Аудіозапис програми.
Прага, 9 жовтня 2005 року.
Марія Щур
Вітаю вас. З вами Марія Щур, а в ефірі - перший випуск “Європейської Свободи”.
Після Помаранчевої революції європейці вперше по-справжньому відкрили для себе Україну. Державу, яка чітко заявила про свою європейськість.
А що в самій Україні відомо про життя старого континенту? Про його політику і культуру, про економіку, погляди на минуле і майбутнє, про життя простих людей?
Самі українці говорять, що хочуть знати більше. Понад половина мешканців України на нещодавнє запитання соціологів відповіли, що хотіли би якнайбільше дізнатися про організацію, яка інколи стає синонімом Європи – Європейський Союз.
Про життя в ЄС і поза Євросоюзом, про “побудову Європи в Україні”, про важливі культурні події Європи та багато іншого щотижня розповідатиме “Європейська Свобода”.
Туреччині відчинили двері в ЄС, але дискусії тривають.
Українська влада складає іспит на європейськість – крига скресла, але від України чекають на більше.
Перший вихід в ефір нашої передачі співпав із епохальною подією в житті Європейського Союзу. У понеділок, 3 жовтня, європейський клуб вирішив розпочати переговори про вступ з Туреччиною.
Цій події передували понад 40 років турецьких залицянь до ЄС, болючі реформи для відсталої та переважно аграрної економіки, значні зміни для багатонаціонального, але переважно мусульманського та традиціоналістського суспільства, а також гарячкуваті переговори в останню хвилину, коли умовляти Австрію пом’якшити свою позицію довелося через Вашингтон.
Але головне – результат. Туреччина розпочне переговори, кінцевою метою яких є вступ до ЄС. На думку оглядачів, приєднання Туреччини буде корисним як для ЄС, так і для Туреччини.
Старіючому Європейському Союзу воно може додати молодої крові, бо йдеться про динамічну країну з молодим населенням та швидко зростаючою економікою.
А щодо Туреччини, то для неї вступ до ЄС має зіграти ту магічну роль, яку досі він зіграв для Східноєвропейських країн. Йдеться про могутнє заохочення до продовження політичних, соціальних та економічних реформ і гарантію розвитку ліберальної демократії.
Туреччину останнім часом порівнювали з Україною. Тож ми спробували дізнатися про те, як вплине дедалі ймовірніший вступ Туреччини на шанси України? Про це більше знає Сергій Драчук.
Сергій Драчук
Відомий брюссельський аналітик директор Центру європейської політики Джон Палмер в інтерв’ю для радіо “свобода” сказав, що переговори між ЄС та Туреччиною про вступ Туреччини до ЄС, розкривають і широкі можливості для України щодо її вступу в ЄС.
Палмер вважає, що прийнятний для ЄС термін, коли Україна може вступити до ЄС, це 2018 рік. Водночас Голова Європейської Комісії Жозе Мануель Дюрао Баррозу особливо наголосив: “Мета, вступ Туреччини, я гадаю, можлива, але будьмо цілком відверті, вступ, як і для кожної країни, це є ні гарантованим, ні автоматичним. Багато чого залежить від розвитку подій, від нині і до тієї хвилі. Ми не знаємо, які будуть Туреччина, Європа та світ через 10-15-20 років. Ми не знаємо, тож працюємо задля цієї мети”.
На можливість будь-якої хвилі припинити вступні переговори з Туреччиною, якщо ЄС виявиться не в змозі впоратися з її прийняттям, наполягла Австрія, яка спершу не бажала взагалі бачити Туреччину повноправним членом ЄС, хай навіть і в далекому майбутньому.
На це звернули особливу увагу канцлер Австрії Вольфганг Шюссель. Він заявив, що тверда позиція його уряду назавжди принципово змінила засади будь-якого розширення ЄС на майбутнє.
“Австрія домоглася важливої зміни, що здатність самого ЄС прийняти до свого складу нового члена чи членів із важливої обставини перетворилася на передумову розширення, тепер усе цілком інакше, наголосив Шюссель, і щодо Туреччини, і, якщо буде пізніше потреба, і щодо України. Це питання стає центральним питанням”.
Але попри нинішні і можливі майбутні проблеми самого ЄМ, і попри великий обсяг завдань, які стоять на шляху України до ЄС, прогноз директора брюссельського Центру європейської політики Джона Палмера цілком реальний, і Україна дійсно могла б увійти до ЄС десь 2018-го року, так вважає голова місії України в ЄС Роман Шпек.
В інтерв’ю нашому кореспондентові в Брюсселі Славкові Волинському Роман Шпек так прокоментував цей прогноз.
