Прага, 4 липня 2005 - З подачі Президента Віктора Ющенка, ідея вивчення в школах України християнської етики знайшла як своїх опонентів, так і прихильників: від сухих методистів міністерства освіти до палких представників різних релігійних конфесій. Ця тема не залишає байдужими й українців у діаспорі.
Дискусії про те, яку етику слід вивчати в школах України, не стихають і навіть вилились за її межі.
Багатолітній голова спілки української молоді на еміграції, один із засновників педагогічного товариства імені професора Григорія Ващенка в Україні Омелян Коваль з Бельгії вважає, що український народ хворий на недугу, яка має назву матеріалізм, а це не є властивою рисою цього народу.
Українці, на думку пана Коваля, з давніх-давен керувалися етичними нормами, які співпадають з християнством. “І не можна допустити, щоб народ України позбувся християнських чеснот, властивих йому, бо це вже буде не той народ,” - говорить Омелян Коваль і продовжує:
Омелян Коваль
Дуже важливо, щоб цю функцію на себе взяла школа. На жаль, шкільництво не є в руках тих ідеалістів, які могли б відтворити ту духовність, тому дискусія, яка тепер ведеться, є заслаба, щоб цю дискусію змінити.
Школа повинна бути для всіх одною, і система повинна бути в ній одна. Чи комусь подобається християнська етика, чи ні, але він повинен її знати. Так само, як і не всі схильні до математики, фізики чи інших наук, але вони їх вивчають. Навіть мусульмани повинні знати, у чому полягає християнська етика, щоби розуміти народ, серед якого він живе.
Людмила Литовченко
“Чи може етика замінити християнську етику,” - запитує священик Української греко-католицької церкви з Парижу отець Михайло Романюк і відповідає:
Михайло Романюк
Думаю, що ні. Перш за все треба собі усвідомити те, що Україна – це християнська держава. По-друге, що наша культура будується на християнстві. Це ніколи непотрібно забувати.
Що таке етика? Яке завдання етики? Перш за все – це навчити ту молоду людину, як потрібно узгоджувати ті людські вчинки волею Божою і як пізніше влаштувати своє життя, щоби воно відповідало тій меті, для якої вона створена.
Якщо, приміром, взяти етику, яка не має своїх основ на Богові і на його законах, то вона була, є і буде побудована лише на якихось крихких фундаментах людських різних міркувань, тверджень. Але не буде мати тієї сили, яку дає Бог, і не буде мати тих наслідків.
Головною метою саме християнської етики є вдосконалення людини, формування у ній істини та здоров’я для душі і для тіла.
Людмила Литовченко
Отче Михайле, колись так було в Україні, а зараз так є в діаспорі, де в українських школах чи то у суботніх, чи то в недільних християнську етику викладають священики.
Отже, на Вашу думку, хто мав би цей предмет викладати у школі?
Михайло Романюк
Було б добре, щоб викладав священик. Але священики мають багато різної праці, так що це можуть робити і миряни, які мають базу. Тим більше якщо взяти західні області України, то там викладають християнську етику підготовлені спеціалісти.
Коли я побував в Україні, то, на жаль, зустрічався з такими вчителями, які декілька місяців мали такі курси, а пізніше вони займалися цим. Але я з цим не згідний. Якщо викладають миряни, то, звичайно, вони мусять бути дуже добре підготовленими.
Людмила Литовченко
На Вашу думку, це має бути обов’язковий предмет чи може вивчатися за бажанням батьків, дітей?
Михайло Романюк
Це має бути обов’язковий предмет. Я сказав вже, що це є для формування християнської особистості.
Деколи батьки себе виправдовують, що діти не хочуть. Я навіть у Франції бачу, що не батьки керують дітьми, а діти керують батьками. Наслідки є дуже поганими. Справа у тому, що це на відповідальності батьків, які хрещені, сформувати свою дитину. Батьки завжди зайняті, вони не мають часу для дітей, то нехай дадуть можливість тим, хто має час на їхніх дітей.
Ми тут у Парижі теж маємо інколи проблеми, тому що батьки не завжди хочуть приводити дітей до української школи, де саме є катахизис. Катахизис - це не є навчити правди віри, заповідям Божим, а це і постійна інформація, наука, і дітей треба цьому вчити. Це щоденне Євангеліє у їхньому житті. В іншому випадку – це будуть знання, які скоро забудуться, а на практиці ніколи не пригодиться.
