Прага, 29 травня 2005 року.
Аудіозапис програми:
Марія Щур
Вітаю вас, шановні слухачі, на хвилях радіо “Свобода”!
В ефірі “економічний журнал”. Перед мікрофоном Марія Щур.
Сьогодні в програмі:
- Українські урядовці ніяк не навчаться діяти злагоджено. Конфлікти між ними загрожують економіці;
- Нафтогоном Баку-Джейхан потекла Каспійська нафта;
- Москва у темряві: “Як відіб’ється відключення електрики на долі одного з найбільш одіозних російських олігархів?”;
- А в історичній рубриці слухайте про рід Розумовських, гетьманів та меценатів, представник якого нещодавно відвідав Україну.
Конфлікт між Президентом та урядом навколо бензинової кризи виявляє неефективність уряду та засвідчує його небажання займатися справжніми реформами. Так вважають західні оглядачі, які коментують останні події на українському владному Олімпі.
Нагадаємо, що минулої суботи тижневик “Дзеркало тижня” оприлюднив інформацію, згідно якої Ющенко попросив прем’єрку піти у відставку через розбіжність позицій довкола бензинової кризи в Україні. Президент Ющенко також вибачився перед російськими нафтомагнатами під час зустрічі з ними у Києва і звинуватив в бензиновій кризі український уряд.
Юлія Тимошенко, яка там була присутня кілька разів у відповідь заявляла, що не згодна з позицією Президента.
Як вважають експерти британського аналітичного видання "The Economist Intelligence Unit" «бензинова криза» була випробуванням, яке українська влада не витримала. Ба більше, вона засвідчила, що прем’єр Тимошенко готова вдаватися до неринкових способів досягнення своєї мети.
По-друге, керівництво країни показало, що воно не може діяти у важливих аспектах економічного менеджменту. Оскільки Президент спочатку погоджувався з кроками уряду щодо встановлення граничних цін і виступив проти них лише після того, як побачив їхню неефективність.
І по-третє, на думку британських аналітиків прем’єр-міністр Юлії Тимошенко, від якої чекали рішучих дій для проведення радикальних реформ, пішла цілком іншим напрямком. Шляхом популістських рішень, якими є стримування цін, спочатку на м’ясо, а потім на пальне.
Цим, як вважають британські експерти, вона зможе здобути більше популярності, але нашкодити економіці.
Українські ж політологи швидше готові стати на бік прем’єра в її суперечках з Президентом.
Послухаємо Ігоря Лосєва.
Ігор Лосєв
Що стосується останніх чвар у керівництві, то вони є. Звичайно, дуже багато залежить від того, наскільки Президент України Віктор Ющенко здатен витримувати шалений тиск з боку Москви сьогодні, до речі, у вигляді бензинової змови з боку російських нафтотрейдерів. Звичайно, що за цією змовою стоїть Володимир Путін.
Те, що Віктор Ющенко продемонстрував відсутність справжніх бійцівських якостей, то це може мати для України найтрагічніші наслідки.
Що стосується його конфлікту з Юлією Тимошенко, то добре, що він розуміє, не зважаючи на певні кроки з боку Петра Порошенка, що народу Майдану, себто його електорату, не потрібен Ющенко окремо, а Тимошенко окремо. Вони потрібні лише разом. Їхній особистий розкол стане розколом електорату помаранчевої влади.
Тому народу Майдану Ющенко і Тимошенко потрібні лише в двох разом. Добре, що вони це все розуміють. Остання заява про єдність, любов і дружбу якраз і свідчить, що вони ці об’єктивні речі обидва розуміють.
Марія Щур
А ось що з цього приводу сказав наближений до Леоніда Кучми політолог Михайло Погребінський.
Михайло Погребінський
Мені видається, що вся ця історія зі звинуваченням Тимошенко і з скандалом в присутності російських олігархів, не тільки російських, є результатом, з одного боку, природних суперечностей стосовно того, як проводити економічну політику між Тимошенко і Ющенко, і частиною його оточення, з іншого боку.
Тут я, так би мовити, на боці, мені видається, що підхід Ющенка більш ліберальний, мені теж видається, що той механізм, який використовує Юлія Тимошенко, тобто довести до ситуації кризової, відразу піти на скандал, не домовитись, а силовими засобами працювати з бізнесом, неправильний. Тут правий Ющенко.
З іншого боку, абсолютно очевидно, що дана конкретна ситуація скоріш за все пов’язана з тим, що частина оточення Ющенка просто свідомо йшла на погіршення шансів Тимошенко виграти протиборство з російськими олігархами.
Я вірю в інформацію, яка є зараз в ЗМІ про те, що була домовленість між Порошенком і російськими олігархами, яка врешті і призвела до кризи.
В даному конкретному випадку Юля була права, можливо, вона б довела ситуацію до більш вигідної для України, якщо б не втрутився в цей скандал Порошенко і врешті Ющенко.
Марія Щур
Про триваючу суперечку не лише між прем’єром та Президентом, але і в середині самого уряду засвідчило перебування в російській столиці першого віце-прем’єра Анатолія Кінаха. Його вибачення перед російськими підприємцями викликало низку коментарів.
Особливо цікаво спостерігачам було, в якій якості Анатолій Кінах вибачився перед російськими підприємцями як політик, член уряду України, чи як керівник української спілки підприємців?
Розповідає наш московський кореспондент Віталій Портников.
