Київ, 7 липня 2005 - Суперечки навколо майна та території столичної взуттєвої фабрики “Київ” дісталися апогею, вважають аналітики з питань власності. Напередодні відбулась спроба силового захоплення підприємства.
Пiдприємство "Київ" на сьогодні - одне з найбiльших в Українi у своїй галузі. Значна частина продукції фабрики призначена для потреб армії та МВС. Ситуація навколо “Києва” загострилась 25 червня , коли понад 400 його співробітників утримувались деякий час в одному з приміщень колишнього Палацу піонерів у центрі столиці. Представники фірми "Стабілбудсервіс" у такий спосіб намагалися переконати взуттєвиків повторно продати паї фабрики, вже придбані у них нинішніми інвесторами підприємства. Ще у серпні 2004 року дві фізичні особи - Ігор Тинний та Іван Фурсін викупили відповідно 40 і 58% акцій фабрики. Одразу після нелигітимних, за визначенням нинішнього керівництва, зборів колективу розпочалися розмови про можливе силове захоплення фабрики представниками “Стабілбудсервісу”. Голова Наглядової ради фабрики "Київ" Ігор Тинний заявив, що за спробами заволодіти взуттєвою фабрикою, змінити її власників і керівництво, стоїть боротьба за земельну ділянку у центрі столиці, на якій розташоване підприємство. Підтвердження або спростуваня цієї думки від представників “Стабілбудсервісу" почути не вдалося жодному з журналістів. Контактів з пресою вони уникають. І от силове захоплення підприємства відбулося. За словами Ігора Тинного, у нападі на фабрику брали участь понад 100 осіб, частина з яких була у формі спецпідрозділу “Беркут”. У підсумку була захоплена практично вся будівля фабрики. Але за 40 хвилин нападники, побачивши народних депутатів, представників преси та партії “Пора”, залишили межі підприємства. Представники нинішнього керівництва фабрики вважають основною причиною провалу захоплення відсутність у нападників "законних підстав і легітимних наказів".
До з’ясування обставин справи охороняти фабрику від можливих провокацій зголосились прихильники партії “Пора”.
Представник партії Андрій Юсов, зокрема, сказав в інтерв’ю для Радіо Свобода.
Андрій Юсов: “Ми беремо під захист ситуацію, що стосується дотримання законності. Безумовно, ми не будемо диктувати суду чи іншим органам, які рішення їм ухвалювати. Принаймні, будемо спостерігати за тим, щоб ці рішення втілювались конституційними методами, без застосування грубої фізичної сили і все-таки, зберігаючи інтереси чесного бізнесу”.
На думку Ігора Тинного, до спроб захоплення фабрики причетний голова Печерської районної адміністрації Києва Анатолій Коваленко. Саме він, за словами Тинного, користуючись телефонним правом започаткував низку перевірок взуттєвого підприємства з метою його закриття та заволодіння його територією. Натомість Печерська райадмiнiстрацiя Києва спростовує свою причетнiсть до конфлiкту i заявляє про неефективнiсть роботи нинішнього керiвництва пiдприємства. Як аргументи райадмiнiстрацiя наводить закриття i продаж комерцiйним структурам будiвлi дитячого садка фабрики "Київ", доведенi до аварійного стану житловi будинки та соцiальну iнфраструктуру пiдприємства, а також вiдсутнiсть конкурентоспроможної продукцiї. Тим часом оглядачі називають малоймовірною можливість зустрічі опонентів за столом переговорів і прогнозують нові конфлікти навколо підприємства.
Пiдприємство "Київ" на сьогодні - одне з найбiльших в Українi у своїй галузі. Значна частина продукції фабрики призначена для потреб армії та МВС. Ситуація навколо “Києва” загострилась 25 червня , коли понад 400 його співробітників утримувались деякий час в одному з приміщень колишнього Палацу піонерів у центрі столиці. Представники фірми "Стабілбудсервіс" у такий спосіб намагалися переконати взуттєвиків повторно продати паї фабрики, вже придбані у них нинішніми інвесторами підприємства. Ще у серпні 2004 року дві фізичні особи - Ігор Тинний та Іван Фурсін викупили відповідно 40 і 58% акцій фабрики. Одразу після нелигітимних, за визначенням нинішнього керівництва, зборів колективу розпочалися розмови про можливе силове захоплення фабрики представниками “Стабілбудсервісу”. Голова Наглядової ради фабрики "Київ" Ігор Тинний заявив, що за спробами заволодіти взуттєвою фабрикою, змінити її власників і керівництво, стоїть боротьба за земельну ділянку у центрі столиці, на якій розташоване підприємство. Підтвердження або спростуваня цієї думки від представників “Стабілбудсервісу" почути не вдалося жодному з журналістів. Контактів з пресою вони уникають. І от силове захоплення підприємства відбулося. За словами Ігора Тинного, у нападі на фабрику брали участь понад 100 осіб, частина з яких була у формі спецпідрозділу “Беркут”. У підсумку була захоплена практично вся будівля фабрики. Але за 40 хвилин нападники, побачивши народних депутатів, представників преси та партії “Пора”, залишили межі підприємства. Представники нинішнього керівництва фабрики вважають основною причиною провалу захоплення відсутність у нападників "законних підстав і легітимних наказів".
До з’ясування обставин справи охороняти фабрику від можливих провокацій зголосились прихильники партії “Пора”.
Представник партії Андрій Юсов, зокрема, сказав в інтерв’ю для Радіо Свобода.
Андрій Юсов: “Ми беремо під захист ситуацію, що стосується дотримання законності. Безумовно, ми не будемо диктувати суду чи іншим органам, які рішення їм ухвалювати. Принаймні, будемо спостерігати за тим, щоб ці рішення втілювались конституційними методами, без застосування грубої фізичної сили і все-таки, зберігаючи інтереси чесного бізнесу”.
На думку Ігора Тинного, до спроб захоплення фабрики причетний голова Печерської районної адміністрації Києва Анатолій Коваленко. Саме він, за словами Тинного, користуючись телефонним правом започаткував низку перевірок взуттєвого підприємства з метою його закриття та заволодіння його територією. Натомість Печерська райадмiнiстрацiя Києва спростовує свою причетнiсть до конфлiкту i заявляє про неефективнiсть роботи нинішнього керiвництва пiдприємства. Як аргументи райадмiнiстрацiя наводить закриття i продаж комерцiйним структурам будiвлi дитячого садка фабрики "Київ", доведенi до аварійного стану житловi будинки та соцiальну iнфраструктуру пiдприємства, а також вiдсутнiсть конкурентоспроможної продукцiї. Тим часом оглядачі називають малоймовірною можливість зустрічі опонентів за столом переговорів і прогнозують нові конфлікти навколо підприємства.