Прага, 30 вересня 2005 - Наступного понеділка Європейський Союз збирається запровадити санкції проти Узбекистану. Ташкент жодним чином не відреагував на заклик ЄС провести незалежне розслідування кривавих подій минулого травня. Що насправді сталося в Андижані влітку? Скільки людей там загинуло і за яких умов? Свідки стверджують, що розправа була кривавою і загинули сотні осіб. Узбецька влада каже, що загинуло 187 осіб, більшість з них це були озброєні мусульманські радикали. Чи допоможуть європейські санкції знайти правду?
Те, що сталося в Андижані, дається Ташкенту взнаки. Рішення ЄС запровадити санкції - це лише остання крапля в більш-менш зіпсованих узбецько-західних стосунках. І хоча санкції Європейського Союзу навряд чи вплинуть на загальну настанову узбецького уряду, вони матимуть певні наслідки для закордонної політики Ташкента.
Що це за санкції. Перш за все, це повне ембарго на торгівлю зброї, заборона на видачу віз панівній узбецькій верхівці ( хоча остаточного списку поки що немає) та припинення частини договору між ЄС та Узбекистаном про партнерство і співпрацю. Ці санкції залишаться чинними доти, доки Узбекистан не проведе незалежне розслідування травневого кровопролиття в Андижані. Це необхідно зробити, якщо Узбекистан хоче нормалізувати свої стосунки з Європейським Союзом, каже Емма Удвін, речник Європейської Комісії:
“Якщо Узбекистан нічого не приховує, то вони лише скористаються таким розслідуванням. Ми тиснули на Узбекистан, звертаючи їхню увагу на те, що їхна незгода на таке розслідування псує їхні власні інтереси. Це не лише ЄС, а вся міжнародна спільнота закликає провести таке розслідування”.
Узбекистан уже розсварений зі Сполученими Штатами у цій справі, і однією із ілюстрацій узбецького невдоволення є те, що США змушені покинути свої повітряні бази в цій країні до кінця цього року. У зв’язку з цим та постійною відмовою уряду Іслама Каримова провести відкрите прозоре розслідування Андижанського кровопролиття американський Конгресман Бил Делагант закликав Вашингтон припинити виплату оренди за повітряні бази.
Бил Делагант: “Це кульмінація всіх тих турбот, з якими я вже довгий час живу. Я хочу звернути увагу Конгресу на поведінку президента Каримова, він нібито наш партнер у коаліції. Наша позиція мусить бути абсолютно ясною у цій справі, ми мусимо відмежуватися від уряду Каримова”.
Однак деякі аналітики сумніваються, що західний тиск на Узбекистан дасть бажані результати, може бути навпаки. Ташкент просто ще ближче буде втягнутий в обійми своїх союзників, яких не дуже турбують принципи людських прав чи інші свободи. Похолодження стосунків між заходом та Узбекистаном може посилити позиції Росії та Китаю. А ці країни, в свою чергу, підтримують позицію узбецького уряду і не критикують дії Каримова. Китай вважає події в Андижані внутрішніми справами Узбекистану, а Росія бачить у них якийсь іноземний, зовнішній зв’язок та плани.
Те, що сталося в Андижані, дається Ташкенту взнаки. Рішення ЄС запровадити санкції - це лише остання крапля в більш-менш зіпсованих узбецько-західних стосунках. І хоча санкції Європейського Союзу навряд чи вплинуть на загальну настанову узбецького уряду, вони матимуть певні наслідки для закордонної політики Ташкента.
Що це за санкції. Перш за все, це повне ембарго на торгівлю зброї, заборона на видачу віз панівній узбецькій верхівці ( хоча остаточного списку поки що немає) та припинення частини договору між ЄС та Узбекистаном про партнерство і співпрацю. Ці санкції залишаться чинними доти, доки Узбекистан не проведе незалежне розслідування травневого кровопролиття в Андижані. Це необхідно зробити, якщо Узбекистан хоче нормалізувати свої стосунки з Європейським Союзом, каже Емма Удвін, речник Європейської Комісії:
“Якщо Узбекистан нічого не приховує, то вони лише скористаються таким розслідуванням. Ми тиснули на Узбекистан, звертаючи їхню увагу на те, що їхна незгода на таке розслідування псує їхні власні інтереси. Це не лише ЄС, а вся міжнародна спільнота закликає провести таке розслідування”.
Узбекистан уже розсварений зі Сполученими Штатами у цій справі, і однією із ілюстрацій узбецького невдоволення є те, що США змушені покинути свої повітряні бази в цій країні до кінця цього року. У зв’язку з цим та постійною відмовою уряду Іслама Каримова провести відкрите прозоре розслідування Андижанського кровопролиття американський Конгресман Бил Делагант закликав Вашингтон припинити виплату оренди за повітряні бази.
Бил Делагант: “Це кульмінація всіх тих турбот, з якими я вже довгий час живу. Я хочу звернути увагу Конгресу на поведінку президента Каримова, він нібито наш партнер у коаліції. Наша позиція мусить бути абсолютно ясною у цій справі, ми мусимо відмежуватися від уряду Каримова”.
Однак деякі аналітики сумніваються, що західний тиск на Узбекистан дасть бажані результати, може бути навпаки. Ташкент просто ще ближче буде втягнутий в обійми своїх союзників, яких не дуже турбують принципи людських прав чи інші свободи. Похолодження стосунків між заходом та Узбекистаном може посилити позиції Росії та Китаю. А ці країни, в свою чергу, підтримують позицію узбецького уряду і не критикують дії Каримова. Китай вважає події в Андижані внутрішніми справами Узбекистану, а Росія бачить у них якийсь іноземний, зовнішній зв’язок та плани.
