Київ, 21 вересня 2005 - Сьогодні про мову, якою творять українські закони й інші нормативно-правові акти. Завідувач кафедри слов’янської філології і загального мовознавства Київського міжнародного університету, професор Іван Ющук вважає, що у цій сфері панує хаос.
Як відомо, в Україні мовою судочинства є українська мова. Нещодавно запровадження в Україні нових кодексів - Цивільно-процесуального та адміністративного судочинства – викликало чергову словесну хвилю з півночі. Але мова сьогодні не про це.
Професор Ющук каже, що чимало слів, особливо в кримінальному законодавстві, навіть не скальковані, а живцем перенесені з російської мови.
Іван Ющук
Ось, наприклад, “підвог”. “Службові підвоги”, “посадові підвоги” – це зовсім не українське слово, утворене не за законами української мови. Якби воно було українське, воно мало б звучати, як “підвіг”.
Тарас Марусик
Правильними відповідниками є “підробка” або “службова” чи “посадова фальсифікація”.
Те саме стосується й невластивого українській мові слова “угон” (наприклад, “угон автомобіля”) на позначення викрадення транспортних засобів, яке в цьому значенні навіть не зареєстроване в академічному Словнику української мови в 11 томах.
Іван Ющук
А є в українській мові таке, як “викрадення”, от “викрадення автомобіля”. Ну можна бути “заволодіння автомобілем” з певними ще епітетами.
Ще є, скажімо, слово “вимагательство”. Звичайно, воно утворене зовсім не за законами української мови. В українській мові немає слова “вимагатель”, є “вимагач”. І “вимагатство” – не зовсім звучить. Мабуть тут би краще вжити “здирство” або “вимагання”. Мало місце вимагання хабара, скажімо.
Є навіть в Словнику української мови в 11 томах таке: шантажем зветься вимагання грошей під загрозою викриття яких-небудь фактів або вигаданих історій.
Тарас Марусик
Позанормативним в українській лексиці є слово “протиріччя” (наявність протиріч у показаннях свідків).
Іван Ющук
Тут найкраще вживати “суперечити” одне одному, “суперечність”, “суперечливість”, “розбіжність”. “Наявність розбіжностей у показаннях свідків” - скажемо.
Ще в слідстві вживається слово, знову неправомірне, “заключення”. В даному разі, коли вже підсумок зробили, це може бути “висновок”, “завершення”, “закінчення”, а отже не “заключення”, а “завершальний етап”, “кінцевий”, “остаточний”. Остаточний баланс, останній, підсумковий скажемо.
Тарас Марусик
Невластивий українській мові і прислівник “завідомо” (наприклад, поширення за відомо неправдивих вигадок чи за відомо злочинне розпорядження). Тут треба вжити вираз “явно злочинні” чи слова “безумовно”, “наперед”.
Також неправильним є прислівник “вправі”. Його слід замінити виразом “мати право”.
Іван Ющук
Вживають в юридичних документах, у законах слово “зговір”. Власне, таємна угода - змова спільного здійснення певного наміру. Воно випадає з ряду інших тих слів, які є в українській мові. Так чому ж тут не вжити слово “змова”?
До речі, в словнику Бориса Грінченка, це початок 20-го ще століття, там є це слово: “змовка”, “змова”. У нас була змовка, той пішли вдвох красти.
Тарас Марусик
Слово “казначейство” теж не властиве українській мові. Мала б бути “скарбниця” (наприклад, державна скарбниця).
Професор Іван Ющук каже, що поки що немає жодної комісії, яка бодай почала б узагальнювати такі грубі помилки мови українського законодавства.
Як відомо, в Україні мовою судочинства є українська мова. Нещодавно запровадження в Україні нових кодексів - Цивільно-процесуального та адміністративного судочинства – викликало чергову словесну хвилю з півночі. Але мова сьогодні не про це.
Професор Ющук каже, що чимало слів, особливо в кримінальному законодавстві, навіть не скальковані, а живцем перенесені з російської мови.
Іван Ющук
Ось, наприклад, “підвог”. “Службові підвоги”, “посадові підвоги” – це зовсім не українське слово, утворене не за законами української мови. Якби воно було українське, воно мало б звучати, як “підвіг”.
Тарас Марусик
Правильними відповідниками є “підробка” або “службова” чи “посадова фальсифікація”.
Те саме стосується й невластивого українській мові слова “угон” (наприклад, “угон автомобіля”) на позначення викрадення транспортних засобів, яке в цьому значенні навіть не зареєстроване в академічному Словнику української мови в 11 томах.
Іван Ющук
А є в українській мові таке, як “викрадення”, от “викрадення автомобіля”. Ну можна бути “заволодіння автомобілем” з певними ще епітетами.
Ще є, скажімо, слово “вимагательство”. Звичайно, воно утворене зовсім не за законами української мови. В українській мові немає слова “вимагатель”, є “вимагач”. І “вимагатство” – не зовсім звучить. Мабуть тут би краще вжити “здирство” або “вимагання”. Мало місце вимагання хабара, скажімо.
Є навіть в Словнику української мови в 11 томах таке: шантажем зветься вимагання грошей під загрозою викриття яких-небудь фактів або вигаданих історій.
Тарас Марусик
Позанормативним в українській лексиці є слово “протиріччя” (наявність протиріч у показаннях свідків).
Іван Ющук
Тут найкраще вживати “суперечити” одне одному, “суперечність”, “суперечливість”, “розбіжність”. “Наявність розбіжностей у показаннях свідків” - скажемо.
Ще в слідстві вживається слово, знову неправомірне, “заключення”. В даному разі, коли вже підсумок зробили, це може бути “висновок”, “завершення”, “закінчення”, а отже не “заключення”, а “завершальний етап”, “кінцевий”, “остаточний”. Остаточний баланс, останній, підсумковий скажемо.
Тарас Марусик
Невластивий українській мові і прислівник “завідомо” (наприклад, поширення за відомо неправдивих вигадок чи за відомо злочинне розпорядження). Тут треба вжити вираз “явно злочинні” чи слова “безумовно”, “наперед”.
Також неправильним є прислівник “вправі”. Його слід замінити виразом “мати право”.
Іван Ющук
Вживають в юридичних документах, у законах слово “зговір”. Власне, таємна угода - змова спільного здійснення певного наміру. Воно випадає з ряду інших тих слів, які є в українській мові. Так чому ж тут не вжити слово “змова”?
До речі, в словнику Бориса Грінченка, це початок 20-го ще століття, там є це слово: “змовка”, “змова”. У нас була змовка, той пішли вдвох красти.
Тарас Марусик
Слово “казначейство” теж не властиве українській мові. Мала б бути “скарбниця” (наприклад, державна скарбниця).
Професор Іван Ющук каже, що поки що немає жодної комісії, яка бодай почала б узагальнювати такі грубі помилки мови українського законодавства.