Віталій Портников
Вибачення першого віце-прем’єра А.Кінаха перед російськими нафтовиками за все, що відбувалося під час так званої паливної кризи в Україні, стало однією із головніших тем ЗМІ РФ.
Спостерігачі підкреслюють, що А.Кінах став ще одним українським урядовцем, який визнав, що уряд України в ситуації з пальним припустився досить серйозних помилок, і що тепер українське керівництво має зробити все можливе, щоб подібні ситуації не повторювалися, щоб побажання російських нафтових компаній вивчалися і на них відповідно реагували Президент, прем’єр-міністр та інші члени Українського уряду.
Разом з тим спостерігачі підкреслюють, що незрозуміло в якій якості вибачився А.Кінах.
Газета “Комєрсант” говорить, що А.Кінах прибув до російської столиці як перший віце-прем’єр, учасник економічної ради СНД, однак його вибачення відбулися тоді, коли пан Кінах як президент Української спілки промисловців і підприємців відвідав резиденцію російської спілки промисловців і підприємців.
Саме під час цих відвідин А.Кінах і сказав про те, що вибачається за уряд країни, за різкі заяви цілої групи посадових осіб, які були зроблені під час нафтової кризи.
Звичайно ж, як говорять спостерігачі, такі слова пана Кінаха не могли не сподобатися російським нафтовикам. Однак невідомо, чи висловлював пан Кінах свою власну позицію чи консолідовану позицію українського уряду. Тим більше, що представники найближчого оточення А.Кінаха сказали російським журналістам, що він приїхав до російської столиці не вибачатися, а лише запевнити російських підприємців в рівних умовах конкуренції, які будуть надані їм в Україні.
Звичайно ж, як підкреслюють в Москві, після того, як представники українського уряду говорять, що пан Кінах прибув до Москви не вибачитися за непрофесійні дії власного уряду, важко повірити в рівні умови конкуренції.
Тим більше зараз в Росії розкручується ще одна тема – тема створення Президентом В.Ющенком робочої групи по питаннях розвитку нафтопереробної промисловості, до складу якої не увійшла Ю.Тимошенко, і тема створення державної інспекції по контролю якості нафтопродуктів, яку якраз буде створено за розпорядженням прем’єр-міністра України.
Чи не відбудеться новий етап нафтової конкуренції в Україні? Таким питання задаються в російській столиці і нагадують, що зараз атака на українську економіку відбувається вже з російського боку, адже міністерство економічного розвитку і торгівлі РФ повідомило Мінекономіки в тому, що отримало заяву від російських виробників про необхідність запровадження проти цілої низки українських підприємств антидемпінгових заходів, мається на увазі імпорт машинобудівного крепежу та феромарганцу.
Як вважають підприємства, які подали заяви до російського міністерства, необхідно вже зараз дуже серйозно вивчити заяви цих підприємств. Якщо їхні скарги будуть визнані такими, що мають бути задоволені російськими чиновниками, тоді ситуація вже на цьому ринку може змінитися не на українську користь.
Марія Щур
Тим часом в Росії з власними провідними підприємцями не церемоняться. Після того, як внаслідок аварії було знеструмлено столицю і ще кілька регіонів, голову російської електроенергетичної компанії РАТ «ЄЕС Росії» викликали до прокуратури. Однак «підсмажування» в російській державній думі Анатолій Чубайс пережив без особливих втрат. Його скритикували, але залишили на посаді.
Відставки Чубайса вимагала фракція «Родіна», натомість провладна «Єдіна Росія» поставилася до олігарха з порозумінням.
Тему продовжить Віталій Портников.
Віталій Портников
Відразу після того, як Москва з іншими регіонами центру РФ, зазнала серйозного удару внаслідок енергетичної кризи, голова правління російського національного товариства “ЄЕС” А.Чубайс був викликаний на допит до генпрокуратури РФ.
Допит мав відбутися у четвер о 16-ій годині за московським часом. Одна о 16.05 інформаційні агенції повідомили: “А.Чубайс не з’явився в генпрокуратурі Росії”. Натомість Чубайс провів прес-конференцію, в якій підкреслив, що збирається спілкуватися з прокурором.
Анатолій Чубайс
Щодо прокуратури, то прокуратура – це ж святе, тим більше в нашій країні. Так що я вас можу запевнити, що ми знайдемо час для спілкування і вирішимо коли нам зустрітися.
Віталій Портников
О 9-ій вечора за московським часом з’явилися нові повідомлення: “А.Чубайс вже в генпрокуратурі РФ. Відбувається допит голови російського АТ “ЄЕС” як свідка у справі, що її розпочала генпрокуратура РФ після карколомної енергетичної кризи в Росії”.
Як підкреслювалося, допит Чубайса продовжувався більше 4-ох годин.
Завжди відкритий для преси А.Чубайс після цього тяжкого допиту не знайшов у собі сили поспілкуватися з представниками ЗМІ. До журналістів вийшов член правління РЕС Сергій Трапєзніков, один з найближчих помічників і соратників А.Чубайса, який підкреслив, що Чубайс затримався в генпрокуратурі так надовго, тому що самі масштаби, пов’язані з енергетичною кризою в Росії, є досить серйозними, і голові правління “ЄЕС” довелося чимало запитань вислухати і на них відповісти.