Роман Шпек
Головне, що розширення ЄС не припиняється з тих чи інших об’єктивних чи надуманих причин. Хоч об’єктивних причин тут багато не може бути, так як в статутних установчих документах ЄС передбачено, що будь-яка європейська країна може стати членом при умові виконання чи відповідності певним критеріям. Також є інші питання, які торкаються спроможності ЄС вже діючого абсорбувати нові країни-члени.
Отже, розширення ЄС, в даному випадку на користь Туреччини, зберігає ті тенденції, в яких зацікавлена і Україна. А 2018 рік є досить об’єктивним, так як проаналізувати проект бюджету на період до 2012 року, там таких коштів на розширення, в тому числі на входження України, не передбачено. Це з боку ЄС.
З боку України потрібно виконати велике за обсягом домашнє завдання по реформуванню економічної системи в державі, по політичній реформі в Україні. Це досить об’єктивна і, на мій погляд, оптимістична дата для України.
Сергій Драчук
Деякі прихильники вступу України до ЄС тепер кажуть, що коли вже навіть переважно мусульманську Туреччину вирішили почати приймати до ЄС, то переважно християнській Україні вже не зможуть відмовити у вступі.
Але в тому, щоб швидше вступити до ЄС, хизування релігійною приналежністю Україні не допоможе. Для цього потрібно інше, вважає Роман Шпек.
Роман Шпек
Воно, в більшій мірі, буде залежати від ефективності політичної та економічної моделі, яка буде впроваджена в результаті започаткованих реформ в Україні.
Якщо буде конкурентноспроможна економіка, яка може витримати виклики сильнішої за конкурентноздатністю економіки розвинених європейських країн, якщо українці себе самі будуть почувати відповідальними за демократичні процеси, за інші процеси, які пов’язані зі збереженням і примноженням спільної європейських цінностей, то не можна відмовити.
Марія Щур
Роман Шпек, голова місії України при ЄС, який завершив повідомлення мого колеги Сергія Драчука.
Європейський Союз радить новому українському прем’єрові менше говорити про вступ до ЄС і натомість зосередитися на реальних кроках, які наблизять Україну до Європи.
Про це заявив у четвер у Брюсселі президент Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозу за підсумками переговорів з українським прем''єром Юрієм Єхануровим. З Брюсселя повідомляє наш кореспондент Славко Волинський.
Славко Волинський
Теми, які обговорювали в Брюсселі Юрій Єхануров з політиками ЄС, стосувалися вступу України до СОТ, отримання ринкового статусу та спрощення візових процедур для українських громадян.
Щодо СОТ, то пан Єхануров, посилаючись на західних експертів, зазначив, що Україна може вступити до цієї організації ще в поточному році, в цьому ж році Україна, за слова українського прем’єра, сподівається набути ринкового статусу.
Юрій Єхануров
Ми закінчуємо двосторонні переговори. Також внесли до парламенту пропозиції щодо змін у законодавстві, їх 14 треба зробити для того, щоб Україна могла вже в цьому році вступити до СОТ.
Ми маємо надію, що після цього ми розпочнемо переговорний процес щодо створення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною.
Нам дуже важливо, щоб прості люди в Україні відчули, що курс, який ми обіцяли їм під час минулих виборів, курс на європейську інтеграцію має практичне наповнення.
Славко Волинський
А ось, що з цього приводу говорить сам голова Європейської Комісії пан Баррозу.
Жозеф Мануель Баррозу
Ми знаємо, що українці – це європейці, ми радо вітаємо ваше бажання бути дедалі певніше в Європі, дедалі ближче до європейських інституцій. Наші двері залишаються відчинені, майбутнє Кураїни в Європі.
А найкращий спосіб досягти цього – це не говорити весь час про членство в ЄС, а досягати конкретних прагматичних результатів...
Насамперед я хотів би зосередитися на позитиві. Я вважаю, що Україні ще є що робити, щоб виконати всі умови для отримання статусу ринкової економіки, але становище поліпшується. З нашого боку ми висунули певний поступ, і комісар Мендельсон нещодавно робив про це заяву.
Отож, ми сподіваємося, що цей поступ дасть нам змогу невдовзі, і радше – найближчим часом, погодитися з наданням Україні статусу ринкової економіки. Це якраз і була одна з тем нашої сьогоднішньої розмови.
Отож, на мою думку, поступ є, і ми сподіваємося, якщо цей поступ триватиме, ми зможемо погодитися з наданням Україні статусу ринкової економіки.
Славко Волинський
На переговорах також йшлося про полегшення візового режиму для українців.
Жозе Мануель Баррозу
Прем’єр-міністр також порушив питання про полегшення візового режиму. Він добре пояснив, як важливо для України, для українських громадян, для української молоді, для студентів, щоб вони мали більшу свободу пересування.
Ми теж працюємо над цим дуже конструктивно. Я сподіваюся, що до часу саміту ми зможемо досягти якихось конкретних результатів.