Людмила Литовченко
Нагадаю, своїми думками з приводу вивчення в школах України християнської етики поділився священик української греко-католицької церкви в Парижі отець Михайло Романюк.
Дискусії про те, яку етику слід вивчати в школах України, не стихають і навіть вилились за її межі.
Багатолітній голова спілки української молоді на еміграції, один із засновників педагогічного товариства імені професора Григорія Ващенка в Україні Омелян Коваль з Бельгії вважає, що український народ хворий на недугу, яка має назву матеріалізм, а це не є властивою рисою цього народу.
Українці, на думку пана Коваля, з давніх-давен керувалися етичними нормами, які співпадають з християнством. “І не можна допустити, щоб народ України позбувся християнських чеснот, властивих йому, бо це вже буде не той народ,” - говорить Омелян Коваль і продовжує:
Омелян Коваль
Дуже важливо, щоб цю функцію на себе взяла школа. На жаль, шкільництво не є в руках тих ідеалістів, які могли б відтворити ту духовність, тому дискусія, яка тепер ведеться, є заслаба, щоб цю дискусію змінити.
Школа повинна бути для всіх одною, і система повинна бути в ній одна. Чи комусь подобається християнська етика, чи ні, але він повинен її знати. Так само, як і не всі схильні до математики, фізики чи інших наук, але вони їх вивчають. Навіть мусульмани повинні знати, у чому полягає християнська етика, щоби розуміти народ, серед якого він живе.
Людмила Литовченко
“Чи може етика замінити християнську етику,” - запитує священик Української греко-католицької церкви з Парижу отець Михайло Романюк і відповідає:
Михайло Романюк
Думаю, що ні. Перш за все треба собі усвідомити те, що Україна – це християнська держава. По-друге, що наша культура будується на християнстві. Це ніколи непотрібно забувати.
Що таке етика? Яке завдання етики? Перш за все – це навчити ту молоду людину, як потрібно узгоджувати ті людські вчинки волею Божою і як пізніше влаштувати своє життя, щоби воно відповідало тій меті, для якої вона створена.
Якщо, приміром, взяти етику, яка не має своїх основ на Богові і на його законах, то вона була, є і буде побудована лише на якихось крихких фундаментах людських різних міркувань, тверджень. Але не буде мати тієї сили, яку дає Бог, і не буде мати тих наслідків.
Головною метою саме християнської етики є вдосконалення людини, формування у ній істини та здоров’я для душі і для тіла.
Людмила Литовченко
Отче Михайле, колись так було в Україні, а зараз так є в діаспорі, де в українських школах чи то у суботніх, чи то в недільних християнську етику викладають священики.
Отже, на Вашу думку, хто мав би цей предмет викладати у школі?
Михайло Романюк
Було б добре, щоб викладав священик. Але священики мають багато різної праці, так що це можуть робити і миряни, які мають базу. Тим більше якщо взяти західні області України, то там викладають християнську етику підготовлені спеціалісти.
Коли я побував в Україні, то, на жаль, зустрічався з такими вчителями, які декілька місяців мали такі курси, а пізніше вони займалися цим. Але я з цим не згідний. Якщо викладають миряни, то, звичайно, вони мусять бути дуже добре підготовленими.
Людмила Литовченко
На Вашу думку, це має бути обов’язковий предмет чи може вивчатися за бажанням батьків, дітей?
Михайло Романюк
Це має бути обов’язковий предмет. Я сказав вже, що це є для формування християнської особистості.
Деколи батьки себе виправдовують, що діти не хочуть. Я навіть у Франції бачу, що не батьки керують дітьми, а діти керують батьками. Наслідки є дуже поганими. Справа у тому, що це на відповідальності батьків, які хрещені, сформувати свою дитину. Батьки завжди зайняті, вони не мають часу для дітей, то нехай дадуть можливість тим, хто має час на їхніх дітей.
Ми тут у Парижі теж маємо інколи проблеми, тому що батьки не завжди хочуть приводити дітей до української школи, де саме є катахизис. Катахизис - це не є навчити правди віри, заповідям Божим, а це і постійна інформація, наука, і дітей треба цьому вчити. Це щоденне Євангеліє у їхньому житті. В іншому випадку – це будуть знання, які скоро забудуться, а на практиці ніколи не пригодиться.
Людмила Литовченко
Нагадаю, своїми думками з приводу вивчення в школах України християнської етики поділився священик української греко-католицької церкви в Парижі отець Михайло Романюк.