С.Трапєзніков не виключив, що А.Чубайс і надалі буде спілкуватися з генпрокуратурою. Однак тепер є найважливішим, чи залишиться Чубайс на своїй посаді. Щодо цього йдуть серйозні спекуляції, особливо після того, як президент В.Путін поклав на російське АТ “ЄЕС” відповідальність за те, що відбулося в центральному регіоні РФ в середу.
Звичайно ж, держава має всі важелі для впливу на кадровий склад правління “ЄЕС”. Вже в червні відбудуться річні збори акціонерів, і держава, яка має контрольний пакет акцій в “ЄЕС”, може без будь-яких проблем звільнити А.Чубайса. з
Звичайно ж, якщо у А.Чубайса не залишилося апаратних можливостей для того, щоб пом’якшити наслідки кризи і залишитися на своїй посаді.
Марія Щур
В Азербайджані урочисто відкрили нафтопровід Баку-Тбілісі-Джейхан, яким каспійська нафта незабаром надходитиме на Захід, оминаючи Росію, а також і Україну
Довжина нафтопроводу близько 1760 кілометрів. Його збудував консорціум “Брітіш Петролеум” за підтримки Сполучених Штатів. Вартість проекту майже 4 мільярди доларів.
Більше про це знає Петро Кагуй.
Петро Кагуй
Нафтопровід Баку-Тбілісі-Джейхан відкриває доступ Сполучених Штатів і Європи до нафтових запасів Каспійського моря. Він зміцнить позиції низки держав на світовому ринку енергетичних продуктів та транзитних послуг. Також тривають активні переговори із Казахстаном щодо можливого транзиту і казахстанської нафти цим трубопроводом.
У урочистій церемонії відкриття трубопроводу, що відбулася у Баку, взяли участь президенти Азербайджану, Грузії, Туреччини та Казахстану.
Президент Туреччини Ахмет Сезер зауважив:
Ахмет Сезер
Новий нафтопровід – найважливіший елемент енергетичного коридору Схід-Захід. Його можна назвати “шовковим шляхом” 21-го століття. Він відіграє вирішальну роль у стабілізації та економічному розвитку цілого регіону.
Петро Кагуй
Свої економічні вигоди від нафтопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан підраховує кожна зі сторін, причетна до цього проекту.
За словами грузинського економіста Сандро Твалчрелідзе
Сандро Твалчрелідзе
З економічного погляду, прямий і непрямий ефект від будівництва нафтопроводу додав 2 % до внутрішнього валового продукту Грузії. Таким чином, економічно цей проект для Грузії та всього реґіону дуже вигідний.
Петро Кагуй
До будівництва нафтопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан досить ревниво поставилася Росія, а також Іран. Тут зіштовхнулися геополітичні інтереси низки країн.
Щодо Росії, то наступною втратою для неї може стати і рішення Казахстану транспортувати частину своє нафти до західних країн в обхід Росії саме цим трубопроводом.
Однак деякі оглядачі вважають, що основні політичні протистояння вже відійшли у минуле.
Ось що говорить з цього приводу колишній міністр закордонних справ Азербайджану Тофік Зулфукаров.
Тофік Зулфукаров
Вже сьогодні на момент відкриття трубопроводу сам політичний аспект, на мій погляд, відходить на другий план. Якщо під час обговорення маршруту трубопроводу планування його будівництва... політичний аспект, на мою думку, переважав, то сьогодні трубопровід є більшою мірою економічним об’єктом.
Я не думаю, що протидії, котрих раніше зазнавав Азербайджан, перш-за-все, з боку Росії, відіграватимуть сьогодні велике значення.
Більше того, я не виключаю можливості, що Росія найближчими роками буде зацікавлена у залученні іноземного та власного капіталу для розроблення російського шельфу Каспійського моря. І тоді трубопровід Баку-Джейхан може також служити і як транзитна лінія для транспортування, у тому числі, і російської нафти.
Петро Кагуй
Як повідомили представники консорціуму “Брітіш Петролеум”, поетапне заповнення нафтою трубопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан по всьому маршруту може тривати близько 6-ти місяців. А вже перші завантаження нафти на танкери у турецькому порту Джейхані слід очікувати восени цього року.
Марія Щур
Відкриття нового нафтогону з Каспійського регіону коментує для Радіо «Свобода» аналітик Михайло Гончар.
Михайло Гончар
Нафтопровід Баку-Тбілісі-Джейхан не є конкурентом Одеса-Броди у строгому значенні цього розуміння, конкуренції, оскільки проекти зорієнтовані на різні ринки нафти: середньоземноморський і європейський відповідно.
Обмежена конкуренція є тільки за первинний ресурс нафти, який є недостатній в азербайджанському секторі Каспію.
Слід пам’ятати, що введення в дію Баку-Тбілісі-Джейхан не означає, що інші нафтопроводи пересохнуть або не матимуть нафтового ресурсу. Видобуток стрімко зростає, особливо в Казахстані. У цьому сенсі кожен із проектів має свою нішу.
Звичайно, Україна, гаючи час, займаючись реверсуванням нафтопроводу Одеса-Броди, втратила стратегічну перевагу.
Наступного року, коли буде введено в дію нафтопровід Атасу-Алашенькоу у Казахстані, і казахстанська нафта піде в Китай, стратегічні переваги українського маршруту впадуть ще більше.
Таким чином можна буде говорити, що за цей час були реалізовані конкуренти українського проекту, але в даному випадку головний висновок – Україна втратила ті стратегічні переваги, які вона мала.