Правда, як Ви сказали, це ще мають підтримати країни-члени ЄС. Європейська комісія дуже хоче просуватися далі. Але для цього нам потрібна згода кран-членів. І ми сподіваємося, якщо Україна запровадить необхідні зміни в законодавстві в деяких адміністративних процедурах, то ми зможемо дійти до чогось конкретного на саміті, що відбудеться в Києві першого грудня.
Марія Щур
Білоруська опозиція пишається досвідом України і мріє його повторити.
Хто був найвідомішим уродженцем польської Криниці? Місце проведення Світового Економічного Форуму.
Рада Європи об’єднує 46 європейських країн. До неї належать усі 25 членів Євросоюзу, і жодна з них не вступила до ЄС, оминаючи Раду Європи.
Ця організація на європейських теренах опікується в основному питаннями прав людини, утвердженням демократії та верховенства права. Але одна європейська країна ще й досі не може вступити навіть до Ради Європи – це Білорусь.
Ця східноєвропейська держава подала заявку на вступ 12 років тому, але за цей час так і не змогла вступити до організації через брак демократії, пошанування закону і поваги до прав людини.
Змінити такий стан справ у своїй країні мають намір білоруські опозиційні сили, які минулих вихідних об’єдналися і висунули спільного кандидата на майбутні президентські вибори, що мають відбутися в Білорусі влітку наступного року.
Єдиним кандидатом Конгрес Демократичних сил обрав досі маловідомого 58-літнього фізика, кандидата наук Олександра Мілінкевича.
Він народився і виріс у західній Білорусі, у місті Гродно. Викладав у місцевому університеті, був заступником мера міста. Відразу після обрання Олександра Мілінкевича кандидатом у президенти Білорусі, радіо “Свобода” запросило його до розмови.
Василь Зілгалов, який розмовляв з Олександром Мілінкевичем, спершу запитав його про те, що він відчуває після свого обрання лідером опозиційних сил Білорусі. Олександр Мілінкевич відповів білоруською, яку без зусиль розуміють в Україні.
Олександр Мілінкевич
Безумовно, це великий гонор для мене, я дуже радий цьому. Але це ще більше відповідальності. Я розумію всю міру відповідальності, тому що я сьогодні повинен виступити гарантом єднання тих сил, які обирали вчора мене як і єдиного.
Василь Зілгалов
Пане Мілінкевич, Ви ж знаєте, з ким Ви маєте справу. Багато опонентів батьки вже пропало?
Олександр Мілінкевич
Я шкодую за цим. І скажу, що, безумовно, ризик завжди є, і кожна людина, яка йде в білоруську політику, повинна це відчувати. Але бувають такі моменти, коли вирішується доля країни, і я вважаю, що людина може свій цей страх перебороти.
Василь Зілгалов
Що Ви сказали своїй дружині та своїм дітям, коли стали єдиним кандидатом від опозиції?
Олександр Мілінкевич
Вони мене підтримують. Трохи бояться. А я найбільше боюся, несамовито, за свою сім’ю, я б не хотів, щоб з ними щось сталося.
Василь Зілгалов
Чого більше Білорусь потребує від світу сьогодні? Від України, наприклад? Як Ви вважаєте?
Олександр Мілінкевич
Перше, що мені приходить, це те, що для нас - ті події, які відбулися в Україні. Це зміцнює дух, бажання наше боротися за наше право бути людиною. Тому що в Україні люди так само стояли не за сало і не за хліб, а відстоювали своє право вибирати владу і жити за законом. І для нас це дуже важливо.
Щиро кажучи, в простих щоденних справах нашої праці досвід український для нас дуже важливий, тому що організація передвиборчої праці в Україні була проведена дуже добре.
Василь Зілгалов
Взагалі, чи можливе повторення досвіду Майдану? Чи вийде народ, якщо доведеться, наступного року на вулиці в Білорусі?
Олександр Мілінкевич
Це окремий урок для нас, тому що коли режим не демократичний, коли він диктаторський, він сам ніколи не зізнається, що програв вибори, він завжди буде казати, що він набрав багато голосів.
Тому вихід на вулицю за оборону своєї перемоги – це окремий урок для такої країни як наша.
Василь Зілгалов
Як Ви вважаєте, буде добре, якщо від України буде багато спостерігачів на виборах в наступному році?
Олександр Мілінкевич
Це надзвичайно важливо.
Василь Зілгалов
Якою, на Вашу думку, буде роль Путіна у цих виборах в Білорусі?
Олександр Мілінкевич
Я думаю, що Росія відіграє на сьогоднішній день дуже велику роль у внутрішній та зовнішній політиці Білорусі. Від позиції Росії багато залежить.
Але, перш за все, я гадаю, головна роль наша, коли ми продемонструємо, що ми вміємо працювати, що нас більше, тоді і Росія схилиться до нашої підтримки.
