Київ, 10 жовтня 2005 року.
9-го жовтня Україна вперше відзначила Всесвітній день психічного здоров’я. Це одне з наймолодших світ на планеті, його засновано 1992-го року з метою захистити права людей з психіатричними та інтелектуальними вадами, привернути увагу громадськості до цієї проблеми. Як відзначав Київ цей день, спостерігала наша кореспондентка Богдана Костюк:
У суботу і неділю до Києва з’їхалися представники “Коаліції захисту прав інвалідів...” з усіх областей держави, у більшості це – батьки дітей з інтелектуальною недостатністю. Вони показують цілій Україні, що такі діти – Є, вони існують, живуть поруч з нами і потребують наших усмішок, доброго слова, допомоги.
Намет всеукраїнської “Коаліції захисту прав інвалідів з інтелектуальною недостатністю”, розміщений на Хрещатику, привертав увагу перехожих великою кількістю бюлетенів, брошур, прес-релізів, інформаційних збірок. За словами виконавчого директора Коаліції – Раїси Кравченко – вона та її колеги хочуть навчити українське суспільство перейматися проблемами тих, хто потребує допомоги, у першу чергу – з боку влади і громадськості. Раїса Кравченко розповідає:
“Проблема є у тому, що нас не помічають. І не лише не помічають, а у негативному контексті не помічають пересічні громадяни, і не помічає влада. Цього не повинно бути! Для чого у нас влада в Україні? Для того, щоб турбуватися про тих, хто того потребує. Є 46 стаття Конституції, яка гарантує турботу. Ми кажемо не лише про ту частину, в якій ідеться про розміри фінансування – це також не виконується по відношенню до матерів, які доглядають інвалідів. Матері говорять: “Я живу за рахунок своєї дитини недужої”. За останні роки були кілька (державних) програм, але не для нас. Були програми для людей з фізичними обмеженнями – нас ніби-то немає. ЦІ всі сімдесят організацій, які входять до нашої Коаліції, виживають здебільшого завдяки тому, що місцева влада їх підтримує. Взяти хоча б наш київський приклад цього року: виключно за фінансової підтримки київської міської влади відкривається перший в Україні міні гуртожиток. Нам відомо, що в Ужгороді, Харкові, Вінниці, Сумах організації підтримують. Але нам також відомо, що організацій, як наша, вкрай мало у районних центрах, а у селах і поготів.”.
У пані Людмили з Києва хворий син:
“Я вважаю, що – Раїса Іванівна казала, що на нас не звертають увагу. Звертають, але не настільки, щоби це могло вважатися цивілізованим, настільки малий процент тієї допомоги, яка йде. Мій син – на сьогоднішній день вже оформлена пенсія як у дорослої людини – після 18 років. Але з березня місяця він її ще не отримує. І якщо б я не мала змоги – не знаю, як вижила би моя дитина. І я вважаю, що такі випадки не поодинокі”.
Координатор Коаліції Лариса Сидельник зазначає:
“На створення та інституційну розбудову нашої організації першу підтримку надали програма TACIS Європейської комісії та міжнародний фонд “Відродження”. За їхньої підтримки ми і змогли зареєструватись, і провели декілька суттєвих тренінгів, і розробок матеріалів на майбутнє (стратегічне планування, плани життєздатності. А також змогли розробити і почати активне лобіювання національних документів: Концепції соціальної адаптації осіб з розумовою відсталістю і проект альтернативних заходів на виконання цієї концепції”.
Взагалі, за словами пані Лариси, Коаліція змогла вижити і розвинутися завдяки спільним зусиллям її членів, міжнародної спільноти і свідомих українців – від пересічних громадян до окремих владоможців. Разом, зможемо допомогти людям, яких хтось намагається не помічати, але які є нашими сусідами, нашими співгромадянами.
9-го жовтня Україна вперше відзначила Всесвітній день психічного здоров’я. Це одне з наймолодших світ на планеті, його засновано 1992-го року з метою захистити права людей з психіатричними та інтелектуальними вадами, привернути увагу громадськості до цієї проблеми. Як відзначав Київ цей день, спостерігала наша кореспондентка Богдана Костюк:
У суботу і неділю до Києва з’їхалися представники “Коаліції захисту прав інвалідів...” з усіх областей держави, у більшості це – батьки дітей з інтелектуальною недостатністю. Вони показують цілій Україні, що такі діти – Є, вони існують, живуть поруч з нами і потребують наших усмішок, доброго слова, допомоги.
Намет всеукраїнської “Коаліції захисту прав інвалідів з інтелектуальною недостатністю”, розміщений на Хрещатику, привертав увагу перехожих великою кількістю бюлетенів, брошур, прес-релізів, інформаційних збірок. За словами виконавчого директора Коаліції – Раїси Кравченко – вона та її колеги хочуть навчити українське суспільство перейматися проблемами тих, хто потребує допомоги, у першу чергу – з боку влади і громадськості. Раїса Кравченко розповідає:
“Проблема є у тому, що нас не помічають. І не лише не помічають, а у негативному контексті не помічають пересічні громадяни, і не помічає влада. Цього не повинно бути! Для чого у нас влада в Україні? Для того, щоб турбуватися про тих, хто того потребує. Є 46 стаття Конституції, яка гарантує турботу. Ми кажемо не лише про ту частину, в якій ідеться про розміри фінансування – це також не виконується по відношенню до матерів, які доглядають інвалідів. Матері говорять: “Я живу за рахунок своєї дитини недужої”. За останні роки були кілька (державних) програм, але не для нас. Були програми для людей з фізичними обмеженнями – нас ніби-то немає. ЦІ всі сімдесят організацій, які входять до нашої Коаліції, виживають здебільшого завдяки тому, що місцева влада їх підтримує. Взяти хоча б наш київський приклад цього року: виключно за фінансової підтримки київської міської влади відкривається перший в Україні міні гуртожиток. Нам відомо, що в Ужгороді, Харкові, Вінниці, Сумах організації підтримують. Але нам також відомо, що організацій, як наша, вкрай мало у районних центрах, а у селах і поготів.”.
У пані Людмили з Києва хворий син:
“Я вважаю, що – Раїса Іванівна казала, що на нас не звертають увагу. Звертають, але не настільки, щоби це могло вважатися цивілізованим, настільки малий процент тієї допомоги, яка йде. Мій син – на сьогоднішній день вже оформлена пенсія як у дорослої людини – після 18 років. Але з березня місяця він її ще не отримує. І якщо б я не мала змоги – не знаю, як вижила би моя дитина. І я вважаю, що такі випадки не поодинокі”.
Координатор Коаліції Лариса Сидельник зазначає:
“На створення та інституційну розбудову нашої організації першу підтримку надали програма TACIS Європейської комісії та міжнародний фонд “Відродження”. За їхньої підтримки ми і змогли зареєструватись, і провели декілька суттєвих тренінгів, і розробок матеріалів на майбутнє (стратегічне планування, плани життєздатності. А також змогли розробити і почати активне лобіювання національних документів: Концепції соціальної адаптації осіб з розумовою відсталістю і проект альтернативних заходів на виконання цієї концепції”.
Взагалі, за словами пані Лариси, Коаліція змогла вижити і розвинутися завдяки спільним зусиллям її членів, міжнародної спільноти і свідомих українців – від пересічних громадян до окремих владоможців. Разом, зможемо допомогти людям, яких хтось намагається не помічати, але які є нашими сусідами, нашими співгромадянами.