Щодо Баку-Тбілісі-Джейхан, то введення його в експлуатацію не буде означати остаточної втрати, але серйозно знизить інтерес потенційних інвесторів до українського маршруту, переш за все із-за непослідовності позиції самої України.
Марія Щур
На черзі наша історична рубрика.
Нещодавній приїзд до України прямого нащадка Кирила Розумовського, графа Григора Розумовського став доброю нагодою для самих українців згадати про цього останнього гетьмана Лівобережжя.
Однак гетьман Розумовський був не тільки політиком-реформатором, президентом Академії наук та меценатом, а і власником кількох мануфактур.
Про родину промисловців Розумовських розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
1756 року двадцятивосьмирічний гетьман Кирило Розумовський заснував у Батурині на Чернігівщині велику суконну мануфактуру. На ній мешканці навколишніх гетьманських сіл – 120 чоловіків і 60 жінок, – виробляли сукно для потреб маєтку Розумовського, на замовлення російської армії та на продаж.
Виробництво очолювали 2 іноземних майстра: один керував виготовленням сукна, інший – його фарбуванням. На фабриці працювали 12 ткацьких верстатів, фарбувальня на 5 мідних казанів, мийка для миття вовни та машина на кінській силі для промивки сукна. Сукновальня підприємства розміщувалася на березі ріки Сейму при млині на 3 колеса і працювала тільки влітку та восени, а навесні її замінювали 3 невеликі сукновальні на ставах. На час жнив у липні та серпні мануфактура припиняла свою роботу.
Однак найбільшим виробником сукна у родині був старший гетьманич, масон Олексій Розумовський. На його мануфактурах у селах Машевому та Жаровому на Сіверщині 789 селян щороку виготовляли 27 тисяч аршин грубого солдатського сукна. А невелика, на 3 верстати Биківська мануфактура Петра Розумовського спеціалізувалася на виробництві тонкого сукна.
Після смерті Кирила Розумовського 1803 року Батуринську фабрику успадкував інший його син – Андрій. Тоді на її сімдесяти шести верстатах щороку виготовлялося близько двадцяти чотирьох тисяч аршин сукна. Прядиво для його виробництва готували на ручних колесах 100 селян у селі Великих Самборах за 40 верст від Батурина.
1819 року власник привіз з-за кордону машину, яка, згідно з інструкцією, «сама собою перевозила по валикам сукно, наводила ворсу, стригла і складала його належним чином». Наступного року Розумовський замовив у Петербурзі прядильні, ворсувальні та ватні верстати нової конструкції, які приводилися в дію кіньми на спеціальному манежі. Кожен такий верстат замість двох робітників обслуговував тільки один.
Андрій Розумовський був російським послом у Неаполі, Копенгагені, Стокгольмі та Відні, і саме у Відні він оселився після виходу у відставку. Сам добрий скрипаль, Розумовський заснував і утримував кращий на той час квартет, підтримував музик і приятелював з Бетховеном, Моцартом та Гайдном. Величезні витрати Розумовським коштів на будівництво власних віденських палаців спричинили занепад його маєтків і підприємств в Україні, які зрештою перейшли у власність російської держави. А про меценатство Андрія Розумовського досі нагадує одна з вулиць Відня, названа його іменем.
Марія Щур
Нинішні вихідні українці мали відразу два свята – у суботу вперше відзначався День столиці, а сьогодні, в останню неділю травня, традиційно святкується День Києва. Відтепер ці два свята відзначатимуться разом.
Одними з тих, хто найбільше очікують цих свят, є народні майстри, які традиційно з’їжджаються з усієї України до Києва.
Героїня сьогоднішньої рубрики “Власна справа” львівська мисткиня Наталя Гайдаш одна з них.
Проходячи на День Києва Андріївським узвозом з нею познайомилася моя колега І.Біла.
Ірина Біла
Відвідувачі київського Монмартру мають можливість побачити сотні майстрів, художників, які лише на кілька днів збираються на одній вулиці, аби похвалитися своїми мистецькими здобутками. Для багатьох з них це єдина нагода показати і водночас продати свої вироби.
Закінчивши Львівську академію мистецтв, Наталя Гайдаш захопилася виготовленням виробів зі скла. Але виставлятися в дорогих салонах можливості немає, тому Андріївський узвіз для неї – чудова нагода отримати живі гроші за власні вироби та отримати замовлення на майбутнє. І, звісно ж, не менш важливе для львів’янки Наталії Гайдаш знайомство з роботами інших майстрів.
Наталія Гайдаш
Цікаво, тому що на День Києва на сам Андріївський узвіз приїжджає дуже багато людей з різних областей, які займаються різними ремеслами. Це обмін творчими навиками.
Проходжуся по Андріївському узвозі. Це також нагода показати те, чим я займаюся.
Ірина Біла
Творчість для Наталії Гайдаш необхідна умова її бізнесу. Не зважаючи на специфіку та складнощі роботи зі склом, майстриня не має наміру спрощувати свої вироби, адже, це, на її думку, неодмінно призведе до несмаку і неякісної продукції, якою і так переповнена більшість українських сувенірних крамниць.
Наталія Гайдаш
Дуже великою проблемою є те, що в Україні зараз дуже багато речей китайського виробництва різної якості. Як правило, це є ширпотреб.
Це ставить палки в колеса для тих людей, які хочуть у сувеніри внести художній смак.
Марія Щур
Ви слухали передачу “Економічний журнал”, яку підготувала Марія Щур.
На все добре!