Василь Зілгалов
Що Ви ще можете українцям сказати?
Олександр Мілінкевич
Я хотів би, щоб в Україні якнайшвидше пройшли всі реформи, які зараз відбуваються. Щоб Україна стала і заможною, і демократичною. Ми б дуже хотіли гордитися вашими успіхами. Ваші успіхи – це можливість наших перетворень.
Марія Щур
Олександр Мілінкевич, кандидат у президенти Білорусі, в інтерв’ю Радіо “Свобода”.
Польське курортне містечко Криніца Ґурська щороку збирає найважливіших і найвпливовіших людей Східноєвропейського регіону на Світовий Економічний Форум, останній з яких пройшов на початку вересня.
Але найславнішим уродженцем самої Гірської Криниці є український художник-примітивіст Никифор Дровняк. Він народився у Криниці, що є найзахіднішою частиною лемківського краю. Тривалий час він жив без прізвища, бо складно було встановити хто був його батьком.
Відтак у 1962 році польський суд закріпив за ним ім’я Никифор Криницький. І тільки у 2003 його лемківським побратимам вдалося з’ясувати його коріння і закріпити за ним справжнє прізвище - Никифор Епіфаній Дровняк. Із Гірської Криниці повідомляє наш кореспондент Роман Крик.
Роман Крик
В центральній частині Криницького курорту все налаштоване на туристів: грає музика, живописна річка, ресторани, музеї найбільшого криницького художника, уродженця міста, Никифора Епифанія Дровняка. І головне – цілюща вода.
Поруч поляків в Криниці жили також українці. А конкретніше – лемки. Ось що про місто з, так би мовити, лемківського погляду розповів радіо “Свобода” Богуслав Салей.
Богуслав Салей
Для мене як уродженця Лемківщині, сусідньої місцевості Криниці, є просто курортом. Але для багатьох лемків, які живуть сьогодні поза лемківщиною, Криниця є символом цього розцвіту лемківщини, кращих її часів, культурного центру.
Криниця була також центром такої еміграції українських інтелектуалів, літераторів, людей культури та політики.
Роман Крик
Криниця зачаїла славою модного курорту в 19 ст. Для поляків стала особливим місцем після 1918 року, коли Польща після з 130 років поневолення, знову стала незалежною державою.
В той час і аж до спалаху ІІ Світової війни у 39-му тут часто перебували найбільш відомі польські художники, політики та письменники. Криницю стали називати перлиною польських курортів.
У 1895 році у місцевій греко-католицькій церкві охрестили хлопця, йому дали ім’я Никифор. У 1947 році неписьменного Никифора як всіх інших українців польська комуністична влада переселила на північний та західний території країни. Це було покарання за підтримку збройних загонів УПА.
Ми запитали Богуслава Салуя, чи за період десятиліть, які прийшли з часу трагічної переселенської операції, багато лемків повернулося на землю батьків.
Богуслав Салeй
До цього повіту, в якому знаходиться Криниця, майже ніхто не повернувся. Всі села колишні лемківські порожні, вони заселені сусідами поляками, там нема лемків.
Натомість в Криниці живуть, туди можна було повертатися з 80-х років, вони працювали як таксисти або купували будинки, і можна було вже з цього жити, навіть в ті часи, коли нормально на роботу українцеві чи лемкові не можна було влаштуватися.
Роман Крик
Никифор, всупереч заборонам, тричі повертався до Криниці. Врешті його лишили в спокої, а він сам став заробляти на життя малюванням. Його щодня бачили в місці з собакою та дерев’яною скринькою для фарб. Свої малюнки він дарував в обмін на милостиню.
Обдаровані, як правило, викидали їх у смітник. Тільки в 60-х роках в ньому побачили справжній талант живописця з іскрою Божою.
В 1968 році, коли Никифор Епифаній Дровняк помер, він був уже вигнаним художником. Нині немає у світі галереї, як б не бажала придбати малюнок лемківського художника. Для Криниці це найславніший, найбільш відомий уродженець міста.
Нещодавно в центральній частині курорту відкрили йому пам’ятник. Там видно напис по-польськи та лемківською говіркою. Поляки тривалий час не бажали визнати факт, що Дровняк був українцем-лемком, проте тепер пам’ятник, а радше напис на ньому, свідчить про протилежне.
В Криниці можна ще зустріти людей, які бачили Никифора живим. Вони кажуть, що на пам’ятнику він надто гарний та надто кремезний, проте найбільше вони жаліють, що не давали частіше Никифору цукерки чи трохи хліба в обмін на його нині жахливо дорогі малюнки.
Марія Щур
І на цьому ми звершуємо перший випуск “Європейської Свободи”. З вами була Марія Щур. До зустрічі на хвилях “Свободи” і “Радіо Промінь”.
