Розмови, до якої готувалася Лариса Масенко, за її словами, не відбулося:
- Ведучий поводив себе, м’яко кажучи, дивно. Він ставив мені такі запитання, що я спочатку прийняла їх навіть за журналістську провокацію. Так він якось повертав, що українська мова – це щось узагалі штучне. Запитання були кручені. Формулювання точно не пам’ятаю, але йшлося про те, що це якесь дуже недавнє утворення, буквально чи не 19 століття.
- Лариса Масенко каже, що ведучий не торкнувся жодної серйозної проблеми у мовній сфері, крім єдиного запитання, яке вона хотіла розвинути:
- Він сказав, що от немає українського програмного забезпечення у комп’ютерних технологіях. Я одразу зраділа, тому що я знаю, яка це у нас нагальна потреба і що НТШ навіть дві чи більше конференцій робила з цього приводу. Він запитав, чому у нас немає українського програмного забезпечення, я відповіла: тому що в нас немає державної мовної політики. Знову одразу він мене перервав. Було перескочено на щось зовсім інше, чомусь в історію, що от російськомовний Скоропадський аж стільки зробив для української культури, що я заперечила. І якось він повів це до протиставлення з Грушевським, запитавши: “А що Грушевський зробив для України?” Коли я сказала, що Грушевський, даруйте, написав історію України, він дуже єхидно запитав: “І оце Ви розповідаєте своїм студентам?” Коли я сказала, що викладаю не історію, а мову, то він учергове обірвав мене.
- Данило Яневський, - вважає Лариса Масенко, - не лише скоротив програму удвічі, але й не подякував гості і не запропонував їй підсумувати інтерактивне опитування: “Чому я розмовляю українською?” На це запитання були три варіанти відповідей: “Треба”, “Хочеться” і “Не розмовляю”:
- Я бачила, що абсолютну перевагу глядачі надають другому варіантові відповіді (“Хочеться”), тому я мала намір сказати, що це опитування підтверджує, що ніхто не нав’язує українську мову. Люди хочуть розмовляти українською і через відповідну державну політику треба створити умови – через українізацію засобів масової інформації, через популяризацію якісних зразків української культури.
- Колись в Італії виникли два вирази: “мова хліба” і “мова серця”, які відносяться до того часу, коли італійці масово виїжджали на заробітки в інші країни. Там вони користувалися чужою мовою, і це була “мова хліба”, але “мовою серця” для них залишалася італійська:
- От у нас на жаль, чимало ведучих і чимало журналістів, для яких мова українська стала мовою хліба, тобто, вони заробляють нею гроші, а мовою серця залишається російська. І, відповідно, оцю свою, фактично, антиукраїнську психологію, свою філософію вони насаджують і глядачам.
- Думку Данила Яневського можна почути з фрагментів діалогу, який я записав з ним. Передовсім, я поцікавився в нього, де він взяв інформацію, що українська мова виникла в 19 столітті. Його основний аргумент, що він вчився в середній школі:
- Мені сказали, що перший літературний твір, який був написаний сучасною українською мовою, є твір Івана Петровича Котляревського “Енеїда” і я в це щиро вірю по сьогоднішній день. Я вчився в середній школі, де мені розповіли, хто такий Маркіян Шашкевич і що таке “Русалка Дністрова”.
- Тобто, Ти вважаєш, що з цього почалася українська мова?
- Це мене так вчили в середній школі. Це не до мене питання. Якщо вони мені скажуть, що українською мовою говорив Ісус Христос в Галілеї, я, напевно, теж в це повірив би, якби мені було 7 років.
- А що б Ти відповів на закид, що Ти не давав Ларисі Масенко можливости висловитися?
- Коли Ти приходиш говорити в телевізійну програму з фахового питання, треба, принаймні, розбиратися в тому, що ти говориш. Після того, як людина не знає, хто такий Котляревський, і починає “нести” оте, що вона “несла” в ефірі, після того, як я почув, що українська мова була державною у Великому князівстві Литовському – все, далі говорити нема про що.
- Ну це ж відомий факт: староукраїнська мова була” (в цьому місці Яневський перебив).
- Староукраїнська, я погоджуюсь, не українська. Перший твір українською мовою написав Котляревський. Крапка. Можемо сказати так: що то не була українська мова в сучасному розумінні цього слова. Там далі фахівці сперечаються, як її називати: староруська мова чи вона просто руська мова. Ми не обговорювали питання української мови, а це був День української писемності і культури.
- Ні, писемности і мови.
- Писемності і мови – яка різниця?
- Велика.
- Так. Бувай здоровий.
