- Пане Євгене, вітаю вас з виходом книги. Як би Ви визначили її жанр?
Євген Ґолибард: - Це називається “література факту”. В основі цієї книжки – журналістські розслідування, які я вів упродовж 1992-го – 2004 років. У 6-ти розділах, 130-ти епізодах розповідається на конкретних прикладах про факти злочинної діяльності кучмістів на різних щаблях влади. Можна сказати, це “літописні нотатки”, чи “хронологія кучмономіки” з позиції журналіста-спостерігача.
- Чому Ви сьогодні вирішили саме цю книжку видати, чому “Кучмізм і кучмономіка” саме в наші дні?
- Ви знаєте, коли вже ця книжка була готова і навіть ми передали в типографію – буквально того самого дня ввечері повідомили про підписання меморандуму між Президентом україни і колишнім кандидатом на Президента. І ми швиденько попросили цю книжку назад з типографії для того, щоб поставити на титульному листі уточнення: під титулом “Кучмізм і кучмономіка” ми поставили: “Частина перша”. Цим самим ми засвідчуємо, що це явище, на жаль, продовжується, йому не поставлено очевидних перепон, які б переконливо засвідчили, що ера кучмономіки закінчилася. Підприємці – а це люди, це громадяни України, які створюють відповідну частину валового національного доходу – вони незадоволені тим, що їм створювати не дають. Друге: обіцянки нової влади про створення всіх відповідних умов для виходу з тіні не увінчалися переконливим успіхом. Тіньова економіка – як частина, як свідчення кучмономіки також – є фактом.
- Чи не могли б Ви навести якийсь приклад журналістського розслідування серед тих, що потрапили до книги?
- У мене є цілий розділ, в якому десь десять частин: “Справа “Авіанта”. Мені прийшлося писати про події на цьому підприємстві, яке практично заблоковано і не випускає літаків ось уже багато років. І відповідати в суді, куди мене керівництво “Авіанта” витягло “за образу честі й гідності”. І я б звернув увагу на ще два моменти. Це афекри влади, організовані проти “Градобанку”, де брудом вимазано порядну людину – це Віктора Жердицького. Тут і про Лазаренка є так, як воно є... І, звичайно, є розділ “Публічні таємниці Печерського двору”. Я думаю, що це зацікавить наших читачів.