Прага, 9 жовтня 2005 року.
Марія Щур
Вітаю вас. З вами Марія Щур, а в ефірі - перший випуск “Європейської Свободи”.
Після Помаранчевої революції європейці вперше по-справжньому відкрили для себе Україну. Державу, яка чітко заявила про свою європейськість.
А що в самій Україні відомо про життя старого континенту? Про його політику і культуру, про економіку, погляди на минуле і майбутнє, про життя простих людей?
Самі українці говорять, що хочуть знати більше. Понад половина мешканців України на нещодавнє запитання соціологів відповіли, що хотіли би якнайбільше дізнатися про організацію, яка інколи стає синонімом Європи – Європейський Союз.
Про життя в ЄС і поза Євросоюзом, про “побудову Європи в Україні”, про важливі культурні події Європи та багато іншого щотижня розповідатиме “Європейська Свобода”.
Туреччині відчинили двері в ЄС, але дискусії тривають.
Українська влада складає іспит на європейськість – крига скресла, але від України чекають на більше.
Перший вихід в ефір нашої передачі співпав із епохальною подією в житті Європейського Союзу. У понеділок, 3 жовтня, європейський клуб вирішив розпочати переговори про вступ з Туреччиною.
Цій події передували понад 40 років турецьких залицянь до ЄС, болючі реформи для відсталої та переважно аграрної економіки, значні зміни для багатонаціонального, але переважно мусульманського та традиціоналістського суспільства, а також гарячкуваті переговори в останню хвилину, коли умовляти Австрію пом’якшити свою позицію довелося через Вашингтон.
Але головне – результат. Туреччина розпочне переговори, кінцевою метою яких є вступ до ЄС. На думку оглядачів, приєднання Туреччини буде корисним як для ЄС, так і для Туреччини.
Старіючому Європейському Союзу воно може додати молодої крові, бо йдеться про динамічну країну з молодим населенням та швидко зростаючою економікою.
А щодо Туреччини, то для неї вступ до ЄС має зіграти ту магічну роль, яку досі він зіграв для Східноєвропейських країн. Йдеться про могутнє заохочення до продовження політичних, соціальних та економічних реформ і гарантію розвитку ліберальної демократії.
Туреччину останнім часом порівнювали з Україною. Тож ми спробували дізнатися про те, як вплине дедалі ймовірніший вступ Туреччини на шанси України? Про це більше знає Сергій Драчук.
Сергій Драчук
Відомий брюссельський аналітик директор Центру європейської політики Джон Палмер в інтерв’ю для радіо “свобода” сказав, що переговори між ЄС та Туреччиною про вступ Туреччини до ЄС, розкривають і широкі можливості для України щодо її вступу в ЄС.
Палмер вважає, що прийнятний для ЄС термін, коли Україна може вступити до ЄС, це 2018 рік. Водночас Голова Європейської Комісії Жозе Мануель Дюрао Баррозу особливо наголосив: “Мета, вступ Туреччини, я гадаю, можлива, але будьмо цілком відверті, вступ, як і для кожної країни, це є ні гарантованим, ні автоматичним. Багато чого залежить від розвитку подій, від нині і до тієї хвилі. Ми не знаємо, які будуть Туреччина, Європа та світ через 10-15-20 років. Ми не знаємо, тож працюємо задля цієї мети”.
На можливість будь-якої хвилі припинити вступні переговори з Туреччиною, якщо ЄС виявиться не в змозі впоратися з її прийняттям, наполягла Австрія, яка спершу не бажала взагалі бачити Туреччину повноправним членом ЄС, хай навіть і в далекому майбутньому.
На це звернули особливу увагу канцлер Австрії Вольфганг Шюссель. Він заявив, що тверда позиція його уряду назавжди принципово змінила засади будь-якого розширення ЄС на майбутнє.
“Австрія домоглася важливої зміни, що здатність самого ЄС прийняти до свого складу нового члена чи членів із важливої обставини перетворилася на передумову розширення, тепер усе цілком інакше, наголосив Шюссель, і щодо Туреччини, і, якщо буде пізніше потреба, і щодо України. Це питання стає центральним питанням”.
Але попри нинішні і можливі майбутні проблеми самого ЄМ, і попри великий обсяг завдань, які стоять на шляху України до ЄС, прогноз директора брюссельського Центру європейської політики Джона Палмера цілком реальний, і Україна дійсно могла б увійти до ЄС десь 2018-го року, так вважає голова місії України в ЄС Роман Шпек.
В інтерв’ю нашому кореспондентові в Брюсселі Славкові Волинському Роман Шпек так прокоментував цей прогноз.