Говорить радіо “Свобода”!
Аудіозапис програми:
Марія Щур
Вітаю вас, шановні слухачі, на хвилях радіо “Свобода”!
В ефірі “економічний журнал”. Перед мікрофоном Марія Щур.
Сьогодні в програмі:
- Українські урядовці ніяк не навчаться діяти злагоджено. Конфлікти між ними загрожують економіці;
- Нафтогоном Баку-Джейхан потекла Каспійська нафта;
- Москва у темряві: “Як відіб’ється відключення електрики на долі одного з найбільш одіозних російських олігархів?”;
- А в історичній рубриці слухайте про рід Розумовських, гетьманів та меценатів, представник якого нещодавно відвідав Україну.
Конфлікт між Президентом та урядом навколо бензинової кризи виявляє неефективність уряду та засвідчує його небажання займатися справжніми реформами. Так вважають західні оглядачі, які коментують останні події на українському владному Олімпі.
Нагадаємо, що минулої суботи тижневик “Дзеркало тижня” оприлюднив інформацію, згідно якої Ющенко попросив прем’єрку піти у відставку через розбіжність позицій довкола бензинової кризи в Україні. Президент Ющенко також вибачився перед російськими нафтомагнатами під час зустрічі з ними у Києва і звинуватив в бензиновій кризі український уряд.
Юлія Тимошенко, яка там була присутня кілька разів у відповідь заявляла, що не згодна з позицією Президента.
Як вважають експерти британського аналітичного видання "The Economist Intelligence Unit" «бензинова криза» була випробуванням, яке українська влада не витримала. Ба більше, вона засвідчила, що прем’єр Тимошенко готова вдаватися до неринкових способів досягнення своєї мети.
По-друге, керівництво країни показало, що воно не може діяти у важливих аспектах економічного менеджменту. Оскільки Президент спочатку погоджувався з кроками уряду щодо встановлення граничних цін і виступив проти них лише після того, як побачив їхню неефективність.
І по-третє, на думку британських аналітиків прем’єр-міністр Юлії Тимошенко, від якої чекали рішучих дій для проведення радикальних реформ, пішла цілком іншим напрямком. Шляхом популістських рішень, якими є стримування цін, спочатку на м’ясо, а потім на пальне.
Цим, як вважають британські експерти, вона зможе здобути більше популярності, але нашкодити економіці.
Українські ж політологи швидше готові стати на бік прем’єра в її суперечках з Президентом.
Послухаємо Ігоря Лосєва.
Ігор Лосєв
Що стосується останніх чвар у керівництві, то вони є. Звичайно, дуже багато залежить від того, наскільки Президент України Віктор Ющенко здатен витримувати шалений тиск з боку Москви сьогодні, до речі, у вигляді бензинової змови з боку російських нафтотрейдерів. Звичайно, що за цією змовою стоїть Володимир Путін.
Те, що Віктор Ющенко продемонстрував відсутність справжніх бійцівських якостей, то це може мати для України найтрагічніші наслідки.
Що стосується його конфлікту з Юлією Тимошенко, то добре, що він розуміє, не зважаючи на певні кроки з боку Петра Порошенка, що народу Майдану, себто його електорату, не потрібен Ющенко окремо, а Тимошенко окремо. Вони потрібні лише разом. Їхній особистий розкол стане розколом електорату помаранчевої влади.
Тому народу Майдану Ющенко і Тимошенко потрібні лише в двох разом. Добре, що вони це все розуміють. Остання заява про єдність, любов і дружбу якраз і свідчить, що вони ці об’єктивні речі обидва розуміють.
Марія Щур
А ось що з цього приводу сказав наближений до Леоніда Кучми політолог Михайло Погребінський.
Михайло Погребінський
Мені видається, що вся ця історія зі звинуваченням Тимошенко і з скандалом в присутності російських олігархів, не тільки російських, є результатом, з одного боку, природних суперечностей стосовно того, як проводити економічну політику між Тимошенко і Ющенко, і частиною його оточення, з іншого боку.
Тут я, так би мовити, на боці, мені видається, що підхід Ющенка більш ліберальний, мені теж видається, що той механізм, який використовує Юлія Тимошенко, тобто довести до ситуації кризової, відразу піти на скандал, не домовитись, а силовими засобами працювати з бізнесом, неправильний. Тут правий Ющенко.
З іншого боку, абсолютно очевидно, що дана конкретна ситуація скоріш за все пов’язана з тим, що частина оточення Ющенка просто свідомо йшла на погіршення шансів Тимошенко виграти протиборство з російськими олігархами.
Я вірю в інформацію, яка є зараз в ЗМІ про те, що була домовленість між Порошенком і російськими олігархами, яка врешті і призвела до кризи.
В даному конкретному випадку Юля була права, можливо, вона б довела ситуацію до більш вигідної для України, якщо б не втрутився в цей скандал Порошенко і врешті Ющенко.
Марія Щур
Про триваючу суперечку не лише між прем’єром та Президентом, але і в середині самого уряду засвідчило перебування в російській столиці першого віце-прем’єра Анатолія Кінаха. Його вибачення перед російськими підприємцями викликало низку коментарів.
Особливо цікаво спостерігачам було, в якій якості Анатолій Кінах вибачився перед російськими підприємцями як політик, член уряду України, чи як керівник української спілки підприємців?
Розповідає наш московський кореспондент Віталій Портников.