Після цього у телефонній трубці чути гудки.
- Ведучий поводив себе, м’яко кажучи, дивно. Він ставив мені такі запитання, що я спочатку прийняла їх навіть за журналістську провокацію. Так він якось повертав, що українська мова – це щось узагалі штучне. Запитання були кручені. Формулювання точно не пам’ятаю, але йшлося про те, що це якесь дуже недавнє утворення, буквально чи не 19 століття.
- Лариса Масенко каже, що ведучий не торкнувся жодної серйозної проблеми у мовній сфері, крім єдиного запитання, яке вона хотіла розвинути:
- Він сказав, що от немає українського програмного забезпечення у комп’ютерних технологіях. Я одразу зраділа, тому що я знаю, яка це у нас нагальна потреба і що НТШ навіть дві чи більше конференцій робила з цього приводу. Він запитав, чому у нас немає українського програмного забезпечення, я відповіла: тому що в нас немає державної мовної політики. Знову одразу він мене перервав. Було перескочено на щось зовсім інше, чомусь в історію, що от російськомовний Скоропадський аж стільки зробив для української культури, що я заперечила. І якось він повів це до протиставлення з Грушевським, запитавши: “А що Грушевський зробив для України?” Коли я сказала, що Грушевський, даруйте, написав історію України, він дуже єхидно запитав: “І оце Ви розповідаєте своїм студентам?” Коли я сказала, що викладаю не історію, а мову, то він учергове обірвав мене.
- Данило Яневський, - вважає Лариса Масенко, - не лише скоротив програму удвічі, але й не подякував гості і не запропонував їй підсумувати інтерактивне опитування: “Чому я розмовляю українською?” На це запитання були три варіанти відповідей: “Треба”, “Хочеться” і “Не розмовляю”:
- Я бачила, що абсолютну перевагу глядачі надають другому варіантові відповіді (“Хочеться”), тому я мала намір сказати, що це опитування підтверджує, що ніхто не нав’язує українську мову. Люди хочуть розмовляти українською і через відповідну державну політику треба створити умови – через українізацію засобів масової інформації, через популяризацію якісних зразків української культури.
- Колись в Італії виникли два вирази: “мова хліба” і “мова серця”, які відносяться до того часу, коли італійці масово виїжджали на заробітки в інші країни. Там вони користувалися чужою мовою, і це була “мова хліба”, але “мовою серця” для них залишалася італійська:
- От у нас на жаль, чимало ведучих і чимало журналістів, для яких мова українська стала мовою хліба, тобто, вони заробляють нею гроші, а мовою серця залишається російська. І, відповідно, оцю свою, фактично, антиукраїнську психологію, свою філософію вони насаджують і глядачам.
- Думку Данила Яневського можна почути з фрагментів діалогу, який я записав з ним. Передовсім, я поцікавився в нього, де він взяв інформацію, що українська мова виникла в 19 столітті. Його основний аргумент, що він вчився в середній школі:
- Мені сказали, що перший літературний твір, який був написаний сучасною українською мовою, є твір Івана Петровича Котляревського “Енеїда” і я в це щиро вірю по сьогоднішній день. Я вчився в середній школі, де мені розповіли, хто такий Маркіян Шашкевич і що таке “Русалка Дністрова”.
- Тобто, Ти вважаєш, що з цього почалася українська мова?
- Це мене так вчили в середній школі. Це не до мене питання. Якщо вони мені скажуть, що українською мовою говорив Ісус Христос в Галілеї, я, напевно, теж в це повірив би, якби мені було 7 років.
- А що б Ти відповів на закид, що Ти не давав Ларисі Масенко можливости висловитися?
- Коли Ти приходиш говорити в телевізійну програму з фахового питання, треба, принаймні, розбиратися в тому, що ти говориш. Після того, як людина не знає, хто такий Котляревський, і починає “нести” оте, що вона “несла” в ефірі, після того, як я почув, що українська мова була державною у Великому князівстві Литовському – все, далі говорити нема про що.
- Ну це ж відомий факт: староукраїнська мова була” (в цьому місці Яневський перебив).
- Староукраїнська, я погоджуюсь, не українська. Перший твір українською мовою написав Котляревський. Крапка. Можемо сказати так: що то не була українська мова в сучасному розумінні цього слова. Там далі фахівці сперечаються, як її називати: староруська мова чи вона просто руська мова. Ми не обговорювали питання української мови, а це був День української писемності і культури.
- Ні, писемности і мови.
- Писемності і мови – яка різниця?
- Велика.
- Так. Бувай здоровий.
Після цього у телефонній трубці чути гудки.