Роман Шпек
Головне, що розширення ЄС не припиняється з тих чи інших об’єктивних чи надуманих причин. Хоч об’єктивних причин тут багато не може бути, так як в статутних установчих документах ЄС передбачено, що будь-яка європейська країна може стати членом при умові виконання чи відповідності певним критеріям. Також є інші питання, які торкаються спроможності ЄС вже діючого абсорбувати нові країни-члени.
Отже, розширення ЄС, в даному випадку на користь Туреччини, зберігає ті тенденції, в яких зацікавлена і Україна. А 2018 рік є досить об’єктивним, так як проаналізувати проект бюджету на період до 2012 року, там таких коштів на розширення, в тому числі на входження України, не передбачено. Це з боку ЄС.
З боку України потрібно виконати велике за обсягом домашнє завдання по реформуванню економічної системи в державі, по політичній реформі в Україні. Це досить об’єктивна і, на мій погляд, оптимістична дата для України.
Сергій Драчук
Деякі прихильники вступу України до ЄС тепер кажуть, що коли вже навіть переважно мусульманську Туреччину вирішили почати приймати до ЄС, то переважно християнській Україні вже не зможуть відмовити у вступі.
Але в тому, щоб швидше вступити до ЄС, хизування релігійною приналежністю Україні не допоможе. Для цього потрібно інше, вважає Роман Шпек.
Роман Шпек
Воно, в більшій мірі, буде залежати від ефективності політичної та економічної моделі, яка буде впроваджена в результаті започаткованих реформ в Україні.
Якщо буде конкурентноспроможна економіка, яка може витримати виклики сильнішої за конкурентноздатністю економіки розвинених європейських країн, якщо українці себе самі будуть почувати відповідальними за демократичні процеси, за інші процеси, які пов’язані зі збереженням і примноженням спільної європейських цінностей, то не можна відмовити.
Марія Щур
Роман Шпек, голова місії України при ЄС, який завершив повідомлення мого колеги Сергія Драчука.
Європейський Союз радить новому українському прем’єрові менше говорити про вступ до ЄС і натомість зосередитися на реальних кроках, які наблизять Україну до Європи.
Про це заявив у четвер у Брюсселі президент Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозу за підсумками переговорів з українським прем''єром Юрієм Єхануровим. З Брюсселя повідомляє наш кореспондент Славко Волинський.
Славко Волинський
Теми, які обговорювали в Брюсселі Юрій Єхануров з політиками ЄС, стосувалися вступу України до СОТ, отримання ринкового статусу та спрощення візових процедур для українських громадян.
Щодо СОТ, то пан Єхануров, посилаючись на західних експертів, зазначив, що Україна може вступити до цієї організації ще в поточному році, в цьому ж році Україна, за слова українського прем’єра, сподівається набути ринкового статусу.
Юрій Єхануров
Ми закінчуємо двосторонні переговори. Також внесли до парламенту пропозиції щодо змін у законодавстві, їх 14 треба зробити для того, щоб Україна могла вже в цьому році вступити до СОТ.
Ми маємо надію, що після цього ми розпочнемо переговорний процес щодо створення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною.
Нам дуже важливо, щоб прості люди в Україні відчули, що курс, який ми обіцяли їм під час минулих виборів, курс на європейську інтеграцію має практичне наповнення.
Славко Волинський
А ось, що з цього приводу говорить сам голова Європейської Комісії пан Баррозу.
Жозеф Мануель Баррозу
Ми знаємо, що українці – це європейці, ми радо вітаємо ваше бажання бути дедалі певніше в Європі, дедалі ближче до європейських інституцій. Наші двері залишаються відчинені, майбутнє Кураїни в Європі.
А найкращий спосіб досягти цього – це не говорити весь час про членство в ЄС, а досягати конкретних прагматичних результатів...
Насамперед я хотів би зосередитися на позитиві. Я вважаю, що Україні ще є що робити, щоб виконати всі умови для отримання статусу ринкової економіки, але становище поліпшується. З нашого боку ми висунули певний поступ, і комісар Мендельсон нещодавно робив про це заяву.
Отож, ми сподіваємося, що цей поступ дасть нам змогу невдовзі, і радше – найближчим часом, погодитися з наданням Україні статусу ринкової економіки. Це якраз і була одна з тем нашої сьогоднішньої розмови.
Отож, на мою думку, поступ є, і ми сподіваємося, якщо цей поступ триватиме, ми зможемо погодитися з наданням Україні статусу ринкової економіки.
Славко Волинський
На переговорах також йшлося про полегшення візового режиму для українців.
Жозе Мануель Баррозу
Прем’єр-міністр також порушив питання про полегшення візового режиму. Він добре пояснив, як важливо для України, для українських громадян, для української молоді, для студентів, щоб вони мали більшу свободу пересування.
Ми теж працюємо над цим дуже конструктивно. Я сподіваюся, що до часу саміту ми зможемо досягти якихось конкретних результатів.