Віталій Портников
Вибачення першого віце-прем’єра А.Кінаха перед російськими нафтовиками за все, що відбувалося під час так званої паливної кризи в Україні, стало однією із головніших тем ЗМІ РФ.
Спостерігачі підкреслюють, що А.Кінах став ще одним українським урядовцем, який визнав, що уряд України в ситуації з пальним припустився досить серйозних помилок, і що тепер українське керівництво має зробити все можливе, щоб подібні ситуації не повторювалися, щоб побажання російських нафтових компаній вивчалися і на них відповідно реагували Президент, прем’єр-міністр та інші члени Українського уряду.
Разом з тим спостерігачі підкреслюють, що незрозуміло в якій якості вибачився А.Кінах.
Газета “Комєрсант” говорить, що А.Кінах прибув до російської столиці як перший віце-прем’єр, учасник економічної ради СНД, однак його вибачення відбулися тоді, коли пан Кінах як президент Української спілки промисловців і підприємців відвідав резиденцію російської спілки промисловців і підприємців.
Саме під час цих відвідин А.Кінах і сказав про те, що вибачається за уряд країни, за різкі заяви цілої групи посадових осіб, які були зроблені під час нафтової кризи.
Звичайно ж, як говорять спостерігачі, такі слова пана Кінаха не могли не сподобатися російським нафтовикам. Однак невідомо, чи висловлював пан Кінах свою власну позицію чи консолідовану позицію українського уряду. Тим більше, що представники найближчого оточення А.Кінаха сказали російським журналістам, що він приїхав до російської столиці не вибачатися, а лише запевнити російських підприємців в рівних умовах конкуренції, які будуть надані їм в Україні.
Звичайно ж, як підкреслюють в Москві, після того, як представники українського уряду говорять, що пан Кінах прибув до Москви не вибачитися за непрофесійні дії власного уряду, важко повірити в рівні умови конкуренції.
Тим більше зараз в Росії розкручується ще одна тема – тема створення Президентом В.Ющенком робочої групи по питаннях розвитку нафтопереробної промисловості, до складу якої не увійшла Ю.Тимошенко, і тема створення державної інспекції по контролю якості нафтопродуктів, яку якраз буде створено за розпорядженням прем’єр-міністра України.
Чи не відбудеться новий етап нафтової конкуренції в Україні? Таким питання задаються в російській столиці і нагадують, що зараз атака на українську економіку відбувається вже з російського боку, адже міністерство економічного розвитку і торгівлі РФ повідомило Мінекономіки в тому, що отримало заяву від російських виробників про необхідність запровадження проти цілої низки українських підприємств антидемпінгових заходів, мається на увазі імпорт машинобудівного крепежу та феромарганцу.
Як вважають підприємства, які подали заяви до російського міністерства, необхідно вже зараз дуже серйозно вивчити заяви цих підприємств. Якщо їхні скарги будуть визнані такими, що мають бути задоволені російськими чиновниками, тоді ситуація вже на цьому ринку може змінитися не на українську користь.
Марія Щур
Тим часом в Росії з власними провідними підприємцями не церемоняться. Після того, як внаслідок аварії було знеструмлено столицю і ще кілька регіонів, голову російської електроенергетичної компанії РАТ «ЄЕС Росії» викликали до прокуратури. Однак «підсмажування» в російській державній думі Анатолій Чубайс пережив без особливих втрат. Його скритикували, але залишили на посаді.
Відставки Чубайса вимагала фракція «Родіна», натомість провладна «Єдіна Росія» поставилася до олігарха з порозумінням.
Тему продовжить Віталій Портников.
Віталій Портников
Відразу після того, як Москва з іншими регіонами центру РФ, зазнала серйозного удару внаслідок енергетичної кризи, голова правління російського національного товариства “ЄЕС” А.Чубайс був викликаний на допит до генпрокуратури РФ.
Допит мав відбутися у четвер о 16-ій годині за московським часом. Одна о 16.05 інформаційні агенції повідомили: “А.Чубайс не з’явився в генпрокуратурі Росії”. Натомість Чубайс провів прес-конференцію, в якій підкреслив, що збирається спілкуватися з прокурором.
Анатолій Чубайс
Щодо прокуратури, то прокуратура – це ж святе, тим більше в нашій країні. Так що я вас можу запевнити, що ми знайдемо час для спілкування і вирішимо коли нам зустрітися.
Віталій Портников
О 9-ій вечора за московським часом з’явилися нові повідомлення: “А.Чубайс вже в генпрокуратурі РФ. Відбувається допит голови російського АТ “ЄЕС” як свідка у справі, що її розпочала генпрокуратура РФ після карколомної енергетичної кризи в Росії”.
Як підкреслювалося, допит Чубайса продовжувався більше 4-ох годин.
Завжди відкритий для преси А.Чубайс після цього тяжкого допиту не знайшов у собі сили поспілкуватися з представниками ЗМІ. До журналістів вийшов член правління РЕС Сергій Трапєзніков, один з найближчих помічників і соратників А.Чубайса, який підкреслив, що Чубайс затримався в генпрокуратурі так надовго, тому що самі масштаби, пов’язані з енергетичною кризою в Росії, є досить серйозними, і голові правління “ЄЕС” довелося чимало запитань вислухати і на них відповісти.
С.Трапєзніков не виключив, що А.Чубайс і надалі буде спілкуватися з генпрокуратурою. Однак тепер є найважливішим, чи залишиться Чубайс на своїй посаді. Щодо цього йдуть серйозні спекуляції, особливо після того, як президент В.Путін поклав на російське АТ “ЄЕС” відповідальність за те, що відбулося в центральному регіоні РФ в середу.
