Нагадаю, що згідно з рішення міськради від 13 червня про впорядкування польських поховань 1918-1919 років на території музею Личаківський цвинтар заборонено встановлювати скульптури, архітектурні елементи мілітарного значення.
Польська сторона, яка є виконавцем робіт, встановила напис на центральній плиті згідно з ухвалою депутатів. Тепер польською мовою він звучить так: “Тут спочиває польський солдат, полеглий за батьківщину”.
Встановлені і дві скульптури на місці поховання американських та французьких воїнів, які воювали у 1918-1920 роках на боці польської армії. Прізвища воїнів викарбувані на плиті. Польська сторона не демонтувала з центральної плити меч-щербець, який, за рішенням львівських депутатів, символізує мілітаризм, на могилі мав би бути хрест.
Про подальші кроки місцевої влади розповів директор музею-заповідника Личаківський цвинтар Ігор Гавришкевич:
“Ми звернулись до польської сторони, вона у місячний термін має виконати ці роботи. Якщо ж ні, то звернемось у суд і уже в судовому порядку самі демонтуємо”.
Відколи депутати ухвалили рішення про відкриття меморіалів, керівництво Личаківського цвинтаря і місцева влада мали 10 днів (до дня відкриття президентами України та Польщі поховань), щоб підготувати його до урочистостей, однак за давньою совєтською звичкою викладали тротуарну плитку і бульдозерами вирівнювали землю тільки у переддень візиту.
Меморіал воїнам Української Галицької Армії, який 24 червня теж освячуватимуть, виглядає жалюгідно у порівнянні з польським пантеоном. Дирекція цвинтаря бідкається, що Кабінет міністрів не виділяє грошей, втім упродовж 10 років, відколи польська сторона відновлювала цвинтар польських воїнів, жодна політична партія у Львові не організувала акції, щоб зібрати гроші на будівництво українського меморіалу. Місце, де поховані видатні українські діячі, не впорядковане, після дощу воно нагадує болото.
Лише сьогодні обласна адміністрація почала видавати близько 100 запрошень на урочистість українцям. Для порівняння: з Польщі прибуде майже 5 тисяч громадян на освячення меморіалу польських воїнів.
Пані Гелена Грожец, уродженка Львова, приїхала на урочистості зі своїм чоловіком з Тарнова. Вона поділилась своїми переживаннями. Жінка прибула на цвинтар орлят п’ятий раз.
“Тепер уже є справді Україна, ми маємо тішитись, що українці зайнялись цим цвинтарем, що ми тут можемо приїхати. Це все, що було знищено, відновлено, це є ваша заслуга теж. Я тішуся, що врешті є згода між українцями та поляками, бо так має бути. Ця шарпанина, яка була по обидва боки довкола питання цвинтаря, була не потрібна простим українцям та полякам”.
Справді, чимало львів’ян сподіваються, що після візиту двох президентів 24 червня припиняться усілякі дискусії щодо спільного минулого сусідніх народів, і цей день стане переломним в українсько-польських стосунках.