Родина відомого українського вченого, політика і громадського діяча Дмитра Антоновича виконала останню волю його покійного сина Марка – поховати поряд з батьком, на чеській землі.

Прага, 4 жовтня 2005 - Важлива подія в житті української еміграції сталась минулої суботи: з далекої Канади через океан до Чехії прибула урна з прахом історика Марка Антоновича – сина відомого українського вченого, політика і громадського діяча Дмитра Антоновича. Урну з прахом Марка Антоновича, який помер у канадському Монреалi, привезли до Чехії, до міста Подєбради, де на міському цвинтарі похований Дмитро Антонович, донька і син покійного - Любов і Дмитро Антонович-молодший. Народжені в Канаді як уже третє покоління відомої родини Антоновичів, вони володіють мовою прадідів і так пояснили приїзд до Подєбрад:

Люба Антонович: Тато завжди хотів вернутись у Подєбради, його тягло назад до Чехії, до Праги.

Дмитро Антонович-молодший: Тато завжди говорив про Подєбради, він завжди про це говорив у контексті проблем України і того, що там діялось чи мало діятись. Коли говорив про приємне - то завжди про Подєбради.

Міжвоєнна Чехословаччина була центром громадського і культурного життя української еміграції в Європі. Саме сюди, передусім до Праги і Подєбрад, прибули тисячі українців, яких з дому вигнав більшовицький переворот. Серед перших високих навчальних закладів, заснованих еміграцією, була Українська Господарська Академія в місті Подєбради, що почала свою роботу в червні 1922 року. В Академії навчалось понад 300 студентів, роботу цього вузу підтримував і чехословацький президент Томаш Масарик. Наприклад, у 1924 р. Канцелярія президента повідомила про те, що Президент Масарик передав 10 тисяч крон на Святу Вечерю для українських студентів.

Серед тих, хто організовував і активно підтримував культурне і громадське життя емігрантів у Чехословаччині, був Дмитро Антонович - син відомого українського вченого Володимира Антоновича, чоловік української малярки Катерини Антонович. Завдяки зусиллям Дмитра Антоновича в Чехії були засновані й активно працювали Українська студія пластичного мистецтва, Музей Визвольної Боротьби України, Історико-Філософське товариство. Дмитро Антонович помер і був похований у Подєбрадах на міському цвинтарі. Саме тут, через 60 років після смерті батька Дмитра Антоновича упокоївся і прах сина – Марка Антоновича. На думку Богдана Зілинського, вченого-україніста з Карлового університету в Празі, цей крок можна зрозуміти і пояснити.

Богдан Зілинський: Рішення пана Марка повернутись назавжди до Чехії стає з цієї точки зору зрозумілим. Можна його сприйняти як наслідок могутньої притягальної сили тутешньої країни та її української традиції. Як вираз спадкоємності і наслідувальності українських поколінь на чеській землі.

“Дорогим товаришам, яким доля не судила повернутись на Батьківщину” – ці слова викарбувані на подєбрадському колумбарії, який у 1933 році звели на зібрані кошти українські емігранти. Крім Дмитра Антоновича в колумбарії укладені урни з прахом низки видатних українських учених та громадських діячів - письменниці Валерії О’Коннор-Вілинської, скульптора Михайла Бринського, письменника Євгена Чикаленка. Тут, на чеській землі, закінчилась і земна дорога українця з Канади Марка Антоновича.