Звичайно ж, держава має всі важелі для впливу на кадровий склад правління “ЄЕС”. Вже в червні відбудуться річні збори акціонерів, і держава, яка має контрольний пакет акцій в “ЄЕС”, може без будь-яких проблем звільнити А.Чубайса. з
Звичайно ж, якщо у А.Чубайса не залишилося апаратних можливостей для того, щоб пом’якшити наслідки кризи і залишитися на своїй посаді.
Марія Щур
В Азербайджані урочисто відкрили нафтопровід Баку-Тбілісі-Джейхан, яким каспійська нафта незабаром надходитиме на Захід, оминаючи Росію, а також і Україну
Довжина нафтопроводу близько 1760 кілометрів. Його збудував консорціум “Брітіш Петролеум” за підтримки Сполучених Штатів. Вартість проекту майже 4 мільярди доларів.
Більше про це знає Петро Кагуй.
Петро Кагуй
Нафтопровід Баку-Тбілісі-Джейхан відкриває доступ Сполучених Штатів і Європи до нафтових запасів Каспійського моря. Він зміцнить позиції низки держав на світовому ринку енергетичних продуктів та транзитних послуг. Також тривають активні переговори із Казахстаном щодо можливого транзиту і казахстанської нафти цим трубопроводом.
У урочистій церемонії відкриття трубопроводу, що відбулася у Баку, взяли участь президенти Азербайджану, Грузії, Туреччини та Казахстану.
Президент Туреччини Ахмет Сезер зауважив:
Ахмет Сезер
Новий нафтопровід – найважливіший елемент енергетичного коридору Схід-Захід. Його можна назвати “шовковим шляхом” 21-го століття. Він відіграє вирішальну роль у стабілізації та економічному розвитку цілого регіону.
Петро Кагуй
Свої економічні вигоди від нафтопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан підраховує кожна зі сторін, причетна до цього проекту.
За словами грузинського економіста Сандро Твалчрелідзе
Сандро Твалчрелідзе
З економічного погляду, прямий і непрямий ефект від будівництва нафтопроводу додав 2 % до внутрішнього валового продукту Грузії. Таким чином, економічно цей проект для Грузії та всього реґіону дуже вигідний.
Петро Кагуй
До будівництва нафтопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан досить ревниво поставилася Росія, а також Іран. Тут зіштовхнулися геополітичні інтереси низки країн.
Щодо Росії, то наступною втратою для неї може стати і рішення Казахстану транспортувати частину своє нафти до західних країн в обхід Росії саме цим трубопроводом.
Однак деякі оглядачі вважають, що основні політичні протистояння вже відійшли у минуле.
Ось що говорить з цього приводу колишній міністр закордонних справ Азербайджану Тофік Зулфукаров.
Тофік Зулфукаров
Вже сьогодні на момент відкриття трубопроводу сам політичний аспект, на мій погляд, відходить на другий план. Якщо під час обговорення маршруту трубопроводу планування його будівництва... політичний аспект, на мою думку, переважав, то сьогодні трубопровід є більшою мірою економічним об’єктом.
Я не думаю, що протидії, котрих раніше зазнавав Азербайджан, перш-за-все, з боку Росії, відіграватимуть сьогодні велике значення.
Більше того, я не виключаю можливості, що Росія найближчими роками буде зацікавлена у залученні іноземного та власного капіталу для розроблення російського шельфу Каспійського моря. І тоді трубопровід Баку-Джейхан може також служити і як транзитна лінія для транспортування, у тому числі, і російської нафти.
Петро Кагуй
Як повідомили представники консорціуму “Брітіш Петролеум”, поетапне заповнення нафтою трубопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан по всьому маршруту може тривати близько 6-ти місяців. А вже перші завантаження нафти на танкери у турецькому порту Джейхані слід очікувати восени цього року.
Марія Щур
Відкриття нового нафтогону з Каспійського регіону коментує для Радіо «Свобода» аналітик Михайло Гончар.
Михайло Гончар
Нафтопровід Баку-Тбілісі-Джейхан не є конкурентом Одеса-Броди у строгому значенні цього розуміння, конкуренції, оскільки проекти зорієнтовані на різні ринки нафти: середньоземноморський і європейський відповідно.
Обмежена конкуренція є тільки за первинний ресурс нафти, який є недостатній в азербайджанському секторі Каспію.
Слід пам’ятати, що введення в дію Баку-Тбілісі-Джейхан не означає, що інші нафтопроводи пересохнуть або не матимуть нафтового ресурсу. Видобуток стрімко зростає, особливо в Казахстані. У цьому сенсі кожен із проектів має свою нішу.
Звичайно, Україна, гаючи час, займаючись реверсуванням нафтопроводу Одеса-Броди, втратила стратегічну перевагу.
Наступного року, коли буде введено в дію нафтопровід Атасу-Алашенькоу у Казахстані, і казахстанська нафта піде в Китай, стратегічні переваги українського маршруту впадуть ще більше.
Таким чином можна буде говорити, що за цей час були реалізовані конкуренти українського проекту, але в даному випадку головний висновок – Україна втратила ті стратегічні переваги, які вона мала.
