практично не реалізується.
Серйозною проблемою є виділення земель для масової забудови. Бо земля у населених пунктах і поза ними приватизована і коштує недешево. Навіть в разі виділення ділянки на одну гривню витрат на будівництво необхідно витратити дев’ять гривень на створення відповідної інфраструктури житлових районів.
Олександр Волгін
З розвитком населених пунктів ситуація вкрай складна. Жоден населений пункт не має генерального плану розвитку, нові території під забудову не виділяються. Навіть приватна забудова котеджами ускладнена. Як сказав Олександр Волгін:
“Якщо хтось, бажаючи взяти земельну ділянку і побудувати будинок за рахунок іпотечного кредиту, зайде до міського, навіть дніпропетровського архітектурно-планувального управління, і попросить показати йому місця, де він може вибрати собі ділянку, то йому розведуть руками і скажуть: “А у нас нема дійсного генерального плану”. Все, що було, воно недійсне, грошей на розробку немає, тому усе йде на ручному управлінні. І скажуть: “Якщо ви хочете вибрати собі земельну ділянку, ідіть, дивіться, якщо ви нам покажете, то, можливо, ми її вам і погодимо.” Отакі проблеми”.
Попри те приватні котеджі і будівлі супермаркетів, магазинів і фірм ростуть як гриби повсюдно. Навіть за відсутності генпланів розвитку. Очевидно, забудовники, користуючись порадами працівників архітектурно-будівельних управлінь, таки знаходять ділянки. Слова “Можливо, ми вам ділянку погодимо” у цій ситуації є багатозначними і їх можна розуміти як певний натяк. То ж відсутність генеральних планів, будучи серйозним недоліком у плануванні розвитку міст і селищ, може бути дуже прибутковою для погоджувачів, планувальників і інших надавачів проектів і дозволів. То ж і не дивно, що розроблення генеральних планів розвитку гальмується.
Будівельний комплекс області, який налічував 5 житловобудівних комбінатів потужністю мільйон квадратних метрів житла на рік, знищений, комбінати збанкрутіли, устаткування пішло на металобрухт. Залишилися тільки три чи чотири заводи з виробництва цегли.
Вартість новозбудованого житла середнього класу становить від 2500 до 3300 гривень за квадратний метр. При середній зарплаті у області 700 гривень на місяць більшість жителів не мають змоги придбати таке житло, бо не в змозі виплачувати довгострокові іпотечні кредити на умовах 13-15 відсотків річних у Дніпропетровську і до 18 відсотків у Кривому Розі. Дешеве соціальне житло не будується, бо не визначені умови його будівництва та надання у оренду за кошти місцевих і державного бюджетів з причини відсутності нового Житлового Кодексу. Діє державна молодіжна програма дешевого кредитування житла за три відсотки річних, але на рік з фондів цієї програми у області видаються близько тридцяти кредитів, у черзі на отримання цих кредитів стоять наразі понад 350 молодих сімей. Програми забезпечення житлом військовослужбовців реалізуються не сповна і виключно за рахунок придбання житла на вторинному ринку. Програма “Власний дім” для сільських жителів практично не реалізується.
Серйозною проблемою є виділення земель для масової забудови. Бо земля у населених пунктах і поза ними приватизована і коштує недешево. Навіть в разі виділення ділянки на одну гривню витрат на будівництво необхідно витратити дев’ять гривень на створення відповідної інфраструктури житлових районів.
Олександр Волгін“Якщо хтось, бажаючи взяти земельну ділянку і побудувати будинок за рахунок іпотечного кредиту, зайде до міського, навіть дніпропетровського архітектурно-планувального управління, і попросить показати йому місця, де він може вибрати собі ділянку, то йому розведуть руками і скажуть: “А у нас нема дійсного генерального плану”. Все, що було, воно недійсне, грошей на розробку немає, тому усе йде на ручному управлінні. І скажуть: “Якщо ви хочете вибрати собі земельну ділянку, ідіть, дивіться, якщо ви нам покажете, то, можливо, ми її вам і погодимо.” Отакі проблеми”.
Попри те приватні котеджі і будівлі супермаркетів, магазинів і фірм ростуть як гриби повсюдно. Навіть за відсутності генпланів розвитку. Очевидно, забудовники, користуючись порадами працівників архітектурно-будівельних управлінь, таки знаходять ділянки. Слова “Можливо, ми вам ділянку погодимо” у цій ситуації є багатозначними і їх можна розуміти як певний натяк. То ж відсутність генеральних планів, будучи серйозним недоліком у плануванні розвитку міст і селищ, може бути дуже прибутковою для погоджувачів, планувальників і інших надавачів проектів і дозволів. То ж і не дивно, що розроблення генеральних планів розвитку гальмується.