Правда, як Ви сказали, це ще мають підтримати країни-члени ЄС. Європейська комісія дуже хоче просуватися далі. Але для цього нам потрібна згода кран-членів. І ми сподіваємося, якщо Україна запровадить необхідні зміни в законодавстві в деяких адміністративних процедурах, то ми зможемо дійти до чогось конкретного на саміті, що відбудеться в Києві першого грудня.
Марія Щур
Білоруська опозиція пишається досвідом України і мріє його повторити.
Хто був найвідомішим уродженцем польської Криниці? Місце проведення Світового Економічного Форуму.
Рада Європи об’єднує 46 європейських країн. До неї належать усі 25 членів Євросоюзу, і жодна з них не вступила до ЄС, оминаючи Раду Європи.
Ця організація на європейських теренах опікується в основному питаннями прав людини, утвердженням демократії та верховенства права. Але одна європейська країна ще й досі не може вступити навіть до Ради Європи – це Білорусь.
Ця східноєвропейська держава подала заявку на вступ 12 років тому, але за цей час так і не змогла вступити до організації через брак демократії, пошанування закону і поваги до прав людини.
Змінити такий стан справ у своїй країні мають намір білоруські опозиційні сили, які минулих вихідних об’єдналися і висунули спільного кандидата на майбутні президентські вибори, що мають відбутися в Білорусі влітку наступного року.
Єдиним кандидатом Конгрес Демократичних сил обрав досі маловідомого 58-літнього фізика, кандидата наук Олександра Мілінкевича.
Він народився і виріс у західній Білорусі, у місті Гродно. Викладав у місцевому університеті, був заступником мера міста. Відразу після обрання Олександра Мілінкевича кандидатом у президенти Білорусі, радіо “Свобода” запросило його до розмови.
Василь Зілгалов, який розмовляв з Олександром Мілінкевичем, спершу запитав його про те, що він відчуває після свого обрання лідером опозиційних сил Білорусі. Олександр Мілінкевич відповів білоруською, яку без зусиль розуміють в Україні.
Олександр Мілінкевич
Безумовно, це великий гонор для мене, я дуже радий цьому. Але це ще більше відповідальності. Я розумію всю міру відповідальності, тому що я сьогодні повинен виступити гарантом єднання тих сил, які обирали вчора мене як і єдиного.
Василь Зілгалов
Пане Мілінкевич, Ви ж знаєте, з ким Ви маєте справу. Багато опонентів батьки вже пропало?
Олександр Мілінкевич
Я шкодую за цим. І скажу, що, безумовно, ризик завжди є, і кожна людина, яка йде в білоруську політику, повинна це відчувати. Але бувають такі моменти, коли вирішується доля країни, і я вважаю, що людина може свій цей страх перебороти.
Василь Зілгалов
Що Ви сказали своїй дружині та своїм дітям, коли стали єдиним кандидатом від опозиції?
Олександр Мілінкевич
Вони мене підтримують. Трохи бояться. А я найбільше боюся, несамовито, за свою сім’ю, я б не хотів, щоб з ними щось сталося.
Василь Зілгалов
Чого більше Білорусь потребує від світу сьогодні? Від України, наприклад? Як Ви вважаєте?
Олександр Мілінкевич
Перше, що мені приходить, це те, що для нас - ті події, які відбулися в Україні. Це зміцнює дух, бажання наше боротися за наше право бути людиною. Тому що в Україні люди так само стояли не за сало і не за хліб, а відстоювали своє право вибирати владу і жити за законом. І для нас це дуже важливо.
Щиро кажучи, в простих щоденних справах нашої праці досвід український для нас дуже важливий, тому що організація передвиборчої праці в Україні була проведена дуже добре.
Василь Зілгалов
Взагалі, чи можливе повторення досвіду Майдану? Чи вийде народ, якщо доведеться, наступного року на вулиці в Білорусі?
Олександр Мілінкевич
Це окремий урок для нас, тому що коли режим не демократичний, коли він диктаторський, він сам ніколи не зізнається, що програв вибори, він завжди буде казати, що він набрав багато голосів.
Тому вихід на вулицю за оборону своєї перемоги – це окремий урок для такої країни як наша.
Василь Зілгалов
Як Ви вважаєте, буде добре, якщо від України буде багато спостерігачів на виборах в наступному році?
Олександр Мілінкевич
Це надзвичайно важливо.
Василь Зілгалов
Якою, на Вашу думку, буде роль Путіна у цих виборах в Білорусі?
Олександр Мілінкевич
Я думаю, що Росія відіграє на сьогоднішній день дуже велику роль у внутрішній та зовнішній політиці Білорусі. Від позиції Росії багато залежить.
Але, перш за все, я гадаю, головна роль наша, коли ми продемонструємо, що ми вміємо працювати, що нас більше, тоді і Росія схилиться до нашої підтримки.