Щодо Баку-Тбілісі-Джейхан, то введення його в експлуатацію не буде означати остаточної втрати, але серйозно знизить інтерес потенційних інвесторів до українського маршруту, переш за все із-за непослідовності позиції самої України.
Марія Щур
На черзі наша історична рубрика.
Нещодавній приїзд до України прямого нащадка Кирила Розумовського, графа Григора Розумовського став доброю нагодою для самих українців згадати про цього останнього гетьмана Лівобережжя.
Однак гетьман Розумовський був не тільки політиком-реформатором, президентом Академії наук та меценатом, а і власником кількох мануфактур.
Про родину промисловців Розумовських розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
1756 року двадцятивосьмирічний гетьман Кирило Розумовський заснував у Батурині на Чернігівщині велику суконну мануфактуру. На ній мешканці навколишніх гетьманських сіл – 120 чоловіків і 60 жінок, – виробляли сукно для потреб маєтку Розумовського, на замовлення російської армії та на продаж.
Виробництво очолювали 2 іноземних майстра: один керував виготовленням сукна, інший – його фарбуванням. На фабриці працювали 12 ткацьких верстатів, фарбувальня на 5 мідних казанів, мийка для миття вовни та машина на кінській силі для промивки сукна. Сукновальня підприємства розміщувалася на березі ріки Сейму при млині на 3 колеса і працювала тільки влітку та восени, а навесні її замінювали 3 невеликі сукновальні на ставах. На час жнив у липні та серпні мануфактура припиняла свою роботу.
Однак найбільшим виробником сукна у родині був старший гетьманич, масон Олексій Розумовський. На його мануфактурах у селах Машевому та Жаровому на Сіверщині 789 селян щороку виготовляли 27 тисяч аршин грубого солдатського сукна. А невелика, на 3 верстати Биківська мануфактура Петра Розумовського спеціалізувалася на виробництві тонкого сукна.
Після смерті Кирила Розумовського 1803 року Батуринську фабрику успадкував інший його син – Андрій. Тоді на її сімдесяти шести верстатах щороку виготовлялося близько двадцяти чотирьох тисяч аршин сукна. Прядиво для його виробництва готували на ручних колесах 100 селян у селі Великих Самборах за 40 верст від Батурина.
1819 року власник привіз з-за кордону машину, яка, згідно з інструкцією, «сама собою перевозила по валикам сукно, наводила ворсу, стригла і складала його належним чином». Наступного року Розумовський замовив у Петербурзі прядильні, ворсувальні та ватні верстати нової конструкції, які приводилися в дію кіньми на спеціальному манежі. Кожен такий верстат замість двох робітників обслуговував тільки один.
Андрій Розумовський був російським послом у Неаполі, Копенгагені, Стокгольмі та Відні, і саме у Відні він оселився після виходу у відставку. Сам добрий скрипаль, Розумовський заснував і утримував кращий на той час квартет, підтримував музик і приятелював з Бетховеном, Моцартом та Гайдном. Величезні витрати Розумовським коштів на будівництво власних віденських палаців спричинили занепад його маєтків і підприємств в Україні, які зрештою перейшли у власність російської держави. А про меценатство Андрія Розумовського досі нагадує одна з вулиць Відня, названа його іменем.
Марія Щур
Нинішні вихідні українці мали відразу два свята – у суботу вперше відзначався День столиці, а сьогодні, в останню неділю травня, традиційно святкується День Києва. Відтепер ці два свята відзначатимуться разом.
Одними з тих, хто найбільше очікують цих свят, є народні майстри, які традиційно з’їжджаються з усієї України до Києва.
Героїня сьогоднішньої рубрики “Власна справа” львівська мисткиня Наталя Гайдаш одна з них.
Проходячи на День Києва Андріївським узвозом з нею познайомилася моя колега І.Біла.
Ірина Біла
Відвідувачі київського Монмартру мають можливість побачити сотні майстрів, художників, які лише на кілька днів збираються на одній вулиці, аби похвалитися своїми мистецькими здобутками. Для багатьох з них це єдина нагода показати і водночас продати свої вироби.
Закінчивши Львівську академію мистецтв, Наталя Гайдаш захопилася виготовленням виробів зі скла. Але виставлятися в дорогих салонах можливості немає, тому Андріївський узвіз для неї – чудова нагода отримати живі гроші за власні вироби та отримати замовлення на майбутнє. І, звісно ж, не менш важливе для львів’янки Наталії Гайдаш знайомство з роботами інших майстрів.
Наталія Гайдаш
Цікаво, тому що на День Києва на сам Андріївський узвіз приїжджає дуже багато людей з різних областей, які займаються різними ремеслами. Це обмін творчими навиками.
Проходжуся по Андріївському узвозі. Це також нагода показати те, чим я займаюся.
Ірина Біла
Творчість для Наталії Гайдаш необхідна умова її бізнесу. Не зважаючи на специфіку та складнощі роботи зі склом, майстриня не має наміру спрощувати свої вироби, адже, це, на її думку, неодмінно призведе до несмаку і неякісної продукції, якою і так переповнена більшість українських сувенірних крамниць.
Наталія Гайдаш
Дуже великою проблемою є те, що в Україні зараз дуже багато речей китайського виробництва різної якості. Як правило, це є ширпотреб.
Це ставить палки в колеса для тих людей, які хочуть у сувеніри внести художній смак.
Марія Щур
Ви слухали передачу “Економічний журнал”, яку підготувала Марія Щур.
На все добре!
Говорить радіо “Свобода”!