Василь Зілгалов
Що Ви ще можете українцям сказати?
Олександр Мілінкевич
Я хотів би, щоб в Україні якнайшвидше пройшли всі реформи, які зараз відбуваються. Щоб Україна стала і заможною, і демократичною. Ми б дуже хотіли гордитися вашими успіхами. Ваші успіхи – це можливість наших перетворень.
Марія Щур
Олександр Мілінкевич, кандидат у президенти Білорусі, в інтерв’ю Радіо “Свобода”.
Польське курортне містечко Криніца Ґурська щороку збирає найважливіших і найвпливовіших людей Східноєвропейського регіону на Світовий Економічний Форум, останній з яких пройшов на початку вересня.
Але найславнішим уродженцем самої Гірської Криниці є український художник-примітивіст Никифор Дровняк. Він народився у Криниці, що є найзахіднішою частиною лемківського краю. Тривалий час він жив без прізвища, бо складно було встановити хто був його батьком.
Відтак у 1962 році польський суд закріпив за ним ім’я Никифор Криницький. І тільки у 2003 його лемківським побратимам вдалося з’ясувати його коріння і закріпити за ним справжнє прізвище - Никифор Епіфаній Дровняк. Із Гірської Криниці повідомляє наш кореспондент Роман Крик.
Роман Крик
В центральній частині Криницького курорту все налаштоване на туристів: грає музика, живописна річка, ресторани, музеї найбільшого криницького художника, уродженця міста, Никифора Епифанія Дровняка. І головне – цілюща вода.
Поруч поляків в Криниці жили також українці. А конкретніше – лемки. Ось що про місто з, так би мовити, лемківського погляду розповів радіо “Свобода” Богуслав Салей.
Богуслав Салей
Для мене як уродженця Лемківщині, сусідньої місцевості Криниці, є просто курортом. Але для багатьох лемків, які живуть сьогодні поза лемківщиною, Криниця є символом цього розцвіту лемківщини, кращих її часів, культурного центру.
Криниця була також центром такої еміграції українських інтелектуалів, літераторів, людей культури та політики.
Роман Крик
Криниця зачаїла славою модного курорту в 19 ст. Для поляків стала особливим місцем після 1918 року, коли Польща після з 130 років поневолення, знову стала незалежною державою.
В той час і аж до спалаху ІІ Світової війни у 39-му тут часто перебували найбільш відомі польські художники, політики та письменники. Криницю стали називати перлиною польських курортів.
У 1895 році у місцевій греко-католицькій церкві охрестили хлопця, йому дали ім’я Никифор. У 1947 році неписьменного Никифора як всіх інших українців польська комуністична влада переселила на північний та західний території країни. Це було покарання за підтримку збройних загонів УПА.
Ми запитали Богуслава Салуя, чи за період десятиліть, які прийшли з часу трагічної переселенської операції, багато лемків повернулося на землю батьків.
Богуслав Салeй
До цього повіту, в якому знаходиться Криниця, майже ніхто не повернувся. Всі села колишні лемківські порожні, вони заселені сусідами поляками, там нема лемків.
Натомість в Криниці живуть, туди можна було повертатися з 80-х років, вони працювали як таксисти або купували будинки, і можна було вже з цього жити, навіть в ті часи, коли нормально на роботу українцеві чи лемкові не можна було влаштуватися.
Роман Крик
Никифор, всупереч заборонам, тричі повертався до Криниці. Врешті його лишили в спокої, а він сам став заробляти на життя малюванням. Його щодня бачили в місці з собакою та дерев’яною скринькою для фарб. Свої малюнки він дарував в обмін на милостиню.
Обдаровані, як правило, викидали їх у смітник. Тільки в 60-х роках в ньому побачили справжній талант живописця з іскрою Божою.
В 1968 році, коли Никифор Епифаній Дровняк помер, він був уже вигнаним художником. Нині немає у світі галереї, як б не бажала придбати малюнок лемківського художника. Для Криниці це найславніший, найбільш відомий уродженець міста.
Нещодавно в центральній частині курорту відкрили йому пам’ятник. Там видно напис по-польськи та лемківською говіркою. Поляки тривалий час не бажали визнати факт, що Дровняк був українцем-лемком, проте тепер пам’ятник, а радше напис на ньому, свідчить про протилежне.
В Криниці можна ще зустріти людей, які бачили Никифора живим. Вони кажуть, що на пам’ятнику він надто гарний та надто кремезний, проте найбільше вони жаліють, що не давали частіше Никифору цукерки чи трохи хліба в обмін на його нині жахливо дорогі малюнки.
Марія Щур
І на цьому ми звершуємо перший випуск “Європейської Свободи”. З вами була Марія Щур. До зустрічі на хвилях “Свободи” і “Радіо Промінь”.